Іслам (мусульманство, магометанство) – це наймолодша з трьох світових релігій. Він виник у VII ст., серед арабських племен Аравійського півострова і розповсюдився на Близькому та Середньому Сході, Північній Африці. Маленька релігійно-національна община перетворилась у культурну спільноту, яка мала і релігійний, наднаціональний і державно-політичний характер. Іслам ґрунтувався на релігіях, що вже існували, перш за все на іудаїзмі та християнстві. Початковий етап його існування та особистість його засновника краще відомі з історичних джерел порівняно з іншими релігіями. Іслам визнає святість об’явлень, що були дані Мусі (Мойсею), Дауду (Давиду), Ісі (Ісусу), тобто святість Біблії. Головними серед пророків в ісламі є: Адам, Ібрахім (Авраам), Нух (Ной), Муса, Іса, Мухаммад. Саме Мухаммад є пророком, який завершує цикл пророків.
Мухаммад народився в Мецці (Аравія) близько 570 року. Він займався караванною торгівлею. З 610 р. йому почали з’являтись видіння, які пізніше були записані в Корані. Невдовзі Мухаммад проголошував серед арабів велич єдиного бога Аллаха, відкидав багатобожжя, передбачав про майбутнє воскресіння з мертвих, про День Суду, кару у пеклі всіх, хто не увірує в Аллаха. Мухаммад з прихильниками змушений був зробити хіджру (переселення) до Ясріба (Медіни – міста пророка). Рік хіджри – 622 – вважається початком нової ери за мусульманським календарем. В Медині він стає духовним та політичним лідером общини. Звідси починається розповсюдження ісламу.
Після смерті Мухаммада (632) територія впливу мусульманської общини, що перетворилась на державу – халіфат – швидко розширюється. Головною рушійною силою в боротьбі з Персією та Візантією була боротьба за віру – джихад. За 30 років існування халіфат охопив територію сучасного Ірану, Іраку, Сирії, Єгипту та Лівії. В ХІІІ ст. халіфат знищили монголи, але їхню естафету перейняли турки. З ХV ст. провідною мусульманською державою стає Османська імперія.
Святим письмом мусульман є Коран, за їх уявленням це слова Аллаха, що напряму або через ангелів були звернені до Мухаммада та були виголошені останнім як «пророчі одкровення» в Мецці і Медині між 610 і 632 рр. Після його смерті за дорученням перших халіфів його секретар Бабіт склав писемний текст, який в 650 р. проголошений канонічним. Він має 114 сур (глав). Перша коротка сура – Фатіха є головною молитвою. Святим переказом ісламу – є Суна – збірка переказів (хадисів). Вона містить приклади з життя Мухаммада як зразок для кожного мусульманина. Існує п’ять «стовпів» ісламу: 1) аш-шахада – сповідання віри; 2) ас-салат – молитва; 3) ас-саум – піст; 4) аз-закат – податок на користь бідних; 5) ал-хадж – паломництво.
Символ віри ісламу короткий: «Нема ніякого Бога, крім Аллаха, і Мухаммад – його посланець!». Християнську трійцю мусульмани відкидають як політеїзм. Аллах має владу над усіма творіннями та піклується про них. Він все прощає. У відповідь люди повинні підкоряти себе йому, бути богобоязливими, благочестивими, у всьому покладатися на його волю та милість. Ісламу притаманний фаталізм, віра у визначеність наперед усіх дій людини та її долі. Людина є сама відповідальна за свої дії.
Основні догмати мусульманства:
1) вчення про єдинобожжя;
2) віра у божу справедливість та правосуддя Аллаха;
3) визнання пророчої місії Мухаммада та пророків, що йому передували;
4) віра у воскресіння, Судний день і потойбічний світ;
5) вчення про верховну владу (імамат-халіфат).
В шаріаті у їжу заборонена свинина та кров, м'ясо падалі, м'ясо тварин, що забиті без ритуалу. Заборонене надмірне споживання алкоголю, що карається смертною карою. Дозволено чоловікові мати чотирьох дружин. Жінки мають окреме приміщення, заборонене для сторонніх. Жінки носять особливий одяг – хіджаб (чадру, паранджу), яка приховує їхнє обличчя і фігуру.
Головні свята мусульман: курбан-байрам – свято жертвопринесення, пов’язане з хаджем; ураза-байрам – свято розговіння, пов’язане з закінченням місячного посту рамадану; мавлюд – свято дня народження пророка Мухаммада; суннет – ритуальне обрізання немовлят чоловічої статі.