рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ПРОФІЛОСОФИЯ

ПРОФІЛОСОФИЯ - раздел Философия, ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ   Ведійська Профілософія.Древньоіндійський Сві...

 

Ведійська профілософія.Древньоіндійський світогляд характеризується могутнім розвитком у ньому профілософії, перехідних форм від міфологічного світогляду до світогляду філософського. Така профілософія зароджується вже в «Рігведі», зрозуміло, в її пізніших частинах, і досягає своєї вершини в «Упанішадах».

У «Рігведі» в одному гімні, що вихваляє Індру, прослизає полеміка з тими невідомими нам і неназваними вільнодумцями, які заперечували існування Індри, запитуючи, «хто бачив його?» і «де він перебуває?» (Ригведа. Избр. гимны. М., 1972. С. 116). В іншому гімні міститься думка про єдність богів: Агні, Індра, Яма, Варуна і багато інших імен богів – різні назви, дані мудрецями єдиному буттю. Воно ж лежить в основі єдиного вогню, єдиної зорі, єдиного Сонця (але ж у ведійській міфології саме Сонце, будучи уособленим різними богами, не представлялося єдиним).

Антропоморфічною основою міфологічного світогляду був «Гімн Пуруші». Пуруша (чоловік) – людина-всесвіт, вселенська людина, пізніше дух, який живе в тілі. «Адже Пуруша – це Всесвіт, який був і який буде» (X, 90, 2). Ведійський світогляд релігійно-міфологічний. Тому саме виникнення світу з Пуруші представлено як релігійний обряд, як приношення богами Пуруші в жертву. «Коли боги здійснювали жертвопринесення з Пурушею як жертвою, весна була його жертовною олією, літо – дровами, осінь – жертвою» (Рігведа. С. 259). Від Пуруші виникли коні і гімни, корови і наспіви, Сонце і жертовні формули, простір і вітер, небо і земля і навіть боги Індра й Агні.

У «Гімні Пуруші» міститься соціальний момент – світоглядне обґрунтування соціальної нерівності людей, системи варн в Індії: брахмани виникли з вуст Пуруші, кшатрії – з його рук, вайшї – зі стегон, шудри – зі ступнів. Це перше згадування про варни у древньоіндійських джерелах.

У ведійській міфології зароджується уявлення про безособовий закон. Це ріта. У більш ранньому гімні про ріту говорилося як про особисту істоту. Ріта створює «різноманітну їжу, яка дає силу. Думка про Ріту рятує від гріха... Міцні опори Ріти, досконалий і прекрасний його образ. Завдяки Ріті доставляється нам довгоочікувана їжа, завдяки Ріті є в нас шановані корови» (Антология мировой философии. Далі – АМФ. Т.1.4.1. С. 74). В останній, десятій, мандалі, «Рігведи» ріта представлений абстрактно як космічний і моральний закон.

У гімні «Космічний жар» про ріту (закон) сказано: «Закон (ріта. – А.Ч.) і істина народилися з жару, що спалахнув. Звідси народилася ніч. Звідси – океан, що хвилюється.


З океану, що хвилюється, народився рік, який розподіляє дні і ночі, владика всього, що кліпає (тобто живе. – А. Ч.). Сонце і Місяць створив послідовно творець, і день, і землю, і повітряний простір, потім світло» (Рігведа. С. 264). Ми бачимо, як усередині бентежної первісної світоглядної стихії зароджується уявлення про об'єктивну необхідність, про закон.

В останній частині «Рігведи», поряд з «Гімном Пуруші» і гімном «Космічний жар», є й «Гімн про створення світу», де містяться далекі від дійсності уявлення про сутнє і не-сутнє (сат і асат), де піднімається питання про початок світу. «Хто воістину знає? Хто тут проголосить? Відкіля народилося, відкіля це творіння?» (X, 129, 6). «Відкіля це творіння з'явилося: може, саме створило себе, може ні» (X, 129,7). На це питання, підкреслюється в гімні, не можуть відповісти навіть боги, адже й вони з'явилися за допомогою створення цього світу. Якщо про це хто й знає, то це той, хто наглядає над цим світом на вищому небі, але й він може не знати.

Однак у гімні все-таки є відповідь на поставлене питання. З цієї відповіді можна зрозуміти, що спочатку багато чого не було: «Не було не-сутнього і не було сутнього тоді. Не було ні повітряного простору, ні неба над ним». Не було ні смерті, ні безсмертя, ні дня, ні ночі, морок був прихований мороком. Але був якийсь жар, який породив життєдіяльне єдине (одне), першим станом якого було бажання, котре стало насінням думки. «Походження сутнього в не-сутньому відкрили мудреці міркуванням, запитуючи у [своєму] серці».

Брахманізм.Третій шар арійського міфологічного світогляду відображений у «Брахманах».

Одна з найбільш значних Брахман – «Шатапатха-брахмана» («Сто шляхів»). І в ній є елементи профілософії. Але в основному «Брахмани» – опис релігійного ритуалу, що став витісняти поклоніння богам.

Це вже час арійських ранньокласових держав «віку бронзи», світоглядного панування брахманів і початок боротьби освічених кшатріїв проти жрецької світоглядної гегемонії.

Брахмани домінують. Вони максимально ускладнили ритуал і тим самим монополізували його виконання. Жертовний обряд здійснювали чотири жерці. Один волав до богів, вимовляючи гімни «Рігведи», інший (удгарті) супроводжував здійснення жертви пісноспівом із «Самаведи», третій (адхварью) виконував необхідні для обряду дії і вимовляв формули «Яджурведи», четвертий (хотрі) спостерігав за всією церемонією і виправляв помилки перших трьох брахманів. Жертвопринесення були рясні й криваві. Від людських жертвопринесень у цей час відмовились, але убивали безліч тварин. Особливе значення мав ритуал приношення в жертву коня – ашвамедха.

Брахмани створили нову релігію – брахманізм із верховним


богом по імені Брахма. Брахманізм не мав коренів ні у ведійській міфології, ні в народній свідомості. Вперше Брахма названий у найбільш пізній самхіті – в «Атхарваведі». Епітети Брахми – самосутній, владика, той що дає щастя й ін. Культ Брахми так і не дістав поширення в Індії. Але Брахма – лише перша особа в брахманістській тріаді (тримурті). Дві інших особи тріади – Вішну і Шива. Брахма – бог-творець, Вішну – бог-хранитель, який проникає в усе (віш – проникати, входити). Шива – бог-руйнівник. Ця тріада потіснила стару індійську тріаду з Індри, Агні і Сурї, зведених до ролі статистів у пантеоні брахманізму. Багато богів представлялися тепер як різні втілення Брахми, Вішну або Шиви. Далі Вішну і Шива заслонили Брахму, і брахманізм розпався на вішнуїзм і шиваїзм.

Головне божество вішнуїтів – навіть не Вішну, а Крішна («чорний, темний») – восьме сходження (аватара) Крішни на землю і його втілення в смертну істоту заради порятунку світу.

Однак сучасні крішнаїти вчать, що Крішна – єдиний бог, тоді як Брахма, Вішну, Шива – всього лише напівбоги.

Нині брахманізм у формі індуїзму – пануюча релігія в Індії.

З ім'ям Брахми пов'язані космологічні, космогонічні та соціальні міфи.

«Араньяки».Поступово «Брахмани» стали обростати книгами трохи іншого змісту. Це «Араньяки» – «Лісові книги». Будучи останньою частиною «Брахман», «Араньяки» носили їх назви, наприклад, «Айтарея-араньяка» (на відміну від «Айтарея-брахманы»). «Лісові книги» призначалися для третьої ашрами – для лісових пустельників. Перехід від стану домогосполаря до самітництва представлявся переходом від шляху діяння до шляху знання. У лісі були неможливі складні домашні ритуальні дії. Саме самітництво призначалося для благочестивих міркувань і сприяло тому, що «Араньяки» стали більш умоглядними порівняно з «Брахманами». В «Араньяках» менше зовнішнього ритуалізму, та й сам ритуал набуває (в силу утрудненості зовнішнього вираження) характеру внутрішнього ритуалу поваги і благочестивого міркування. Все це разом узяте сприяло розвиткові світоглядної думки.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного…

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ПРОФІЛОСОФИЯ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
  Пропонована прихильній увазі читача книга «Філософія древнього світу» охоплює період генези філософії та початковий період об'єктивного історичного процесу філософування (протофілос

Філософія як вид світогляду
  Проблема генези філософії розпадається на сім питань: Що таке філософія? З чого вона виникла? Як вона виникла? Коли? Де? Чому? Навіщо? Ми стверджуємо, що філософія – вид св

З чого виникла філософія
  На цей рахунок існують дві крайні концепції і три середні. Відповідно до першої крайньої концепції, філософія ні з чого не виникала. Вона настільки якісно відмінна від попе

Як виникла філософія
  Філософія виникла як розвязання суперечності між ХМРСК і інтелектуальною діяльністю людини, пов'язаною з вирішенням реальних задач життєзабезпечення роду і племені. Розвяза

Коли виникає філософія
  Профілософія – лише необхідна, але недостатня умова генези філософії. Це тільки можливість філософії. Щоб вона стала дійсністю, необхідні сприятливі економіко-соціально-політичні ум

Де виникає філософія
  З цього питання також є розбіжності. Деякі з філософів і філософознавців начисто заперечують східну філософію як філософію. Існує нібито лиш європейська філософія. З цього погляду,

