Науковий погляд на перспективи розвитку людства, можливий аналіз системи «людина – наука – те6хнологія – суспільство»
Передбачення майбутнього - це результат пізнавальної діяльності людини. Основою наукового передбачення с пізнання об'єктивних внутрішніх зв'язків предметів і явищ, а також законів, що розкривають внутрішній зв'язок. Це дає змогу переходити від відомого до невідомого, від сучасного до майбутнього.
Прогнозування є окремим видом передбачення. Саме соціальне передбачення має відносну самостійність щодо інших видів, тинів і методів наукового передбачення, тому що воно передбачає ті зміни у суспільному житті, які розкривають взаємозв'язок історичної закономірності й предметної діяльності людей.
Концепції західних соціологів і футурологів щодо аналізу системи "людина - наука - технологія - суспільство"відмічають песимістичну настроєність сучасного світу: зневіра в майбутньому, страх перед можливими наслідками, безвихідь, байдужість, депресія.
У сучасному світі людина почуває себе самотньою і незахищеною. Хоча не слід забувати, що майбутнє генетично пов'язане із сучасним технологічним розвитком, суспільним устроєм, науково-технічним прогресом.
Велике значення має часовий проміжок, на який дається прогнозування. Щодо найближчого майбутнього наука вже сьогодні використовує багато конкретних даних, які дають змогу складати достовірні прогнози на 20-30 років наперед.
У нашій країні аналіз системи "людина - наука - суспільство", на жаль, мас парадоксальний результат. Усі прогнози соціально-економічного розвитку пильно охороняються відомствами, тримаються у таємниці.
У західному світі теоретичною розробкою та обгрунтуванням різних варіантів розвитку суспільства і людини в майбутньому займається футурологія (від лат. /иіигит – майбутнє, грец. Іо£оа - мова, вчення). "Футурологічний бум" характеризується появою сотень державних спеціалізованих науково-дослідних центрів, інститутів і приватних установ з розробки соціально-економічних, науково-технічних і військово-політичних прогнозів. Соціальне прогнозування охоплює всі сторони людської діяльності: науку, техніку, продуктивні сили, виробничі відносини тощо.
Закони, принципи і методи прогнозування вивчає така наука, як прогностика. Однією з найважливіших функцій прогностики с вчасне інформування широких кіл громадськості про проблеми, що можуть виникнути в окремій країні або перед людством взагалі.
Розмірковуючи про перспективи людства, слід говорити про проблему створення суспільства, де б людина була центром усіх відносин. Тільки за умови кардинальної зміни продуктивних сил, раціонального використання найновіших досягнень науково-технічного прогресуможна говорити про розквіт нової цивілізації.
Розвиток технічної і технологічної основи суспільства не автоматично впливає на перетворення соціального життя, а опосередковано, через систему суспільних відносин. Тому погляд на перспективу розвитку людства формується на основі всебічного аналізу системи "людина - наука - технологія - суспільство".
З появою людини в історії біосфери розпочався новий період. Об’єднавшись в групи, роди і племена, застосовуючи знаряддя праці і вогонь люди активно стали впливати на біосферу і самі пристосовуватися до умов природного середовища. Коли біологічні механізми пристосування до нових природних умов виявлялись недостатніми, включалися соціальні механізми, тобто людина змінювала природу у відповідності зі своїми потребами. В системі «суспільство-природа» з’явилась нова рушійна сила – антропогенний фактор. У суспільстві можна виділити різні взаємодії, що впливають на стійкість системи «суспільство-природа»: 1) між протилежними елементами (державами різних політичних орієнтацій), між тотожними елементами (державами-членами НАТО в питаннях війни і миру), взаємодія між різними елементами (різноманітні види людської діяльності і охорона природи).
Суперечності між суспільством і природою виникають з появою людини і зумовлені двояким ставленням людини до природи. Суперечності між суспільством і природою: 1) людина є часткою природи і не тільки біологічною, а й соціальною істотою, виразником інтересів суспільства. 2) Людина протистоїть природному середовищу, відповідно до своїх потреб змінює його разом з іншими людьми. 3) Наявність безмежних потреб розвитку суспільства і обмежених можливостей біосфери. Всі суперечності, які виникають в біосфери, органічно пов’язані з економічними, соціальними і політичними процесами.
Етапи взаємодії суспільства і природи:
1. Ручна взаємодія;
2. машинне виробництво;
3. автоматизоване виробництво;
Подолання внутрішніх обмежень у зростанні потоків речовини і енергії у розвитку виробництва призвело до значного розширення масштабів впливу суспільства на природу. Але з’явилось нове обмеження – обмежені можливості біосфери забезпечувати масштаби і темпи суспільного розвитку. Існує також поділ на чотири суспільно-економічних формацій:
1) привласнення;
2) аграрний;
3) індустріальний;
4) ноосферний.
У праці Ф.Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності і держави» історія суспільства ділиться на три періоди – дикість, варварство і цивілізація. Г.В,Платонов називає основні етапи взаємодії суспільства і природи: 1) біогенний, або адаптаційний (За Енгельсом «дикість»); 2) техногенний («варварство» і «цивілізація»); 3) ноогенний, або сучасний. На першому етапі вплив людини на природу здійснювався головним чином за допомогою тілесних органів, взаємодія носила переважно біологічний характер. Людина не вносила в біосферу істотних змін. Саме тому була відносна гармонія у взаємовідносинах суспільства і природи. Багато людей гинуло внаслідок холоду, голоду, епідемій, стихійних явищ. Однак діяльність людини навіть в тих умовах призводила до негативних наслідків: лісові пожежі, вирубання лісів, знищення деяких видів тварин.
Коли людина перейшла від привласнюючих форм господарства до відтворюючих, розпочався другий етап. Підвищилась продуктивність праці людини. Впроваджується нова для того часу техніка, люди почали здійснювати цілеспрямований вплив на природу. Почалось хижацьке використання природи і наростання суперечностей між людиною і природою. Значної шкоди завдавав стихійний беззастережний характер використання земних благ. Люди викорчовуючи ліси для одержання орної землі, позбавили землю вологи, що призвело до перетворення деяких класичних рабовласницьких держав у пустелі. З виникненням машинного виробництва збільшується негативний вплив на природу. Науково-технічний прогрес спрямовувався практично повністю на підкорення сил природи, у зв’язку з чим діяльність людини перетворювалась у пряме насильство над природою. Під впливом антропогенної діяльності людини природа поступово втрачає здатність до самовідновлення.
На третьому етапі – зоогенному - розум, праця, діяльність людини перетворюються в найбільший геологічний фактор. Ноосфера включає географічне середовище, біосферу, людську діяльність, розум у всіх формах його вияву: будівлі, дороги, телезв’язок, виробництво і обмін товарів, зброя. Сьогодні людина втручається у генофонд рослин, тварин, впливає на зміну клімату, напрямку руху річок, рівня води і вже сьогодні без послідовних і цілеспрямованих зусиль людства рівновага в природі не може підтримуватись.
Це означає, що людство, аби забезпечити умови свого існування, зобов’язане прораховувати і передбачати наслідки своїх дій, свого впливу як на природу, навколишнє середовище, так і на свою власну природу. Подальший розвиток нашої планети або буде спрямовуватись інтелектом людини, або цивілізація зникне з її поверхні.
Сучасну західну цивілізацію називають індустріальною. Індустріальне виробництво характеризується широким використанням машинної техніки, як традиційної, так і нетрадиційної: автоматів, роботів, комп’ютерів. Ефективність такого виробництва набагато вища від ручної праці, тому сучасне індустріальне виробництво здатне не лише забезпечити задоволення основних потреб людини, а й створити умови для успішного розвитку науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я і, врешті-решт – для саморозвитку та самовдосконалення особи. Індустріальна цивілізація постає умовою усвідомлення, проголошення та захисту прав людини, культивування індивідуальної людської самобутності. Але індустріальне виробництво має також негативні сторони:
1) зробило людську працю більш одноманітною, часто майже позбавленою забарвлення людською індивідуальністю;
2) машинне виробництво призвело до масового каліцтва людей, масової загибелі, внаслідок технічних аварій та катастроф;
3) відбулась значна раціоналізація людської свідомості, ототожнення природних процесів і навіть людини з машинами підвищеної складності.
Внаслідок індустріалізації також стали виникати так звані глобальні проблеми сучасної цивілізації, зумовлені тим, що людська технічна та виробнича діяльність за своїми масштабами досягла вимірів загально планетних процесів. Глобальними вони є тому що охоплюють все людство, усю земну кулю. У зв’язку з цим розв’язувати їх може усе людство або більшість його. Головною причиною виникнення сучасних глобальних проблем є зростання масштабів людської перетворювальної діяльності до рівня загальнопланетарних процесів. Досить показовою щодо характеристик глобальності постає Чорнобильська катастрофа: відомо, що негативні впливи вибуху її четвертого реактора так чи інакше поширились на десятки країн.
Головні ознаки глобальних проблем: 1) загальнолюдський характер; 2) масштабність; 3) надзвичайна гострота; 4) необхідність колективного вирішення.
Усі глобальні проблеми сучасності поділяються на наступні види: 1) соціально-екологічні; 2) соціально-економічні; 3) соціально-політичні; 4) проблеми людини.
Соціально-екологічні проблеми – це проблеми, пов’язані з порушенням внаслідок людської діяльності рівноваги в геологічних, біохімічних процесах Землі та біосфери загалом. До комплексу екологічних проблем входять:
- забруднення довкілля; воно настільки інтенсивне, що на Землі сьогодні майже немає екологічно чистих рік; до того ж забруднені не лише ґрунти, водоймища, атмосфера, а й космічний простір навколо планети;
- знищення лісів, зеленого шару Землі, через що відбулися зміни у водообмінних процесах планети, у температурному режимі на її поверхні; сучасна наука занепокоєна появою «парникового ефекту» в земній атмосфері, коли внаслідок виробничої діяльності відбувається підвищення загальної температури: це загрожує таненням полярних льодів і відчутним підвищенням рівня води у Світовому океані;
- зменшення площі ґрунтів, придатних для рільництва внаслідок будівництва міст, шляхів, підприємств, ерозії ґрунтів та ін.
Весь комплекс екологічних проблем створює реальні загрози людському життю. За попередніми прогнозами деяких вчених до середини ХХІ ст. людство може себе знищити внаслідок загальної екологічної катастрофи. Серед глобальних соціально-екологічних проблем актуалізується енергетична проблема і проблеми, пов’язані з хімічним виробництвом. Виробництво енергії є чи не найбільш екологічно небезпечним: теплові станції викидають у повітря тисячі тонн отруйних газів та твердих пилових відходів. Ядерні станції небезпечні через радіацію, а також необхідність захоронення відходів ядерного палива. Енергетика є потужним чинником створення «парникового ефекту». Загострились також проблеми, пов’язані з хімічним виробництвом, із створенням різного роду штучних матеріалів, без яких неможливі ні сучасна медицина, ні сучасне виробництво та обчислювальна техніка. Однак штучні матеріали не піддаються природній утилізації, а тому створюють небезпеку для довкілля та здоров’я людини.
Основними глобальними соціально-економічними проблемами є наступні: проблема енергетичних та сировинних ресурсів, продовольча, економічна відсталість значної кількості країн.
Демографічна проблема пов’язана з перенаселенням певних регіонів Землі. Загалом населення планети збільшується відчутними темпами. Тому виникають проблеми забезпечення людства продовольством, житлом, одягом, медичним обслуговуванням, проблеми, пов’язані з легальною та нелегальною еміграцією.
Серед глобальних соціально-політичних проблем на перший план висуваються проблеми війни та миру, зумовлені нагромадженням зброї масового знищення людини. Ніхто не гарантує людству захист від ядерного шантажу, політичного авантюризму як з боку певних політичних режимів, так і певних злочинних груп. Ядерної зброї нагромаджено так багато, що серйозну загрозу становить її зберігання.
До глобальних проблем належать також проблеми людини, тобто такі, що пов’язані з масовим розповсюдженням деяких хвороб (СНІД, онкологічні, серцево-судинні захворювання, діабет та ін.); проблеми збереження культурної спадщини людства, взаємин між людьми, матеріальної і духовної незабезпеченості життя, обмеження прав і свобод громадян, боротьби з міжнародним тероризмом, наркоманією.
Якими ж можуть бути шляхи та умови розв’язання глобальних проблем? До них можна віднести:
- масове роз’яснення значення та масштабів глобальних проблем;
- обов’язкове введення в освіту знань, пов’язаних із глобальними проблемами сучасності;
- міжнародну співпрацю у справі розв’язання глобальних проблем на різних рівнях;
- міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв’язання глобальних проблем;
- використання альтернативних джерел енергії (вітру, сонця, води);
- ядерне роззброєння країн;
- розробка та виконання міжнародної програми охорони навколишнього середовища;
- ефективне природоохоронне законодавство із стимулами і відповідальністю людей;
- перехід до нової екологічної природоохоронної технологічної культури;
- інформування людей про стан оточуючого середовища і формування екологічного світогляду в суспільстві.
Загалом глобальні проблеми сучасності вимагають від людства нового рівня міжнародної інтеграції. Велику роль у розв’язанні глобальних проблем відіграють громадська думка та такі громадські організації як «Зелений світ», «Грінпіс» та ін.