рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Головні періоди розвитку античної філософії. Досократівський період

Головні періоди розвитку античної філософії. Досократівський період - раздел Философия, ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ Розвиток Філософії Стародавніх Греків І Римлян Датується Величезним Тривалим ...

Розвиток філософії стародавніх греків і римлян датується величезним тривалим історичним проміжком часу — з VII ст. до н. е. до VI ст. н. е. Перший період розвитку античної філо­софії отримав назву досократівський.Він розпочався в VII ст. до н. е. з вивчення проблем філософії природи (натурфілосо­фія). Репрезентують його ранні натурфілософи Фалес, Анаксі-мандр, Анаксагор, Геракліт та ін. і пізні, які займалися пошу­ками першопричини світу на плюралістичних засадах (уважа­ли, що таких причин може бути кілька). Натурфілософи крити­чно переосмислювали міфологічно-релігійний світогляд, аби отримати істинні знання й пояснити картину світу. Але го­ловним досягненням досократівського періоду є створення під­ґрунтя для появи класичної філософії, з якою пов'язана розро­бка засадових філософських проблем, ідей, уявлень, категорій, понять тощо.

Міфологічна свідомість, в основі якої лежали окремі міфи, ставила й по-своєму вирішувала прості й украй необхідні для практики питання: як виникла Земля, як існує все живе й неживе на Землі тощо.

 

Міф став першою спробою раціонально пояснити картину світу, в якому живе людина. Завдяки міфам події повсякденного життя набували впорядкованого причинно-наслідкового зв'яз­ку, суперечливі відносини людина — довколишній світ (приро­да) ставали безпечнішими й зрозумілішими.

Згідно з міфологічними уявленнями, головною причиною, яка впорядковує світ, долає хаос, є боги (у політеїстичних віруван­нях) або Бог (у монотеїзмі), яким притаманні надприродні якості, що гарантують добро й сприяють уникненню зла на землі.

Античний світ вимагав нових форм світогляду, позбавлених впливу релігійно-міфологічних ідей. Людині був потрібен такий світогляд, який дав би їй змогу самостійно організовувати власне життя. Античність відкрила й сформулювала важливий закон, що став основою нового рівня світогляду, який регулював від­носини людини й природи, людини й людини, людини й суспільства (держави) — номос. Номос як закон і цінність ставився вище за приватний інтерес особи й згодом він став найпропагованішою правовою ідеєю, обов'язковою для виконання всіма жи­телями полісу.

Полісний характер життя визначав етику жителів Стародав­ньої Греції, сприяв популяризації публічних дискусій з приво­ду вирішення тих чи тих суспільних проблем. Не менш важли­вого значення набули індивідуальна освіта, розум, уміння публічно виступати, що загалом сприймалось як гарантія щас­ливого життя.

Вважалося, що досягненню щастя сприяє вивчення законів фі­зики (природа), а згодом — знання метафізики, тобто знання тих першопричин, що пояснювали причинно-наслідкові зв'язки у сві­ті й могли бути свідомо використані для того, щоб отримати що­найбільше задоволення від життя.

На відміну від міфологічно-релігійного пояснення природи перші натурфілософські системи стали шукати причину існуван­ня предметів світу не в надприродному, а в самій природі. Попе­редні пояснення не вимагали доведення достеменності знань про світ, вони використовували лише посилання на конкретний міф або Бога. Але вже перші давньогрецькі мудреці мали були дово­дити істинність (достовірність) отриманих знань.

 

Отже, пошук першопричини природи (як світу, що оточує лю­дину разом із сукупністю всіх предметів) посідає центральне місце в філософських роздумах натурфілософів.

Тож не дивно, що перших філософів називали «фізиками» (від грец. «природа») або «фізіологами» (Арістотель). Це підтвер­джують і назви тогочасних натурфілософських праць «Про при­роду», «Про природу речей» та ін.

Прагнення пізнати природу, збагнути її причинно-наслідкові зв'язки привело до появи такого поняття, як «архе». Ідея про «ар-хе» як першопричину природи свідчила про можливість її існу­вання в самій природі, яка сприймалась як єдиний живий орга­нізм (гілозоїзм) з власною душею (панпсихізм). Ця ідея врешті-решт спричинила уособлення природи й бога (пантеїзм). Ви­вчення природи дало поштовх до розвитку понятійного апарату філософії, формулювання філософських проблем, започаткування перших філософських учень.

Найважливішим з-поміж них було космогонічне вчення (про походження світу), яке згодом стало основою онтології (вчення про буття) та етики. Космогонічне вчення раціонально поясню­вало світобудову, розумну гармонію явищ і предметів оточуючо­го світу, необхідність організації гармонійної взаємодії між лю­дьми. Розмірковування про першопричини існування Космосу (разом з Богом) стимулювали розвиток метафізичних ідей, які свідчили про те, що дискусія про першопричини стане вічним питанням філософії.

Геракліт з Ефеса (544—483 рр. до н. е.) зробив якісно но­вий крок у філософії. Його називають засновником першої фо­рми філософської діалектики. Він вважав, що світ перебуває в постійному розвитку й стані самознищення. Хрестоматійно відомими є його висловлювання: «не можна двічі ввійти в од­ну й ту саму річку» та «все тече й ніщо не залишається не­змінним».

Світ, у якому живе людина, сприймався Гераклітом як ве­личезний потік (взаємний перехід) протилежних якостей «хо­лодне стає теплим, тепле — холодним, мокре — сухим, а сухе — мокрим». Філософ зробив висновок: будь-який предмет чи явище світу мають свої внутрішні протилежні сторони (жит­тя й смерть, день і ніч тощо). Взаємоперехід протилежних яко­стей визначає розвиток світу. Геракліт вважав, що війна (во­рожість) є виявом боротьби протилежних позицій і «батьком» усіх речей.

 

За Гераклітом, в основі причинно-наслідкових подій лежить Логос як закон, що визначає процес взаємопереходу протиле­жностей. Пізнання дії цього закону — головний показник муд­рості людини й мета життя філософа.

Народження та розвиток матеріалістичного пояснення карти­ни світу пов'язані з іменами Демокріта, Левкіпа, Епікура. Пер­шопричиною світу вони вважали атом. Надалі вчення Демокріта стає підґрунтям розвитку матеріалістичного напряму в філософії {«лінія Демокріта»), на противагу ідеалістичному напряму, по­слідовники якого першопричиною світу вважали ідею («лінія Платона»).

Головні положення атомістичної концепції Демокріта були такі: весь матеріальний світ складається з атомів; атоми є най-дрібнішою частинкою, «цеглинкою» світу, вони неподільні й мають різні розміри і форми; між атомами існує простір, запо­внений порожниною. Атоми перебувають у постійному русі, вони летять у порожнині з однією швидкістю (це означає, що випадковості немає, усі події життя проходять за необхідністю, яка визначає незмінну долю, фатум). Існує кругообіг атомів у природі, наприклад, після смерті тіло розпадається на атоми, які знову стають живим організмом або матеріальними пред­метами.

Людина сприймає зовнішній світ через образи («ідоли»), які виділяються предметами світу. Душа людини також складається з атомів (вогняної пневми), що виділяються зовні й викликають відчуття в інших людей. Демокріт пояснював розумову діяль­ність людини як матеріальний та атомарний процес.

Філософ вважав, що головною метою життя людини є прави­льна організація існування душі, її гармонійний спокій, дотри­мання міри й обмеження в чуттєвих насолодах, орієнтація на ду­ховні блага. Демокріт говорив, що дух людини повинен навчитися отримувати насолоду від самого себе.

Отже, атомістичне вчення Демокріта дало можливість пояс­нити причини існування матеріального (живого) світу як без­перервного процесу народження й смерті без апеляції до Бога та містики. Це була перша спроба наукового пояснення фак­тів у межах самої природи.

Парменід (540—470 рр. до н. е.) став найвідомішим представ­ником елейської школи, що розвивалася поряд з натурфілософсь­кими вченнями. Він вважав, що світ — це вічно існуюче й не­змінне буття, яке має атрибути вічності (ніким не створено), незмінне, цілісне, непорушне тощо. Парменід відкидав існування небуття. Головний принцип, на який орієнтував філософ, — «буття є, а небуття немає». Це означає, що весь світ буття існує непорушно й незмінно (без будь-якого руху). Наявність руху в житті сприймалося ним як омана чуттєвого досвіду (ілюзорні уявлення людини). Тому предметом істинного пізнання може стати лише одиничне незмінне буття.

Зенон з Елеї (бл. 490—430 рр. до н. е.) — учень Парменіда, вважав, що поняття про рух є суперечливим, а отже, неістин-ним. Йому належить ціла низка відомих апорій (доведень) про­ти істинності вчення про рух. Згідно з його поглядом, предмет, який рухається, не здатен рухатися взагалі. Наприклад, міркування про політ стріли, якщо його розбити на окремі складові, наштовхує на думку про неможливість її руху. А якщо вважати час безкінечним, то як наслідок виникне парадокс відсутності руху взагалі.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

С І ПРИСУХІН... ФІЛОСОФІЯ Навчальний посібник У частинах...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Головні періоди розвитку античної філософії. Досократівський період

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ
ФІЛОСОФІЯ ЯК РІЗНОВИД СВІТОГЛЯДУ Світогляд — це сукупність поглядів та уявлень людини про світ, які визначають її с

Філософія як різновид світогляду
Що таке філософія? Як і чому вона виникла? Чим пояснити те, що сьогодні існує безліч різноманітних філософських напрямів, окремих шкіл та вчень? Чому для одних людей вона є метою життя, а для інших

Світогляд і його основні різновиди
Відомо, що розвиток філософської картини світу органічно випливає зі світогляду (як окремої людини, так і суспільства за­галом). Головним питанням світогляду є питання про місце людини у світі т

Список рекомендованої літератури
1. Антология мировой фипософии: В 4 т. — М., 1969—1972. 2. Арцишевский Р. А. Мировоззрение: сущность, специфика, разви-тие.—Львов, 1986. 3. Бердяев Н. А. Самопозн

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ: ІНДІЯ, КИТАЙ
ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ Основні етапи розвитку філософії в Стародавній Індії

Основні етапи розвитку філософії в Стародавній Індії
Філософська думка зародилася в епоху формування перших класових суспільств і ранніх держав. Це був час, коли відходила в минуле міфологічна культура, на ґрунті якої виникли перші ре­лігійно-філософ

Неортодоксальні філософські системи
Знайомство з філософією Стародавньої Індії почнемо з аналізу найвідоміших неортодоксальних філософських систем1, насампе­ред, буддизму, який в епоху Середньовіччя посів панівне стано­вищ

Ортодоксальні філософські системи
Школа санкх'я (санскритське слово — буквально «число, І ючрахунок») — філософська система, що розвивала ведичне іиіення й була відома своїм дуалістичним світобаченням. Заснов­н

Основні етапи розвитку и головні напрями китайської філософії
У III—II тис. до н. е. в басейні річок Хуанхе та Янцзи сформу­валися великі рабовласницькі держави зцікавою та своєрідною культурою, яка віддзеркалювала драматичний і суперечливий

Питання для самоперевірки
1. Дайте коротку характеристику філософським школам Старода­вньої Індії. 2. Проаналізуйте характерні особливості філософських поглядів бу­ддизму й джайнізму. 3. П

Список рекомендованої літератури
1. Буддизм. Четьіре бпагородньїх истиньї. — М.; Харьков, 2000. 2. Гессе Г. Паломничество в страну Востока. — СПб., 1999. 3. Дао: гармония мира. — М.; Харьков, 200

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНІХ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ
Антична філософія — комплекс ідей та вчень, розроблених давньогрецькими та давньоримськими мислителями в період з VII ст. до н. е. до VI ст. н. е.

Класичний сократівський період
Разом зі зростанням могутності полісу (в середині V ст. до н. е) починається період розквіту давньогрецької філософії, який отримав назву класичний сократівський. У цей час

Категорія, за Арістотелем, — це найвищий рівень віддзеркалення та узагальнення навколишньої дійсності, без якого неможливе саме буття.
  Не менш оригінальним є вчення Арістотеля про душу. Він вважав, що душа є носієм свідомості людини й водночас вона ке­рує людським організмом. Душа має три рівні: 1) росл

Елліністичний період
Елліністична філософія (кінець IV— початок 11ст. до н. е.) — це сукупність філософських учень, які віддзеркалили кризу полісу, яка детермінувала зміну парадигми філософського мислення. На­в

Список рекомендованої літератури
1. Антология мировсй философии: В 4 т. — М, 1969 — Т. 1. — Ч. 1. 2. Аристотель. Сочинения: В 4 т. — М., 1976—1983. 3. Асмус В. Ф. Античная философия. — М., 1976.

ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Середньовічна філософія — філософський напрям, що виник на території Римської імперії з II ст. та розвивався на європейському континенті до XVI ст.

Етапи історичного розвитку середньовічної філософії та їх основні риси
Середньовічна філософія розвивалася впродовж чималого проміжку часу — з II по XVI ст., її головною особливістю став міцний союз із теологією, визнання Бога як найвищої першопри­чини, а існування

Список рекомендованої літератури
1. Аврелий Августин. Исповедь блаженного Августина, єпископа Гип-понского. — М., 1991. 2. Антология мировой философии: В 4 т. — М., 1969. — Т. 1.— Ч. 2; Т. 2. 3. Бл. Авг

ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ ТА РЕФОРМАЦІЇ
Філософія епохи Відродження — віддзеркалення соціального та ідейного руху Відродження (Ренесансу), започаткованого в Італії в XIV ст., що в XVI ст. стає загальноєвр

Головні напрями філософії епохи Відродження та її характерні риси
Філософія Ренесансу, або Відродження, в Європі (насамперед в Італії) займала значний історичний проміжок часу — з XIV по XVI ст. Сама назва епохи свідчить про відродження інтересу до

ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ТА ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА
Філософія Нового часу віддзеркалює утвердження буржуазного способу виробництва, наукову революцію й встановлення експериментального природознавства у XVII—XVIII ст.

Головні напрями філософії Нового часу та їх основні риси
Для періоду становлення й розвитку філософії Нового часу (XVII—XVIII ст.) характерне визначення розуму як певної суми адекватних знань про природу, а разом з тим іпро людину.

Доба Просвітництва та її домінуючі риси
Кінець XVII — початок XVIII ст. ввійшли в історію світової культури як період Просвітництва, а французьку філософію цьо­го періоду за аналогією називають філософією доби Просвітниц­тва. Французькі

Питання для самоперевірки
1. Розкрийте сутність раціоналізму та емпіризму філософії Нового часу. 2. Назвіть характерні риси філософії Нового часу. 3. У чому особливості філософії Ф. Бекона

Список рекомендованої літератури
1. Английские материалистьі XVIII в. Собр. соч.: В 3-х т. — М., 1967, 1968. 2. Антология мировой философии: В 4-х т. — М., 170. — Т. 2. 3. Бакрадзе К. С. История

НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ. МАРКСИЗМ
Німецька класична філософія кінця XVIII— першої половини XIX ст. — період формування нового стилю філософського мислення, яке грунтувалося на методі «розумного»

Головні напрями німецької класичної філософії та її основні досягнення
Німецька класична філософія охоплює доволі значний промі­жок часу — приблизно 100 років, із середини XVIII ст. до кінця XIX ст. У своєму розвитку вона пройшла певні періоди, які збі­гаються з назва

Марксизм
Марксизм виник у Європі в 40-ві роки XIX ст. У вузькому ро­зумінні він уособлювався з марксистською філософією, яка була створена двома німецькими вченими — Карлом Марксом (1818—1883 рр.) і Фрідріх

Питання для самоперевірки
1. Історичні рамки німецької класичної філософії. 2. Назвіть основні твори Імануїла Канта. 3. Що таке «річ у собі» Канта? 4. Чому філософію Імануї

Список рекомендованої літератури
1. Гегєль Г. Знциклопедия философских наук: В 3-х т. — М., 1974. 2. Герасимчук А. Філософія: Курс лекцій: Навч. посів, для вузів. — К., 1999. 3. Гульїга А. В. Нем

ФРЕЙДИЗМ І НЕОФРЕИДИЗМ
Фрейдизм (кінець XIX—XX ст.) — філософсько-соціологічне вчення Зігмунда Фрейда, що розвивається на основі особливого методу лікування психічних захворювань— психоаналі

Фрейдизм
Зігмунд Фрейд (Сигізмунд Шолом) (1856—1939рр.) — австрій­ський лікар-психіатр, який розвинув психоаналітичне вчення до рівня філософського антропологічного принципу, засновник пси­хоаналізу

Неофрейдизм
Герберт Маркузе (1898—1979 рр.) — неофрейдист, німецько-американський філософ і соціолог. З 1934 р. працював у Сполу­чених Штатах Америки. Основні праці, що репрезентують його філософські п

Список рекомендованої літератури
1. Всемирная знциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. — М.: АСТ; Мн.: Харвест, Современньїй литератор, 2001. 2. Гловер 3. Фрейд или Юнг. — СПб.,

ТРАДИЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ
Другий період   Основні періоди та етапи розвитку української філософії

Становлення української філософії
Найдавніші (дохристиянські) пласти духовності українського народу відомі недостатньо, адже пам'ятки духовної культури цієї доби були переважно знищені після 988 р. як такі, що суперечили новим хрис

Список рекомендованої літератури
1. Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. — К., 1992. 2. Бичко А. К., Бичко І. В. Феномен української інтелігенції. Спроба ек-зистенційного аналізу. —

СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ
Позитивізм Огюст Конт (1798—1857 рр.) Ернст Мах (1838—1916 рр.) Ріхард Авенаріус (1843—1896 рр.)таін. Прагматизм Чарльз Пірс (1839—1914 рр.) Вільям Джеймс

Головні напрями сучасної світової філософії та їх основні риси
У XX — на початку XXI ст. світова філософія стала конгло­мератом різноманітних ідей і підходів, окремих поглядів, проб­лем і методик, в основі яких лежать уже відомі й апробовані фі­лософські ідеї,

Список рекомендованої літератури
1. Больнов О .Ф. Философия зкзистенционализма — СПб., 1999. 2. Бубер М. Два образа верьі. — М., 1995. 3. Головко Б. А. Філософська антропологія. — К., 1997.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ
Балюк І. А. Вирішення господарських спорів. 188 с. Бараник 3. П. Статистика ринку праці. 167 с. Береза А. М. та ін. Електронна комерція. 326 с. Беляєв О. О. та ін. Еконо

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги