рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Философия
/
Основні етапи розвитку філософії в Стародавній Індії

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Основні етапи розвитку філософії в Стародавній Індії

Основні етапи розвитку філософії в Стародавній Індії - раздел Философия, ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ Філософська Думка Зародилася В Епоху Формування Перших Класових Суспільств І ...

Філософська думка зародилася в епоху формування перших класових суспільств і ранніх держав. Це був час, коли відходила в минуле міфологічна культура, на ґрунті якої виникли перші релігійно-філософські системи, що згодом стали справжньою філософією. УII—І тис. до н. е. цей процес охопив територію Стародавньої Індії, де й з'явилися перші філософські традиції та школи. Підтвердження цьому знаходимо в ранньому релігійно-літературному тексті, (геніальній пам'ятці давньоіндійської духовної культури) — «Ведах» (приблизно 1500 р. до н. е.). У них у міфологічній та релігійній формі сконцентровано всі існуючі на гой час знання, що характерні для цього періоду історії Індії, а також викладено практичні рекомендації для жерців щодо правильного виконання релігійних обрядів тощо.

«Веди» складаються з чотирьох розділів.

1. Рігведа — збірник релігійних гімнів міфологічного й космологічного змісту.

2. Самаведа — зібрання наспівів, пісень, що реінтерпретують тексти Рігведи для їх використання в ритуально-обрядовій діяльності.

3. Яджурведа — опис ведичних ритуалів і правил жертвоприношення.

4. Атхарваведа — зібрання текстів магічних заклять і формул.

До «Вед» також належать тексти, які їх інтепретують (тлумачать), наприклад, Брахмани, у яких пояснюються мета й послідовність жертвоприношень, а також правильність їх виконання. До такої літератури належала й інша частина Вед — Упанішади, в яких, власне, й містяться засадові ідеї давньоіндійської філософії, що згодом розроблялися філософськими школами або окремими філософськими течіями (даршанами). До таких ідей належали ичення про карму, про реінкарнацію душі, сансару, тотожність атмана й брахмана тощо.

Ці ідеї спонукали появу перших філософських систем, які досліджували проблеми людського існування, життя, інтересів, здійснювали пошуки шляхів подолання тих труднощів, що об'єктивно існували в людському житті. Вони допомагали знайти відповіді на одвічні філософські питання про добро й зло, картину Всесвіту, сенс людського життя, хоча загалом відповіді на них мали песимістичний характер. Перші давньоіндійські мислителі вважали, що зло є домінуючим атрибутом людського існування в матеріальному світі. Людина усвідомлює своє страждання, а тому перебуває в постійному пошуку шляхів його уникнення або подолання. Головною причиною страждання вважалася залежність людини від впливу на неї Всесвітнього закону (карми).

Поняття «карми» стає одним з найважливіших у давньоіндійській філософії. Воно віддзеркалює ідею про те, що результати повсякденної діяльності й учинків людини впливають на майбутню форму її переродження. При цьому вважалося, що карма не обмежує можливості індивідуального волевиявлення людини, вона детермінує (визначає) її долю, але це не є чимось абсолютним, бо, змінюючи обставини свого життя й свого місця в ньому, людина може вплинути й на свою карму.

Таким чином, сенсом людського існування стає прагнення управляти своєю кармою, аби подолати зло, яке домінує в реальному житті та є небезпечним для майбутнього. Інакше кажучи, кожну мить свого життя людина має використовувати для керування своєю кармою, щоб забезпечити собі щасливе майбутнє.

Розмірковуючи над причинами існування зла у світі, давньоіндійські філософи зробили висновок: головна причина зла — це незнання істини про справжні причинно-наслідкові зв'язки, що існують у житті людини та Всесвіті. Отже, стверджували вони, звільнення від зла, страждань можливі тільки через пізнання істини та адекватних їй правил поведінки.

Істини людина отримує як одкровення, яке приходить до неї за певних умов особистого життя (використання правил самоконтролю, дисципліни, аскетичних цінностей, які допомагають якісно змінити стан своєї душі, психіки й досягти стану просвітленості, отримати остаточну мудрість про світ, істину — мокшу).

Істина (самоконтроль) необхідна для того, щоб звільнити людину від матеріальних «кайданів» світу (людських бажань, чуттєвих потреб тощо), які є безпосередньою причиною існування зла (страждань). Матеріальний світ не дає душі можливості поєднатися з вічним абсолютом (Брахмою), який перебуває в стані вічного незмінного спокою, щастя й блаженства (який у буддизмі отримав назву «нірвана»).

