Антична філософія

1.Філосо́фія — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людиниі світу. Також під філософією розуміють форму людськогомислення, теоретичну форму світогляду.

Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.

Антична філософія

Філософія як світоглядне явище з'являється в процесі такого поділу людської діяльності, коли виникає необхідність раціонального освоєння дійсності на найзагальнішому рівні її бачення. Хронологічно цей процес відбувається в різних країнах неодночасно. Філософія започаткувала себе в Стародавньому Єгипті, Китаї, Індії, Вавилоні, а трохи пізніше в Стародавній Греції і Римі. Перші філософські вчення виникли близько 2 500 років тому, однак тільки давньогрецька філософія являє собою цілком оригінальне, завершене явище, яке корінним чином вплинуло на західну цивілізацію.Індійська філософія мала епізодичний вплив на європейське мислення: в древності — вірогідно, наПіфагора, в новий час — на Шопенгауера.

В Стародавньому Римі були значні філософи-письменники на зразок Цицерона, Сенеки, Лукреція Карa, але вони не являють руху думки вперед, всі вони повторюють греків. Поряд з римлянами, до римської філософії відносяться також греки — представники римських шкіл.

Філософія Стародавнього Сходу

Становлення філософської думки Стародавнього Китаюспостерігається вже у 7 столітті до н. е. Про це свідчать давньокитайські трактати: «Книга…

Давньогрецька філософія

Особливу групу у досократівський період займають найбільш ранні практичні діячі та вчителі 7-6 століть до н. е., розсіяні по різних містах, що у… Спочатку у елеатів і піфагорійців, потім у Сократа складаєтьсяідеалізм. Сократ… Аристотель спробував на ґрунті ідеалізму з'єднати ці два світи в один шляхом ідеї, яка зближує його з кінцем XIX…

Середньовічна філософія

Головний філософський інтерес середніх віків — арабська філософія (Аверроес, Маймонід, аль-Кінді,аль-Фарабі, Ібн Сіна) залишається в колі понять… Головний недолік середньовічної філософії — відсутність природознавства[14] і…

Філософія Відродження

У філософії початок Відродження пов'язаний із іменами італійського філософа Марсіліо Фічіно і німецького кардинала Миколи Кузанського. УДжироламо…

Філософія Реформації і Контрреформації

Найзначніші постаті Реформації та Контрреформації — Мартін Лютер, Жан Кальвін та Ігнатій Лойола. Всі троє вони в інтелектуальному відношенні — представники середньовічної філософії^[15]. Сторіччя філософської думки, що послідувало за початком Реформації, виявилось безплідним. І Лютер, і Кальвін повернулися до Августина Аврелія, однак, оскільки їхня теологія мала метою підрив влади церкви, вони слідували тільки поглядам Аврелія щодо зв'язку між душею і Богом. Натомість, вони відкинули уявлення про чистилище, скасовували індульгенції. Вчення про попередню визначеність долі душі після смерті допомогло досягти незалежності від дій духовенства.

Реформація та Контрреформація виявилися корисними для інтелектуальної сфери: відраза дорелігійних війн змусила найздібніших людей звернутись до світського знання, особливо доматематики та природничих наук.

Філософія Нового часу

У теорії пізнання для філософії Нового часу характерне протистояння раціоналізму та емпіризму. Раціоналізм, найвизначнішими прихильниками якого були… Один із найяскравіших представників епохи, Френсіс Бекон став родоначальником…

Філософія Просвітництва

Друга половина 18 століття — період широкого соціально-культурного руху Просвітництва, ідеалом якого була перебудова суспільства на засадах розумного, раціонального законодавства, поширенняосвіти та відповідного виховання. Ця епоха породила цілу низку визначних філософів, серед якихШарль Луї де Монтеск'є, Дені Дідро, Вольтер, Жан-Жак Руссо, Жульєн Ламетрі, Поль Анрі Гольбах,Клод Адріан Гельвецій та інші мислителі, що виражали широкий спектр ідей, починаючи від деїзмудо безкомпромісного матеріалізму. Спільними для цих філософів були ідеї природного права тасуспільного договору, захоплення механікою Ньютона як зразка наукового знання.

