рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ

ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ - раздел Философия,  ...

 

Рік: 2006.

Віктор Леонтійович Петрушенко

ФІЛОСОФІЯ Навчальний посібник

 

Підписане до друку з оригінал-макета 01.02.2005. Формат 60x84/16. Папір друк. №2. Гарнітура Тип Таймс . Умови, друк. арт. 20,2

 

ТзОВ НВФ "Магнолія плюс"

а/я 2623, м. Львів-60, 79060, Україна, тел./факс 63-89-39

Знання Сторінок : 243. ISBN: 966-620-047-3

Established by Ivan Evdokymenko.

За будь які помилки у тексті укладач відповідальності не несе.

Матеріал взято з сайту http://law.biz.ua/books/0019/0250.htm

 


ЗМІСТ ( Нумерація сторінок може не співпадати)

 

 

ПЕРЕДНЄ СЛОВО............8

 

ВСТУП....................................... 12

 

ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ......16

 


1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення............................................18

 

1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія 22

 

1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія...................................................26

 

1.4. Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва..............................30

 

1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії.......................................................34


 

ТЕМА 2. ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ...42

 


2.1. Проблема "Схід-Захід" в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування........................................45

 

2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії................................................................49

 

2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю........................................................54


 

 

ТЕМА 3. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ................. 61

 


3.1. Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості..............................................63

 

3.2. Розвиток ідей у натурфілософських ("фізичних") школах Стародавньої Греції.............................................66

 

3.3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії............................................. 71

 

3.4. Завершальний цикл розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники........................................ 76


 

ТЕМА 4. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ............81

 


4.1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя........................................84

 

4.2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя...................86

4.3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.............................................91

ТЕМА 5. ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ..............99


 

5.1. Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби......................... 101

 

5.2. Провідні напрями ренесансного філософування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія...................................103

 

5.3. Філософські ідеї пізнього Відродження......................109

 


ТЕМА 6. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ............. 116

 


6.1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії 118

 

6.2. Методологічні пошуки Ф. Бекона, Р. Декарта та Т. Гоббса ..121

 

6.3. Теорія пізнання Т. Г. Гоббса та Дж. Локка. Скептицизм

 

П. Бейля та Д. Юма, сенсуалістські максими Дж. Берклі . 127

 

6.4. Б. Спіноза та Г. Лейбніц - тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.................................................130

 

6.5. Б.Паскаль та філософія Просвітництва місце і роль людини у світі та суспільні стосунки........134


 

ТЕМА 7. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ...............141

 


7.1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.............................143

 

7.2. Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії. Основні ідеї І. Каїтга................................145

 

7.3. Філософські ідеї Й.-Г. Фіхте та Ф.-В.-Й. Шеллінґа........150

 

7.4. Філософія Г.-В. Ф. Геґеля як найвище досягнення німецької класичної філософії....152

 

7.5. Антропологічний принцип філософії Л. Фейербаха......158


 

ТЕМА 8. ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ПРОЦЕС У ЄВРОПІ XIX ст……162

 


8.1. Зміна парадигми філософського мислення у XIX- на поч. XX ст...........164

 

8.2. Вихідні ідеї філософії А. Шопенгауера та С К'єркегора... 166

 

8.3. Ідеї розроблення "наукової філософії" у європейській філософії XIX ст......................................170

 

8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя".......................173

 


 

ТЕМА 9. ЗАРУБІЖНА ФІЛОСОФІЯ XX ст………...178


9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у XX ст..............181

 

9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії XX ст. . 184

 

9.3. Напрями антропологічного спрямування......................188

 

9.4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст................... 198

 

9.5. Релігійна філософія XXст.............. 203

 

9.6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть................207



 


ТЕМА 10. НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ .... 213

 


10.1. Українська філософія як органічна складова української духовної культури. Загальні особливості української філософії...........................................216

 

10.2. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі............................219

 

10.3. Україна - Європа: духовні зв'язки Відродження.

 

Поява професійної філософії в Україні.........................223

 

10.4. Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії. Життя та філософська діяльність Г.Сковороди . 228

 

10.5. Університетська філософія в Україні XIX ст. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.............................236

 

10.6. Особливості розвитку української філософії XX ст. ..246


 

ТЕМА 11. ПРОБЛЕМА БУТТЯ У ФІЛОСОФІЇ................257

 

11.1. Фундаментальне значення проблеми буття для філософії. Людські виміри проблеми буття.........259

 

11.2. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття........263

 

11.3. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення)..............270

 

 

ТЕМА 12. СВІДОМІСТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА .277

 

12.1. Проблема онтологічного статусу свідомості та її суттєві ознаки........................280

 

12.2. Проблема походження свідомості.....................283

 

12.3. Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова 288

 

12.4. Структура та функції свідомості.................................293


 

 


 

 

ТЕМА 13. ЛЮДИНА ТА II БУТТЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ.. 300

 


13.1. Проблематичність людського буття. Життя, буття

 

та існування як характеристики людини.....................303

 

13.2. Проблема походження людини: сперечання

 

еволюціонізму та креаціонізму..................................306

 

13.3. Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини .312

 

13.4. Співвідношення природнього, соціального, персо-

 

нального та трансцендентного в людині. Вихідні цінності людського буття..............................................316

13.5. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні...........322



 


 


ТЕМА 14. ФІЛОСОФІЯ ОСОБИСТОСТІ................................329

 

14.1. Співвідношення понять "людина - індивід - особа –особистість-індивідуальність".........331

 

14.2. Феномен людської особистості.....................................334

 

14.3. Вихідні характеристики людської особистості. Відношення "Я і Ти", "Я та Інший" у особистішому окресленні............................337

14.4. Основні аспекти буттєвих виявлень людської особистості.........................342

ТЕМА 15. ПРОБЛЕМА ПІЗНАННЯ У ФІЛОСОФІЇ..... 349

 

15.1. Поняття пізнання та його види......................................351

15.2. Рівні і форми пізнання..................................356

 

15.3. Проблема істини в пізнанні. Істина та якісні характеристики знання...................................................360

 

15.4. Людина і пізнання. Істина і правда...............................364


 


ТЕМА 16. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ........368

 


16.1. Особливості методологічної ситуації в сучасній філософії....................................370

16.2. Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики.........................373,

 

16.3. Проблема методу та методології в сучасній філософії 377

 

16.4. Поняття науки та її суттєві ознаки. Методи і форми наукового пізнання.

 


 

 

ТЕМА 17. ДІАЛЕКТИКА ЯК ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ І МЕТОД ТА її АЛЬТЕРНАТИВИ.....394

 


17.1. Діалектика як складова філософії, теорія та метод ....497

 

17.2. Вихідні складові теорії діалектики: рівні діалектичного мислення, принципи, категорії........................................402

 

17.3. Співвідношення діалектики із метафізикою, софістикою, релятивізмом, догматизмом та еклектикою..................415

 

17.4. Визначення та оцінки діалектики в історії філософії..422


ТЕМА 18. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ................427


 

18.1. Філософія історії як напрям філософського знання: історичне формування проблематики.......429

 

18.2. Поняття історії. Історичний процес як реальність ......434

 

18.3. Філософія історії про суб'єкт, рушійні сили, умови та чинники історичного процесу.......439

 

18.4. Людина та історія. Роль особи в історії.......................444


 


 


ТЕМА 19. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ...... 449

 


19.1. Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей.................................451

 

19.2. Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи....................457

 

19.3. Суспільство як система. Основні сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок... 462

 

19.4. Людина і суспільство: основні аспекти співвідношення ...466


 


 

ТЕМА 20. КУЛЬТУРА ТА ЦИВІЛІЗАЦІЯ.............471

 


16.1. Особливості сучасних проявів культури. Суттєві ознаки культури...............473

 

16.2. Поняття цивілізації. Взаємозв'язок культури і цивілізації...............480

 

16.3. Національні культури та культура загальнолюдська48З

 

16.4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.....................487


 

 

Література............................495

 

 

ТЕМА 1 ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ

 

Філософію цікавлять лише ті предмети, які за своєю природою тісно пов'язані із самим фокусом дійсності. Перш за все філософія аналізує людське знання про реально існуючі речі та цікавиться тим ступенем достовірності, який може бути тут досягнутий.Дитрих фон Гільдебранд

 

Філософія відрізняється від науки не в тому значенні, що апелює до відірваних від життя тверджень, а в тому, що максимально вірно виражає її зміст.Карл Ясперс16

 

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції

 

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людино-центризм, прагнення досягти абсолютів та ін. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття.

 

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні ЗНАТИ що таке світогляд, його складові та типологія; співвідношення філософії зі світоглядом, наукою, мистецтвом, релігією та ідеологією; історичні особливості виникнення філософії; особливості та характерні риси філософського мислення; структуру та основні функції філософії.

 

■** розрізняти світоглядні та інші види знання;

^ виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях;

■з- пояснювати (у тому числі - конкретними прикладами) основні функції філософії;

■** застосовувати до конкретних ситуацій ознаки найперших філософських позицій.

♦ в чому полягають необхідність та неминучість виникнення у людини світоглядних знань та орієнтацій;

♦ як пов'язані між собою світогляд та філософія;

♦ чим зумовлена наявність у філософії саме таких характерних рис мислення;

♦ внутрішній зв'язок основних функцій філософії між собою;

♦ чим зумовлена саме така структура філософського знання.

 

 

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

 

1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення.

1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія.

1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія.

1.4. Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії (науки), релігії та мистецтва.

1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії.

 

●- ключові терміни і поняття

 

*■ СВІТОГЛЯД — сукупність узагальнених уявлень людини про світ, місце людини у світі, підвалини людських взаємин з світом, що виконують функції людського самоусвідомлення та світоорієнтування.

 

* ФІЛОСОФІЯ (з давньогрец.: любов до мудрості) — теоретична форма світогляду; особливий рівень мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів і людського самоствердження у світі.

 

*■ РЕФЛЕКСІЯ (з лат.: загинати, обертати) — унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму; внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, думка про щось —як думка про думку, знання про щось — як знання про саме знання.

 

* КАТЕГОРІЇ (з давньогрец.: демонструю, виявляю) — гранично широкі, вузлові поняття певної галузі знання, сукупність яких окреслює якісну специфіку предмета пізнання даної галузі.

 

* ФІЛОСОФІЯ, РЕЛІГІЯ, МИСТЕЦТВО — за Г.Гегелем, три основні форми людської духовно-практичної діяльності, які фіксують три основні властивості людського інтелекту: філософія (наука) уособлює здатність розуміти, мистецтво — здатність переживати дійсність, релігія — здатність відчувати спорідненість людського духу з фундаментальними початками буття.

 

1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення

Вивчення філософії як особливої галузі людського знання та інтелектуальної діяльності ми починаємо з питання про людину та її становище в світі. Це зумовлено, перш за все, тим, що

*• філософія, як і будь-які інші види людської діяльності, постає людською справою: не було би людини, ми не вели би про все це розмову. По-друге, з чим би ми не мали справи - з природою, творчістю, наукою, пізнанням - -*- ми завжди, так чи інакше, маємо справу з людиною. Не в тому сенсі, що людина настільки егоїстична, що власний голос загл/і " їй "грім небесний", а в тому, що + реально ми можемо вести розмову про будь-що лише тоді, коли воно ввійшло в контакт із нами, із нашим сприйняттям.

 

Людина своєю активністю створює універсум, в якому живе і про який знає, бо ми не знаємо, що є світ сам по собі; ми знаємо той світ, який нам відкрився через нашу діяльність, працю, впізнання, експерименти, фантазію і т. ін. Саме з того огляду слід розуміти твердження А. Шопенгауера про те, що світ є нашим уявленням, або слова Ф. Ніцше про те, що все є лише проявами життя. За влучним висловом М. Хайдеггера, людина є "отвором у бутті", бо на рівні людини та через людину глибинні потенції буття вперше виходять у своє виявлення.

 

Унаслідок того, що людина постає ніби епіцентром, або зосередженням, універсуму, вона сама виявляє себе надзвичайно по-різному та суперечливо. Можна нескінченно перебирати людські життя та долі, але вони завжди в чомусь виявляться новими, несподіваними. Власне кажучи, саме тому людське самопізнання постає невичерпним за змістом та горизонтами виявлення. Мимоволі виникає питання: завдяки чому людина має такі властивості? Що становить основи її буття? Водночас перед нами постає та окреслюється питання і про те, якими людськими потребами зумовлене існування філософії (яка, за словами французького філософа, математика та фізика Р. Декарта, лише одна відрізняє нас від дикунів).

 

Намагаючись осмислити людину, ми порівнюємо її з іншими істотами та явищами світу, і в такому порівнянні перед нами вимальовуються деякі фундаментальні особливості становища людини у світі.

Першою особливістю людини виступає її розумність, здатність усвідомлювати себе і те, що її оточує. В загальному плані розумність постає перед нами як здатність людини не лише жити та діяти, зберігати своє життя та регулювати його, а й як людська можливість не зливатися із дійсністю та власними діями, володіти певними засобами оцінки дійсності.

 

■ Розумність людини ~ це та її особливість, яка найчастіше кидається у вічі при міркуваннях про людину і яка зумовлює необхідність людського самоусвідомлення.

 

2. Значною мірою якості людини та її становище в світі пов'язані з її біологічною неспеціалізованістю. Це означає, що в будову людського організму не закладена програма її способу життя та життєвих здійснень.

 

Коли ми маємо справу з твариною, то можемо лише за особливостями будови її організму визначити, що це за істота і яким може бути спосіб її життєдіяльності (птах літає, риба живе у воді і т. ін.). У тваринному світі досить чітко та однозначно діє закон співвідношення органів та функцій: якщо є певний орган, він повинен виконувати саме такі функції. Коли ж народжується людина, ми можемо прогнозувати можливі варіанти її життя, але ніхто не дасть гарантій щодо здійснення таких прогнозів. Мало того, народжена людина взагалі може "випасти " з людського суспільства і не набути навіть елементарних навичок людської поведінки (пряма хода, користування предметами побуту та ін.), не кажучи вже про опанування культурою, видами людської професійної діяльності та ін. Звичайно, і тут ми бачимо, що народжується саме людина, проте ми розуміємо, що її життя не може бути зведеним до життя її організму, і яким саме життям вона проживе, того особливості її анатомічної будови не визначають. Людина може мати певні завдатки, наприклад, чудовий музичний слух, проте це зовсім не зумовлює того, що вона стане музикантом.

 

3. Відсутність якоїсь певної (однієї) програми життя робить людину істотою вільною, такою, що має свободу: людина як людина (а не її організм) ні до чого жорстко не прив'язана й однозначно не спонукувана: "Доля людини покладена на неї саму" (Ж.-П.Сартр); "Людина - це передусім проект... "(Ж.-П.Сартр), тобто людина має можливість обирати, певною мірою проектувати своє життя.

 

4. В іншому аспекті неспеціалізованість постає як універсальність людини: якщо людина не призначена однозначно ні до чого конкретного, то вона - потенційно, так би мовити, за суттю,- може бути всім. І справді, загалом нормально розвинена людина може оволодіти майже всіма можливими видами та напрямами людської діяльності. Мало того, з цього огляду людина "відкрита" майбутньому, тобто може створювати принципово нові види діяльності та поведінки. Саме завдяки універсальності, різноманітності, незапрограмованості людини існує історія людства; тварини, наприклад, не мають власної історії у тому сенсі, що вони віками, із діють одноманітно, а людська історія являє собою досить швидку й динамічну зміну суспільств, культурних досягнень, видів діяльності, способів життя. Певна річ, що за наявності єдиної жорсткої програми життєвих здійснень людини все це було б неможливе.

 

♦ Той факт, що людина є істотою не спеціалізованою, що вона не реалізує своїм життям певної, заздалегідь наданої їй програми, має не лише позитивне значення, а й свою не дуже приємну сторону, наданої програми життя немає, а тому людина сама повинна її знайти, сформулювати. Якщо ж вона цього чомусь не зможе зробити, то віддасть своє життя невідомо чому - чи-то традиції, чи-то життєвій стихії, але й результат життя у такому випадку таком: буде не зовсім належати саме цій людині. Перед нами окреслюється така ситуація: людина є істотою неспеціалізованою, а тому вільною та універсальною. Вона "може бути всім ", але саме тому може бути й нічим. Тому в людській історії, у розвитку окремої людини так гостро стоїть питання про пошуки життєвих орієнтирів, про людський життєвий вибір, людське самовизначення. 5. Людина як істота розумна є єдиною, хто усвідомлює свою смертність, обмеженість та скінченність свого життя (принаймні - свого земного життя). Цей момент відіграє в історії людства та в житті окремої людини надзвичайно важливе значення: життя надається людині лише один раз, тому ціна життєвого вибору фактично оплачена ціною життя; ми маємо можливість виправдати своє перебування у цьому світі й у цьому житті лише один раз, у єдино можливому для нас варіанті. Тому тема смерті в людській думці невіддільна від теми життя. В аспекті розглянутих особливостей людини вона надзвичайно посилює і загострює проблеми людського самовизначення, пошуку життєвого сенсу. Адже в разі помилки повторити "життєвий експеримент" буде вже неможливо. Звідси - знамениті міркування М. Монтеня: "Розмірковувати про смерть означає розмірковувати про свободу. Хто навчиться помирати, той забуде, що таке бути рабом ". "Міра життя - не в його тривалості, а в тому, як ви його використали ". Людина сучасної цивілізації майже ніде не стикається з природою в її первісному вигляді: її оточують переважно штучні створіння, результати її праці, пізнання, наснаги. Внаслідок того людина прогресує не за рахунок змін в організмі, а за рахунок розвитку власної діяльності, за рахунок удосконалення соціокультурних надбань. Але ось тут слід звернути увагу на надзвичайно важливий факт: річ у тім, що навички людської соціокультурної діяльності не передаються генетично. Це пояснюється тим, що предмети культури не становлять частини людського організму, існують поза ним, а генетично передаються лише відомості про будову організму.

 

Отже, народжуючись, людина, для того щоб стати людиною, повинна опанувати способами соціокультурної поведінки, навчитися діяти з допомогою предметів культури. Вона має навчитися прямої ходи, їсти з посуду, розмовляти, писати, водити автомобіль та ін.

 

Буття людини (саме як людини) тримається на людському зусиллі, людській активності. Ми є людьми настільки, наскільки утримуємо себе в людському статусі буття. Якщо ж ми чомусь не робимо таких зусиль, то, як кажуть, "спускаємося на дно " суспільного життя, певною мірою втрачаючи людські якості. Отже, лише прилучення до культури, але прилучення внутрішньо активне, дійове, вольове та свідоме, робить нас людьми.

 

Розглянуті особливості становища людини в світі засвідчують, що задля того, щоби бути людиною, треба, звичайно, людиною народитися; проте ця умова є необхідною, але недостатньою: людина не народжується із готовою програмою на життя (якщо ми і віримо у те, що хтось заздалегідь визначив наше життя, ми все одно позбавлені знань про те, що і як саме нам призначено), тому вона сама повинна її знайти, виробити, здійснити свій життєвий вибір, оскільки у кінцевому підсумку лише вона сама має право розпорядитися власним життям j Історичне покликання та глибинне виправдання філософи полягає саме у тому, щоб виробити і надати людині інтелектуальні засоби для свідомого здійснення життєвого вибору

 

1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія

 

На основі розглянутої вище специфіки людського буття в суспільній історії виникають особливі напрями духовного життя, спрямовані на вироблення засад людського життєвого само утвердження. Ці напрями формують те, що за усталеною термінологією з подачки німецького філософа І. Канта) називається світоглядом.

 

[У загальному плані появу світогляду можна пояснити так: людина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати і свою унікальність, свою відмінність від усього іншого в світі. В результаті у неї формуються певні уявлення як про основні засади та особливості світу, так і про свої власні риси та особливості отже, світогляд постає формою загального людського самовизначення в світі. Світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення.

 

Світогляд - не просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки:він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцінкою, вІдН0ШЄННЯМ

 

б) предмет світогляду - відношення "людина - світ " постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, інтуїцію, віру, надію, життєві мотиви, мету та ін.Через це складовими світогляду постають: > погляди, > переконання, > принципи, > ідеали, > цінності, > вірування, > життєві норми та стереотипи, і

 


ОСНОВНІ СВІТОГЛЯДНІ ПИТАННЯ

 

(За німецьким філософом І. Кантом)

 

Що таке людина ?

Що я можу знати ?

Місце людини в світі

Що я маю робити ?

На що можу сподіватися?


 

Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані; зрозуміло, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи людей із серйозними психічними відхиленнями від норми. Саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють собі і світ, і себе самих. Якщо б ми поставили собі завданням перерахувати основні види світогляду, нам, напевне, знадобилося б багато часу, тому й виникає потреба у типологізації світогляду

 

Типологія світогляду - це не просте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду Тобто, типологія постає у порівнянні із простим переліком більш містким та логічно виправданим способом ознайомлення із світоглядом з метою його подальшого докладнішого вивчення.

 

 

За будовою розрізняють світогляд > цілісний, > фрагментарний, > внутрішньо злагоджений, > суперечливий;

За ступенем адекватності сприйняття дійсності > реалістичний, > фантастичний, > викривлений, > адекватний дійсності; за Ставленням до визнання існування вищих цінностей- > релігійний, > скептичний, > агностичний, > атеїстичний.

Дуже поширеною є також типизація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін. Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядними питаннями, може додати до наведеної типології світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати власний світогляд хоча б тому, що це дасть можливість зрозуміти, що це зробити не легко.

 

За своїми функціями світогляд постає такою формою духовного засвоєння світу, яка покликана:

 

♦ інтегрувати людину у світ;

♦ надати їй найперших життєвих орієнтирів;

♦ подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

 

Досить часто формування світогляду відбувається стихійно: людина народжується, входить у життя і засвоює через батьків оточення, соціальні зв'язки, світоглядні уявлення і світоглядні переконання. Більше того, людина інколи навіть не знає про існування світогляду, проте у деяких ситуаціях життя уникнути зустрічі з ним просто неможливо. Загалом подібні ситуації називають екстремальними, тобто крайніми, такими, що вимагають від людини кардинальних невідкладних рішень.

Це може бути ситуація, коли людину ставлять на межу життя та смерті, коли вона змушена брати на себе відповідальність за життя інших людей та ін. Але світоглядні питання можуть поставати перед людиною і у більш простих та буденних ситуаціях, наприклад, коли йдеться про виховання дітей, неодмінно постають питання, чому вчити дитину, які якості прищеплювати їй насамперед; інколи, коли заходить мова про оцінку дій якоїсь людини, часто звучать слова: "Людина не повинна так робити", тобто при цьому керуються загальними уявленнями про те, якою повинна бути людина, що гідно її, а що не гідно.

Розглянуті характеристики та різновиди світогляду дозволяють помітити, що філософія постає певним видом світогляду: у наведених вище класифікаціях філософія фігурує як світогляд певного рівня, а це значить, що, хоча всі люди мають світогляд, проте далеко не кожна людина прилучена до філософії і, відповідно, не кожна людина виходить на її рівень у своїх світоглядних орієнтуваннях.)

Цей рівень, на якому розгортається філософське осмислення світу і людини, називається теоретичним. Звідси випливає, що у найпершому визначенні філософія постає як теоретична форма світогляду.

Теорія відрізняється від практики та простого міркування тим, що вона аналізує певні явища через поняття, чітко визначені терміни, на засадах певних законів чи їх необхідних внутрішніх зв'язків, тобто теорія постає перш за все аналітико-синтетичною інтелектуальною діяльністю. Значить, філософствувати - це не просто думати про світоглядні проблеми, а усвідомлювати їх необхідність, їх зв'язки, їх сторони, характеристики та складові, виражені через певну термінологію.

 

Отже, філософія: І) це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень; 2) це усвідомлений світогляд; 3) вона повинна прагнути бути => аргументованою, => внутрішньо стрункою, => логічно послідовною.

 

Звідси випливають основні аспекти взаємозв'язку філософії та світогляду: філософія є різновидом світогляду, тобто вона є частиною світогляду, проте частиною особливою як теорія світогляду, філософія концентрує світогляд, зосереджується на найважливішому у ньому; це позначається в літературі у такий спосіб - "філософія є теоретичним ядром світогляду".р іншого боку можна висловити і прямо протилежне твердження - світогляд є частиною філософії, і це у тому сенсі, що за широтою постановки та вирішення питань, за ступенем їх розробленості філософія є безумовно ширшою за світогляд.

Світогляд в цілому постає духовним ґрунтом для виникнення та розвитку філософії, і філософія не вигадує свої проблеми, вона бере їх із життя, із живого функціонування світоглядних уявлень людини, проте підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв'язання.

 

1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія

 

Із розглянутого вище матеріалу однозначно слідує те, що філософія як теорія не може бути найпершою формою світогляду, бо будь-яка теорія передбачає попереднє існування простіших

форм знання. Історично першою формою світогляду прийнято вважати міфологію (від грецьких слів: перекази, оповіді, слово, учення) - розповіді або переповідання про богів, першопредків, початкові події світу та ін. .

 

На перший погляд може здаватися, що міфи - це казки, щось вигадане, фантастичне. Проте для давньої, архаїчної людини міф був єдиною та всеохоплюючою формою світосприйняття. Найпершою особливістю міфологічної свідомості був її синкретизм - "злиття всього із усім"; і справді, в міфі неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного, наявне від бажаного, духовне від природного, людське від нелюдського, зло від добра та ін. Через це міф володів такою формою цілісності, яка для інших форм свідомості постає майже неможливою. Окрім носіїв міфологічної свідомості поставав не думкою чи розповіддю, а самою реальністю, тобто міф мав таку характеристику, яку у деяких видах мистецтвознавства називають "зникненням ефекту рамки" (або "екрану"): коли ми в захопленні від картини чи від кіно, ми можемо на певну мить забути про екран, не бачити рамки, а повністю зануритись у той зміст, який вони нам несуть, можемо навіть щось вигукувати, жестикулювати.

 

Для людини міфологічної свідомості не існувало окремо дійсності, а окремо - міфу як розповіді про дійсність; ні, міф і був єдиною та єдино можливою дійсністю. Особливою силою володіло в міфі слово, оскільки воно також розглядалось як певний вид реальності, навіть, як ключ, відмичка до проникнення у особливу реальність; виголосити слово дорівнювало тому, щоб заволодіти сутністю речі. Через це міфи зберігались, передавались незмінними та недоторканими із покоління у покоління. Міф інколи називають "машиною для знищення часу", оскільки і справді час над ним ніби не владний. Чим були зумовлені саме такі характерні риси міфологічної свідомості? Можна стверджувати, що вирішальну роль тут відіграло фактичне злиття архаїчної людини із природою: давня людина поставала майже органічною частиною природних процесів, була інтегрована у ці процеси, перебувала у великій залежності від них. Між; давньою людиною та світом природи не існувало чітких якісних меж, тому ця людина, з одного боку, розглядала саму себе як частину природи, а, з іншого боку, переносила на природу свої власні сили та властивості, наприклад, одухотворювала природу, бачила у природних явищах наміри, бажання, прагнення.

Проте вже давня людина не була тотожною із природою хоча б тому, що вона не лише пристосовувалася до неї, а й впливала.

Чим були зумовлені саме такі характерні риси міфологічної свідомості? Можна стверджувати, що вирішальну роль тут відіграло фактичне злиття архаїчної людини із природою: давня людина поставала майже органічною частиною природних процесів, була інтегрована у ці процеси, перебувала у великій залежності від них. Між; давньою людиною та світом природи не існувало чітких якісних меж, тому ця людина, з одного боку, розглядала саму себе як частину природи, а, з іншого боку, переносила на природу свої власні сили та властивості, наприклад, одухотворювала природу, бачила у природних явищах наміри, бажання, прагнення.

Проте вже давня людина не була тотожною із природою хоча б тому, що вона не лише пристосовувалася до неї, а й впливалана природу, до певної міри змінювала її. Між людиною та природою існували опосередковуючі ланочки, серед яких найперше значення мали штучно зроблені знаряддя праці. Згодом сфера штучно створених речей та явищ почала розростатися та все більше віддаляти людину від природи. Сферу створених людиною речей, засобів життєдіяльності, знарядь та інструментів, що у відношенні із природою постають явищами штучними, називають сферою соціально-культурних процесів.

Означена сфера заснована на технологіях людської діяльності (технологію у даному випадку слід розуміти у широкому значенні - як будь-які соціально вироблені способи та процедури людської діяльності), а останні вимагають і особливого мислення, не міфологічного, де все здатне переходити в усе, а такого мислення, яке фіксує себе у своїх послідовних діях. Пізніше таке мислення назвали дискурсивним, таким мисленням, яке рухається послідовно, впорядковано, через чітко фіксовані пункти власного руху до певних результатів.

Дискурсивне мислення суперечить міфологічному, тому внаслідок історичного розвитку людської діяльності, внаслідок розростання сфери соціально-культурних процесів, разом із появою та формуванням дискурсивного мислення міфологічна свідомість починає руйнуватися.

Міф розкладається, і із нього виділяється ціла низка напрямів духовної діяльності, яка постає характерною вже для цивілізаційно розвинених суспільств.

Всі ці напрями духовної діяльності зберігають свою певну і первинну спорідненість із міфологією, тобто всі вони прагнуть до того, щоб репрезентувати реальність, проте вони втрачають вихідні властивості міфу, стають внутрішньо диференційованими та частковими.

В Наслідок того масова суспільна свідомість час від часу відчуває своєрідну ностальгію за МІфоЛОГІЄЮ, ЇЇ ЦІЛІСНІСТЮ,етнічні норми та правша 'Ц сПОрІДНЄНІСТЮ ІЗ ЛЮДСЬ- кими мріями, бажаннями за міфологічною одухотвореністю та обжитістю світу. Наприклад, своєрідний "міфологічний ренесанс" Європа пережила у XX ст., коли внаслідок величезної раціоналізації життя, його технізації та технологізації виникла зворотна реакція - підсвідоме прагнення повернутись у живий, цілісний світ, пронизаний бажаннями, душевними пориваннями, живими пристрастями. Отже, можна зробити висновок про те, що історично філософія виникла шляхом виділення із первинного, синкретичного міфологічного світогляду; причиною її виділення постало формування дискурсивного, тобто принципово нового - усвідомленого та послідовно розгорнутого - типу мислення. Звідси випливають деякі суттєві відмінності між; філософією та міфологічним світоглядом, відмінності, які дають можливість краще зрозуміти особливості філософії.

 

Міфологічний світогляд і філософія

 

Філософія

Формується і функціонує стихійно

Постає свідомою та усвідомленою інтелектуальною діячьністю

Міфологія не має автора, її творцем є народ (народи)

Є авторською формою мислення та інтелектуальної творчості

Характеризується відсутністю розмежування і протиставлення світу й людини

Знаменує виділення людини із природи, а окремого індивіда із людської первинності,

Міф розповідає про явища оточуючого світу

Пояснює свої твердження

Міфологічна свідомість є синкретичною, тобто бачить світ цілісним, універсальним

Характеризується дискурсивним, тобто аналітико-синтетичним мисленням

Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії (науки), релігії та мистецтва

Розглядаючи історичні корені філософії, ми вже дали її найперші та найпростіші визначення, проте на сьогодні не існує якогось єдиного та… * Справа філософії радше полягає у тому, щоб чітко з'ясувати те, якими вже…  

Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії

Оскільки філософія покликана перш за все надати людині найперші орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філософського знання… Онтологія є філософською наукою про буття, перш за все, буття як таке, а не…  

Філософія як сфера духовної культури виконує певні функції

пізнавальна (завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками… логічна (філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню… соціально-адаптивна(філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і…

Висновки

Отже, філософія є насамперед концептуальним вираженням світоглядних проблем. Як особлива сфера духовної культури, вона не зводиться до інших подібних сфер та напрямів, а доповнює і розвиває їх. Використовуючи такий специфічний вид мислення, як світоглядна рефлексія, філософія шукає відповіді на смислотворчі проблеми людського буття. Філософське знання розкриває реальний та духовний світ людини в їхньому взаємозв 'язку та розвитку, має вільний, критичний, проблемний і творчий характер.

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

Сергій Ольденбург У мудрості Сходу та Заходу ми бачимо вже не ворожі сили, а полюси, між якими… Герман Гессе

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* ДУХОВНИЙ КАНОН ЖИТТЯ, або канонічне джерело - у межах деяких, переважно традиціоналістських цивілізацій. Збірка найдавніших, освячених… * САНСАРА - зафіксовані в текстах «Вед» давньоіндійські уявлення про… ♦ КАРМА - в уявленнях про сансару - закон універсального причинного зв язку, згідно з яким все, що здійснює душа…

Проблема "Схід - Захід" в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування

Проблема "Схід - Захід", на думку багатьох дослідників культури, є однією з наскрізних для людства. Уже давньогрецьк' історики зафіксували… Упродовж тисячоліть людської історії Схід і Захід досить конфліктно… Для філософи проблема "Схід-Захід " постає перш за все як проблема пошуку глибинних засад та механізмів…

Основні відмінності між східними та західними типами цивілізації

Відносна автономність різних сфер суспільного життя (політики, економіки та ін.) Відданість новаціям, цінування нового, орієнтація на майбутнє (прогресизм) Активізм, прагнення змінювати дійсність

Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії

По-перше, тим, що східна філософія була значно тісніше переплетена із іншими сферами життя та духовної діяльності суспільства - із міфологією,… Відомо, що найдавнішими цивілізаціями, дослідженими сьогодні наукою, були… В Стародавньому Єгипті важливу роль відігравав міф про Осиріса - бога, що вмирав та воскресав, а також існували…

Основні істини.

шляхом відмови від спраги життя, залишення її шлях до позбавлення страждань восьмиразовим (правильне судження, правильне рішення, правильна мова,… Серед філософських шкіл Стародавньої Індії провідне місце належало школі санкх 'я (обчислення, точне знання),…

Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю

У "П'ятикнижжі" в образно-міфологічній формі подано най-фундаментальніші складники давньокитайського світобачення. В одній із версій, що… Bce на світі є результатом взаємодії двох протилежних по-чатків буття — Інь і… Давньокитайська філософія порівняно з давньоіндійською виглядає стрункішою, деталізованішою (аж до нумерології та…

Погляди Конфуція на людину

Шляхетній людині протистоїть низька людина, яка не має внутрішніх переконань, а діє під впливом юрби або безпосередніх життєвих потреб:… Велику увагу Конфуцій приділяв проблемам суспільного та державного життя.… У II ст. до н.е. вчення Конфуція було канонізоване й донині відіграє важливу роль у духовній культурі Китаю.

Висновки

Філософія Стародавнього Сходу являє собою своєрідне культурно-історичне утворення. Вона яскраво демонструє велич і могутність людського духу, розкриває його творчі можливості та багате змістове наповнення.

У філософській думці Стародавнього Сходу розроблені глибокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні початки буття. При тому людина органічно вписувалась у світову цілісність, орієнтуючись на фундаментальні підвалини буття, намагаючись виконати повеління вищих законів світу, змінити себе і ввести у стан гармонійної досконалості. Як звичайно, це пов 'язувалось із подоланням людської сваволі та людської окремішності

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Усі філософські питання починаються з давньогрецьких натурфілософів. У їх поетичних висловлюваннях народжується західний світ. Мартін Хайдеггер Антична філософія, висунувши та розробивши цілу низку ідей, являє собою… План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

АРХЕ (здавньогрец. -початок; перший, вихідний, головний пункт; засада) -у давньогрецькій філософії - універсальний початок усього сущого. * АТОМ - дослівно: неподічьний, неруйнівний; найменша частинка речовини, яка… КОСМОС (здавньогрец.-порядок, краса, влаштування, оздоблення) —розуміння Всесвіту як розумно та закономірно…

Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії

Першими повернення проблематики від пізнання природи (космосу) в напрямі людини (мікрокосма) та реалій її буття здійснили софісти - платні вчителі… Саме проти цих принципів виступив Сократ (469 - 399 pp. до P. X.), який… ♦ людина повинна ґрунтувати свою поведін-ку на надійних знаннях, а останні повинні бути остаточними, незмінними…

ВИХІДНІ ПОЧА ТКИ БУТТЯ ЗА АРІСТОТЕЛЕМ

Перша матерія (можливість бути) Причини речей матеріальна формальна дійова цільова 3.4.… Епікурейство заснував Епікур (342 - 271 pp. до Р. X.) і продовжив римлянин Turn Лукрецій Кар (95 - 55 pp. до Р. X.).…

Висновки

Антична філософія - великий ідейний здобуток людства. Вона не лише вперше відкрила широкі обрії людського інтелектуального світоосмислення, а й зафіксувала великі прозріння у межах цих обріїв. Антична філософія уперше окреслила основні напрями філософської проблематики, визначивши на віки людське розуміння світу, Космосу, природи, суспільства, людини, її пізнання, інтелекту, поведінки. Певною мірою усе це ввійшло і в духовну скарбницю України, де з першими християнськими текстами з Візантії мислителі Київської Русі засвоювали ідеї Піфагора, Сократи, Платона, Арістотеля і Сенеки.

 

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

У межах християнства "філософія " із самого початку і за суттю була спробою сформулювати і виразити християнське бачення світу й людини. Фредерик Чарльз Коплстон

Істинна філософія є істинною релігією, і істинна релігія є істинною філософією. Скот Еріуген

Філософія Середньовіччя, утворившись у суспільстві з однозначною орієнтацією на духовні абсолюти, із суцільним пануванням релігії, зайняла специфічне місце в європейському духовному житті того часу: вона обслуговувала богослов 'я. Але водночас середньовічна філософія зробила неоціненний внесок в освоєння позачуттєвих сутностей, сприяла нагромадженню нових знань. Тому вона є особливо плідною для вивчення "внутрішньої людини" (Августин) та духовних процесів суспільного життя.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

♦ ПРИЧЕТНІСТЬ - у середньовічному світобаченні - основний спосіб утвердження будь-чого в бутті через певну, індивідуальну міру участі в… * ДУША - в Середні віки - джерело і причина людського життя, результат… * ЕКЗЕГЕТИКА мистецтво тлумачення текстів Святого Письма, пояснення змісту та сенсу божественного об 'явлення;…

Світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя

Римська імперія ввела до свого складу величезну територію з різноманітними етносами, культурами, віруваннями, підпорядкувавши все єдиному центру.… Зневірившись у всьому матеріальному, люди звертали свої погляди та надії до… Проте філософія була не дуже доступною для широкого людського загалу, тому у Римській імперії були поширені ^…

Античний світогляд

 

Середньовічний світогляд

• боги є частиною природи або уособленням природних стихій • вихідні якості богів: сила, могутність • боги впорядковують та оздоблюють світ

Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя

На ранньому етапі свого розвитку патристика набула характеру апологетики (II - IV ст.): перші християнські мислителі зверталися до римських… Від самого початку рання патристика (апологетика) поділилась на два напрями в… Прихильники позитивного ставлення - Юстин Мученик (бл. 100 - 165), Афінагор (II ст.), Климент Олександрійський…

ФІЛОСОФІЯ, ТЕОЛОГІЯ ТА РЕЛІГІЯ В СЕРЕДНІ ВІКИ

 

Філософія

©розробляла інтелектуальний інструментарій

© вчила християн розмовляти "філософською" мовою

© раціоналізовувала релігійні догмати

© осягала абсолютну істину засобами людського розуміння

Теологія

© сприяла■=> філософізації релігії ■=> сакралізації філософії ■=> підпорядкуванню розуму вірі

© впорядковувала та узгоджувала

Релігія

Християнство із самого початку своєї історії увійшло у взаємодію з філософією, і цей зв'язок протягом усього Середньовіччя визначався формулою…

Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії

Відмінність між схоластикою і містикою полягала в різному ставленні до можливостей людського розуму в питаннях бого-пізнання. Схоластика вважала,… Схоластика © слід повною мірою використовувати можливості розуму в питаннях богопізнання

Містика

до відходу від шляху віри © шлях до Бога лежить через почуття, любов до Бога та самозречення Християнська релігійна філософія У період раннього сформованого середньовіччя (та ранньої схоластики і містики)…

Вчення Фоми Аквінського про умови симфонії розуму та віри

існують істини, які перевищують людські можливості (вони даютьсялише в божественному об'явленні і торкаються питань створення світу, спасіння та… існують істини, що їх можна розуміти як і з допомогою розуму, так і з… Отже, "симфонія" передбачає підпорядкування природного розуму істинам об'явлення у разі їх зіткнення.…

Висновки

Філософія Середньовіччя була складовим елементом християнського світобачення, і тому вона була зосереджена на осмисленні духовних сутностей, тобто сутностей невидимих, позачуттє-вих і нескінченних. З одного боку відбувалася "теологізація" філософії, а з іншого - проходила "раціоналізація", "філософізація" теології. За образним висловлюванням Гегеля, це був час, коли філософія була "інобуттям " теології, а згодом сама теологія ставала "інобуттям " філософія.

Філософія Середньовіччя успішно засвоювала духовні складники людського буття, виділяючи в них раціонально-логічні та чуттєво-вольові полюси. Вона досить органічно пов'язувала питання життєвої активності з духовною спрямованістю людини, з пошуками шляхів сходження до абсолюту, з визначенням людської долі та проявами свободи волі людини.

У меж:ах середньовічного християнського філософування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей, які врешті-решт сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки та освіти.

 

ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ

Данте Аліг'єрі Головне для людини - уславити себе земними вчинками. Франческо Петрарка Людина може сягати Бога, а може стати нижчою від худоби. … Леонардо да Вінчі

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

+АНТРОПОЦЕНТРИЗМ -логічний наслідок тлумачення співвідношення в епоху Відродження макрокосму та мікрокосму: оскільки лише людині в яскравій формі… *ГЕЛІОЦЕНТРИЗМ'- висунуте М.Коперніком положення, що доцільніше вважати не… СИМПАТІЯ СВІТОВА - у поглядах та ідеях багатьох мислителів Відродження - взаємний потяг усіх речей та явищ дійсності …

Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби

Річ у тім, що Відродження несе в собі риси, які споріднюють його як із Середньовіччям, так і з Новим часом. > Відродження не відкидає вихідних положень християнського світобачення,… > тут розвиваються деякі явища суспільного життя, які повною мірою розгорнулися у наступну історичну епоху.

Світогляд в епоху Відродження

Підносячи людину, оспівуючи її, мислителі Відродження були приголомшені реаліями історії, адже насправді титанічна діяльність людини несла з собою… Провідні напрями ренессансного філософування: гуманістичний антропологізм,

Неоплатонізм, натурфілософія

У розвитку світоглядних і філософських ідей європейського Відродження простежується тенденція переходу від ідей раннього гуманізму (XIV ст.) до ідей натурфілософії (кінець XVI — початок XVII ст.). Якщо ж розглядати цю тенденцію докладніше, то можна виділити в її розвитку три періоди:

% гуманістичний (антропоцентричний) період: середина XIV- середина XV ст.;

^ платонічний (онтологічний та пантеїстичний) період: середина XV - перша третина XVI ст.;

^ натурфілософський період: друга половина XVI - початок XVII ст.

Данте Аліг'єрі

Розпочату Данте лінію на звеличення людини продовжував інший поетичний геній Італії - Франческо Петрарка (1304 -1374), син флорентійського нотаря.… Цю лінію піднесення гідності людини в її земних, природних вимірах…   Діяч • що притаманно   • гідність людини - Поджо природі, те не…

Марсіліо Фічіно

Світ є ієрархією форм ^у/Нтя Бог як буття пронизує усю світову ієрархію, вбирає у себе все {"не Богу речах, а все у Богові")… Згідно з думками Фічіно, людина потенційно здатна до дій, що можуть… Уславленим учнем Фічіно був флорентійський граф Піко дел-ла Мірандола (1463 - 1494). Піко погоджується з Фічіно в…

Філософські ідеї пізнього Відродження

Зазначені моменти яскраво виявились у творі "Зодіак життя ", надрукованому у Венеції 1534р. Автором його був П'єр-Анджело Мандзолліз м. … Всюди у світі присутня душа, що животворить його як загалом, так і в окремих… світ є нескінченним, оскільки невичерпною є енергія Бога

Висновки

Перегляд провідних філософських ідей доби Відродження дає можливість виразно побачити перехідний характер епохи, яка була суперечливою, неоднозначною: новації тут переплітались із середньовічною містикою, оптимізм і піднесення людини - з трагізмом і визнанням несумісності певних людських якостей.

Загалом філософська думка Відродження еволюціонувала від етичного гуманістичного антропологізму - через платоністські синтези й одухотворення космосу - до натурфілософії, яка дедалі більше ставала аскетичною, суворою, максимально наближеною до класичної науки та досить віддаленою від живоїрізнови-мірної людини.

Характерними парадигмами філософського мислення Відродження були антропоцентризм, пантеїзм, панпсихізм, гілозоїзм, залучення геометрично-математичного апарату до розв 'язання натурфілософських проблем.

Водночас слід підкреслити, що доба Відродження має своє привабливе і світле обличчя; її образ не можна звести лише до містка між: певними епохами; вона має свою принадливість, свою неповторність.

 

 

ТЕМА 6

ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Кожний народ тим більше є громадянським і освіченим, чим краще в ньому філософствують. Рене Декарт Філософія є донькою мислення. Томас Гоббс Ідеї і поняття не є природженими, вони також; мало народжуються разом з нами, як мистецтва і науки.ДжонЛокк

Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії

За часом ця епоха охоплює період із XVII ст. до кінця XIX ст.; після цього починається період так званої "новітньої історії", що триває і… 03а соціальним змістом це був період формування і утвердження в Європі… В цей час вже завершується епоха географічних відкриттів (Ф. Бекон говорив: "Принаймні в нашу епоху земна куля…

Методологічні пошуки Ф.Бекона, Р.Декарта та Т. Гоббса

Ф. Бекон розрізняв "плодоносне" та "світлоносне" знання. Плодоносне - це таке знання, яке приносить користь, а світлоносне - це… Ф. Бекон зауважує, що формуванню істинного знання заважають так звані… "ідоли роду"- це загальні помилки, яких людина допускається в пізнавальному процесі. Вони зумовлені…

Вроджених —> ідеї Бога, буття, числа, протилежності, тілесності і структурності тіл, свободи волі, свідомості, існування самих понять та аксіоми логічного судження.

тих, що виникають з чуттєвого досвіду

Тих, що формує сама людина

вих ідей із вихідних ідей розуму. їх Декарт зміг вивести шляхом застосування так званого методичного сумніву, тобто сумніву, спрямованого не на… Виголосивши тезу "Cogito", Декарт почав наголошувати на тому, що… Оскільки методологічну позицію Р. Декарта визначають як раціоналізм, то він поділяв думки Г. Галілея щодо того, що…

Теорія пізнання Дж. Локка. Скептицизм П. Бейля та Д. Юма, сенсуалістські максими Дж. Берклі

Найпершою, елементарною операцією рефлексії (мислення) філософ вважав розрізняння та ототожнення. Найвищою складною ідеєю для Локка ідея субстанції,… ДЖЕРЕЛА ЗНАНЬ ЗА ДЖ.ЛОККОМ ■> відчуття, які дають нам прості ідеї (біле, овальне, солодке й т.ін.)

Б. Спіноза та Г. Лейбніц -тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію

Отже, за Спінозою, геометричний метод дозволяє стверджувати, що субстанція може бути тільки єдина, оскільки за визначенням субстанція - це причина… субстанція єдина і всеохоплююча, включає в свій зміст всі можливі явища… Голландський філософ зазначав, що ніщо в природі не відбувається без причини. "Не існує, - писав він, жодної…

Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі та суспільні стосунки

Отже, людина ніби зависає поміж двох безодень, і ось цю вихідну відсутність опори вона весь час відчуває: тривога, нудьга, невпевненість є її… Людина - це '''мислячий очерет", пише Б. Паскаль, але вона перевершує… Особливу увагу приділяє Т. Гоббс дослідженню людини. На противагу Аристотелеві, для якого людина є суспільною істотою,…

Висновки

Філософія Нового часу, розвиваючись у діалозі з наукою, приділила значну увагу дослідженням методу істинного пізнання для підвищення надійності й ефективності науки. Ця філософія досягла нового рівня у розробленні проблем пізнання, в осмисленні субстанції як вихідної підоснови дійсності, у дослідженні людини й суспільних процесів. Філософія Нового часу ввібрала в коло своїх проблем усі сфери людської життєдіяльності, демонструючи широкі можливості людського пізнання. Розвиваючи вихідні ідеї класичного типу філософствування, вона або підносила людський розум, або піддавала його випробуванням, щоб визначити його потенціал. Філософія Нового часу донині залишається школою європейської філософської культури.

ТЕМА 4 НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Мислення не може існувати поза людиною і незалежно від неї, тому що воно нерозривно зв яза-не з діяльністю людського мозку, з матеріальними… філософія стала закономірним результатом розвитку всієї попередньої… План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* ДРУГА РЕФЛЕКСІЯ (або "РЕФЛЕКСІЯ РЕФЛЕКСІЇ") - за Г.Геґелем, той рівень самоусвідомлення думки, коли вона фіксує не реальність, а лише… ■ ПРЕДМЕТ (мислення і пізнання) - частина об'єкта, яка виділена,… РОЗВИТОК - за Геґелем, такий тип зв'язку, який резюмує, підсумовує усі можливі зв'язки та взаємодії дійсності, тобто…

Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії

людської думки? Без сумніву, досить велика кількість їх назвала б німецьку класичну філософію. Існує думка, що німецька класична філософія уособлює філософію як таку.… німецька класична філософія увібрала в себе провідну проблематику та ідейні здобутки новоєвропейської філософії…

Причини виділення в окремий стан німецької класичної філософії

активності або діяльності системності знання розвитку

Іммануїл Кант - творець німецької класичної філософії. Основні ідеї І. Канта

Філософська діяльність /. Канта постала настільки плідною та впливовою, що Я. Голосовкер, філософ київського походження, з цього приводу висловився… У філософській діяльності /. Канта виділяють три періоди. У докритичний період… Найважливіші ідеї філософії Канта були розроблені у критичний період (назва пов'язана з першим словом у титулі трьох…

Періодів філософської діяльності І. Канта

5 0-60-ті pp. XVIII ст. 70-80-тірр. XVIII ст. 90-ті pp. XVIII ст.

Філософія Геґеля як найвище досягнення німецької класичної філософії

У 20-ті роки XIX ст. гегелівській філософії було надано статус офіційної філософії пруссь-кого уряду. Що ж являє собою філософія Геґеля і завдяки… Абсолютна ідея (за Гегелем) єдина всеохоплююча реальність, субстанція

Життєвий цикл Абсолютної ідеї у філософії Геґеля

"Антитеза" Самототожність ідей (її зміст=логіка) "Теза" Зрозуміло, що цей цикл зумовлений розвитком внутрішніх суперечностей, а… Чому ці стадії саме такі? Тому, що вони вичерпують можливі варіанти взаємодії протилежностей у внутрішніх протиріччях…

Антропологічний принцип філософії Л. Фейербаха

У філософії Л. Фейербах постав як новатор, досить суттєво відійшовши від основного русла думок своїх попередників. Докладно вивчивши філософію… втілює віковічні людські мрії та ідеали; змальовує досконалий світ;

Висновки

Німецька класична філософія постала як особливий, вищий етап у розвитку європейської філософії, як концентрація проблем, ідей та надбань класичного типу філософствування. Вона збагатила науку цілою низкою плідних ідей, що були розроблені з надзвичайною глибиною, розмахом та майстерністю. Водночас німецька класична філософія вичерпала ідейний та методологічний потенціал класичної філософії і постала, з одного боку, неперевершеним взірцем культури мислення, а з іншого - як переддень появи принципово нової філософії.

 

ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ПРОЦЕС У ЄВРОПІ XIX ст.

У першій третині — середині XIX ст. у Європі розпочався процес досить радикальної зміни у способі філософствування. Наслідком того було виникнення… План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 8.1 .Зміна парадигми філософського мислення у ХГХ - на поч. XX ст.

Зміна парадигми філософського мислення у XIX - на поч. XX ст.

Здавалось, що завдання філософії тепер зводилось до деяких незначних доповнень і деталізацій. Не один європейський філософ ставив у цей час перед… і У 1819 р. вийшов друком перший том праці А. Шопенгауера "Світ як воля… Поступово процес формування засад нового філософствування став набувати сили і визначеності: виникла некласична…

КласичнаФілософія

Некласична

♦ розум є вищою і найціннішою частиною людської психіки ♦ розум здатний висвітлити глибини психіки й орозумнити їх ♦ за допомогою розуму людина спроможна належним чином організувати своє життя і взаємини з буттям говорити про…

Вихідні ідеї філософії А. Шопенгауера та С. К'єркегора

Лише в 50-ті роки XIX ст. його ідеї почали знаходити зацікавленість і поширення. Що ж це були за ідеї? світ не можна розуміти як щось, що існує десь за межами нашого сприйняття… У міркуваннях А.Шопенгауера присутні всі основні характеристики некласичного типу філософствування. Цікаво також:…

Висновки

У XIX cm. відбулася фундаментальна переорієнтація європейської філософії, пов'язана із запровадженням парадигми (взірця, способу) некласичного філософствування.Некласична філософія виводила на перший план реальності людської поведінки та позараціональні її чинники, звертала увагу на ті сторони людської життєдіяльності, які перебували поза увагою класики, але при тому вона інколи їх надмірно акцентувала. Некласична філософія постала як ідейна передумова філософії XX cm.

 

ТЕМА 9 ЗАРУБІЖНА ФІЛОСОФІЯ XX ст. Місія нашого часу полягає якраз у тому, щоб спрямувати культуру, розум, мистецтво, етику на служіння життю. Хосе Ортега-і-Гасет Світ є уявленням, але якщо це уявлення не є довільним, бо ми не можемо за своїм бажанням творити речові предмети й знищувати їх, якщо речовий світ зі всіма своїми явищами, так би мовити, нав язується нам, і хоча відчутні його якості визначаються нашими почуттями і в цьому плані від нас залежать, але сама його дійсність, його існування, навпаки, від нас не залежить, а здається нам, то, будучи у своїх чуттєвих формах нашим уявленням, він повинен, проте, мати деяку незалежну від нас причину і сутність. Володимир Соловйов Зарубіжна філософія XX ст. у багатьох відношеннях являє собою своєрідне і цікаве явище: на відміну від попередніх епох розвитку європейської філософії, вона активізує і широко використовує не лише останні, найновіші концепції та здобутки, а, фактично, усю попередню історію фйюсофії. Внаслідок цього вона постає надзвичайно різноманітною, строкатою, із майлсе неозорою широтою проблематики. Сповідуючи переважно парадигму некласичної філософії, вона так чи інакше накладає відбиток такої парадигми на всі філософські течії та концепції, внаслідок чого останні часто набувають характеру оновлених (неопозитивізм, неотомізм, неокантіанство та ін.). В цілому філософія XX cm. яскраво і, переконливо виразила болючі проблеми цього суперечливого століття, передавши естафету майбутньому та продемонструвавши вміння поєднувати класичні ідеали із плюралістичним підходом до дійсності.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у XX столітті.

9.2. Сцієнтистські напрями в зарубіжній філософії XX ст.

9.3. Напрями антропологічного спрямування.

9.4. Культурологічні та історіософські напрями філософії XX ст.

9.5. Релігійна філософія XX ст.

9.6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

ВЕРИФІКАЦІЯ - запропонована представниками логічного позитивізму процедура перевірки наукових знань на істинність: за допомогою апарату математичної… НЕСВІДОМЕ - приховані глибинні шари людської психіки, результат проявів у ній… "ОТВІР У БУТТІ "-характеристика людини у фундаментальній онтології М.Хай-деггера: лише через людину буття…

Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософи у XX ст.

& Досить лише згадати те, що у XX ст. людство пережило дві світові війни, жахливі чисельністю своїх жертв, кільканадцять революцій (також часто… У XX ст. кожна людина постає так чи інакше прилученою до всесвітньої історії,… Люди, прилучені до засобів масового знищення, несуть колосальну відповідальність за наслідки своїх дій; те ж саме…

Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії XX ст.

На початку XX ст. більшість таких напрямів в цілому поділяла ще новоєвропейські переконання, підкріплені у XIX ст. міркуваннями О.Конта, у тому, що… *-Вважалося, що предметом філософії повинно бути науковчення, тобто вчення,… Основні осередки логічного позитивізму XX ст. "віденський гурток" на чолі з М.Шліком (1882 - 1936)

Заслуги неопозитивізму

Сьогоднішнє розуміння науки, яке сформувалося багато в чому завдяки діяльності неопозитивістів, розглядає її як сукупність інтелектуальних засобів,… Традиції неопозитивізму розвивалися далі в межах так званої аналітичної… Марбурзька школа неокантіанства. Найбільш авторитетними її представниками були Г. Коген (1842-1918) та Е.Кассірер…

Топографічна структура психічного апарату людини

Фрейд зміг проникнути в "темні" пласти і закутки духовного світу людини, на що практично не звертав уваги філософський раціоналізм Нового… * Несвідоме З.Фрейд називає "Воно", оскільки його дія с безособовою,… Проте ці найперші інстинкти суперечать культурі, яка, на думку 3. Фрейда, постає системою певних заборон…

Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст.

# В основі Європейської культури, на думку О. Шпенглера, лежить єйіт античної культури із її Так ЗЁанйм "аПолонШським духом ", тобто Із її…

Концепція культури та історії О.Шпенглера

кожна культура є замкненою або локальною, непроникненною зовні, базується на дусі певного народу, який її творить усі без виключення прояви певної культури містять в своїй основі якийсь єдиний… "профеномен ", якщо його відкрити, постає відмичкою для поглибленого розуміння будь-яких явищ певної…

Релігійна філософія XX ст.

Варто згадати, наприклад, такий факт: на останньому всесвітньому філософському конгресі, що відбувся у 2000 р. у м. Брай-тоні, відзначались хоча б…

Висновки

Сучасна філософія містить у собі широкий спектр підходів до розв 'язання найрізноманітніших проблем людського буття. Але центральними серед них є проблеми осмислення тенденцій розвитку сучасного суспільного життя, проблеми людини, засад її буття та її можливостей. І хоча загалом із кожним окремо взятим філософським підходом до проблем сучасного життя можна в чомусь і не погодитися (бо є певні однобічності в їх інтерпретації життєвих питань), однак безсумнівним є факт активного творчого життя філософії XX ст., плідного діалогу різних течій і шкіл навколо болючих проблем сучасності епохи.

Наприкінці XX cm. певного поширення набув філософський постмодерн, який постає проти будь-яких обмежень філософського інтелектуального експерименту. Проте, входження філософії у XXI cm. супроводжується також: і певним поверненням до метафізики, абсолютів та до більш прямого втручання у болючі проблеми людського самовизначення.

ТЕМА 10

НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

Ми знаходимося в досить скрутному становищі, коли хочемо схарактеризувати українську філософську думку, бо ми можемо з повною певністю сказати, що маємо справу лише з початками інаміченням думок, які можуть бути розвинені в дальшій філософічній творчості українських мисленників майбутнього.

Дмитро Чижевський

Духовне відродження сучасної України - одна з важливих передумов розв'язання суспільно-політичних та економічних проблем. Сприяти цьому має належне вивчення й осмислення української філософії. Історично сталося так, що українська філософія не набула світового визнання, проте вона має цілу низку таких особливостей, що роблять Ті своєрідною, унікальною та неповторною. Постаючи в основному внутрішнім явищем української культури, вона, тим не менше, не була ізольованою від світових філософських процесів і в кожну епоху української історії концентровано виражала її інтелектуальну сутність. В наш час українська філософія набула можливості самостійного розвитку на тому багатющому історичному ґрунті, який постає її реальною спадщиною.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

^ етапи розвитку української філософії та їх загальну характеристику; ^> зміст і проблематику найвизначніших культурно-освітніх та філософських… % характерні риси й особливості української філософії на кожному з етапів її розвитку та особливості її зв'язку із…

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* АНТРОПОЦЕНТРИЗМ (від грец. anthropos -- людина і лат. centrum центр) -філософський принцип, згідно з яким людина є центром Всесвіту або займає… БАРОКАЛЫПСТЬ - на думку цілої низки дослідників - виявлення особливостей… ЕМОЦІЙНІСТЬ - одна із провідних особливостей української філософії, що полягає у наданні переваги прямому щирому…

Українська філософія як органічна складова української духовної культури.

Загальні особливості української філософії

Українська філософія в реальному своєму існуванні постає складовою частиною загальносвітового філософського процесу, більш точно - процесу розвитку… Ще один із перших дослідників української філософії, колишній ректор Вільного… Але, з іншого боку, не можна не звернути увагу й на те, що в цивілізованій історії України (ознаки цивілізації див. у…

Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі

Звичайно, розглядаючи духовну культуру Київської Русі, ми повинні враховувати й традиції попередньої язичницької культури. Давні історичні джерела,… ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІЛОСОФСЬКИХ ІДЕЙ В КИЇВСЬКІЙ РУСІ -^ ♦ від самого початку християнська мудрість постала в Київській Русі у поєднанні із давньогрецькою філософією;…

Україна - Європа: духовні зв'язки Відродження. Поява професійної філософії в Україні

♦ внутрішнє життя на теренах України дещо стабілізувалося (нагадаємо, що Київська Русь дуже сильно потерпала від міжосібних князівських воєн… ♦ відкрилися можливості для більш інтенсивних зв'язків із країнами… Існує чимало історичних свідчень того, що в Україні того часу проявлявся стійкий інтерес до духовних та…

СВІТОГЛЯДНІ ПОЗИЦІЇ ТА ПОГЛЯДИ І.ВИШЕНСЬКОГО

•р, рішуче поставав проти західних впливів на українську культуру та світогляд ->• вважав, що православна віра більше орієнтує людину на духовне… -> закликав до людської солідарності, братерства, утвердження рівності людей і справедливості у їхніх стосунках

Могилянської академії. Життя та філософська

Діяльність Г.Сковороди

обстоював ідею розвитку науки і освіти під егідою церкви закликав поширювати освіту в народному середовищі наполягав на пріоритетності духовної влади над державною

Університетська філософія в Україні XIX ст.

Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах

В цей час основними регіонами культурного життя постають Київ, Львів, Слободянщина (Харків та Полтава), Південь (Миколаїв та Одеса), Закарпаття. У… На початку XIXст. українська громадськість починає знайомитися із ідеями та… На початку століття мають ходіння твори X. Вольфа та Х.Ба-умгартена, проявлявся стійкий інтерес до ідей…

Леся Українка

проблему людини окреслювала як проблему вибору одного з декількох можливих варіантів життєвих дій засуджувала песимістично-безнадійливі настрої вважала, що людина лише тоді живе справжнім життям, коли прислухається до голосу свого серця, залишається вірною собі…

Особливості розвитку української філософії XX ст.

Проголошення Української народної республіки (1918) створило небачені раніше можливості для розвитку української науки. Протягом 1918 р. одна по… *■ Отже, у XX ст. українська філософська думку, переживши короткий… Серед мислителів, ідеї яких істотно вплинули на стан філософської думки в Україні, перш за все слід назвати В.…

СУТТЄВО

Висновки

Українська філософія, хоча її теорії у своїй більшості і не здобули світового визнання та поширення, органічно вписана в історію українського народу та його духовної культури; вона була присутня на всіх основних етапах української історії і відігравала важливу роль у розвитку громадської думки. Постаючи переважно внутрішнім культурним явищем, українська філософія постає концентрованою формою виразу особливостей національного характеру та світосприйняття українців, їх суперечливих одвічних прагнень, їх самоусвідомлень та ціннісних орієнтацій. Внаслідок цього українська філософія має цілу низку особливостей, що, почавши формуватися за часів Київської Русі, зберігають свою значущість і по сьогодні. В умовах наявності самостійної української держави перед філософською думкою України відкриваються нові, небачені раніше перспективи, і лише майбутнє покаже, чи змогла українська інтелектуальна еліта використати їх належним чином.

ТЕМА 11

ПРОБЛЕМА БУТТЯ У ФІЛОСОФІЇ

... Думка співвідноситься з буттям, як зір із світлом. Я мислю, отже, буття є, оскільки моя думка потребує буття. Вона не охоплює його аналітично, але перебуває у відношенні до нього.

Габріель Марсель

Поняття буття є вихідним для філософії. Воно має найширший, граничний ступінь узагальнення і тому постає як наріжний світоглядний орієнтир. Завдяки цій якості воно виконує функцію сенсоутворен-ня у людському світорозумінні. У XX cm., коли людство відчуло можливість свого самознищення, буття постає як вища цінність та міра моральної відповідальності людини за свої дії. Нарешті, у реальному виявленні буття постає перед людиною у контексті питання про смерть, безсмертя та шляхи людського самоутвердження.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

\ як пов'язане поняття буття із людським способом самоутвердження в світі; ^ послідовність категоріальних визначень буття в історії європейської… % відмінності між філософським та науковим розумінням буття.

БУТТЯ

гранично широке поняття що фіксує характеристики та прояви світу та ояюки оуття черт і ставлення і небуттям та як міра її моральної відповідальності і постає як чинник сенсоутворення, найвшца цінність для людини

Що залишається від людини після закінчення її фізичного існування? З давніх часів люди сповідували тезу про те, що ніщо в цьому світі не виникає з нічого (таке, як відомо, можливе лише в акті божественного творення світу) і не зникає без наслідків. Отже, і те основне, що становить центр і зосередження буття людини людиною, також не може зникнути безслідно. Факт смерті, його усвідомлення, осмислення змусив людину вже в давні часи замислитися над проблемами буття та небуття і зрозуміти ці проблеми як свої глибинні, вихідні, поза якими для людини навряд чи можливе свідоме регулювання своєї життєдіяльності.

Ці проблеми настільки важливі і фундаментальні, що деякі культурологи вважають: культуротворення починається лише після того, коли здійснюється свідоме поховання людини, тобто коли смерть усвідомлюється як явище надзвичайне, особливе, а людина при цьому не зводиться до тілесного існування. І справді, культуру неможливо створювати поза історичною зміною людських поколінь, окремих етносів і цивілізацій. У цьому плані культура постає як зосередження, концентрація людських способів утвердження у бутті, тому що, з одного боку, у культурі акумулюються людські досягнення, а з іншого -тому що культура існує як деяка неперервна тривалість у процесі розвитку історії, як певна сфера переборення часу та мінливості сутнього. Культура тримається на людському зусиллі, і це є наочною демонстрацією того, що й людина перебуває в активному, дійовому ставленні до буття.

Проблема буття — це передусім проблема, що виникає і розкривається перед нами в гамлетівському окресленні: бути чи не бути? Що означає бути і як можна утриматися у бутті за мінли-

вості та минущості будь-яких форм сущого? Чи може людина вважати себе чимсь особливим щодо цих процесів, чи може уникнути розпаду та зникнення у світових метаморфозах? Усі ці питання є із ряду вічних і фундаментальних.

Значення проблеми буття для філософіїпроявляється в тому, що:


Ця проблема окреслює граничну межу і специфіку

філософського узагальнення та сутнісного

розгляду будь-яких явищ реальності.

Від розв 'язання проблеми буття залежить

розуміння та розв 'язання усього кола

філософської проблематики.

Постаючи гранично можливим орієнтиром для

людського самоздійснення та філософствування

проблема буття стає фактором сенсоутворення

та масштабом людських цінностей.

Проблема буття концентрує найважливіші аспекти й чинники людського самоутвердження та свідомого регулювання людської життєдіяльності.


Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття

Найпершою умовою розуміння буття є вироблення категорії "усе ". Якщо дійсність постає перед нами через серію локальних фрагментів, які… Виразнішу форму категоріальних визначень ці терміни набули в давньогрецькій… Грецькі філософи міркували саме так тому, що, на їх думку, внутрішня нестійкість буття спричинила б можливість…

Давньогрецькі концепції буття

У Середні віки буття постає в окресленні абсолюту. Бог як абсолютне буття протистоїть світові, природі; за своїми якостями він вічний, незмінний,… Парменід: справжнє буття є незмінним і сталим, а зміни, що спостерігаються у… субсистенція - це те буття, яке для свого існування не потребує нічого, тобто, це незмінне, вихідне буття, а…

КАТЕГОРІАЛЬНІ ВИЗНАЧЕННЯ БУТТЯ У НЕКЛАСИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ

БУТТЯ

інтенція свідомості (умова, за якою свідомість може вибудовувати свій зміст)

предметність (в аспекті екзистенціальної зустрічі; при-бутті -перебування)

правильне мислення

(окреслення межі між:

буттям і небуттям);

тривалість

передбачає рух, зміни, але неперервні. М. Хайдеггер порівнює таке виявлення буття з горизонтом, який нібито окреслений конкретними предметами, але під час руху виявляється завжди тим, що перебуває поза предметами.

-^ Отже, буття це тривалість, неперервність, націленість свідомості на змістове відношення. Але це ще й постійна предметна мінливість зазначених тривалості та спрямованості на зміст.

Окреслюючи останні характеристики буття, різні філософи надавали їм різного конкретного визначення. А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон, В.Дільтей називали це життям з його самопродукуванням, змінами форм, внутрішньою енергетикою. М. Хайдеггер окреслював буття як горизонт людської предметності, М. Шелер, М. Аббаньяно —як екзистенціальну зустріч людини з Буттям. У будь-якому варіанті буття постає внутрішньою умовою свідомості бути у відношенні до чогось, вибудовувати свій зміст. І тут відкривається ще один ракурс некласичного тлумачення буття, що його особливо переконливо розробив М. Хайдеггер. Свідомість вибудовує свій зміст, але не кожен зміст виправдовує себе в межах реального життя свідомості. Тому не кожне утворення, пройшовши крізь інтенцію свідомості, набуває характеристик тривалості; дещо постає лише в окресленнях зникання, в окресленнях руху, трансформації певних форм в інші. На думку М. Хайдеггера, виправдовує себе лише така думка, яка, окреслюючи межу між: буттям та небуттям, здатна утриматись у тривалості становлення, а не зникнення. Такий хід думки М. Хайдеггер називає "правильним мисленням " і ототожнює його із "при-бутті-перебуванням ".

Сьогодні онтологію М.Хайдеггера можна вважати найповнішою та най-докладніше розробленою. Інший варіант філософської онтології розробив у XX cm. німецький філософ М. Гартман. Він назвав своє вчення "критичною онтологією " / наполягав на тому, що поза визнанням буття найпершим предметом філософського мислення всі наші твердження будуть позбавлені значущості. М. Гартман доводив, що буття можна визначити тільки категоріально і розрізняв буття ідеальне та реальне. Ідеальне буття перебуває поза простором і часом з тієї простої причини, що у будь-яких наших міркуваннях ми ніколи не виходимо за його межі, а воно не зазначає ніяких змін.

Підсумовуючи здійснений історико-філософський екскурс, можна вибудувати таку сукупність категорій, що окреслюють різні рівні та ступені осмислення буття: с$усе - ніщо - першопо-чаток; детале - мінливе, єдине - множинне; ^корінь сущого -будова речей; ^абсолют - причетність - ієрархія; ^субстанція -акциденція - модус; о інтенція - наданість - екзистенціальна зустріч; ^тривалість - час - правильне мислення.

Названа сукупність категоріальних визначень буття працює саме як сукупність, тобто вона позначає шлях поглиблення наших уявлень про буття від означення "усе, що існує", яке більшість людей вживає інтуїтивно як синонім буття як такого, до поняття "правильного мислення", мислення категоріального, історично виправданого.

-* Розгорнута сукупність категорій має системний характер, оскільки останнє визначення - "правильне мислення " відправляє нас до початку, тобто до визнання, що за умов правильного осмислення буття ми повинні зіставити "все" та "ніщо", звернутися внаслідок такого зіставлення до поняття "першопочатку ", через яке дійсність постане у виявленнях "сталого " та "мінливого " і т. ін. За такого підходу до буття воно окреслиться перед нами у вигляді процесу, який постає спочатку у вигляді процесу визначення свідомості дійсністю, а потім - навпаки, як процес визначення буття свідомістю.

Отже, історія категоріальних визначень буття спрямована:

на конкретизацію та деталізацію цього поняття, на наповнення його все більш точним змістом

на зближення філософсоких визначень буття із трактуваннями проявів буття наукою

-^ на поступове перетворення поняття буття із позначення чогось позасвідомого на внутрішню умову змістовного самоздійснення свідомомсті та мислення

 

11.3. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення)

Людська свідомість є необхідною умовою виявлення буття, тому важливо розглянути, яким постає буття у людському пізнанні та усвідомленні. Це можна з'ясувати насамперед за допомогою науки.

Розуміючи певну необхідність позанаукових знань, урешті-решт до науки ми звертаємося тоді, коли хочемо з максимальним ступенем достовірності стверджувати про щось, що воно є або його немає. Інформація, якою володіє сучасна наука, майже безмежна; її досить важко звести до єдиної цілісної системи.

Тому між конкретними науками та філософією існує проміжна пізнавальна ланочка - наукова картина світу (НКС).

* НКС є інтегральним узагальненням досягнень багатьох наук на підставі деяких фундаментальних співвідношень, величин або перших (вихідних) предметних визначень сущого (у межах окремих наук або в межах науки загалом). Вирішальну роль в оформленні наукової картини світу відіграють фізика, астрономія, хімія, біологія, антропологія, наукознавство та філософія.

БУТТЯ У СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ КАРТИНІ СВІТУ

ЕВОЛЮЦІЙНО-ДЕМОНСТРАТИВНЕ Найважливішими характеристиками буття в сучасній науковій картині світу є… по-перше, буття постає переважно в динамічному, а не статичному вигляді;

Висновки

В сучасній філософій поняття буття доволі глибоко розроблене, гнучке, внутрішньо диференційоване. Воно дає нам вагомі орієнтири для пізнання та практичної діяльності. Водночас стає зрозумілою і причина складності цього поняття: воно охоплює самі підвалини суб'єктно-об'єктного відношення й одночасно вписує людину у структуру світобудови, роблячи її, а особливо її свідомість фундаментальною умовою виявлення форм буття. Отже, ми, люди, є завжди при бутті у відношенні до буття, а з іншого боку, буття ніби стоїть завжди за нами, за нашими спинами, воно апріорно надане нам як тотальна якість, котру ми знаходимо в усьому (тому що вона у нас) і в яку ми вкладаємо все те, з чим маємо справу. Буття є наш універсальний масштаб для пізнання та діяльності, а наші пізнання та діяльність постають реальними мірами використання цього масштабу.

ТЕМА 12 СВІДОМІСТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА

Людське буття неможливе без звернення до свідомості, без "свідомого виміру ". Жан-Поль Сартр Свідомість є, з одного боку, усвідомлення предмета, а з другого боку, усвідомлення самої себе: свідомість того, що для…

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати

провідні ознаки, за якими ми можемо переконуватись у реальному існуванні свідомості; зміст основних концепцій походження свідомості; основні чинники виникнення та функціонування свідомості;

Проблема онтологічного статусу свідомості та її суттєві ознаки

Перші уявлення про свідомість виникли у прадавні часи, коли люди дійшли висновку, що процеси, які відбуваються в їхніх головах, відмінні від… Найперші складності розуміння та вивчення свідомості пов'язані значною мірою з… Лише у XX ст. була видана низка праць, спрямованих на доведення того, що насправді не існує нічого такого, що можна…

Проблема походження свідомості

Сучасна філософія (і наука) не може дати остаточного і безсумнівного розв'язання цієї проблеми, але наявні на сьогодні авторитетні концепції…

Сучасні концепції походження свідомості

"іскри Божої", вкладеної у людину Богом при творенні світу Концепція єдиного інформаційного поля: свідомість є одним із проявів дії сди- Концепіря еволюції: свідомість є…

Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова

Якщо ідеальність постає як відсутність реального, тоді свідомість опиняється за межами реального і в кращому випадку може визначатися як… Відтворення у свідомості не наочного образу речі, а сукупності її суттєвих… Створення ідеальних предметних конструкцій через доведення параметрів речей або відношень між: ними до еталонних…

Структура та функції свідомості

* Отже, можна стверджувати, що структура свідомості є не чим іншим, як єдністю її властивостей та похідних від них (чи результативних) форм… Враховуючи це, структуру свідомості можна унаочнити в таких її складових: за… Розглядаючи структуру свідомості, ми повинні розуміти певну умовність та відносність будь-яких її внутрішніх поділів:…

Висновки

Людська свідомість - це унікальне явище дійсності. Будучи внутрішнім фактором людської життєдіяльності, за своїм змістом та можливостями вона виходить далеко за межі життєвих потреб. Завдяки свідомості людина вибудовує у своєму знанні цілий універсум, що має внутрішню систему зв'язків та підпорядкувань. Свідомість пов 'язана з продукуванням всеохоп-люючих, еталонних, універсальних систем відліку та предметних орієнтацій, завдяки яким людина створює поняття, принципи, ідеї, тобто такі форми знання та мислення, що мають усезагальний та необхідний характер.

За статусом буття свідомість є ідеальною (на противагу фізичному, чуттєво-матеріальному). Це означає, що вона формує завершені, кінцеві та еталонні предметні характеристики реальності, набуваючи здатності вимірювати та оцінювати будь-що. З іншого боку, це означає, що свідомість не має просторово-часових вимірів.

Могутність та унікальність свідомості яскраво виявлена в її складній будові та в розмаїтості її життєвих функцій.

ЛЮДИНА ТА її БУТТЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ

Жан-Поль Сартр Якщо тварина одвічно і всебічно залежить від природних потягів та прив 'язана… Макс Шелер

СУТТЄВО

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

ієрархічну будову сутнісних проявів людини; зміст понять "буття людини", "життя людини" та "існування людини"; % зміст основних концепцій походження людини; % сенс виявлення співвідношення в людини…

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

ВЧИНОК - особлива дія людини, яка стягує на себе основні події її життя та постає формою вирішення суперечностей, що зумовлені напруженим… ДІЯЛЬНІСТЬ -термін, що у філософії позначає особливу, притаманну лише людині… ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ унікальна людська властивість належати до людського роду, але втілювати його в собі в неповторному…

Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини

Ця проблематичність проявляє себе у тому, що можна народитися людиною, мати людський організм, проте не бути людиною повною мірою її необхідних… Через це досить складно віднайти та визначити якісь однозначні норми, які… Ось чому буття людини постає перед нами складною системою ієрархічно вибудованих сходинок, кожна із яких передбачає…

Людський спосіб буття

1). В ході включення людини в суспільно-культурні процеси, відбувається врегулювання людських дій, внаслідок якого стихійні прояви людини будуть… 2). Через включення у соціально-культурні процеси відбувається опановування… 3). До включення людини в соціально-культурні процеси потрібно додати свідомість та усвідомлення, тобто вміння…

Проблема походження людини: сперечання еволюціонізму та креаціонізму

Справа в тому, що наука засвідчує як унікальність людини, так і її спорідненість із іншими формами життя та буття. Людина відрізняється цілою низкою… Тому законним залишається питання: звідки, як та завдяки чому людина має такі…

Основні версії походження людини

► виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми (версія антропного принципу в будові Всесвіту) ► виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході… ^. виникнення людини шляхом еволюції форм життя (еволюційна концепція)

Основні екзистенціали буття

► трансцендентування (дослівно - вихід за межі, процесування через щось) - неприлученість людини ні до чого остаточно і назавжди, своєрідне… ► свобода, тобто незапрограмованість, наявність вибору типу дій та… ► індивідуація: у людському бутті на перший план виходять людська індивідуальність, унікальність та…

Співвідношення в людині природного, соціального,персонального та транцендентного.Вихідні цінності людського буття

Звідси випливають тези, що їх висловлювали вже давньогрецькі софісти, серйозно загострював Ф. Ніцше, по-своєму подавали 3. Фрейд та А. Камю: природне і соціальне несумісні, вони перебувають у вічному антагонізмі; соціальне обмежує, навіть - знищує природне, проте природне своїми безмежністю та спонтанністю постає єдиним та…

Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні

♦Конечність надає людському існуванню сенсу, оскільки робить людське життя визначеним, завершеним. Не можна сказати, щоби не-визначена за… Якби ми були безсмертні, то могли б спокійно відкладати кожен свій вчинок на… Людина знає про існування смерті, але водночас у ній живе прагнення безсмертя, яке свідчить про те, що не лише смерть,…

Висновки

Людське буття настільки складне, розмаїте, варіативне, що це дає можливість розуміти людину як мікрокосм, як своєрідне зосередження, фокусування потенцій світу, виведення їх у виявлення та окреслення з найбільшою повнотою і виразністю.

ТЕМА 14 ФІЛОСОФІЯ ОСОБИСТОСТІ

Макс Шелер « Чим більше людина заглиблюється у своє "Я", тим більше відчуває… Сьорен Кіркегор

Суттєво

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

вихідні поняття, за допомогою яких розкриваються най перші виміри людини; ^ співвідношення особистості та цінності; "^>… ^ співвідносити поняття особистості із іншими поняттями, що характеризують людину (людина - індивід - особа);

Співвідношення понять "людина - індивід -особа - особистість - індивідуальність" .

Вихідні цінності людського буття

> Поняттям "індивід" позначають окремо взятого представника людського роду, якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні… > Поняття "особи " характеризує певні реальні якості людського… По-перше, особа - це суб'єкт та об'єкт соціальних стосунків, тобто той, від кого продукуються соціальні дії та до кого…

Вихідні характеристики людської особистості. Відношення "Я і Ти", "Я та Інший" у особистісному окресленні

проявляється, зокрема, і в тому, що вона, усвідомлюючи свою смертність, не живе гак, як приречена За своєю структурою особистість постає, з одного… Відповідно, і характеристики особистості можуть бути розкритими в двох… ^ самосвідомість: із всього розглянутого раніше, випливає, що не можна бути особистістю, не замислюючись над тим, що…

Прояви людської особистості

самоусвідомлення принципи, переконання, вірування самодостатність знання, погляди, еруди-ція, вищі почуття сенсопокладання само детермінація самовизначення Тобто, перш за все духовний світ людини постає в окресленнях найперших людських життєвих орієнтирів, але його зміст та…

Буттєві прояви особистості

До особливої сфери реальних проявів людської особистості слід віднести також спілкування, яке філософія розглядає досить широко: це не лише сумісне… Спілкування - це один із важливих початків людини як людини; недаремно інколи… Те ж саме стосується і народів: навряд чи існує такий народ або такий етнос, який створив себе сам, поза спілкуваннями…

Висновки

Людська особистість як осереддя людського початку в людині - це явище в багатьох відношеннях унікальне і незвичне: саме завдяки здатності бути особистістю людина набуває субстанціальних виявлень, тобто постає самовладною, самодетермінованою, такою, що продукує сенси. Характеристики людської особистості розкриваються у двох провідних вимірах: спрямованому всередину людського єства (де особистість постає як "самотність") та спрямованому назовні, на діяльну та творчу активність. Поняття людської особистості окреслюється через співвідношення із іншими поняттями, що характеризують людину, а також через сукупність найперших цінностей та реальних буттєвих виявлень.

ТЕМА 15 ПРОБЛЕМА ПІЗНАННЯ У ФІЛОСОФІЇ

Пізнання є процесом ідеального освоєння світу. .. Будь-яке наше пізнання починається з досвіду.

Іммануш Кант

Усі люди за своєю природою прагнуть здобувати знання.

Аріст отель

Знання і могутність людини співпадають, адже незнання причини утруднює дію.

Фрєнсіс Бекон

Питання про природу та сутність людського пізнання, його можливості, рівні, форми, ознаки достовірності знання упродовж майже всієї історії філософії були її органічною складовою частиною. Без певних вирішень пізнавальної проблематики навряд чи можливі виправдані, обґрунтовані філософські вчення та дослідження. Крім того, філософські проблеми пізнання служать орієнтирами для наукових пошуків, а також для життєвого людського самоутвердження.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

основні види, рівні та форми пізнання; філософські позиції, що виникають на ґрунті тлумачення можливостей людського… існуючі у філософії тлумачення істини, її співвідношення із життєвою правдою людини.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

■ ЕПІСТЕМОЛОГІЯ -розділ філософського знання, філософсько-методологічна наука про знання; у деяких країнах - перш за все та переважно - про… • ГНОСЕОЛОГІЯ - одна із фундаментальних наукових дисциплін, що вивчає… ДОГМАТИЗМ - надмірне наголошування на цінності та незмінності виправданих знань, ідей та принципів.

Поняття пізнання та його види

♦ Гносеологія була бшьше характерною для часів класичної філософії, оскільки розглядала пізнання з позиції відстороненого спостереження, а…   Першим питанням гносеології є визначення природи пізнання: що є пізнання, що штовхає людину до пізнання, чи приречена…

Рівні і форми пізнання

За давньою усталеною традицією філософія виділяє два основні джерела знання та пізнавального процесу (див. попередні розділи): =$відчуття (або чуття) та =$мислення. Але їх взаємодія у процесі пізнання виявляється досить складною. Зокрема, визнано, що людські чуття ніколи не бувають "чистим чуттям", бо їх неодмінно певним чином "завантажують" розум, мислення, міркування, тобто у людини не існує простого біопсихічного чуття, воно визначено предметно, ціннісно, інтелектуально.

За влучним висловом часів німецької класичної філософії, людські почуття є "чуттями-теоретиками", бо, дивлячись на речі, ми відразу вбачаємо в них значно більше від того, що може дати нам фізіологія відчуття. Співвідношення мислення і чуття розглядають у гносеології через учення про рівні та форми пізнання.

Рівні та форми пізнання

Чуттєвий рівень пізнання ще не творить знання (тому, наприклад, побачити річ - ще не значить її пізнати або зрозуміти), але дає пізнанню такий його… Слід наголосити, що вже на рівні відчуття у діяльність чуття втручаються… відчуття мають свої межі, тобто далеко не все ми можемо бачити, відчувати й т. ін.; відчуття мінливі, нестійкі,…

Проблема істини в пізнанні. Істина та якісні характеристики знання

Найпоширенішим є тлумачення істини як відповідності знань та уявлень дійсності. Але таке тлумачення не витримує серйозної критики. Так, людський… , відповідності знань існує. Далі: в процес пізнання ми та уявлень дійсності… ^конвенціальна

Людина і пізнання. Істина і правда

Бачення знання і пізнання у негативному аспекті засвідчено також давньогрецькими міфами (зокрема про царя Едіпа) та відомою ренесансною легендою про… Урахування як позитивних, так і негативних проявів пізнання підводить до… Сучасні дослідження наукового пізнання доводять, що і в науці позиція дослідника, його уподобання, світоглядні…

Висновки

Пізнавальна проблематика є органічним складником будь-яких філософських досліджень. Оскільки філософські твердження мають важливе життєве значення, то виникає питання про їх обґрунтованість, виправданість, надійність, тобто про джерела та підвалини наших знань.

Пізнання постає різноманітним, виявляючим себе в різних видах, але разом усі вони дають можливість побачити, що до пізнавальної діяльності залучені всі сили та здібності людини (почуття, емоції, розум, інтуїція, прозріння та ін.).

Пізнання - багаторівневий процес побудови знання, але вирішальну роль у ньому відіграє розумова активність людини, що виявляється у конструюванні образів, моделей, понять, теорій, за допомогою яких людина оптимізує свої взаємини зі світом та збільшує ступені своєї свободи.

У сучасній гносеології істина постає у вигляді процесу, в якому людина, використовуючи складники знання та пізнання, створює виправдані, сталі інтелектуальні інструменти та засоби своєї життєдіяльності. Знання має різні форми свого якісного наближення до істини.

 

ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ

Рене Декарт Якщо ми прагнемо називати щось методом, то це повинно бути способом дії згідно… Іммануїл Кант

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

з чого складаються методи пізнання, чим відрізняються методологія та методика; якими є провідні методи сучасної філософії та науки. порівнювати методологічну ситуацію в класичній та сучасній філософії;

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* МЕТОДИКА - зібрання, впорядкування та прояснення способів ефективного використання певних методів у конкретних ситуація пізнання та діяльності… * МЕТОДОЛОГІЧНИЙ МОНІЗМ - установка, що була характерною для класичної… ■ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ-установка сучасної некласичної філософії (і науки), що позначена визнанням залежності…

Особливості методологічної ситуації в сучасній філософії

відбулося усвідомлення необхідності підкріплення філософських міркувань та висновків виправданими способами вибудовування та перевірки знання. Геракліт Ефеський прийшов до думки про те, що результати пізнання залежать не… Надалі в історії філософії інтерес до методології як філософського обгрунтування найбільш виправданих методів пізнання…

Відмови від тотального методологізму в історії філософії

^ Майже всі течії, які так чи інакше пов'язували філософію із обслуговуванням науки, залишились на позиціях методологізму, розтлумачивши останній… Зусиллями багатьох дослідників, починаючи від неокантіанців баденської школи,… їх людиноцентричність, тобто спрямованість пізнання на людину, а тому гуманітарні науки постали формою самопізнання,…

Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики

Сучасне переконання у тому, що не існує одного-єдиного методу задля вирішення проблем у різних сферах пізнання, не принижує і не відкидає значущості методів.

І Метод як спосіб організації свідомої людської діяльності має • своє застосування всюди.

Навіть просте відтворення предметів людської життєдіяльності, а тим більше створення того, чого ще не існує у наявній формі, вимагає певних… Термін "процедура" як правило застосовують для окреслення структури… Термін "алгоритм" запозичений із математики та програмування; він позначає схему, певну послідовність дій,…

Класифікація методів за широтою використання

окремі (специфічні методи, що мають одноактне застосування);

частково-наукові (що використовуються у частині наук);

загальнонаукові (що застосовуються у більшості наук);

всезагальні методи, тобто ті, що покладаються в основу самої дії

пізнання та у обгрунтування будь-яких методів.

Проблема методу та методології в сучасній філософії

Методологічна ситуація поступово окреслилась як дифузна (розпилена) та поліфонічна: за умов існування численних напрямів філософії висловлювати… Разом із тим все одно у XX ст. існували напрями, що таку претензію не… ♦Отже, констатуємо: в сучасній філософії спостерігається методологічний плюралізм; проблема методу тут…

Сцієнтистська ^" Антропологічна ■^ Онтологічна

Культурологічна та соціологічна

Інтелектуалістська

Релігійної філософії

Методи логічного аналізу. Ціметоди застосовуються для дослідження текстів, висловлювань, суджень. Вони досить численні і можуть стосуватися як… Основне в цих методах полягає у тому, що поняття, судження, тек-W сти… Елементарні вимоги логіки були сформульовані ще Аристотелем - творцем першої теорії логіки, і вони зводились до трьох…

Поняття науки та її суттєві ознаки. Методи і форми наукового пізнання

Наука виникає як спеціалізований та спеціально культивований вид пізнавальної діяльності, як свідоме нарощування техні-ко-технологічного аспекту… " науки про форми та сфери існуючого (природознавство, історія,… ^науки логіко-методологічного напряму (математика, логіка, теорія систем, програмування та ін.);

Теоретичний рівень пізнання

► теоретичного моделювання: конструювання предметних якостей за допомогою математики, теорії систем та in. ► гіпотетико-дедуктивний: формування гіпотез, що пояснюють сукупність… поєднання історичного та логічного: досліджують історичний процес певної сфери, виділяють у ньому необхідні зв 'язки,…

Висновки

Поглиблення розуміння усіх складностей людини, її відношення до дійсності, Ті пізнавальних можливостей та засобів спричинили принципову зміну у відношенні сучасної некласичної філософії до методу та методології: вона відмовилась від пошуків єдиного універсального методу продукування істини всіма бажаючими, а перейшла до методологічного плюралізму, тобто до вироблення цілої низки пізнавальних методів, які різноманітно використовуються в межах основних парадигм сучасної філософії. В самому змісті методу найперше значення тепер належить його концептуальній складовій. Нарешті, саме використання різноманітних та свідомо застосованих методів зумовлює найперші та вирішальні переваги науки над буденним пізнанням.

ТЕМА 17 ДІАЛЕКТИКА ЯК ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ І МЕТОД ТА її АЛЬТЕРНАТИВИ

П. Абеляр Діалектика вчить тільки засобам передавати іншим вже нам відоме і навіть вчить… Р. Декарт

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

^ пояснювати відмінність між діалектикою та іншими поширеними способами осмислення дійсності; ** застосовувати принципи діалектичного мислення до пояснення певних явищ… ^ відрізняти сфери застосування різних сукупностей категорій діалектики;

Діалектика як складова філософії, теорія та метод

Наш детальний розгляд питаннь, пов'язаних із діалектичним методом, не є випадковою. Справа у тому, що "сліди" марксистського зачарування діалектикою даються взнаки у нашій філософії всюди: наприклад, в типовій навчальній програмі з філософії, що була оприлюднена у свій час для обговорення, питання філософської методології, як і в "славетні недавні часи", знову майже повністю обмежуються діалектикою: питання методології подаються в темі під назвою "Діалектика та її альтернативи". Виходить, що окрім діалектики методів знову-таки не існує, або всі існуючі методи автоматично стають альтернативами діалектики.

Місце діалектики в системі філософського знання

—^по-друге, слід враховувати, що прийняття діалектики певними філософськими напрямами супроводжувалось її досить різною інтерпретацією (розуміння… —^по-третє, сучасне розуміння діалектики повинно назавжди розлучитись із… Термін "діалектика'''' має давньогрецьке походження. Перекладається він як "вміння, мистецтво сперечатись,…

Основні підходи до пояснення співвідношення діалектикиіз філософією

► сукупність вихідних принципів; ► певну предметну та рівневу структуру. визначеність всього, що відбувається в світі. В твердженнях К. Маркса можна побачити телеологізм у відношенні до…

Вихідні складові теорії діалектики: рівні діалектичного мислення, принципи, категорії

Якщо поставити питання, на якому із цих рівнів вочевидь проявляється внутрішня однорідність, ніколи непорушувана єдність, то відповідь буде досить… І Гегелівська діалектика - це діалектика вибудовування внут-• рішнього змісту… Можна тепер зрозуміти й те, чому К. Маркс в одній із передмов до "Капіталу" зазначав, що діалектика може…

Співвідношення діалектики із метафізикою, релятивізмом, софістикою, догматизмом та еклектикою

^> по-перше, багатьом науковцям діалектичні пасажі видаються дуже абстрактними, беззмістовними, заплутаним;. % по-друге, часто видається, що діалектичні міркування нічого не додають до… ^ по-третє, декому здається, що не варто упереджувати досліди якимись загальними міркуваннями, які можуть і не…

Визначення та оцінки діалектики в історії філософії

  Автор Зміст поняття та його оцінка Аристотель • Якщо ми мислимо про якийсь конкретний предмет, то повинні…   Автор Зміст поняття та його оцінка С.…

Висновки

Діалектика, що виникла в історії філософії, пройшла тривалу еволюцію, поступово набувши характеристик логічної та пізнавальної аналітичної діялбності. В межах німецької класичної філософії діалектика поступово набула значення провідної форми аналітики форм пізнавальної діяльності розуму і, врешті, постала в якості універсальної методології мислення, що водночас виявляла й буттєві засади дійсності. В марксистській філософії діалектика набула ідеологічного забарвлення, поставши методом пізнання та революційного перетворення дійсності. Частково саме через це вона була піддана критиці як спосіб заплутування людей та перекручення здорової думки. Проте історична панорама відношень до діалектики далека від виключно негативної оцінки. Тому діалектика заслуговує на більш докладне прояснення її змісту та функцій.

Аналіз існуючих тлумачень діалектики, окреслення складових її як теорії, логіки та методу дозволяє розглядати діалектику як одну із особливих форм світобачення та логіку саморефлексивної думки. Із найбільшою виразністю особливості діалектики проявляються в діалектичній логіці, осмислення принципів якої дозволяє порівнювати та розрізняти позиції діалектики, фізикалізму, догматики, релятивізму, софістики, еклектики та метафізики.

ТЕМА 18 ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

Анн Робер Жак Тюрго Філософ також: думає про минуле, але робить це так, що не дублює праці… Робін Дж. Колінгвуд

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

проблематику філософії історії та особливості її історичного формування; основні підходи до розв'язання проблем спрямованості та сенсу історії, її… **° пояснювати конкретними прикладами прояви в розвитку історії елементів прогресу, регресу, руху в замкненому колі…

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

ПРОГРЕС такий характер розвитку певних, перш за все - соціальних процесів, коли параметри цих процесів підлягають оцінці або вимірюванню за …   СУБ'ЄКТ ІСТОРІЇ та самодіяльна одиниця, що в історичному процесі постає джерелом історичної активності та, в…

Філософія історії як напрям філософського знання: історичне формування проблематики

Певна, хоча б і початкова орієнтація в історичному процесі потрібна не лише політикам, а й кожній людині, яка прагне свідомо будувати своє життя,… Філософія історії як особливий напрям філософського пізнання покликана… Термін "філософія історії" уперше вжив Ф.Вольтер (XVIII ст.), але остаточного узаконення він набув після…

Чи має історичний процес власну якісну особливість?

історія має свою якісну специфіку і в певних аспектах докорінно відрізняється від природно-космічних процесів (епоха Нового часу, німецька… історія - це сфера виявлення людських якостей або можливостей людської… Антична філософія вписувала людську історію у загальний космічний ко-лообіг, а філософія Середньовіччя, навпаки,…

Поняття історії. Історичний процес як реальність

Наукові дослідження з історії стверджують, що йдеться про сукупність фактів, які мали місце в минулому суспільства; при тому досить часто… по-перше, коли ми звертаємося до давніх історичних хронік чи-то літописів,… по-друге, як це не дивно, і сучасність, а не лише віддалене минуле, зовсім не просто подати через незаперечні…

Людина та історія. Роль особи в історії

Л Людини немає поза суспільством та суспільною історією, Т але історія також: неможлива без людини або тоді, коли 9 вона діє проти людини. Ясно, що людину та історію не можна відірвати одне від одного, але їх… Людина постає реальним та єдино можливим чинником історії, бо саме вона продукує певні дії та зумовлює існування тих…

Висновки

Історія як реальність людини та. її виявлень виглядає різнорідним, складним і парадоксальним процесом. Філосо-фія історії покликана дати людині загальні орієнтації в історії, допомогти їй оцінити можливості та умови свого соціально-історичного життєвого самоутвердження.

Як особливий напрям філософських досліджень філософія історії виникла у XVIII - XIX cm. Але її проблематика пронизує собою усі основні етапи розвитку історії філософії.

Серед найважливіших проблем філософії історії на пер-шому плані є: визначення особливої якості соціально-істо-ричного процесу, його спрямованості, характеру здійснення, вирішення питання про скінченність або нескінченність історії.

Переконливим варіантом розв'язання проблеми суб'єкта історії постає окреслення його як людської особи, що концентрує у собі унікальні якості індивіда та характеристики соціальних відносин. Через віднесення до особи як самодіяльної активної одиниці історичного процесу вихідних умов та чинників людської діяльності можна окреслити зміст найболючіших питань у дослідженні історії.

ТЕМА 19 СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

Альбер Камю Життєвий світ не є моїм приватним. До нього належать і інші, не лише як тіла… Альфред Шюц

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Ъ що таке суспільство і в чому полягають його основні функції; *t> з яких елементів складається суспільство як цілісна системи, що… "3> чому духовне життя суспільства постає його найскладнішою, але й найважливішою складовою.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* ІДЕОЛОГІЯ- складова теоретичного рівня духовного життя суспільства, що має практичне спрямування, що покликана створювати програми соціальних дій… * ПРИРОДА - в первинному значенні - та самовладна основа будь-яких явищ та… СОЦІАЛЬНІ ЯКОСТІ-такі якості природних речей, яких вони набувають, проходячи через перетворюючу людську діяльність…

Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей

В попередніх темах ми неодноразово використовували терміни "соціальне", "соціалізація" та деякі інші, що знаходяться в цьому ж ряді і пов'язані із соціальністю.

Одне із найперших завдань соціальної філософії полягає у проясненні самої сутності соціального, тобто у проясненні того: а) з чим взаємодіє та співвідноситься соціальне; б) чим воно відрізняється від не-соціального та несоціалізованого; в) які характеристики йому притаманні та як вони реально діють і виявляються.

Сучасні соціологічні та філософські дослідження дозволяють виділити кілька пануючих підходів у тлумаченні соціального (соціальних процесів та соціальних якостей):

^субстратно-редуктивний підхід, згідно із яким в основі соціальності лежать генетичні, біохімічні чи якісь інші матеріально-речові субстрати, тобто цей підхід намагається звести соціальне до чогось простішого, доступного для вивчення та матераільно-речового (Ф.Кріс, Ж.Моно, Е.Уілсон та ін.);

■*інтерактивний підхід, згідно із яким суспільні зв'язки зумовлені взаємними діями індивідів, включених у загальну систему діяльності, тобто соціальність - це сукупність певних міжіндивідуальних взаємодій (Дж.Мід, Дж.Хоманс та ін.);

■Эструктурно-функціональний підхід, що пов'язує соціальність із певною сукупністю створених суспільством закладів та інституцій, функціонуючих у взаємних зв'язках та забезпечуючих цілісність соціального процесу (Р.Мертон та ін.);

тЬменталітетно-трансцендентальний підхід, що намагається покласти в основу соціальних явищ та процесів деякі вищі або абсолютні цінності, нормативи, взірці, сенси, наприклад релігійно-культового плану (М.Вебер, В.Дільтей, М.Шелер та ін.);

•Ьдіяльнісний підхід, що панував у марксистських дослідженнях виводив, на перший план, співвідношення процесів опредметнення та роз-предметнення, тобто вважалось, що специфікою людських стосунків є те, що вони опосередковані речами, які постають продуктами людської перетворюючої діяльності.

Велика різноманітність розглянутих підходів вимагає ретельного осмислення природи соціального та фіксації деяких положень, що заслуговують довіри.

По-перше, ми не знаємо ніяких інших варіантів виявлення та дії соціального, окрім його функціонування на основі природного. Людина, суспільство, суспільна історія виникають на грунті та в осередді природи; поза природними процесами ми не знаходимо ні людини, ні історії.

І Соціальні якості виникають лише на базі природних якостей, влас-ф тивостей та процесів.

По-друге, виникаючи на основі природного, соціальні якості виявляється надприродними. З одного боку, соціальні якості підлягають фіксації "чисто емпіричним шляхом "\ інакше ми не змогли б шукати слідів зниклих цивілізацій або намагатись увійти у контакт ще із невідомими; з іншого боку - це особливі якості, які не притаманні самі по собі природному, а тому їх можна фіксувати лише з допомогою свідомості, тобто вони вимагають для свого аналізу запуск в хід таких інструментів, що мають ідеальну, інтелектуальну природу.

Поставимо питання: яким чином виникає цей сплав чуттєвого та поза-чуттєвого, сплав, що постає соціальністю та соціальними якостями? Відповідь на це питанняє досить очевидною: соціальні якості виникають шляхом перетворення природного матеріалу, в результаті якого природні предмети, явища та процеси набувають дечого принципово нового, а саме: нових форм, нового структуру вання та впорядкування, нових способів дії та нових функцій.

В цілому предмети, які пройшли через людську перетворюючу діяльність, припиняють функціонувати у відповідності із природними властивостями і включаються у культурно-історичний цикл свого буття. Соціальні якості, на відміну від природних якостей, створені людиною, служать людині; сама їх сутність, а також суспільний розвиток визначається їх відношенням до людини та людства, їх особливою функціональною роллю у суспільстві.

До цього можна додати: соціальні якості зовсім не обов'язково жорстко зв'язані із благами та споживацькими вартостями; скажімо, коли давній митець малював наскельні малюнки, або оздоблював орнаментом якійсь виріб, то в такого роду діях в кращому випадку можна побачити якесь благо опосередковане, а не пряме, а у розвиненому суспільстві існує досить велика кількість видів діяльності, свідомо спрямованих на людське самовиявлення, а не на продукування якихось благ. Звернемо при цьому увагу й на те, що названі компоненти - природна основа, процес формотворення та виникнення нових функцій - стосуються також і людини: не лише у процесі виникнення суспільства, а й у будь-якому вихованні та навчанні в людині відбуваються такі зміни, які дозволяють їй жити та діяти принципово інакшим способом, генетичним попередникам із тваринного світу, хоча вони можуть мати ту ж принципову анатомічну будову, що й людина.

Нові форми\ Функціонування

Нова структура\ в системі

Нове впорядкування/ суспільних Нові функції/ зв'язків

^Людина вступає у новий тип зв'язків, взаємодій, способів задоволення своїх життєвих потреб, а це значить, що не лише предмети зовнішнього світу, а й сама людина набуває соціальних якостей.

У чому ж полягає найбільш різка відмінність між якостями соціальними та природними? Поява нових якостей як у тих випадках, коли йдеться про природні речі, так і тоді, коли йдеться про людину, не пов'язана Із виникненням якихось принципово нових матеріально-природних субстратних утворень (у той час, як будь-який розвиток природи, космосу передбачає виникнення нових структурних утворень, сполук або нового матеріалу; скажімо, носієм хімічних властивостей речовини є ^молекула, носієм біологічних процесів ^жива клітина та ін.). Соціальні процеси виникають на грунті вже наявних природних явищ, які лише проходять через процеси перетворення, а це значить, що вони реально існують лише в людському, певним чином організованому та спрямованому способі життєдіяльності.

Складається досить своєрідна ситуація: у русі природних (або природно-космічних) процесів виявляється, фіксується та позначається така межа, на якій цей рух припиняється та ніби "зависає" у пев-¥ ному стані, а нові якості стають дійсними без нової, якісно відмінної % матерально-субстратної основи. Це означає, що на цій межі весь природний рух обертається на свої попередні субстратні основи; цей рух охоплює наявні природні форми та процеси "із висоти " максимально можливого для матерії, природи та досягнутого через людську пізнавальну та практичну діяльність.

Який сенс може мати таке обернення природно-космічного процесу на свої попередні виявлення? Виведення будь-яких форм сущого на свою граничну межу дає можливість людині здобувати для свого життя не випадкові чи умовні орієнтири, а надійні, суттєві системи відліку та оцінок дійсності (на межі буття та небуття). Та картина світу, яка відкривається перед людиною завдяки наявності подібних орієнтирів, постає тепер не чуттєво-речовою, а предметною, поділеною на роди, види, типи дійсності, а не просто на властивості чи ознаки. Такої картини дійсності окрім людини ніхто не здатний ні здобувати, ні фіксувати, ні розуміти: орел, наприклад, бачить краще за людину, проте він бачить речі не в їх родових чи типологізуючих класифікаціях, а лише у тих їх властивостях, які йому дозволяє сприймати будова його організму.

♦Отже, дослідження соціальності засвідчує, що людина не може пізнавати та перетворювати світ поза тим, щоб у чомусь не наслідувати та продовжувати світову космічну еволюцію; у цьому сенсі до певної міри людина є створенням природи. Але, з іншого боку, людина не може цього здійснювати і поза тим, щоб створювати те, що у межах природної еволюції постає неможливим: вона виводить предмети діяльності і пізнання на рівень фундаментальних, всезагальних характеристик буття.

Соціальне орієнтує нас в дійсності принципово іншим, не природно-біологічним способом, але, водночас, соціальне постає як система обмежень, регламентацій, вимог та заборон, не існуючих в природі в наочному вигляді.

♦Соціальне є там, де є можливість і прагнення на основі сталих, всезагальних класифікацій, визначити межі реального та доцільного функціонування явищ, речей та процесів, що потрапляють в сферу людської життєдіяльності.

Це значить, що набуття речами соціальних якостей передбачає їх цільове функціонування, тобто їх спрямування до виконання певної функції шляхом обмежень та контролю. Якщо у відношенні до природних речей та процесів ми в дуже обмежених рамках можемо застосовувати запитання "Задля чого?", то у відношенні до соціальних явищ та процесів таке запитання, навпаки, є доречним. Тому будь-яка соціальність передбачає технологізацію, впорядкування та навіть ритуалізацію людських дій: в останньому випадку людина просто засвідчує свою готовність діяти у певному соціальному режимі або статусі.

Отже, соціальні і перетворені природні якості;якості набувають ре гальних визначень та типологій -^ природні процесії виведені на межі загальності лише в

людській, певним чи-

^ тип впорядкування та функціонування ном організованій та явищ та процесів, що перебачає їх цільо- регламентованій ве призначення діяльності.

За наявності певних

у змістом вони завжди

^ норми, стандарти та обмеженння новому функціонуванні перетвореного постають свідченням природнього;

^ те, що сприймаєпшятааянюються тільки предметних орієн-свідомктю, здатною до узагальнення;

таиій людини бачен- ням у дійсності того що не лежить на її поверхні, а саме -граничних меж та визначень природних речей.

^реалізуюються у системі людської, життєдіяльності.

Соціальне - це виборена у природи територія людського.

Нас так цікавлять здобутки давніх часів та цивілізацій тому, що вони демонструють нам зразки якогось іншого типу людськості, відкривають якісь нові можливості людини.

Оскільки соціальне виявляє та прокреслює на тлі сущого предметні грані дійсності, остільки воно постає не просто людським, а вселюдським, тобто будь-яка людина, будь-яких часів та народів здатна сприйняти ці грані, ввести їх в свою діяльність та орієнтуватись на них.

Тому соціальне передбачає продукування та закріплення всезагаль-них взірців (парадигм) людського способу буття, щоправда, завжди за якихось конкретних обставин, з певними конкретно наданими природними можливостями та умовами, на певному рівні людських вмінь, знань, досягнень.

Звідси також постає зрозумілим, чому соціальні процеси завжди сповнені певної боротьби, протистоянь, внутрішньої напруги та конфліктів: різні люди по-різному розуміють, як саме, із дотриманням яких меж повинна функціонувати соціальність, а до того ж остання завжди перебуває у сперечанні із природним як ззовні людини, так і в самій людині. Стихійні прагнення людини штовхають її на порушення певних соціальних норм, у той час, як від інших людей вона схильна вимагати їх дотримання.

* Соціальне - це ті діючі структури, що формують, регламентують та спрямовують життєдіяльність людей.

* Соціальний процес - це певним чином та на певному рівні предметно, а потім і соціально, і морально, і юридично унормований процес людських самоздійснень та самовиявлень.

Сутність соціального полягає у виявленні та фіксації предметних J меж:, визначень та орієнтацій як світу, так і людини - в її індивіду-* альних та колективних проявах.

В наш час у деяких соціальних науках поняття "соціальне", "соціальність" використовують у дещо відмінному значенні:

по-перше, як все те, що має відношення до суспільства (хоча при цьому не пояснюються засади самого суспільства);

по-друге, як те, що пов'язане із врегулюванням стосунків між різними суспільними верствами, групами населення, представниками суспільних об'єднань та організацій; саме в цьому плані використовується термін "соціальна держава", "соціальна політика", "соціально-орієнтований державний бюджет" та інш.

Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи

збереження та відновлення життя членів суспільства; 2. підтримання стабільного функціонування соціальної організації життя; 3. культивування вищих духовних потреб у члени суспільства.

Спільне між суспільством та природою

-^■і суспільство, і природа існують реально, тобто вступають у зв'язки, діють та реагують на дії. -}*між суспільством і природою відбувається постійний процес обміну речовиною,… • матеріал природних та суспільних явищ за вихідними складовими є однаковим, тобто ті ж самі атоми, елементарні…

Людина і суспільство: основні аспекти взаємозв'язку

З давніх часів люди сприймали та осмислювали себе як органічну частку людського загалу: чи-то роду, чи сім'ї, чи нації, етносу або народу. Архаїчна… людина - основне, суспільство - похідне, другорядне

Висновки

Вступаючи у життя, кожна людина включається у складну систему зв 'язків із іншими людьми та процесами дійсності; найпершою особливістю такої системи зв 'язків постає їх соціальний характер. А це значить, що людина вступає у певний тип здійснення своїх дій та вчинків, тип, суттєво здетермінований виявленими в процесі людської перетворюючої діяльності предметними характеристиками дійсності. Останні виявляються не лише в світі природних, зовнішніх для людини процесів, айв самій людині. Тому соціальні процеси передбачають певні унормовування, обмеження та впорядкування дій людини. Внаслідок цього в суспільстві виникає циіа низка елементів, структур та інституцій, які покликані забезпечити нормальне функціонування соціальних процесів.

ТЕМА 20 КУЛЬТУРА ТА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Іммануїл Кант Найважливішим успіхом сучасної цивілізації, який визначив усі останні її… Ауреліо Печчеі

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

використовувати суттєві ознаки культури для аналізу сучасних соціальних процесів; ■ співвідносити між собою основні ознаки цивілізації та пояснювати їх прикладами; ^ аналізувати основні аспекти…

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* "МОРФОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ"- поняття, що виражає серцевину культурологічної концепції О. Шпенглера: культура - це явище принципово єдине, тому… ¥ ЦИВІЛІЗАЦІЯ- стан функціонування суспільства, що виникає на основі… *■ ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ - такі проблеми, що виникли внаслідок суттєвого зростання можливостей людського впливу на…

Причини загострення питання про культуру наприкінці XIX - в перший половині XX ст.

Суттєві ознаки культури

ЬПерш за все, це було зумовлене значним ускладненням соціально-історичних процесів наприкінці XIX ст., коли через інтенсифікацію економічного життя… ^По-друге, внаслідок інтенсифікації соціально-історичних процесів відбулось… %По-третє, саме у XX ст. виявилось: те, що вважалось видатними досягненнями європейської культури, може бути оберненим…

Довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії

Англо-український філософський словник. К., 1996.

Блинников Л. В. Великие философы: Учебный словарь-справочник, 2-е изд.

М., 1997. Большой толковый социологический словарь. Т. 1-2. М., 1999. Великие философы. Словарь-справочник. М.,1999.

Дидье Жюма. Философский словарь, перевод с франц. М., 2000.

Історія філософії. Хрестоматія. К., 1993.

Краткая философская энциклопедия. М., 1994.

Лосев А.Ф. Словарь античной философии. М., 1995.

Мазур В.Д. Тлумачний словник основних філософських термінів. Львів, 1996.

Практикум з філософії: Навч. посіб. / За ред. В. Л. Петрушенка. Львів, 2003.

Современная западная философия: Словарь. М., 1991.

Современная западноевропейская философия .Словарь. М.,1992.

Современная философия науки. Хрестоматия. М., 1994.

Современная философия: словарь и хрестоматия. Ростов-на-Дону, 1995.

Современный философский словарь. Лондон; Франкфурт-на-Майне;

Париж; Люксембург; Москва; Минск, 1998.

Современный философский словарь I За ред. В.Е. Кемерова. М., 2004.

Соціальна філософія.Короткий енциклопедичний словник / Заг. ред і

укладання В.П. Андрущенко, МЛ. Михальченко К. 1996 Соціологія: короткий енциклопедичний словник/ Під заг. ред. В.І. Воловича.

К., 1998. Соціологія: терміни, поняття, персонали. Навчальний словник-довідник.

Укладачі:В.М. Піча, Ю.В. Піча, Н.М. Хома та ін.За заг. ред. В.М. Пічі.-

2-ге вид., К.; Львів,2004 . Сучасна зарубіжна філософія: течії і напрямки: Хрестоматія. К., 1996. Философия истории: Антология. М., 1995. Философская мысль восточных славян: Библиографичный словарь / Н.В.

Огородник, В.В. Огородник; Науч. ред. Л.В.Губерский.К., 1999. Философский словарь I Под ред. И.Т. Фролова. М., 1991. Философский словарь Владимира Соловьёва. М., 1997. Философский энциклопедический словарь. М., 1989. Філософія.Хрестоматія : Навч. посібник / Упорядники І. Демчик, М.

Попович. Кам'янець-Подільський, 1999. Хрестоматия пофилософии І Сост. П.. В. Алексеев. М., 2004. Хто є хто в західній та вітчизняній соціології. Навчальний соціологічний словник для студентів / Наук. ред. В.М.Піча. Львів, 1999. Хюбшер А. Мыслители нашего времени. Справочник по философии Запада

XX века. М., 1994. Читанка з історії філософії. У 6 книгах - Книга 1: Філософія стародавнього

світу. К., 1996 Читанка з історії філософії. У 6 книгах - Книга 6: Зарубіжна філософія XX

ст. К., 1996. Школьный философский словарь І Т.В. Горбунова, Н.С. Гордиенко, В.П.Кар-пунин и др. Общ. ред., сост. и вступ, ст. А.Ф. Малышевский. М., 1995.

 

– Конец работы –

Используемые теги: Тема, Філософія, Походження, проблематика, ТА, функції0.094

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ
Рік... Віктор Леонтійович Петрушенко ФІЛОСОФІЯ Навчальний посібник...

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ . Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ
ПЕРЕДМОВА... ТЕМА ПРЕДМЕТ СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ... Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ...

Тема 1. Філософія, її сутність, особливості та функції
Тема Філософія її сутність особливості та функції Філософія як мудрість Філософія як форма суспільної свідомості Особливості філософського... Тема Історичний розвиток світової філософії Антична філософія... Тема Філософське вчення про буття онтологія Філософське усвідомлення світу його сутність та проблеми...

Функції, їхні властивості і графіки. Тригонометричні функції. Показникова та логарифмічна функції
Міністерство освіти науки молоді і спорту України... Житомирський комерційний технікум...

ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКА3ІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕОРГАНІЧНОЇ XІMIЇ для студентів факультету біотехнології та біотехніки
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ... КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ... ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКА ІВКИ...

По произведениям Александра Блока «Моя тема - тема о России»
Тема России является центральной в творчестве поэта. Особенно мощно она начинает звучать в его лирике во время переломных событий начала века.… Обращаясь к этому миру, Блок утверждает: “не может сердце жить покоем, недаром… Доспех тяжел, как перед боем. Теперь твой час настал.

Тема: Утворення тканин рослин і тварин, їх будова, функції, здатність до регенерації. Гістотехнології – можливості та перспективи використання
Студенти повинні знати про використання гістотехнологій... типи тканин рослинного і тваринного організму... Студенти повинні вміти узагальнити і систематизувати знання про багатоклітинні організми про будову і функції тканин...

З ДИСЦИПЛІНИ БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ОХОРОНА ПРАЦІ Тема: Засоби індивідуального та колективного захисту працівників
КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ... Інститут енергозбереження та енергоменеджменту... Кафедра Охорони праці промислової та цивільної безпеки...

Тема 9. ОЦІНЮВАННЯ ТА АТЕСТАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА... Ділове оцінювання персоналу підприємства сутність... задачі види зміст і методологія...

0.048
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам