рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Философия
/
Космологія

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Космологія

Космологія - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ Вчення Аристотеля Про Природу, Про Нескінченність, Простір, Ч...

Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, коли космічні телекамери проходять через кільця Сатурна, космологія Аристотеля породжує навіть почуття незручності при всій знижці на його час, тому що й для того часу Аристотель аж ніяк не був на висоті. Позиція Аристотеля в космології, увічнена його авторитетом,

надовго затримала розвиток науки – аж до епохи Коперніка, Бруно, Кеплера і Галілея.

Аристотель увічнив геоцентризм (визнавши, щоправда, кулястість Землі), скінченність і замкнутість космосу в просторі (але не в часі), заперечення матеріальної єдності світу.

У цьому він був нижче від атомістів, які відстоюють думки про нескінченність універсуму в просторі, про незліченність наявних у цьому нескінченному просторі світів, про матеріальну єдність універсуму. Атомісти розвивали також космогонію, майже зовсім відсутню в Аристотеля. Атомісти, щоправда, теж були геоцентристами, але відносними: Земля перебуває в центрі нашого світу, але зовсім не в центрі усіх світів, не в центрі універсуму, тому що в нескінченному просторі центру бути не може.

Аристотель уступав і негеоцентристу Філолаю, в якого Земля разом з іншими планетами рухалася, щоправда, не навколо Сонця, а навколо якогось Центрального вогню.

При цьому як в істині, так і в омані Аристотель був небезпідставний. До думки про кулеподібність Землі філософ прийшов як у результаті спостережень за тінню Землі під час місячних затемнень, так і на основі цілком невірного умогляду.

Аристотель учив не тільки про місця тіл як границі огортаючих їх інших тіл, а й про природні місця тіл, завдяки чому він намагався пояснити рух важкого вниз, а легкого – нагору. Земля перебуває в центрі світу, тому що природне місце важкого саме там, важке, падаючи до центру, здійснює рух за природою, а будучи піднятим, важке зазнає насильницького рух. Стосовно форми Землі це означає, що, оскільки, перебуваючи в центрі, Земля займає своє природне місце і не піддається ніякому впливу з боку сферичного Всесвіту, який сильніше діяв би на одну сторону Землі, ніж на іншу, якби було інакше, вона повинна бути кулястою.

Вогонь піднімається вверх, тому що його природне місце наверху. Отже, універсум просторово неоднорідний, є різні простори, тіла і простір істотно пов'язані. При бажанні тут можна знайти передбачення загальної теорії відносності, але подібність чисто зовнішня.

Так або так ми вже сказали про природні місця, про рух за природою, природний, і рух проти природи, насильницький – це важливі моменти космології Аристотеля.

Світ складається з п'яти стихій, «елементів». Фізика Аристотеля якісна. Повторюючи загальні уявлення античної натурфілософії, не приймаючи атомізм, він зводить усе різноманіття речовин до землі, води, повітря й вогню, які, щоправда, він конструює з таких активних якостей, як холодне і тепле, і таких пасивних, як сухе і вологе. Земля – поєднання холодного з сухим, вогонь – теплого з

сухим, повітря – теплого з вологим, вода – холодного з вологим. Ці чотири елементи переходять один в одного, але не як потрапило, а лише завдяки наявності однієї спільної якості. Тому вогонь безпосередньо у воду перейти не може, він може це зробити лише через повітря або землю.

Чотири елементи існують лише в підмісячному світі – світі постійної мінливості. Там ми знаходимо всі види руху: виникнення і знищення, тобто сутнісна зміна, якісна зміна, або перетворення (при збереженні сутності), кількісна зміна, рух у просторі. До сказаного про рух вище додамо, що переміщення в просторі, – головний, за Аристотелем, вид руху, зміни, це умова всіх інших видів.

Саме переміщення в просторі може бути прямолінійним і круговим, перервним і безперервним, рівномірним і нерівномірним. Підходячи до видів руху з ціннісним критерієм, Аристотель надає перевагу рівномірному безперервному круговому руху як нібито найбільш близькому до вічності й до незмінності. Такий рух для підмісячного світу не характерний.