Вищі істини орієнтують людину на те, що «нижчі» потреби людського життя (в їх матеріальній формі) мають підкорятися вищим. На практиці це означає, що в повсякденному житті людина має прагнути жити життям і цінностями аскета, щоб приборкати свої природні потреби й бажання. На цих ідеях побудовано етику діяльності й поведінки в давньоіндійському суспільстві.

Приблизно з 500 р. до н.е. починається епоха становлення класичних філософських систем. Філософія долає обмеження брахманізму й отримує підтримку найширших верств населення. Історики релігійно-філософської думки Стародавньої Індії називають шість класичних систем: санкх'я та йога; иьяя та вай-шешика; міманса та веданта. До некласичних систем умовно відносять буддизм, джайнізм і чарваку-локаяту.

На відміну від безіменної релігійно-міфологічної думки ведичної епохи нові світоглядні системи позначилися конкретними історичними датами й іменами. Стають відомими такі імена, як Бріхаспаті, Вардхаман, Готама, Будда, Канада, Капіла, Патанджалі та ін. Зазвичай це були історичні постаті, засновники тих чи тих релігійно-філософських систем, які залишили по собі так звані сутри (букв, «нитка, на яку нанизано намистинки»). Сутри — короткі практичні рекомендації, що відображали сутність їх учення. Згодом вони стали правовими принципами, конкретними рекомендаціями до виконання ритуалів, жертвоприношень, способів організації повсякденного життя, виконання громадських обов'язків. Сутри ставали об'єктом подальших коментарів, вони розвивалися й критично переосмислювалися згідно з новими історичними умовами. Таким чином, даршани, сутри й прагнення знайти спосіб звільнення від страждання лежали в основі філософії Стародавньої Індії.

Історичну добу після 1000 р. н. е. визначають як період пост-класичної індійської філософії. А з початку XIX ст. говорять про сучасний етап розвитку філософії Індії з характерною особливістю подолання її самоізоляції, входження до кола західної культури. Репрезентували цей період такі відомі мислителі, як Гададхар Чаттерджі (Рамакришна) (1834—1886 рр.), Вівеканда Свамі (1863—1902 р.), Ауробіндо Гхош (1872—1950 рр.), Тагор Рабін-дранат (1861—1941 рр.), Кришнамурті Джидду (1895—1986 рр.).

Узагальнюючи, зауважимо, що давньоіндійська філософія пройшла кілька етапів розвитку. Назвемо їх. Ведичний період (1500—600 рр. до н. е.), який збігається в часі з розселенням арійців і поширенням їхньої духовної культури, виникненням ведичної релігії, брахманізму й формуванням Вед. Епічний етап (VI ст. — II ст. до н. е.) — це період від ранніх Упанішад до даршанів (систем філософії). Найвідомішими першоджерелами були епоси «Махабхарата» та «Рамаяна». У цей час виникають буддизм, джайнізм, чарвака-локаята й класичні філософські школи — санкх'я, йога, веданта, вайшешика, ньяя, міманса, веданта. Ера сутр (II ст. до н.е. — VII ст. н. е.), що містить у собі скорочені та узагальнені філософські системи. Вона завершує період давньоіндійської філософії.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

С І ПРИСУХІН... ФІЛОСОФІЯ Навчальний посібник У частинах...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Основні етапи розвитку філософії в Стародавній Індії

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ
ФІЛОСОФІЯ ЯК РІЗНОВИД СВІТОГЛЯДУ Світогляд — це сукупність поглядів та уявлень людини про світ, які визначають її с

Філософія як різновид світогляду
Що таке філософія? Як і чому вона виникла? Чим пояснити те, що сьогодні існує безліч різноманітних філософських напрямів, окремих шкіл та вчень? Чому для одних людей вона є метою життя, а для інших

Світогляд і його основні різновиди
Відомо, що розвиток філософської картини світу органічно випливає зі світогляду (як окремої людини, так і суспільства загалом). Головним питанням світогляду є питання про місце людини у світі т

Список рекомендованої літератури
1. Антология мировой фипософии: В 4 т. — М., 1969—1972. 2. Арцишевский Р. А. Мировоззрение: сущность, специфика, разви-тие.—Львов, 1986. 3. Бердяев Н. А. Самопозн

