| 1. Світогляд, як духовно-практичний феномен
| Світогляд– сукупність узагальнених уявлень людини про світ, місце людини у світі, підвалини людських взаємин із світом, що виконують функції людського самоусвідомлення та світоорієнтування.
|
| | 
|
| 2. Типи світогляду
|
Міфологія – форма суспільної свідомості, світогляду давнього суспільства, яка містить в собі як фантастичне, так і реалістичне сприйняття навколишньої дійсності.
Релігія– форма світогляду, основана на вірі в наявність фантастичних сил, які впливають на життя людини і навколишній світ. При релігійному світогляді для людини характерна чуттєва, образно-емоційна форма сприйняття навколишньої дійсності.
Філософія – особливий, науково-теоретичний тип світогляду. Філософський світогляд відрізняється від релігійного і міфологічного тим, що він:
· заснований на знанні (а не на вірі або вимислі);
· рефлексивний (має місце звернення думки до самої себе);
· логічний (має внутрішню єдність і систему);
· опирається на чіткі поняття і категорії).
Таким чином, філософія являє собою найвищий рівень і вид світогляду, який відрізняється раціональністю, системністю, логікою і теоретичною оформленістю.
|
| |
|
| 3. Предмет вивчення філософії
| Предметом називається коло питань, які вивчає філософія. Загальну структуру предмету філософії, філософського знання складають чотири основних розділи:
· онтологія (вчення про буття);
· гносеологія (вчення про пізнання);
· людина;
· суспільство.
|
| |
|
 4. Методи і функції філософії
| Під філософським методом розуміють спосіб побудови і обґрунтуванням системи філософського значення.
Діалектика – метод філософського дослідження, при якому речі, явища розглядаються критично, послідовно з урахуванням їх внутрішніх протиріч, змін, розвитку, причин і наслідків, єдності і боротьби протилежностей.
Метафізика – метод, протилежний діалектиці, при якому об'єкти розглядаються:
· уособлено, як самі по собі (а не з точки зору їх взаємозв’язку);
· статично (ігнорується факт постійних змін, саморуху, розвитку);
· однозначно (ведеться пошук абсолютної істини, не приділяється уваги протиріччям).
Догматизм– сприйняття навколишнього світу через призму догм – раз і назавжди прийнятих переконань, недоведених, “даних згори” і які носять абсолютний характер. Цей метод був властивий середньовічній теологічній філософії.
Еклектика – метод, оснований на роз’ясненні будь-яких поглядів, ідей, які приваблюють масову свідомість, але не мають реальної ні онтологічної, ні гносеологічної цінності і достовірності.
Софістика – наперед визначене, свідоме застосування в спорі і в доведенні софізмів, тобто неправдивих, хибних положень, аргументів, замаскованих зовнішньою, формальною правильністю.
Герменевтика – у класичній філософії вчення про інтерпретацію текстіст.
|
| | |
5. Головне питання філософії
| В межах чотирьох основних розділів філософії можна виділити багато питань, що нею вивчаються:
| · сутність буття;
· походження буття;
· матерія, її форми;
· свідомість, її походження і природа;
· взаємовідносини матерії і свідомості;
· небуття;
· людина, її суть та існування;
· душа, духовний світ людини;
· суспільство;
· суспільство і людина;
· природа;
· природа і суспільство;
· духовна сфера життя суспільства.
| · матеріально- економічна сфера життя людини;
· соціальна сфера суспільства;
· суспільно- економічна формація, цивілізація;
· перспективи людини, суспільства;
· екологія, проблеми виживання;
· особливості пізнання;
· вплив суб’єкта на процес пізнавання і його результати;
· обмеженість і безмежність пізнання;
· рух;
· філософські категорії;
· діалектика, її закони;
· інші питання.
| |