Не такий місячно-надмісячний світ. Заперечуючи матеріальну єдність світу, Аристотель будує у своїй уяві всі небесні тіла з п'ятого елемента – з якогось ефіру, що заповнює весь простір над землею, водою, повітрям і вогнем. Ефір незмінний, він не перетворюється в інші елементи. У небі існує лише один вид руху – рівномірний безперервний круговий рух небесних тіл. Оскільки цьому суперечать спостережувані рухи планет (їх «петлі» і т.ін.), Аристотель слідом за Евдоксом (учнем Архіта) робить насильство над природою, змушуючи небесні тіла обертатися не просто навколо Землі, а так, що навколо Землі обертається центр окружності, якою обертається планета, але й то не центр, а центр центру, і так далі. Тут приклад насильства метафізики над фізикою, надуманої концепції над природою.

Космос скінченний, у нього немає місця, тому що його ніщо не огортає, виходить, він ніде не перебуває, і хоча він скінченний, поза ним нічого нема, за винятком – і тут, мабуть, найбільш фантастичне у світогляді Аристотеля – першорушія-бога, який, у такий спосіб отримує в нього не тільки метафізичне, а й фізичне, просторове існування. Цей першорушій-бог рухає сферу нерухомих зірок, надаючи їй рівномірний безперервний круговий рух навколо Землі, що перебуває в центрі. Рух першої сфери передається іншим сферам – усе нижче й нижче аж до Землі, де в силу недосконалості підмісячних елементів рівномірний безперервний круговий рух розпадається на безліч недосконалих рухів.

Сфери ж Аристотеля треба розуміти буквально: всі небесні тіла прикріплені до ефірних окружностей-сфер, тому рухаються не самі тіла, а сферичні поверхні. Те, що в Евдокса було лише прийомом пояснення, Аристотель зрозумів буквально, тому що сфери в нього існують реально.

Разом з тим необхідно ще раз підкреслити вічність аристотелівського космосу в часі, а також одвічність його руху. Однак ця вічність – результат не інерції, а постійного рівносильного впливу першорушія. Заперечуючи порожнечу, Аристотель не міг відволіктися від опору середовища, він уважав, що тіло рухається рівномірно, якщо на нього впливає постійна сила. Невірно уявляв він і падіння тіл: більш важке падає нібито швидше від більш легкого – це наслідок того ж невміння відволіктися від опору середовища.

Фізика Аристотеля – продукт свідомо умоглядного методу: «Вчення про природу повинно бути умоглядним» (Метаф. VI, 1).

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного…

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Космологія

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос

Філософія як вид світогляду
Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо? Ми стверджуємо, що філософія – вид св

З чого виникла філософія
На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні. Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе

Як виникла філософія
Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені. Розвяза

Коли виникає філософія
Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум

Де виникає філософія
З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,

Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо

На Древньому Сході
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ* Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо

ПРОФІЛОСОФИЯ
Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл

Веданги й упанішади
Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб

ДАРШАНИ
У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп

Вайшешика
Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість». Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен

Джайнізм
Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія

Буддизм
Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм. Будда.На північній окраїні долини Гангу

Чарвака-локаята
На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації

ПРОФІЛОСОФІЯ
Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог

ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «

Конфуціанство
Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи. Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо

Номіналізм
До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м

Даосизм
«Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці

Початок філософії в Японії
У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе

Вавилонія
Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п

Фінікія
Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану. Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м

Ферекід
До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса

Мілетці
Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії. Фалес.Засновником філософської школи в Мілет

ГЕРАКЛІТ
Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс

Піфагор і ранні піфагорійці
Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра

Філолай і середні піфагорійці
Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює

Ксенофан
Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме

Парменід
Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б

АНАКСАГОР
Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял

ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо

СОФІСТИ
У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи

Протагор
Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію

Антифонт
І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас

МОЛОДШІ СОФІСТИ
З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл. Алкідам.Один з учнів Горгія моло

Кіренаїки
Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»

Мегарики
У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує

Онтологія
Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф

Теологія
Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в

Попередні вчення
Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в

Філософія математики
Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат

Біологія
Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер. Оскільки ми пише

ДРЕВНЯ СТОЯ
Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до

СКЕПТИКИ
Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум

Пірронізм
Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським

Пробабілізм
Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)

Скептицизм Енесідема й Агріппи
Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не

ЕКЛЕКТИЗМ
Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33 Профілософія ............................................................

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155 Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169) «Сім мудреців» (170)