Історія філософії
Об'єктивна історія філософії.Історія філософії – це насамперед об'єктивний історичний процес філософської творчості, частина історії світової культури і цивілізації. Історія філосо

На Древньому Сході
  ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ІНДІЇ*     Історики виділяють у реальній історії Древньої Індії такі вісім періодів: 1) первісноо

Веданги й упанішади
  Веданги.Веданги – додаткові частини Вед, смріті, що сприяють їхньому розумінню. Крім шести веданг у смріті входять дві сутри, «Закони Ману», пурани, ітіхаси («Махаб

ДАРШАНИ
  У середині I тисячоріччя до н.е. в Індії на непорушному фундаменті сільських общин почав складатися другий економічний уклад, пов'язаний з відокремленням ремесла від сільського госп

Вайшешика
  Санскритське слово «вайшешика» (vaicesika) означає як прикметник «своєрідний, особливий», а як іменник (сер.р.) «особливість». Родоначальником вайшешики був мудрець на ймен

Джайнізм
  Термін «джайнізм» походить від слова «джіна» – переможець. Представники джайнізму – джайни – ведуть своє вчення з міфічних часів, пов'язуючи фантастичну передісторію джайнізму з дія

Буддизм
  Другою після джайнізму формою антибрахманського руху кшатріїв у системі древньоіндійського світогляду став буддизм. Будда.На північній окраїні долини Гангу

Чарвака-локаята
  На відміну від інших даршан, чарвака-локаята категорично відкидає Веди, не вірить у життя після смерті, спростовує існування Бога в будь-якому розумінні, у тому числі і як Атмана-Бр

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В КИТАЇ
  Китай у стародавності.Древній Китай знаходився там же, де й сучасний, але займав значно меншу площу, спочатку дуже малу. Колискою китайської культури і цивілізації

ПРОФІЛОСОФІЯ
  Як було сказано вище, профілософія складається з двох суперечливих, але на поверхневий погляд єдиних і навіть начебто нероздільних (мнимий синкретизм) частин. Це 1) художньо-міфолог

ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ
  Особливості древньокитайської філософії. Школи.Філософія в Китаї виникає наприкінці Лего й досягає свого найвищого розквіту в наступний період Чжаньго. Цей період «

Конфуціанство
  Древньокитайське конфуціанство представлене багатьма іменами. Головні з них Кун Фу-цзи, Мен-цзи і Сюнь-цзи. Кун Фу-цзи.Родоначальник древньокитайської філо

Номіналізм
  До люблячих порозмірковувати моїстів примикають китайські філософи, яких на Заході назвали номіналістами, тобто школою імен (латинське слово «номіна» означає «ім'я»). Китайською ж м

Даосизм
  «Дао де цзин» і Лао-цзи.«Дао де цзин» («Книга про дао і де») – видатне творіння древньокитайської філософської думки, головна праця даосизму. На відміну від конфуці

Початок філософії в Японії
  У цивільній історії Японії проглядаються три великих періоди: 1) патріархальне первіснообщинне суспільство, 2) феодальне суспільство (середина VI ст. – середина XIX ст. н.е.), 3) пе

Вавилонія
  Територія Месопотамії, або Межиріччя, складається з двох частин: північного передгір'я та південної низовини. Вона була заселена вже в період палеоліту. В IV тисячоріччі до н.е. у п

Фінікія
  Фінікія перебувала на території нинішнього Лівану. Як і всі розвинені частини «смуги древньої цивілізації», Фінікія почала з неоліту, пройшла халколіт, або енеоліт, тобто м

Ферекід
  До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса

Мілетці
  Першою філософською школою Еллади, а тим самим і Європи була Мілетська школа, що виникла, однак, у Малій Азії. Фалес.Засновником філософської школи в Мілет

ГЕРАКЛІТ
  Пора розквіту, акме (сорокаліття), Геракліта припало на 69-ю олімпіаду, тобто на 504 – 501 р. до н.е. Батьківщина Геракліта – сусідній з Мілетом поліс Ефес. Геракліт належав до царс

Піфагор і ранні піфагорійці
  Джерела піфагореїзму.Хоча без піфагорійців важко собі уявити античну філософію і навіть античну культуру, нічого цілком достовірного ми про піфагореїзм, особливо ра

Філолай і середні піфагорійці
  Середній піфагореїзм припадає на початок нової доби в античній філософії, доби, коли становлення філософії в основному закінчується, і ми побачимо, як в елеатів філософія сформулює

Ксенофан
  Ксенофан походив з Іонії, з поліса Колофона. Час життя філософа визначається з його слів: «От уже шістдесят сім років, як я з моїми думами ношуся по еллінській землі. А перед тим ме

Парменід
  Вчення Парменіда – вже зріла форма філософіїеэлеатів. Саме Парменіид розвинув поняття єдиного світового бога Ксенофана в поняття єдиного буття й порушив питання про співвідношення б

