Теологія - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Такою Триєдиною Причиною В Аристотеля Виявляється Бог. Тим На...
Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених від матерії, нерухомих, надчуттєвих, інакше кажучи, метафізичних, сутностей, з наявністю яких у світобудові й пов'язував Аристотель право філософії на існування як самостійної науки поряд із фізикою. Як вмістище метафізичних сутностей сам бог, стверджує Аристотель у дванадцятій книзі «Метафізики», є «деяка сутність, вічна, нерухома та відділена від чуттєвих речей» (XII, 7).
Як рушійна причина бог – першорушій, хоча сам він і нерухомий. Якби він був рухливий, то, відповідно до догми Аристотеля, все, що рухається, приводиться в рух чимсь іншим, бог не міг би бути першорушієм і потрібен був би якийсь інший першорушій за його межами. Але як можливий нерухомий рушій? Тут Аристотель повністю скочується в антропоморфізм. Бог «рухає як предмет бажання і предмет думки: вони рухають,
[самі], не перебуваючи в русі» (XII, 7). Бог рухає як «предмет любові» (там же).
Але в такому випадку бог рухає як цільова причина. Рушійна причина виявляється цільовою. Аристотель так і не зміг конкретизувати це своє вчення. Але треба відзначити, що прагнення до бога як мети, предмету бажання і думки, і любові не відволікає від світу. В Аристотеля любити бога – значить любити самого себе й досягати ентелехії у своїй діяльності, що означає повну реалізацію потенції.
Будучи формою, першорушієм і метою, бог позбавлений матерії. Бог нематеріальний. Оскільки матерія вносить первень можливості, потенційності, нематеріальний бог – чиста дійсність і здійсненість, вища реальність. Бог відділений від світу індивідуального, відособлений від життя людей, він не вникає в частковості. Світ окремого, світ одиничних, індивідуальних, чуттєвих сутностей – недостойний предмет для бога, адже «краще не бачити інші речі, ніж бачити [їх]» (XII, 9). Бог незмінний – адже всяка зміна була б для нього зміною до гіршого.
Бог Аристотеля – бог філософа. Вперше ми зустрілися з ним у Ксенофана, чий бог безособовий. Висміявши людиноподібних, антропоморфних богів політеїстичної міфології, Ксенофан став учити про якогось єдиного бога як про збіжне з усім світом активне мислення. Такий же й бог Аристотеля, щоправда, він не збігається зі світом, а відособлений від нього. Аристотель – не пантеїст, як Ксенофан. Хоча Аристотель говорить про бога, що «бог є жива істота» і що «життя безсумнівно властиве йому» (XII, 7), але під життям бога Аристотель розуміє винятково діяльність його розуму – божественне мислення. Власне кажучи, сам бог і є чистий діяльний розум, самодостатнє, саме на собі замкнуте мислення.
Аристотелівський бог мислить сам себе, бог, говорить Аристотель, – це «розум [який] мислить сам себе і думка [його] є мислення про мислення» (XII, 9). У бозі, оскільки в ньому немає матерії, предмет думки і думка про предмет збігаються. В «Метафізиці» сказано: «Оскільки, отже, предмет думки і розум не є відмінними один від одного в тих випадках, де відсутня матерія, ми будемо мати тут тотожність, і думка буде становити одне з предметом думки» (XII, 9). Бог Аристотеля – духовний абсолют, тому що одна з головних ознак абсолюту – збіг суб'єкта і об'єкта. Мислячи самого себе, бог тим самим мислить найбільш божественне і найбільш цінне. Природу бог не мислить. Бог замкнутий на самому собі. Але неясно, однак, що все-таки мислиться богом: чи мислить він форми буття, не самі речі, а їх суті, неподільні види (без матеріалу), а також і роди, які, як ми вище з'ясували, ніяк не можна вважати формами, або ж бог мислить форми думки, адже мислення мислення є логіка, а логіка мислить не про собак і сузір'я, а про поняття, судження,
умовиводи і т.ін. В останньому випадку бог – ніби обожнений філософ-логік, хто обожнює сам себе й те саме мислення, завдяки якому можлива філософія як мислячий світогляд. Але ми так і не довідаємося, онтологичне чи лише формальнологічне мислення бога, який мислить самого себе.
Уявлення Аристотеля про бога досить неконкретні, що й не дивно, тому що такий бог – плід його філософуючої фантазії. Левкіпп і Демокріт заперечували, як було вище сказано, богів, і ставлення Аристотеля до цих філософів-атомістів було вираженням боротьби ідеалізму з матеріалізмом. Що ж стосується Платона, то в цьому пункті ми спостерігаємо боротьбу всередині табору ідеалізму. Тут не бог виступає проти безбожництва, а ніби один бог виступає проти іншого бога. Це було частиною загальної полеміки Аристотеля проти Платона, боротьби Лікею і Академії.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕДМОВА
Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос
Філософія як вид світогляду
Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо?
Ми стверджуємо, що філософія – вид св
З чого виникла філософія
На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні.
Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе
Як виникла філософія
Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені.
Розвяза
Коли виникає філософія
Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум
Де виникає філософія
З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,
Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо
На Древньому Сході
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*
Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо
ПРОФІЛОСОФИЯ
Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл
Веданги й упанішади
Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб
ДАРШАНИ
У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп
Вайшешика
Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість».
Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен
Джайнізм
Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія
Буддизм
Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм.
Будда.На північній окраїні долини Гангу
Чарвака-локаята
На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації
ПРОФІЛОСОФІЯ
Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог
ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «
Конфуціанство
Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи.
Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо
Номіналізм
До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м
Даосизм
«Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці
Початок філософії в Японії
У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе
Вавилонія
Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п
Фінікія
Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану.
Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м
Ферекід
До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса
Мілетці
Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії.
Фалес.Засновником філософської школи в Мілет
ГЕРАКЛІТ
Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс
Піфагор і ранні піфагорійці
Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра
Філолай і середні піфагорійці
Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює
Ксенофан
Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме
Парменід
Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б
АНАКСАГОР
Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял
ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо
СОФІСТИ
У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи
Протагор
Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію
Антифонт
І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас
МОЛОДШІ СОФІСТИ
З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл.
Алкідам.Один з учнів Горгія моло
Кіренаїки
Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»
Мегарики
У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує
Онтологія
Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф
Попередні вчення
Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в
Філософія математики
Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат
Космологія
Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол
Біологія
Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер.
Оскільки ми пише
ДРЕВНЯ СТОЯ
Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до
СКЕПТИКИ
Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум
Пірронізм
Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським
Пробабілізм
Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)
Скептицизм Енесідема й Агріппи
Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не
ЕКЛЕКТИЗМ
Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33
Профілософія ............................................................
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155
Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169)
«Сім мудреців» (170)
Новости и инфо для студентов