Одна з монотеїстичних національно-державних релігій стародавнього світу, поширена головним чином серед євреїв. Це перша релігія, яка безпосередньо продиктована Богом людям через свого пророка і викладена у Святому Письмі. Священною книгою євреїв є Біблія. Ця назва вперше з’явилась в IV ст. Слово Біблія йде від слова папірус, звідси назва книги, складеної з листків папірусу. Іудейська Біблія складалась з Старого Завіту.
Основні принципи іудейського віровчення викладені у «13 засадах іудаїзму», які були сформульовані в ХІІ ст.: перші чотири засади містять іудейське розуміння Бога. В основі своєї системи іудаїзм містить анімістичні уявлення з вірою в надприродну персоніфіковану істоту – Бога, якого називають різними іменами: Ягве, Елохаїм, Єгова, Адонай. Наступним важливим положенням віровчення є твердження про вічність і непорушність Тори, абсолютність її змісту, її поза часовість і поза історичність. Високий авторитет Тори аргументується тим, що сам Бог під час творіння світу дивився в Тору.
Іудаїзм також високо цінує людську особу, оскільки людина – копія Бога, вона створена Богом за його подобою. Людина – єдиний носій творчої волі у світобудові, але водночас людина в усьому підконтрольна Богові і пов’язана з Божою волею. В світі відбувається безліч змін, але Творець залишається абсолютним і незмінним. Іудей від народження до смерті повинен відчувати страх перед своїм Богом. Всі нещастя і невдачі єврейського народу є наслідком неповаги до Бога. За іудейськими віруваннями пророка Мойсея начебто покликав до себе на гору Синай Бог і уклав з ним союз («завіт»). Як неодмінну умову цього союзу Бог зажадав від давньоєврейського народу визнання його виняткової влади.
Отже, монотеїстичний культ Ягве в іудаїзмі доповнюється вченням про союз Ягве з іудеями та історичну винятковість останніх. Ягве в обмін на релігійну відданість іудеїв проголосив їх своїми обранцями ще до «кінця світу».
Основні моральні посилання сформульовані у десяти заповідях – Декалозі. Перші з них повертаються до монотеїзму Ягве. Це – основа всієї релігійної моралі, бо без релігії мораль неможлива. Далі йдуть норми ставлення людини до іншої людини, норми поведінки людини: не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво на свого ближнього, не бажай чужого. Це ті норми, які забезпечують нормальне існування людини, без яких суспільство перетворилось би на хаос. Існує ідея іудейського месіанізму: визволити від гніту експлуатованих євреїв зможе тільки Месія, уповноважений на це Богом. Іудаїзм визнає законні людські потреби. Існує також вчення про Страшний суд, на якому буде визначена посмертна відплата кожній людині. Ці положення становлять основу єврейського світогляду.
Стародавній ізраїльський культ – це різноманітне поклоніння Ягве. Головним було жертвоприношення. Це була своєрідна спільна трапеза з божеством. 613 заповідей Тори поділяються на дві категорії: 248 (кількість частин тіла людини) мають позитивний характер, це приписи що робити, і 365 (кількість жил у людському тілі) негативних заповідей, які забороняють певні дії. Виконання цих заповітів обов’язкове лише для євреїв. Щоранку іудей має виголошувати три благословення: за те, що не родився не євреєм, рабом і жінкою. Найважливішою культовою дією є триразова молитва – тфіла. Читання молитов суворо регламентоване. Крім триразової молитви, іудей мусить з приводу різних фактів життя проголошувати благословення. Іудаїзм засуджує аскетизм, однак деяку їжу забороняє їсти. Тіло потрібно лише для зберігання душі. Тора називає «законом», тобто ознакою належності до іудаїзму, виконання трьох обрядів: святкування суботи, носіння під час молитви футлярчика зі шкіри з вкладеним у них текстом молитви на пергаменті) і головний з них – обрізання.
Урочисто відбувається обряд весілля. Шлюб укладається придбанням жінки за гроші. Під час вінчання наречений передає нареченій шлюбну угоду, де обумовлені обов’язки чоловіка і права жінки. І нарешті – поховання. Смерть за єврейським світоглядом – смерть це перехід від життя в матеріальному світі до життя в духовному світі. Поховання супроводжується читанням кимось з родичів-чоловіків молитви Кадіш і здійснення обряду кріа – розривання скорботними одягу. Після поховання проходить семиденна жалоба в хаті покійного. На тридцятий день влаштовується поминання. Це кінець жалоби. По батькові і матері жалоба триває рік.
Згідно з іудейською традицією субота це святковий день. Субота – це універсальна національна цінність євреїв, вона проголошує рівність всіх, закликає до піднесення духу та зміцнення родинних зв’язків. Субота починається із заходу сонця в п’ятницю. Тоді жінки запалюють суботні свічки. Чоловіки йдуть до Синагоги на молитву, а повернувшись додому, всі сідають за суботню трапезу. Увесь суботній день віруючий не може нічого робити, весь день мають читати молитви і Тори.
На початку кожного місяця євреї відзначають день новомісяччя, коли просять прощення за всі гріхи. Головне свято року – Песах (Пасха). Свято триває сім днів. У вересні іудеї святкують Рош-рашана (Новий рік), він триває два дні. В ці дні сурмлять у баранячий ріг, чим проголошують владу Бога, суд над людством і є символом мучеництва. В ці дні людина повинна покаятися і помиритися з усіма.
Єврейські свята дуже складні за своїм ритуалом, потребують знання цього ритуалу і чимало зусиль для його виконання. Вони приносять віруючим радості і задоволення тим більше, чим ретельніше виконуються.