АНАКСАГОР
  Тепер ми тимчасово покинемо «Велику Елладу». Під час греко-перських війн (500 – 449 р. до н.е.) Афіни були зруйновані Ксерксом, однак переможне для греків закінчення цих війн сприял

ЛЕВКІП І ДЕМОКРІТ
  Учення Левкіпа й Демокріта – вершина античного матеріалізму. Об'єктивний ідеалізм Платона протистояв матеріалізму Демокріта. Епоха Демокріта і Платона – епоха зрілості античної філо

СОФІСТИ
  У другій половині V ст. до н.е. у Греції з'являються софісти. В умовах античної рабовласницької демократії риторика, логіка та філософія потіснили у системі освіти гімнастику і музи

Протагор
  Життя і праці. Акме Протагора припадає на 84-ю олімпіаду (444 – 441). Це означає, що Протагор народився в 80-х роках V ст. до н.е. Отже, якщо прийняти третю версію

Антифонт
  І про цього софіста, якого також відносять до старшої групи, відомо небагато. Його згадує, зокрема, Плутарх у «Життєписі десяти ораторів». Як і Гіппій, Антифонт займався науками (ас

МОЛОДШІ СОФІСТИ
  З молодших софістів, які діяли вже наприкінці V – початку IV ст. до н.е., найцікавіші Алкідам, Трасімах, Крітій і Каллікл. Алкідам.Один з учнів Горгія моло

Кіренаїки
  Аскетизмові кініків протистояв гедонізм кіренаїків. «Гедоне» – насолода. Гедонізм – етичне вчення про насолоду як вищу цінність у житті. Гедонізм – різновид евдемонізму. «Евдемонія»

Мегарики
  У центрі уваги філософів Мегарської школи проблема одиничного й загального. На відміну від кініків і кіренаїків, які стверджували, що існує тільки одиничне, мегарики учили, що існує

Онтологія
  Предмет філософії.В Аристотеля філософія досить чітко виділяється з усієї сфери знання, хоча й у нього цей процес ще не закінчений. Звідси розрізнення ним «першої ф

Теологія
  Такою триєдиною причиною в Аристотеля виявляється бог. Тим найперша філософія Аристотеля обертається теологією. Як формальна причина бог – вмістище всіх надприродних, відособлених в

Попередні вчення
  Аристотель – перший історик філософії. При розгляді будь-якої проблеми він насамперед прагне з'ясувати, що про це думали до нього. Тому історико-філософськими екскурсами пронизані в

Філософія математики
  Аристотель намагався з'ясувати не тільки предмет філософії, а й предмет математики, відрізнити предмет математики від предмета філософії. При цьому Аристотель розрізняє загальну мат

Космологія
  Вчення Аристотеля про природу, про нескінченність, простір, час, рух застосовується ним до побудови картини світу – космології. Це найбільш слабка частина його світогляду. Нині, кол

Біологія
  Аристотель – засновник біології як науки. Як астроном, Аристотель був систематизатором і популяризатором, і до того ж не найкращим. Як біолог він – піонер. Оскільки ми пише

ДРЕВНЯ СТОЯ
  Другою, після епікуреїзму, істотно новою елліністичною філософською школою стала так звана Стоя. Вчення Стої – стоїцизм – має тривалу історію, починаючи із джерел еллінізму й аж до

СКЕПТИКИ
  Термін «скептицизм» походить від давньогрецького слова «скепсис», що означає «розгляд, розглядання, розбір, коливання», і позначає напрям у гносеології, який методично проводить дум

Пірронізм
  Піррон.Родоначальником повного і крайнього скептицизму був Піррон (360 – 270 р.). Він походив з пелопоннеського міста Еліди (неподалік від Олімпії з її олімпійським

Пробабілізм
  Середня Академія. Аркесилай(315/4 – 241/40р.). Аркесилай став схолархом у 265 р. і був ним п'ятнадцять років – до 240 р. Він походив з еолідської Пітани (Мала Азія)

Скептицизм Енесідема й Агріппи
  Після Клітомаха академічний скептицизм почав сходити зі сцени. Але зате друге народження дістав крайній скептицизм, який пов'язують з Енесідемом і Агріппою. Ми нічого, щоправда, не

ЕКЛЕКТИЗМ
  Еклектизм – закономірний наслідок скептицизму, який зробив антифілософські висновки з філософського плюралізму, з відмінностей і навіть суперечностей між школами філософії, яких до

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ НА ДРЕВНЬОМУ СХОДІ
Початок філософії в Індії..................................................................... 33 Профілософія ............................................................

ПОЧАТОК ФІЛОСОФІЇ В ЄВРОПІ
Профілософія ......................................................................................... 155 Гомер (155) Гесіод (158) Орфіки (165) Ферекід (169) «Сім мудреців» (170)

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги