Джайнізм - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Термін «Джайнізм» Походить Від Слова «Джіна» – Переможець. Пр...
Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з діяльністю 24 праведників – тіртханкарів («які ведуть через океан буття»), з яких реально існували лише два останніх. Це Паршва і Махавіра.
Паршва заснував у Біхарі (Східна Індія) свою громаду, куди приймались і чоловіки і жінки. Члени громади поділялися на мирян і аскетів і дотримувалися чотирьох обітниць: ахімса – не наносити шкоди живому, сатья – бути правдивим, астейя – не красти й апаріграха – неприхильність, відчуженість.
Махавіра з варни кшатріїв, який жив у VI ст. до н.е., наклав на джайнів обітницю цнотливості (брахмачарья), вимагав від аскетів повного стримування від сексу, а від мирян – дотримання подружньої вірності й обмеження себе в насолодах. Ченці-аскети жили в
лісах голими. Сам Махавіра став главою громади джайнів лише після того, як у віці тридцяти років покинув сімю і прожив у лісі без одягу і майже без їжі дванадцять років, поки не досяг «прозріння».
Джерела.Згідно з джайнською традицією, Махавіра залишив своїм учням чотирнадцять книг. У III ст. до н.е. у місті Паталіпутрі на вседжайнскому соборі був складений і затверджений канон джайнів – «Сіддханта», з якого найбільш шанована «Кальпасутра».
У цьому каноні багато свідчень наукового і практичного характеру з питань астрономії, географії, космогонії, хронології, з архітектури, музики, танців, еротики, методів виховання гетер і т.ін.
Джайнізм і брахманізм.Як і «Бхагавад-гіта», «Сіддханта» містить у собі елементи критики брахманізму. Джайнізм заперечує святість «Вед». Він висміює брахманський ритуал. Наприклад, якщо правда, що за допомогою обмивань холодною водою можна досягти досконалості, то тоді жаби, черепахи і змії його досягли.
Відповідно до обітниці ахімса джайни засудили криваві жертвоприносини брахманізму і закликали берегти всяке життя. Джайнізм допускав жінок до чернецтва і до вивчення священних книг джайнів, тоді як у брахманізмі жінка прирівняна в цьому відношенні до шудри. Джайнізм шанує не богів, а тіртханкарів і джинів.
Разом із тим між джайнізмом і брахманізмом багато спільного. Джайнізм вірить у сансару, карму і мокшу, його ціль – звільнення від тягот життя через звільнення від самого життя, що розуміється як страждання. Цій практичній меті й повинно служити життя в громаді. Правда, на відміну від брахманізму, джайнізм вважає, що закон карми не можна умилостивити жертвами богам, однак його можна перемогти. Джіна – той, хто переміг закон карми. Наслідки поганих справ, учинених у минулих утіленнях, можна побороти ще в цьому житті. Але найголовніше – звільнення від сансари.
Дуалізм.Як і бхагаватизм, джайнізм дуалистичний. Але якщо там говориться про пракріті й пурушу (котрі сходяться, щоправда, в атмані, тому дуалізм «Гіти», як ми бачили, відносний), то джайни поділяють світ на неживе (аджіва) і живе (джіва). Неживе містить у собі матеріал (пудгала), який складається з неподільних часток (яму). Це те, що може бути зєднане і роєднане. Позбавлені життя і простір (акаша), і час (кала). Сюди ж відноситься середовище, яке стимулює (дхарма) і не стимулє (адхарма) рух.
Живе ж ототожнюється з одушевленим. Одушевлені, а отже, наділені життям і земля, і повітря, і вода, і вогонь, і рослини. Правда, їхня одушевленість обмежена наявністю в них одного лише чуття дотику. Навпаки, птахи, тварини і люди наділені всіма п'ятьма чуттями.
Джіва як душа вічна, неминуща і єдина. Але вона розпалася на безліч убраних у дуже різні матеріальні оболонки душ,
які переходять з одного тіла в інше (сансара). Це зло. Звідси іде обітниця ахімса, що забороняє заподіювати зло живому. Мокша розуміється в джайнізмі як повне й остаточне роз'єднання джіви й аджіви і відновлення єдності джіви. З'єднання ж джіви й аджіви і є карма як така. Карма різноманітна. Одна карма визначає народжуючу нас сім'ю і природу нашого тіла, інша – тривалість нашого життя, третя – ставлення до насолоди, пристрасність, яка і є, відповідно до джайнізму, основа неналежного поєднання джіви з аджівою.
«Три перлини».Для звільнення ще за життя необхідні правильна поведінка, правильне пізнання і правильна віра. Правильна віра – віра в авторитет тіртханкарів. Правильна поведінка – дотримання п'яти обітниць, а також прощення, смиренність, чесність, правдивість, чистота, помірність, строгість до себе, жертовність, неприхильність до зовнішнього світу, незворушність і т.ін. Третя перлина – правильне пізнання.
Гносеологія.У джайнів існує досить розроблена система пізнання. Вони розрізняють шруті як знання, засноване на авторитеті, і маті – звичайне знання, що складається з безпосереднього сприйняття органами чуттів зовнішніх і розумом внутрішніх предметів, пам'ять, упізнання і виведення.