Філософія 19 століття

Німецька класична філософія

Наприкінці 18 і на початку 19 століття головними центрами розвитку філософської думки знову стали університети, однак на відміну від Середньовіччя, філософія уже не була підпорядкованою богослов'ю, а носила світський характер. Найвидатніші філософи цього часу працювали в Німеччині:Іммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Гегель. Їхню творчість об'єднують під назвою німецький ідеалізм. До німецької класичної філософії заведено зараховувати також матеріалістаЛюдвіга Фейєрбаха.

Марксизм-ленінізм

Філософським джерелом марксизму, що виник в другій половині 19 століття була німецька класична філософія. Його творці Карл Маркс та Фрідріх Енгельс об'єднали матеріалізм Фейєрбаха тадіалектику Гегеля, створивши філософський напрям, який отримав назву діалектичного матеріалізму, і розширили його на розуміння історії, заснувавши історичний матеріалізм. Вожді комуністичного руху Володимир Ленін, Йосип Сталін, Мао Цзе Дун доповнили і розвинули погляди засновників марксизму.

Надалі в 20 столітті філософія марксизму розвивалася двома руслами: як офіційна філософія в країнах соціалістичного табору, та як різні течії неомарксизму на Заході.

Інші течії

Одним із напрямків філосософії другої половини 19 століття була філософія життя, схильна доірраціоналізму, серед видатних представників якої Артур… У 19 столітті зародився позитивізм — філософія науки, основоположником якої…

Філософія XX століття

На початку століття інтенсивно розвивалася філософія науки, представлена різними школамипозитивізму, серед яких виділяються емпіріокритицизм,… Важливим для подальшого розвитку філософії була побудова феноменології… Визначними представниками філософської антропології були Макс Шелер, Мартин Бубер, П'єр Тейяр де Шарден. Неофрейдизм…

Сучасність

· Аналітична філософія — напрям у філософській думці XX століття, який розвивається переважно в англомовних країнах і об'єднує велику кількість… · Континентальна філософія — термін, використовуваний для визначення однієї з…  

Періоди

1. Патристика (II–VII ст.) — сукупність філософських доктрин християнських мислителів (отців церкви) II–VII ст.

2. Схоластика (VIII–XV ст.) — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами.

Деякі представники

· Оріген · Тертулліан · Августин Аврелій

Теорія пізнання

1. Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву. 2. Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші. 3. Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного знання…

Бог та метафізика

Декарт був противником аристотелізму, як, між іншим, і Гоббс, його конкурент. Тому він відкидав телеологію, заміняючи її накаузалістику, створюючи… В основі філософії Декарта дуалізм душі та тіла. Декарт поділяє буття на світ… Субстанція за Декартом є щось, що існує й не потребує нічого іншого для свого існування. Бог є в цьому сенсі єдиною…

Етика

На думку Декарта, перш ніж визначити для себе правила поведінки, не можна ж всьому сумніватися, потрібно знатимаксими провізоричної моралі, яка допомагає досягненню ойдеймонії (щастя):

1. Дотримуватися всіх законів та звичаїв країни походження. Жити за середніми поняттями людей свого оточення. Не приймати жодних обов'язків.

2. Завжди бути впевненим в ситуації, в разі непевності — вибирати за найвищою ймовірністю, уникаючи таким чином докорів сумління.

3. Підлаштовуватися під світ, ніж, навпаки, підлаштовувати світ під себе (тут відчувається впливстоїцизму). Єдине, що є в нашому розпорядженні — це розум. Воля прагне тільки того, що їй пропонує розум, отже не може прагнути нічого недосяжного.

4. Спрямовувати життя на розвиток розуму та пізнання.

21. Найчисленніше коло талановитих просвітителів склалося у Франції. Завдяки їм країна перетворилася на центр європейського інтелектуального життя. Звідси дух Просвітництва поширився по всій Європі. Одним із засновників французького Просвітництва був Шарль Монтеек'є (1689-1755). Він критикував французький абсолютизм і з повагою ставився до англійської конституційної монархії. Услід за Локком Монтеек'є розробляв теорію поділу влади. У творі «Про дух законів» він першим висловився за необхідність розмежувати законодавчу (парламент), виконавчу (монархія) і судову форми влади з тим, щоб кожна з них могла реально служити противагою іншій. Цей принцип Монтеек'є вважав вирішальним у сцраві забезпечення законності.

Найпомітніша постать французького Просвітництва — Марі Франсуа Аруе, більш відомий під псевдонімом Вольтер (1694-1778). Різнобічно талановита людина, він був філософом, істориком, письменником. За свої переконання і сатиричні твори зазнав переслідувань, перебував в ув'язненні в Бастилії, а потім у засланні. Два з лишком роки, проведені в Англії, укріпили прихильність Вольтера до політичної свободи та релігійної терпимості. Усі освічені люди Європи знали його заклик: «Роздавіть гадину!», спрямований проти могутності католицької церкви. Проте критика церкви не заважала Вольтеру залишатися щирим християнином. Він вважав релігію опорою моралі, необхідною для суспільства, але водночас рішуче виступав за свободу віросповідання і прославляв ідею віротерпимості.

Вольтер ніколи не залишався байдужим до несправедливості. Широку популярність набули його публічні виступи на захист безневинно засуджених. Він викликав повагу в декого з європейських монархів. Російська імператриця Катерина II і прусський король Фрідріх II, прагнучи виглядати «освіченими правителями», листувалися з Вольтером. Він мав настільки сильний вплив на сучасників, що XVIII ст. й тепер нерідко називають «добою Вольтера». Масове захоплення творами «великого дотепника» зробило його ім'я символом епохи, дало назву ідейній течії європейського масштабу - «вольтер'янству». Він цілком заслужив надпису, залишеного нащадками на його могилі: «Поет, історик і філософ, який возвеличив людський розум і навчив його бути вільним».

Енциклопедія

На запрошення Дідро і Д'Аламбера статті для «Енциклопедії» писали справжні знавці своєї справи -відомі вчені та письменники. Чимало з них…

Ідеали Руссо

Мислитель не визнавав позитивних наслідків прогресу і закликав повернутися до життя на лоні природи. Його ідеал - це тихе й розмірене сільське… 22.Німецька класична філософія — термін, що об'єднує філософські праці… Затвердженню терміну сприяла книга Фрідріха Енгельса «Людвіг Феєрбах і кінець німецької класичної філософії».

Несвідоме — дія природжених інстинктивних потягів у психічному житті людини, що в свою чергу ще й біологічно детермінуються, забуваючи при цьому про соціальні та природні чинники в детермінації людської життєдіяльності. В психології несвідоме звичайно протиставляєтьсясвідомому, однак у рамках психоаналізу несвідоме і свідоме розглядається як поняття різного рівня: не все, що не відноситься до несвідомого - усвідомлюється.

Несвідоме у вченні Зигмунда Фрейда

Експериментальна розробка поняття несвідомого була вперше проведена Зигмундом Фрейдом, який показав, що багато дій, реалізацію яких людина не усвідомлює, мають осмислений характер і можуть бути пояснені за рахунок дії потягів (переважно - сексуальних). Ним було розглянуто, як та або інша мотивація проявляється в сновидіннях, невротичних симптомах і творчості. Відомо, що головним регулятором людської поведінки служать потяги й бажання суб'єкта. Будучи лікарем, він зіштовхнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання і мотиви можуть серйозно обтяжувати життя й навіть ставати причиною нервово-психічних захворювань. Це спрямувало його на пошуки засобів рятування своїх пацієнтів від конфліктів між тим, що говорить їхня свідомість, і несвідомими спонуканнями. Так народився фрейдівський метод психоаналізу.

Несвідоме у вченні Карла Юнга

На думку Юнга, існує не тільки несвідоме суб'єкта, але й сімейне, родове, національне, расове й колективне несвідоме. Колективне несвідоме несе в… 39. ? 40. Процес пізнання – це безперервний процес активного творчого відображення дійсності в свідомості людини. Цей процес…

Поняття і питання гносеології

· Поняття:

· пізнання

· свідомість

· відчуття

· розум

· істина

· Основне питання — чи пізнаваний світ у принципі?

· Відповіді на це питання дає:

· оптимізм — світ пізнаваний, меж пізнання немає, необхідні лише час і засоби.

· агностицизм — світ пізнаваний у принципі, людина не пізнає світ, а будує віртуальний світ на основі почуттєвого сприйняття.

· скептицизм — ми пізнаємо реальний світ, але в силу недосконалості почуттів постійно вводимо себе в оману.

Основні принципи теорії пізнання

· Принцип об'єктивності · Принцип пізнаванності · Принцип активного творчого відображення