СКЕПТИКИ - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ
Термін «Скептицизм» Походить Від Давньогрецького Слова «Скепс...
Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить думку, що всяке знання недостовірне. Скептицизм буває повний і частковий, крайній і помірний. Повний скептицизм взагалі заперечує можливість якого б то не було достовірного знання, тоді як частковий скептицизм заперечує можливість достовірного знання про щось певне, допускаючи можливість знання в інших сферах.
Крайній скептицизм стверджує, що з двох суперечних один одному суджень (А є В і А не є В) жодне не достовірне. Це означає, що в скептиків усяке судження повинно мати йому суперечне й становити з ним апорію, тобто «сумнів викликається рівністю протилежних доводів» (Аристотель. Топіка, VI, 6, 145в). Якщо протилежного даному судження в наявності нема, то його треба винайти. У цьому й полягає мистецтво скептика.
Поміркований скептицизм називається пробабілізм (від лат. probabilis – «імовірний», «правдоподібний»).
Скептицизм – вид агностицизму. В античності агностицизм існував у формі скептицизму.
Елліністичний скептицизм має свою передісторію.
Уже елеати відкинули достовірність наших знань про фізичний, просторово-часовий й рухомий світ, а їх предтеча Ксенофан проголосив, що «відчуття помилкові» і що «тільки гадка – доля всіх». Емпедокл учив про те, що те ціле, яке становить світобудову, незриме для ока, нечутне для вуха, неозоре для розуму. Демокріт говорив про суб'єктивність вторинних якостей і про те, що істина приховується в глибинах («на дні морському»). Безсумнівними скептиками були софісти з їхнім ученням про суб'єктивність усякого знання й нерозв'язність основних філософських проблем, наприклад проблеми буття і небуття, буття і мислення, мислення і мови. Але весь цей скептицизм був частковим. Заперечуючи вірогідність чуттєвого знання й применшуючи значення фізики як науки про природу, Платон був упевнений у досягненні істини на рівні інтелектуального знання. Софісти досить упевнено міркували про відмінності між природною і суспільною людиною, про походження релігії, мистецтв, законів.
Свою думку про суб'єктивність чуттєвих якостей Демокріт обмежував ученням про те, що всі чуттєві якості мають своє об'єктивне джерело, хоча вони на нього й несхожі; у принципі він не заперечував можливості істинного знання, а тільки підкреслював його важкодосяжність. Також і елеати досить упевнено вирішували питання про відношення буття і небуття, буття і мислення, раціонально-інтелектуальної та чуттєвої картин світу. Так що скептицизм у період класичної Греції якщо й був, то носив частковий характер. Повний скептицизм виникає тільки в період еллінізму. При цьому елліністичні скептики, як це іноді буває, не прагнули довести, що їхнє вчення абсолютно нове, навпаки, вони представляли себе як продовжувачів старого, на їхню думку, вчення; уже Гомер був скептиком, тому що в різних місцях своїх поем він про одне й те саме висловлювався неоднаково. А хіба не був скептиком Еврипід, який сказав, що ми не знаємо, чи не є наше життя – смерть, а наша смерть – життя?
Як було сказано, термін «скептик» походить від слова «скепсис». Сюди ж відносяться такі слова, як прикметник «скептикос» – той хто розглядає, досліджує; дієслово «скептомай» – дивитися, глядіти, спозирати; розвідувати, дізнаватися; розглядати, досліджувати, міркувати; робити умовиводи, судити; вважати, заздалегідь обмірковувати, передбачати, готовити. Інші назви для подібних філософів – апоретики (від «апоретикос» – той що сумнівається, коливається), ефектики (від «ефектикос» – той що утримується від суджень), зететики (від «зететикос» – схильний до дослідження, допитливий, турботливий; присвячений розвідці, дослідницький). «Отже, скептичний спосіб міркування (скептике агоге) називається «шукаючим» (зететике) від діяльності, спрямованої на шукання й оглядання довкола, чи «таким що утримується» (ефектике) – від того душевного стану, в який потрапляє той, хто оглядається довкола після шукання, або «здивований» (апоретике) – або внаслідок того, що він у всьому дивується чи шукає, як кажуть деякі, або від того, що він завжди нерішучий перед згодою або запереченням; він називається також «Пірроновим» від того, що, як здається, Піррон підійшов до питань скепсису наочніше і ясніше від своїх попередників» (СЭ. 2. С. 208).
Все темы данного раздела:
ПЕРЕДМОВА
Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос
Філософія як вид світогляду
Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо?
Ми стверджуємо, що філософія – вид св
З чого виникла філософія
На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні.
Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе
Як виникла філософія
Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені.
Розвяза
Коли виникає філософія
Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум
Де виникає філософія
З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,
Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо
На Древньому Сході
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*
Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо
ПРОФІЛОСОФИЯ
Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогл
Веданги й упанішади
Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб
ДАРШАНИ
У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп
Вайшешика
Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість».
Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен
Джайнізм
Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія
Буддизм
Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм.
Будда.На північній окраїні долини Гангу
Чарвака-локаята
На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації
ПРОФІЛОСОФІЯ
Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог
ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «
Конфуціанство
Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи.
Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо
Номіналізм
До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м
Даосизм
«Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці
Початок філософії в Японії
У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе
Вавилонія
Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п
Фінікія
Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану.
Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м
Ферекід
До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса
Мілетці
Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії.
Фалес.Засновником філософської школи в Мілет
ГЕРАКЛІТ
Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс
Піфагор і ранні піфагорійці
Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра
Філолай і середні піфагорійці
Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює
Ксенофан
Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме
Парменід
Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б
АНАКСАГОР
Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял
ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо
СОФІСТИ
У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи
Протагор
Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію
Антифонт
І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас
МОЛОДШІ СОФІСТИ
З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл.
Алкідам.Один з учнів Горгія моло
Кіренаїки
Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»
Мегарики
У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує
Онтологія
Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф
Теологія
Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в
Попередні вчення
Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в
Філософія математики
Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат
Космологія
Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол
Біологія
Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер.
Оскільки ми пише
ДРЕВНЯ СТОЯ
Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до
Пірронізм
Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським
Пробабілізм
Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)
Скептицизм Енесідема й Агріппи
Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не
ЕКЛЕКТИЗМ
Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33
Профілософія ............................................................
ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155
Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169)
«Сім мудреців» (170)
Новости и инфо для студентов