Від такого безпосереднього пізнання джайни відрізняють інше, коли душа (джіва) не спирається ні на чуття, ні на розум, а змикається з предметами пізнання без усякого посередництва чуттів і розуму. Однак досягти такого знання нелегко. Цьому заважають наші карми.
На першому щаблі такого вищого знання джіва сприймає як віддалені, так і дрібні предмети, тобто володіє ніби телескопічним і мікроскопічним сприйняттям. На другому щаблі душа, але не всяка, а лише та, що переборола в собі заздрість і ненависть до людей, дістає прямий доступ до їх теперішнього і навіть минулих думок. На третьому щаблі досягається всевідання, абсолютне знання, доступне лише джінам – звільненим душам.
Однак, реальні знання джайнів були невеликі – і їхня могутність лиш уявна. Інакше не були б настільки фантастичні уявлення джайнів і про світобудову, і про історію.
Світобудова.Відповідно до уявлень джайнів, існує кілька розташованих один над одним світів, причому в двох нижніх живуть демони, які мучать душі грішників, середній – наша земля, у більш високому світі живуть боги, а у вищому – самі джіни-переможці. Разом з тим джайни заперечують існування Бога, вважаючи, що всі докази його існування помилкові: на користь буття Бога не говорять ні сприйняття, ні умовиводи. Джайни поклоняються тіртханкарам і джінам, які, як було сказано, живуть на вищому небі. Це небо мокші, небо звільнення.
Історія.Історія, згідно з джайнами, розпадається на три ери –
минулу, теперішню і майбутню. У кожній з цих ер були свої 24 тіртханкари. У кожній ері люди проходять нелегкий шлях від щастя до нещастя і знову до щастя.
Так відбувається й у нашій ері. Колись усі були рівні та ситі, тому що рясні були джерела їжі – якісь незвичайні дерева. Із занепадом їхньої врожайності на людей насунулася загибель. Однак перший тіртханкар на ймення Рішабха, який жив незмірно давно і незмірно довго, врятував людей; обдарувавши їх законами, землеробством, торгівлею, скотарством, мечем і чорнилом.
Дігамбари і шветамбари.Джайнізм розпадається на дві секти. Це помірні – шветамбари, тобто одягнені в біле, і крайні – дігамбари, тобто одягнені простором: приналежні до цієї секти джайни іноді не носять ніякого одягу. Дігамбари не визнають джайнський канон. Вони вкрай обмежують себе в харчуванні. На їхню думку, жінка нездатна досягти повного звільнення – мокші. Вони супротивники каст. У них три щаблі аскетизму. Щоб стати аскетом-анувратом, треба залишити сім'ю, обстригти волосся і жити при храмі на милостиню. Аскет-махаврата має тільки набедренну пов'язку і їсть рис з долоні один раз у день. Аскет-нірвана завжди оголений, їсть рис через день. Шудри аскетами бути не можуть. Аскетизм помірних джайнів-шветамбарів менш строгий. Але й вони носять тільки білий одяг і зав'язують рот білою пов'язкою, щоб ненароком не проковтнути яку-небудь комашку. Джайнські аскети не повинні довго перебувати на одному місці, вони вічні мандрівники. Але йти вони можуть лише при світлі і розмітаючи перед собою дорогу віником, щоб кого-небудь не роздавити.
Джайни існують в Індії і зараз: Вони становлять приблизно піввідсотка населення Індії. Джайни впливові, тому що багаті.
ПЕРЕДМОВА
Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос
Філософія як вид світогляду
Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо?
Ми стверджуємо, що філософія – вид св
З чого виникла філософія
На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні.
Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе
Як виникла філософія
Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені.
Розвяза
Коли виникає філософія
Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум
Де виникає філософія
З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,
Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо
На Древньому Сході
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*
Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо
ПРОФІЛОСОФИЯ
Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл
Веданги й упанішади
Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб
ДАРШАНИ
У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп
Вайшешика
Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість».
Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен
Буддизм
Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм.
Будда.На північній окраїні долини Гангу
Чарвака-локаята
На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації
ПРОФІЛОСОФІЯ
Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог
ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «
Конфуціанство
Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи.
Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо
Номіналізм
До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м
Даосизм
«Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці
Початок філософії в Японії
У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе
Вавилонія
Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п
Фінікія
Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану.
Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м
Ферекід
До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса
Мілетці
Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії.
Фалес.Засновником філософської школи в Мілет
ГЕРАКЛІТ
Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс
Піфагор і ранні піфагорійці
Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра
Філолай і середні піфагорійці
Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює
Ксенофан
Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме
Парменід
Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б
АНАКСАГОР
Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял
ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо
СОФІСТИ
У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи
Протагор
Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію
Антифонт
І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас
МОЛОДШІ СОФІСТИ
З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл.
Алкідам.Один з учнів Горгія моло
Кіренаїки
Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»
Мегарики
У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує
Онтологія
Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф
Теологія
Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в
Попередні вчення
Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в
Філософія математики
Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат
Космологія
Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол
Біологія
Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер.
Оскільки ми пише
ДРЕВНЯ СТОЯ
Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до
СКЕПТИКИ
Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум
Пірронізм
Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським
Пробабілізм
Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)
Скептицизм Енесідема й Агріппи
Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не
ЕКЛЕКТИЗМ
Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33
Профілософія ............................................................
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155
Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169)
«Сім мудреців» (170)
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов