Започаткували атомістичну філософію в античності Левкіп і Демокріт. Вони, обґрунтовуючи первоначала, вважали, що ними є атоми (буття) і пустота (небуття). Атомісти розглядають буття як антипод пустоти.
Оскільки атомісти допускають два начала у світобудові – буття і небуття, вони дуалісти. При цьому найважливішим є те, що атомісти, визначаючи нескінченне число атомів, ведуть мову про властивості атомів. Левкіп і Демокріт стверджують, що атоми – це неподільна, гранично тверда, непроникна, без будь-якої пустоти, не здатна сприйматися відчуттям самостійна частинка речовини. Атом вічний, незмінний, тотожний самому собі; всередині його не відбувається ніяких змін. Та це тільки внутрішня суть атома, а є і зовнішні властивості атома. І це передусім форма: атоми бувають куликоподібні, косинисті, гачкоподібні, якірно подібні, увігнуті, випуклі. Атомісти вважали, що число форм атомів нескінченне. Окрім форм, атоми розрізняються також за порядком і положенням. Кожен атом оточений порожнечею.
Оригінально пояснюють атомісти виникнення життя. Демокріт стверджує, що живе виникло з неживого за межами природи без ніякого творця і розумної мети. Демокріт визначає людину як тварину, яка від природи здатна до всякого навчання і має у всьому своїми помічниками руки, розум і гнучкість мислення. Розглядаючи душу, атомісти вважають її сукупністю атомів. Вони вчили також і про смертність душі. На уяві про тілесність душі побудоване вчення Демокріта про пізнання. При цьому Деомркіт розрізняє два види пізнання: темне (незаконнонароджене) і істинне (законнонароджене), а також два види пізнання – за допомогою чуттів і через мислення. Про процеси пізнання Демокріт говорив, що «дійсність – у безодні», тобто вона глибоко лежить на дні морському. При вирішенні однієї з головних філософських проблем – проблеми щастя – Демокріт говорив, що щастя в душі. Душа має бути поміркованою в насолоді, має перемагати у собі жагу.
Отже, єдине, що існує, – це нескінченна множина атомів, однакових за своєю «субстанцією», але відмінних за формою. Другий компонент існування – це порожнеча, яка є позитивною умовою руху.