Контрольні питання

1. Проаналізуйте, як в ході історичного розвитку різними філософами вирішувалась проблема пізнаваності світу.

2. Співставте аргументи представників емпіризму та раціоналізму.

3. Співставте основні концепції істини в сучасній філософії.

4. Проаналізуйте, чим обумовлена вимога конкретності істини і в чому полягає її суть.

5. Наведіть аргументацію на користь тези про пізнаваність світу.

6. Наведіть аргументи до тези, що шлях до істини в науці завжди супроводжується помилками.

7. Проаналізуйте специфіку та роль чуттєвого пізнання і його форми.

8. Проаналізуйте специфіку та роль раціонального пізнання і його форми.

 

 

Тема 15. Людина в світі і світ людини: філософська антропологія

 

План

1.Образ людини в історії філософії. Душа та тіло, біологічне та соціальне в людині.

2.Філософія особистості.

3.Структура та типи особистості.

 

Література

1. Социокультурный генезис личности: социально-философский анализ. – К.: Принт-Экспресс, 2002. – 360 с.

2. О смерти и бессмертии: Сборник / Сост. Гуревич П.С. – М.: Знание, 1991. – 64 с.

3. Человек как философская проблема: Восток-Запад. – М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1991. – 279 с.

 

Основні поняття:

Аксіологія – вчення про цінності буття у світі.

Альтруїзм – принцип безкорисливого служіння, готовності до самопожертви.

Антропогенез – процес формування людини.

Соціогенез – процес становлення суспільства.

Антропосоціогенез – єдиний процес становлення суспільства й формування людини в умовах взаємозв’язку і взаємодії в системі суспільних відносин.

Безсмертя – форма існування людини або її душі після смерті.

Відчуження – стан деперсоніфікації людини й персоніфікації суспільних відносин, перетворення їх у ворожу силу, що панує над людиною.

Воля – стан людини, її здатність діяти у відповідності зі своїми інтересами й цілями; один з компонентів структури психіки людини, що визначає здатність до вибору мети діяльності й мобілізації зусиль для її здійснення.

Гуманізм – система поглядів, що визнають самоцінність людини.

Діяльність – форма активного відношення людини до світу, спосіб її буття.

Доля – зумовленість подій і вчинків, що, у свою чергу, обумовлюють буття людини.

Духовний світ людини – створений людиною ідеальний світ належного (бажаного), що співіснує паралельно з дійсним світом об’єктивної реальності.

Егоїзм – принцип життєвої орієнтації, заснований на мотивах своєкорисливості і любові тільки до самого себе.

Життя – особлива форма існування об’єктивної реальності, що закономірно виникає за певних умов і закономірно припиняє своє існування.

Імператив – загальнозначуще приписання.

Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, здібності тощо). Індивід – це окремо взята людина у своїй неповторності, часто є синонімом індивідуальності.

Космос – філософська характеристика світу як структурно організованого й упорядкованого цілого.

Культура – (від лат. cultura – обробка, виховання) – специфічний спосіб організації й розвитку людської життєдіяльності, представлений у процесі й результатах праці, у системі суспільних норм і установ, у матеріальних духовних цінностях; у сукупності відносин людей до природи, між собою й до самих себе.

Мета життя – поняття, що характеризує бажаний стан життя.

Мікрокосмос і макрокосмос – малий і великий світ. Іншими словами, людина і Всесвіт.

Ойкумена – заселений простір; єдність, взаємозв’язок і взаємодія природних умов і людського фактора.

Особистість – людина зі стійкою системою соціально значимих рис конкретного соціального утворення, характерний тип представника даного суспільства.

Парадигма – сукупність принципів (канон), що забезпечують успішне рішення проблемних ситуацій.

Права людини – визнана й гарантована можливість робити певні дії з волі й в особистих інтересах, висувати вимоги до інших осіб або соціальних установ, а також домагатися захисту своїх інтересів.

Сваволя – вільний, нічим не обмежений вибір і здійснення цілей людського буття.

Сенс життя – ціннісний світоглядний орієнтир людського буття.

Смерть – природний стан припинення існування організму, розпад його структури й призупинення обмінних процесів.

Совість – форма морального контролю, сполучена з емоційним переживанням.

Спосіб життя – поняття, що характеризує особливості повсякденного буття людини.

Стиль життя – поняття, що характеризує серію однопорядкових вчинків людини в її відношенні до світу.

Футурологія – сукупність уявлень про майбутнє людини й людства.

Цінність – сутність й умова повноцінного буття об’єкта; те, що провокує визнання.

Щастя – стан психологічного комфорту, досягнення гармонії у відносинах людини зі світом.