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ: ІНДІЯ, КИТАЙ
ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ Основні етапи розвитку філософії в Стародавній Індії

Неортодоксальні філософські системи
Знайомство з філософією Стародавньої Індії почнемо з аналізу найвідоміших неортодоксальних філософських систем1, насамперед, буддизму, який в епоху Середньовіччя посів панівне становищ

Ортодоксальні філософські системи
Школа санкх'я (санскритське слово — буквально «число, І ючрахунок») — філософська система, що розвивала ведичне іиіення й була відома своїм дуалістичним світобаченням. Засновн

Основні етапи розвитку и головні напрями китайської філософії
У III—II тис. до н. е. в басейні річок Хуанхе та Янцзи сформувалися великі рабовласницькі держави зцікавою та своєрідною культурою, яка віддзеркалювала драматичний і суперечливий

Питання для самоперевірки
1. Дайте коротку характеристику філософським школам Стародавньої Індії. 2. Проаналізуйте характерні особливості філософських поглядів буддизму й джайнізму. 3. П

Список рекомендованої літератури
1. Буддизм. Четьіре бпагородньїх истиньї. — М.; Харьков, 2000. 2. Гессе Г. Паломничество в страну Востока. — СПб., 1999. 3. Дао: гармония мира. — М.; Харьков, 200

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНІХ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ
Антична філософія — комплекс ідей та вчень, розроблених давньогрецькими та давньоримськими мислителями в період з VII ст. до н. е. до VI ст. н. е.

Головні періоди розвитку античної філософії. Досократівський період
Розвиток філософії стародавніх греків і римлян датується величезним тривалим історичним проміжком часу — з VII ст. до н. е. до VI ст. н. е. Перший період розвитку античної філософії отримав наз

Класичний сократівський період
Разом зі зростанням могутності полісу (в середині V ст. до н. е) починається період розквіту давньогрецької філософії, який отримав назву класичний сократівський. У цей час

Категорія, за Арістотелем, — це найвищий рівень віддзеркалення та узагальнення навколишньої дійсності, без якого неможливе саме буття.
Не менш оригінальним є вчення Арістотеля про душу. Він вважав, що душа є носієм свідомості людини й водночас вона керує людським організмом. Душа має три рівні: 1) росл

Елліністичний період
Елліністична філософія (кінець IV— початок 11ст. до н. е.) — це сукупність філософських учень, які віддзеркалили кризу полісу, яка детермінувала зміну парадигми філософського мислення. Нав

Список рекомендованої літератури
1. Антология мировсй философии: В 4 т. — М, 1969 — Т. 1. — Ч. 1. 2. Аристотель. Сочинения: В 4 т. — М., 1976—1983. 3. Асмус В. Ф. Античная философия. — М., 1976.

ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Середньовічна філософія — філософський напрям, що виник на території Римської імперії з II ст. та розвивався на європейському континенті до XVI ст.

Етапи історичного розвитку середньовічної філософії та їх основні риси
Середньовічна філософія розвивалася впродовж чималого проміжку часу — з II по XVI ст., її головною особливістю став міцний союз із теологією, визнання Бога як найвищої першопричини, а існування

Список рекомендованої літератури
1. Аврелий Августин. Исповедь блаженного Августина, єпископа Гип-понского. — М., 1991. 2. Антология мировой философии: В 4 т. — М., 1969. — Т. 1.— Ч. 2; Т. 2. 3. Бл. Авг

ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ ТА РЕФОРМАЦІЇ
Філософія епохи Відродження — віддзеркалення соціального та ідейного руху Відродження (Ренесансу), започаткованого в Італії в XIV ст., що в XVI ст. стає загальноєвр

Головні напрями філософії епохи Відродження та її характерні риси
Філософія Ренесансу, або Відродження, в Європі (насамперед в Італії) займала значний історичний проміжок часу — з XIV по XVI ст. Сама назва епохи свідчить про відродження інтересу до

ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ТА ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА
Філософія Нового часу віддзеркалює утвердження буржуазного способу виробництва, наукову революцію й встановлення експериментального природознавства у XVII—XVIII ст.

Головні напрями філософії Нового часу та їх основні риси
Для періоду становлення й розвитку філософії Нового часу (XVII—XVIII ст.) характерне визначення розуму як певної суми адекватних знань про природу, а разом з тим іпро людину.

Доба Просвітництва та її домінуючі риси
Кінець XVII — початок XVIII ст. ввійшли в історію світової культури як період Просвітництва, а французьку філософію цього періоду за аналогією називають філософією доби Просвітництва. Французькі

Питання для самоперевірки
1. Розкрийте сутність раціоналізму та емпіризму філософії Нового часу. 2. Назвіть характерні риси філософії Нового часу. 3. У чому особливості філософії Ф. Бекона

Список рекомендованої літератури
1. Английские материалистьі XVIII в. Собр. соч.: В 3-х т. — М., 1967, 1968. 2. Антология мировой философии: В 4-х т. — М., 170. — Т. 2. 3. Бакрадзе К. С. История

НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ. МАРКСИЗМ
Німецька класична філософія кінця XVIII— першої половини XIX ст. — період формування нового стилю філософського мислення, яке грунтувалося на методі «розумного»

Головні напрями німецької класичної філософії та її основні досягнення
Німецька класична філософія охоплює доволі значний проміжок часу — приблизно 100 років, із середини XVIII ст. до кінця XIX ст. У своєму розвитку вона пройшла певні періоди, які збігаються з назва

Марксизм
Марксизм виник у Європі в 40-ві роки XIX ст. У вузькому розумінні він уособлювався з марксистською філософією, яка була створена двома німецькими вченими — Карлом Марксом (1818—1883 рр.) і Фрідріх

Питання для самоперевірки
1. Історичні рамки німецької класичної філософії. 2. Назвіть основні твори Імануїла Канта. 3. Що таке «річ у собі» Канта? 4. Чому філософію Імануї

Список рекомендованої літератури
1. Гегєль Г. Знциклопедия философских наук: В 3-х т. — М., 1974. 2. Герасимчук А. Філософія: Курс лекцій: Навч. посів, для вузів. — К., 1999. 3. Гульїга А. В. Нем

ФРЕЙДИЗМ І НЕОФРЕИДИЗМ
Фрейдизм (кінець XIX—XX ст.) — філософсько-соціологічне вчення Зігмунда Фрейда, що розвивається на основі особливого методу лікування психічних захворювань— психоаналі

Фрейдизм
Зігмунд Фрейд (Сигізмунд Шолом) (1856—1939рр.) — австрійський лікар-психіатр, який розвинув психоаналітичне вчення до рівня філософського антропологічного принципу, засновник психоаналізу

Неофрейдизм
Герберт Маркузе (1898—1979 рр.) — неофрейдист, німецько-американський філософ і соціолог. З 1934 р. працював у Сполучених Штатах Америки. Основні праці, що репрезентують його філософські п

Список рекомендованої літератури
1. Всемирная знциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. — М.: АСТ; Мн.: Харвест, Современньїй литератор, 2001. 2. Гловер 3. Фрейд или Юнг. — СПб.,

ТРАДИЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ
Другий період Основні періоди та етапи розвитку української філософії

Становлення української філософії
Найдавніші (дохристиянські) пласти духовності українського народу відомі недостатньо, адже пам'ятки духовної культури цієї доби були переважно знищені після 988 р. як такі, що суперечили новим хрис

Список рекомендованої літератури
1. Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. — К., 1992. 2. Бичко А. К., Бичко І. В. Феномен української інтелігенції. Спроба ек-зистенційного аналізу. —

СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ
Позитивізм Огюст Конт (1798—1857 рр.) Ернст Мах (1838—1916 рр.) Ріхард Авенаріус (1843—1896 рр.)таін. Прагматизм Чарльз Пірс (1839—1914 рр.) Вільям Джеймс

Головні напрями сучасної світової філософії та їх основні риси
У XX — на початку XXI ст. світова філософія стала конгломератом різноманітних ідей і підходів, окремих поглядів, проблем і методик, в основі яких лежать уже відомі й апробовані філософські ідеї,

Список рекомендованої літератури
1. Больнов О .Ф. Философия зкзистенционализма — СПб., 1999. 2. Бубер М. Два образа верьі. — М., 1995. 3. Головко Б. А. Філософська антропологія. — К., 1997.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ
Балюк І. А. Вирішення господарських спорів. 188 с. Бараник 3. П. Статистика ринку праці. 167 с. Береза А. М. та ін. Електронна комерція. 326 с. Беляєв О. О. та ін. Еконо