Самостійна робота.

Альтернативні концепції діалектики :

Метафізика :

а) Нове повністю відкидає старе, чи якось його затримує для свого подальшого розвитку. Розвиток включає в себе і старе, тобто все те, що необхідне для подальшого розвитку нового.

б) Метафізика не досліджує джерела розвитку.

в) У розумінні «механізму» розвитку, способу переходу від старої до нової якості. З точки зору метафізики таким механізмом є зміна як процес зменшення чи збільшення.

г) У розумінні спрямованості розвитку. Діалектика виходить з того, що розвиток відбувається не по колу, не за прямою, а за аналогією зі спіраллю. Оскільки в процесі розвитку є повторне повернення назад, що було, але на вищій основі, виникнення тих елементів, яких не було і які залучаються в процесі розвитку, даючи свідчення про становлення нового.

д) Метафізика: для усвідомлення дійсності характерна однобічність, абсолютизація, прямолінійність.

е) В розумінні суті істинного знання. Якщо діалектика виходить з того, що істинне знання предмета досягається через суперечливий синтез його протилежних визначень та метафізика істинність такого знання обмежує принципом «або-або», «або те, або інше».

є) У розумінні самої суті пізнання. Метафізика розглядає його як результат, діалектика – як процес, що дає змогу охопити суперечливу єдність, абсолютної і відносної істин.

ж) Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в тяжінні першої до побудови однозначної, статистичної і умоглядної картини світу. Метафізика і діалектика є протилежними:

1) за джерелом розвитку, руху та зміни:

- розуміння зв’язку старого і нового;

- механізмом переходу від старої якості до нової;

- спрямованістю розвитку;

- за розумінням суті істинного знання;

- за стилем самого мислення;

- за побудовою наукової картини світу.

Негативна діалектика:

1) визнає лише сучасну теорію розвитку і метод пізнання;

2) негативна діалектика властива суб’єкту, має відношення тільки до свідомості;

3) суб’єктом заперечення може бути тільки «я», свідомість «я – єдине джерело заперечення». Суб’єктивність заперечення в негативній діалектиці стає її принципом;

4) Діалектика подається як тотальна критика всього сущого. Критика у негативній діалектиці – це руйнація;

5) Визначальним принципом негативної діалектики є положення про нетотожність як заперечення. Тотожність фактично заперечує багатоманітність речей, бо багатоманітність речей означає їх нетотожність. Гегель вважав, що тотожність включає в себе і відмінність (конкретна тотожність).

Отже, негативна діалектика – це однобічна суб’єктивістська концепція, яка виходить з абсолютизації заперечення, визначальної руйнації всього сутнього, тотального критицизму і тому не виходить за межі метафізики.

Софістика і еклектика – різновиди метафізики.

Софістика (гр. – міркування, засноване на навмисному порушенні законів логіки). Софістика ґрунтується на неправильному виборі вихідних положень, на змішуванні суттєвого з не суттєвим, на використанні різних значень одного і того ж слова, на витягуванні другорядних властивостей предмету. Властива софістиці свавільна інтерпретація фактів неминуче веде до агностицизму. Софістика не дає уявлення про походження світу, вона не є світоглядом. Софістика є альтернативою діалектики, коли діалектика розглядається як логіка.

Еклектика(гр. – вибираю) - це концепція, що ґрунтується на свавільному виборі координат, на випадковому поєднанні різних сторін речей, на ігноруванні суттєвих властивостей речей. Це «мішанина».

Догматизм (положення що сприймається на віру без доведення) – це характеристика консервативного мислення. Догматизм виходить із знань, які не можуть збагачуватися в процесі розвитку пізнання. Істина правильна для будь-якого випадку. Догматизм не виникає чогось нового, що виникає в процесі пізнання.

Релятивізм (гр. – відносний) – це концепція, котра виходить з однобічного з’ясування суті істини, перебільшення моменту їх відносності. Якщо догматизм перебільшує значення абсолютної істини, то релятивізм перебільшує значення відносної істини.

Отже, якщо розглядати діалектику як теорію розвитку, то її антиподами є метафізика і негативна діалектика, а якщо розглядати її як логіку, то альтернативою є софістика та еклектика, якщо - як теорію пізнання – то догматизм та релятивізм.

Висновки:

1) Діалектика як теорія розвитку дає ключ до розуміння його суті, відображає реальні процеси в природі, суспільстві та мисленні такими, як вони є в дійсності.

2) Діалектика вивчає предмети і явища з точки зору їх виникнення, руху і розвитку, орієнтує на конкретне вивчення об’єктивних процесів.

3) Діалектика є логікою узагальнення світу, переходу від не знання до знання, від явища до суті. Діалектика відтворює в мисленні процес пізнання в усій його складності і суперечливості.

4) Закони становлять основний зміст об’єктивної діалектики, яка знаходить вияв у мисленні.