3. Поняття світогляду, його складові та значення в житті людини. Типи та види світогляду
4. Свідомість як найвища форма відображення дійсності.
Методичні рекомендації:Розкрити давньогрецьке походження терміну "філософія", обгрунтувати особливості предмету філософії як візитної картки цивілізації і культури, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право. Довести, що філософія є особливою формою суспільної свідомості, яка теоретично розробляє цілісне світорозуміння, аналізує відношення людини до світу, досліджує світоглядні проблеми, які виникають в сфері життєвого досвіду людини і являються основою для філософських узагальнень.
Довести, що питання про співвідношення матерії і свідомості, суб'єктивної і об'єктивної реальності, мислення суб'єкта і буття об'єкта є основним питанням філософії, тому що в ньому виражається специфіка філософії як науки, воно характерне для будь-якого філософського вчення.
Розкрити суть основного питання філософії як теоретичного узагальнення всієї сукупності взаємовідносин матеріальної і духовної сторін реального буття, відношення знання до об'єктивного світу, форм мислення до форм буття, цілей діяльності до самої діяльності, теорії до практики.
Показати, що основне питання філософії має дві сторони, розкрити протилежність двох напрямів філософії - матеріалістичного і ідеалістичного. Розкрити суть поняття "світогляд", довести, що світогляд потрібно розуміти не лише як систему поглядів людини на світ, а як активне самовизначення людини в світі.
Показати, що в структурі світогляду виділяють такі рівні як світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння, і що без переконання світогляд не існує.
Описати ознаки, за якими світогляд класифікується на види:
Розкрити значення світогляду (інтегрує людину у світ, надає людині життєві орієнтири, подає дійсність у її людських вимірах та виявленнях).
Показати особливості історичного виникнення філософії, довести, що основними історичними типами світогляду є міфологія, релігія та філософія, дати їм характеристику, розкрити суттєві відмінності між філософією, міфологією та релігією. Довести, що філософія є одночасно різновидом світогляду і теоретичною формою світогляду, усвідомленим світоглядом, що спрямований на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеня достовірності та надійності таких вирішень. З іншої сторони, світогляд є частиною філософії, хоч за широтою постановки та вирішення питань філософія є ширшою за світогляд.
Розкрити філософський зміст поняття "буття", дати категоріальні визначення буття у філософії різних історичних періодів.
Довести, що проблема буття - це проблема сутності всього існуючого, проблема єдності світу як цілого, що воно постає як стратегічний людський орієнтир.
Назвати основні характеристики буття, які визначають його функції. Визначити основні змістові аспекти у філософському понятті буття, розкрити суть буття в сучасній науковій картині світу, показати значення проблеми буття для філософії.
Вперше термін «філософія» введений Піфагором близько 400 років до н.е. Філософія– вчення, яке прагне пояснити все загальне у світі, людині і суспільстві. Предметом вивчення філософії є найбільш загальні засади всього сущого - буття. Буття– найзагальніша властивість речей, з якої розпочинається процес пізнання. Це об’єктивне існування на противагу ілюзії.
Вчення про першооснову буття називається онтологією (онто – єство). Вона виділяє різні сфери буття:
§ жива і нежива природа;
§ соціальний світ;
§ сфера ідеальних предметів;
Філософія – це універсальна наука, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення. Це наука всіх наук. Вона розглядає проблеми походження світу і людини, місце людини у світі, відношення людини до навколишнього світу. Основним питанням філософії є питання про те, що первинне – матерія чи свідомість. Матерія – це об’єктивна реальність, яка діючи на органи чуття, дається людині у відчуттях Об’єктивна реальність – це все те, що існує незалежно від волі, свідомості і бажання людини. Суб’єктивна реальність – це все те, чого немає, що існує у мріях, планах, надіях, сподіваннях. Свідомість – це здатність матерії – людського мозку - відображати навколишню дійсність. Залежно від того, як розглядають основне питання філософії, у філософії виділяють два напрямки:
- матеріалісти – це течія, представники якої вважають матерію першоосновою світу, а свідомість – вторинною, похідною від матерії.
- ідеалісти – це течія, представники якої вважають свідомість першоосновою світу, а матерію – вторинною, похідною від свідомості.
Якщо за першооснову беруть одне начало – матерію або свідомість, то це монізм, якщо два начала є одночасно першоосновою світу, то це дуалізм.
Структура філософії визначається сферами реальності:
- природа, світ, космос (онтологія, натурфілософія, космологія);
- суспільство та суспільна історія (соціологія, культурологія, соціальна філософія);
- людина з її особливостями, здібностями, властивостями (філософська антропологія, соціобіологія);
- сфера свідомості (логіка, етика, естетика, філософія релігії, філософія права).
Головне для філософії – усвідомлення незавершеності процесу пізнання.
Філософія має справу з найбільш загальними поняттями, які застосовуються в усіх науках. Зміст цих понять не є предметом спеціального дослідження філософії. Поняття не мають фактичних відповідників.
Філософія є універсальною, не має чіткого укорінення у факти, ґрунтується на засадах розуму, зорієнтована на пізнання і пошук істини. Для цього використовуються різні методи:
Діалектика – метод, згідно з яким будь-яке явище перебуває в процесі зміни, розвитку, в основі якого – боротьба протилежностей.
Спосіб мислення, який будується на незмінності понять і виключенні суперечностей називається метафізикою.
Феноменологічний метод – головним своїм завданням вважає формування понять, якими оперує філософія. Наприклад: визначається сутність життєвого споглядання на конкретну істину.
Трансцендентальний метод – визначення сущого дається через розкриття суб’єктивних умов його формоутворення. Наприклад: художній твір можна трактувати як певну гармонію його частин і як витвір художнього смаку творця.
Германевтика – це проникнення в смисл деяких феноменів на основі з’ясування їх місця та функцій в культурі. Дух культури є основою розуміння окремого.
Функції філософії:
ü Світоглядна: пов’язана з поясненням світу;
ü Загальнометодологічна: формування загальних принципів і норм одержання знань;
ü Пізнавальна – пояснення найбільш загальних принципів буття;
ü Прогностична: ця функція розкриває загальні тенденції розвитку людини і світу;
ü Критична: філософія піддає усе сумніву;
ü Аксіологічна: філософія досліджує об’єкт з точки зору найрізноманітніших цінностей;
ü Соціальна: це функція, завдяки якій соціальне буття зазнає змін;
ü Гуманістична – це функція, яка шляхом утворення позитивного сенсу і мети життя, гуманістичних цінностей і ідеалів виконує роль інтелектуальної терапії;
ü Освітня – філософія впливає на свідомість людей.
Філософія є світоглядом. Це система найзагальніших знань, цінностей, настанов, які регулюють відносини людини до світу
Центральною проблемою світогляду є відношення людини до світу.
Є три основні типи виявів відношення людини до світу:
Ø пізнавальний: світогляд охоплює найбільш загальне знання про світ. Це знання має бути істинним, щоб гарантувати успішну практичну діяльність.
Ø Оцінювальний – світогляд включає цінності, ідеали, які регулюють соціальні стосунки в суспільстві, на основі яких відбувається оцінювання явищ.
Ø Практичний: у світогляді присутні певні практичні настанови.
Світогляд виконує такі функції;
· Функція розуміння світу: світогляд – це світорозуміння. Людина може безпечно жити лише в тому середовищі, яке розуміє. Але буває, що світогляд ґрунтується на тому, що розуму не все підвладне, є таємниці буття, які не можна збагнути розумом.
Світогляд як світорозуміння є раціоналістичним – таким, що визнає всевладдя розуму; ірраціоналістичним – таким, що вважає основою світу все, що недоступне розуму.
· Оцінювальна (аксіологічна) функція. Світ недостатньо лише пояснити, його необхідно оцінити (він є добрим і злим, прекрасним і потворним)
· Праксеологічна функція. Виявляється у відповідях на питання як жити людині у світі.
Світогдяд класифікується на види:
- за носіями: - індивідуальний, колективний, регіональний, національний, загальнолюдський;
- за рівнем світобачення та усвідомлення: усвідомлений, неусвідомлений, частково усвідомлений, буденний, сформований на засадах наукових знань;
- за історичними епохами; архаїчний, античний, середньовічний, ренесансний, сучасний;
- за морально-ціннісними орієнтирами: егоїстичний, гуманістичний, антигуманний, альтруїстський, цинічний, шовіністичний;
- за будовою: цілісний, фрагментарний, внутрішньозлагоджений, суперечливий;
- за ступенем адекватності сприйняття дійсності: реалістичний, фантастичний, викривлений, адекватний дійсності;
- за ставленням до визнання існування вищих сутностей: релігійний, скептичний, агностичний, атеїстичний;
Є такі типи світогляду:
1.Залежно від специфіки формування:
o Буденний – сукупність поглядів людини на світ, які сформувались під впливом практичного життя і функціонують стихійно;
o Інституалізований – світогляд, що підтримується певними соціальними інститутами.
2.За історичними етапами:
o Міфологічний – світогляд родового і ранньокласового суспільства, в якому одухотворені і персоніфіковані природні сили. В міфах поєднані зародки релігії, філософії, моралі, права. Сила міфу зумовлена цілісністю роду як соціальної спільноти. Якщо хтось порушував норми поведінки, то покарання випадало будь-кому з членів роду.
o Релігійний – світогляд, який виникає як засіб соціального контролю за поведінкою особи під час того, як вона виокремилась з роду, усвідомила свою індивідуальність (кожен має самостійно нести свій хрест).
Внутрішнім контролем за поведінкою людини є мораль.
Головне для релігії – моральне регулювання соціального життя.
o Філософський – світогляд, заснований на розумі, а не на вірі (релігія) чи страхові (міфологія). Якщо релігія та міфологія оперують чуттєвими образами, то філософія - абстрактними поняттями. Філософія ґрунтується на свободі. Філософія - це теоретичний світогляд, заснований на розумі. Філософія постійно перебуває в пошуках істини.