рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія

Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія - раздел Философия, Філософія права Дискусія Про Предмет Філософії Права. Почнемо З З...

Дискусія про предмет філософії права. Почнемо з за­питання: що є філософія права і що вона вивчає? Необхід­но зазначити, що в історії філософсько-правової думки іс­нували різні підходи до визначення філософії права та її предмета. Так, наприклад, Г. Гегель вважав її філософ­ською наукою про право, що має своїм предметом ідею права1. Російський філософ С. Франк розумів філософію права як вчення про суспільний ідеал. "Філософія пра­ва, — писав він, — по основному традиційно типовому її змісту є пізнання суспільного ідеалу, з'ясування того, яким має бути благий, розумний, справедливий, "нормаль­ний" лад суспільства"2.

У сучасній філософії права її предмет також визна­чається по-різному. Від найширших визначень, як, наприк­лад, у відомого російського філософа права В. Нерсесян-ца: "Філософія права займається дослідженням змісту права, його сутності і поняття, його основ і місця у світі, його цінності і значення, його ролі в житті людини, сус­пільства і держави, у долях народів і людства"3 до найвуж-чих, як, зокрема, в одного з провідних італійських філосо­фів права Н. Боббіо, який вважає, що єдиною проблемою філософії права, яка, власне, і становить її предмет, є справедливість4.

Таке різноманіття підходів до предмета філософії пра­ва цілком закономірно, адже його визначення припускає виявлення ставлення дослідника як до філософії, так і до права. Можна припустити, що підходів до предмета філо­софії права стільки, скільки існує філософських систем, а виявлення предмета філософії права неможливо без чітко­го визначення позиції дослідника до самого феномена права, тобто того, що, власне, і має бути досліджено.

Гегель. Философия права. — М., 1990. — С. 59.

Франк С. Л. Духовные основы общества. — М., 1990. — С. 21.

Нерсесянц В. С. Философия права: Учебник для вузов — М., 1998. — С. 7.

Див.: Джентиле Ф. О роли философии права в изучении юриспру­денции в Италии // Государство и право. — 1995. — № 1. — С. 135.

-6-

Для вирішення цієї проблеми доцільно скористатися міркуваннями югославського теоретика права Р. Лукича. "Саме поняття "філософія права", — зазначає він, — легко визначити, виходячи з уже відомого поняття філософії, філософія права є спеціальною філософією — такою, предметом якої є не загальний (увесь) світ у цілому, не все суще як таке, а лише одна його частина — право. Однак, оскільки вона є філософія, хоч і спеціальна, їй належні усі риси філософії взагалі чи загальної філософії відповідно. Це означає, що її предмет аналогічний предметові філо­софії"1.

Отже, якщо загальна філософія є вченням про гранич­ні підстави людського буття, то, відповідно, філософія права може бути визначена як вчення про граничні підста­ви права як одного із способів людського буття. Викорис­товуючи підхід І. Канта, який вважав, що предмет загаль­ної філософії як науки можна визначити шляхом відповіді на питання: 1) що я можу знати? 2) що я повинен робити? 3) на що я можу сподіватися? 4) що таке людина?2, предмет філософії права за аналогією можна визначити за допомо­гою постановки таких питань: 1) що я можу знати про право? 2) що я повинен робити відповідно до вимог права і чому? 3) на що я можу сподіватися у разі додержання чи порушення цих вимог? У свою чергу всі вони можуть бути зведені до одного узагальнюючого питання: що таке пра­вова людина чи що являє собою право як спосіб людського буття? Відповіді на поставлені питання і дадуть змогу з'ясувати природу такого феномена, як право, і предмет філософської дисципліни, яка його досліджує.

Обгрунтування необхідності філософії права. Хоч філософсько-правові дослідження мають давню і багату історію, а філософія права має незаперечні заслуги в роз­витку юриспруденції, необхідність її існування як само­стійної сфери теоретичного знання не для всіх дослідників є очевидним фактом. Трапляються різні спроби заперечи­ти філософський підхід до права. Як правило, вони об­ґрунтовуються або неможливістю застосування даного

1 Лукич Р. Методология права. — М., 1981. — С. 69.

2 Кант И. Трактаты и письма - М., 1980. - С. 331-332.

-7-

підходу до розв'язання питань практичної юриспруденції, або його безмежністю, а звідси неможливістю реалізації в повному обсязі. Така позиція, що грунтується на вузько­професійній "юридизації" феномена права і яка штучно ізолює його від метафізичних наук (тобто наук про дух), характерна, насамперед, для юридичної догматики, пред­ставленої нині різними варіаціями юридичного позитивіз­му і легізму (від лат. lex — закон). "Щоб пізнати основний вищий зміст права, — наводить приклад такого підходу французький філософ права Ф. Батіффоль, — необхідно встановити: чому існують різні суспільства; але як відпо­вісти, не знаючи точно, що являє собою людина, до чого вона прагне, куди йде і повинна йти? Зрештою, нам варто було б знати про Всесвіт у цілому, щоб дати належну відпо­відь на подібні проблеми; але вона неможлива для нас. Тому краще обмежитися вивченням позитивного права"1.

Існує кілька обгрунтувань необхідності існування фі­лософії права, серед яких ми розглянемо лише два: істо­ричне й актуальне. Історичне обгрунтування необхідності існування філософії права здійснюється на тому неспрос­товному факті, що ці проблеми завжди хвилювали люд­ство протягом всього його існування. "Безцільно порушу­вати питання про законність такого роду досліджень, — справедливо зазначав С. Франк, — воно виправдано вже історично як природне задоволення нашого невикорінного постійного запиту людського духу. Запиту, що виражаєть­ся в постійній духовній заклопотаності людей про те, що є справжня правда, яка повинна бути в їхньому громадсько­му житті"2.

У свою чергу актуальне обгрунтування філософії права базується на виявленні такого аспекту, такої сторони пра­ва, пізнання якої можливо тільки за допомогою філософ­ського підходу.

Який же аспект права, його сутнісна особливість з не­обхідністю припускає філософсько-правовий підхід? Очевидно, це обумовлено езотеричною (тобто схованою, таємницею) сутністю самого феномена права. Право,

Див.: Буржуазные теории права: Реф. сб. — М., 1982. — Вып. 2. — С. 20.

т\

Франк С. Л. Духовные основы общества. — С.21.

безсумнівно, є одним з найбільш важкодоступних об'єктів пізнання і не прагне відкривати досліднику свої таємниці. Безумовний прогрес юриспруденції останніми десятиліт­тями в усьому світі, десятки написаних монографій і захи­щених дисертацій із проблем права, підвищення престиж­ності юридичної освіти і правової культури населення в цілому — все це не знижує актуальності поставленої проблеми. Навпаки, на місці розв'язаної дослідником пра­вової проблеми виникають нові, а досягнута ним вершина у правовій науці відкриває нові, невідомі обрії у вигляді незліченних питань, проблем, загадок і таємниць. Для ілюстрації цього феномена можна скористатися створе­ним А. Шопенгауером образом наукового знання, яке роз­вивається, нескінченно збільшуючись у своїх розмірах: чим значніше його обсяг, тим більше на його поверхні то­чок дотику з непізнанним. Цьому образові відповідає піз­навальний парадокс: чим більше ми знаємо про право, тим більше таємниць і загадок виникає перед дослідником. Та­ким чином, сфера дослідження філософії права лежить на перетині цих таємниць, загадок, і її завдання полягає у їх розкритті.

У чому коріняться джерела езотеричності права? Ця характерна риса права випливає з його безпосереднього зв'язку з буттям людини, її сутністю, діяльністю і несе в собі особливості будь-якого культурного феномена. Адже відомо, що людина — це найтаємничиший об'єкт, що зби­ває зі шляху дослідження (Тейяр де Шарден). Але цей та­ємничий об'єкт, за визначенням, може бути пізнаний тіль­ки самою людиною і ніким іншим. Адже, як писав Ф. Достоєвський, "людина є таємниця, я займаюся цією таємницею, тому що хочу бути людиною".

Подібно до того, як у людини ми розрізняємо фізичне тіло і душу (дух), так у всіх культурних (тобто людських) феноменах ми виявляємо предметну форму і духовно-ідеальну сутність. У праві ми також знаходимо предметну і духовну сторони, за якими історично закріпилися назви "позитивне право" і "природне право". Ці словосполучен­ня можна вважати не зовсім вдалими, адже вони мають метафоричний характер, але склалися історично і закріпи­лися, до того ж вони відображають структуру даного явища.

-9-

Що ж розуміється у філософії права під позитивним і природним правом?

Під позитивним правом мається на увазі чинна система правових норм, відносин і судових рішень, під природним правом, як правило, — ідеальні першооснови права. По­няття "природне право" виражає глибинну сутність права, а його "ідеальність" виявляється в тому, що воно, по-пер­ше, існує у свідомості (правосвідомості) як його установка (хоч і виявляється у формах поведінки), а по-друге, є ідеа­лом, тобто очищеною від випадків формою належного у відносинах між людьми.

Крім того, природне право визначає вихідні принципи, на основі яких приймаються (принаймні мають приймати­ся) чинні правові норми і відбувається їх оцінка. Така оцінка здійснюється на основі ієрархії цінностей, яку за­дає філософія, вирішуючи питання про ставлення людини до навколишнього світу, у тому числі й у ціннісному відно­шенні. Критична оцінка, в якій виявляється ставлення лю­дини до правових норм, необхідна стосовно реального правопорядку, щоб людина не стала його заручником. Од­нак, критичне ставлення особистості до існуючого право­порядку не має нічого спільного зі зневажливим підходом до чинного законодавства, а тим більше до порушення іс­нуючих законів.

Звідси можна зробити висновок, що право як сфера людської діяльності тісно пов'язано з філософією. Такі фундаментальні проблеми права, як справедливість, сво­бода і рівність, провина і відповідальність та інші, є водно­час найважливішими філософськими проблемами, а вирі­шення їх заглиблюється своїми коренями в розв'язання основних філософських питань про сутність людини і сенс її життя, в онтологічну структуру світу та способи його пізнання. Право, таким чином, за своїм духом "філософіч­не", воно виражає "філософію на практиці", що відповідно припускає і "філософію в теорії", роль якої і виконує фі­лософія права.

Значення філософії права в підготовці майбутніх юристів. Цілком очевидно, що вміння усвідомити високий гуманістичний зміст своєї діяльності, філософськи обгрун­тувати свою теоретичну позицію і прийняти практичне рі­шення є ознакою високого професіоналізму і громадян-

- 10-

ської чесності юриста. Таке обгрунтування, особливо у сфері практичних рішень, не завжди усвідомлюється, од­нак воно значною мірою визначається домінуючими уста­новками світогляду юристів, на формування якого покли­кана впливати філософія права. Спроби вирішувати фундаментальні теоретичні проблеми юриспруденції без філософського обгрунтування призводять, як правило, до релятивізму або догматизації. "Той, хто думає, що обій­деться без філософського обгрунтування функціонування правової системи, — пише французький філософ права Г. А. Шварц-Либерман фон Валендорф, — насправді несві­домо керується своєю "особистою", доморослою філосо­фією, ризикуючи скінчити блуканнями в пітьмах правової дисгармонії"1.

Таким чином, необхідність вивчення студентами юри­дичних вузів філософсько-правових знань визначається, насамперед, потребами їхньої майбутньої спеціальності. Вивчення філософії права значною мірою сприяє фунда-менталізації освіти майбутніх юристів, їхньому розвиткові як самостійно мислячих, політичне незаангажованих гро­мадян. Можна приєднатися до позиції відомого британ­ського філософа права Г. Харріса, який вважає, що філо­софія права "...не є частиною підготовки юриста як юриста, її існування, я думаю, пов'язано з більш важливою метою — підготовкою юриста як громадянина і громадя­нина як критика права"2.

Ця позиція досить чітко пояснює те основне місце, що його посідає філософія права в системі юридичних та ін­ших гуманітарних наук і навчальних дисциплін, об'єктами вивчення яких є право і держава, а також ту увагу, що приділяється в західних університетах викладанню цієї дисципліни вже протягом багатьох століть.

Хоч філософія права не ставить за мету вирішувати конкретні проблеми правознавства, а лише допомагає дос-ліднику-юристу чіткіше усвідомити власну позицію, впо­рядкувати знання, по-новому подивитись на свій предмет у світлі більш широкого підходу, проте всі центральні,

1 Буржуазные теории права: Реф. сб. — Вып. 2. — С. 33—34.

2 Harris G. Legal Philosophies. - L: Butterworth, 1980. - P. 4.

11 -

фундаментальні проблеми правознавства знаходять своє вирішення чи, принаймні, їх обгрунтування саме на філо­софському рівні. Саме у цьому полягає одна з "загадок" такого феномена, як право, і ця обставина визначає фун­даментальну роль філософії права в системі правознавства як загальнометодологічної дисципліни.

Що стосується побоювань з приводу відносної широти сфери філософського осмислення права, то їх можна зня­ти за допомогою чіткої фіксації інтересів філософії права, уточнення її предмета і методу, визначення її місця у сис­темі філософських і юридичних наук. При цьому визна­чення предметної сфери і статусу філософії права мають здійснюватися за допомогою зіставлення її з теорією пра­ва, яка за сферою інтересів є найбільш близькою їй дис­ципліною.

Сутність та особливості філософського підходу до права. Важливим питанням для з'ясування специфіки фі­лософії права як особливої теоретичної дисципліни є з'ясування сутності та особливостей філософського підхо­ду до права.

Відомо, що будь-яка наука, визначаючи свій предмет дослідження, прагне зосередитися саме на цьому предметі. При цьому, як правило, залишається осторонь питання про місце предмета цієї науки в загальній картині світу і про його відношення до сутності людини. Відомо також, що у фундаменті будь-якої науки лежать деякі базові, ак­сіоматичні (тобто самоочевидні) положення, що не визна­чаються, а беруться як такі. Вихідним положенням класич­ної фізики, наприклад, є припущення про дію принципу причинності, економічної науки — припущення про те, що всі люди працюють відповідно до своїх потреб, овідси можна зробити висновок, що окремі науки принципово не можуть "заглянути" за свій "вихідний пункт", свої базові положення. У цьому обмеженість будь-якої окремої нау­ки. Так, І. Ньютон називав гравітацію вищою "причиною", що дає можливість пояснювати природні явища, але щодо якої він не міг знайти причину її самої у рамках тієї меха­ніки, що він створив.

Що стосується філософії, то сфера її інтересів почина­ється саме там, де закінчується сфера інтересів окремих наук. Філософія обґрунтовує базові положення окремих

- 12-

наук, підводячи їх під свої "граничні підстави", виявляючи їхній зміст. Наприклад, аксіомою, вихідним пунктом юрис­пруденції як окремої науки є припущення про те, що пра­во є породженням волі суб'єкта державної влади, що де­термінує у свою чергу виконання вимоги, що випливає з його норм права. Це положення виражає сутність пози­тивного права. Але осягти дійсний зміст правових явищ ми можемо, лише заглянувши за межі цієї аксіоми, тобто на­магаючись відшукати підстави її самої.

Тому і вважається, що предметом філософії права є не-юридичні (граничні) підстави права, що у трактуванні деяких авторів справедливо розкриваються як пізнавальні, ціннісні, соціальні й антропологічні підстави права. Теорія права являє собою, головним чином, вчення про чинне право. Саме у сфері теорії права відбувається розвиток "загальних правових понять", що виводяться з конкретно­го досвіду функціонування окремих галузей права. Поня­тійним арсеналом теорії права є такі поняття, як "закон", "правовідносини", "суб'єкт права", "правовий обов'язок", "суб'єктивне право", "зобов'язання", "відповідальність" та ін. Вони утворюють розгалужену конструкцію позитивно­го права, його "понятійний каркас". Завдяки їм відбуваєть­ся "оформлення" і "впорядкування" нормативної системи і понятійного апарату правознавства в цілому. Хоч філосо­фія права у своєму аналізі основ права може використову­вати поняття позитивної науки про право, однак вона має і такі свої власні категорії, як "ідея", "зміст", "мета права", "справедливість", "воля", "рівність", "визнання", "автоно­мія особистості", "права людини" та ін.

Саме по собі позитивне право не є предметом філосо­фії права. Позитивне право цікавить філософію права ли­ше у співвідношенні з природним правом, з позиції якого оцінюється чинне право. У даному випадку природне пра­во, оцінюючи позитивне право, відіграє роль як би "права в праві". Внаслідок такого співвідношення й оцінки, пози­тивне право виявляється легітимізованим (узаконеним) і водночас лімітованим (обмеженим) у своїх домаганнях. У цілому можна погодитися з ідеєю про те, що предмет фі­лософії права співвідноситься з поняттям "природного права", а предмет теорії права — з поняттям "позитивного права", проте варто підкреслити умовність такого розме-

- 13-

жування. Точнішим буде твердження, що філософія права вивчає "світ права" ("правову реальність" як філософський аналог поняття "правова система", під якою розуміється вся сукупність правових феноменів: правових норм, інсти­тутів, існуючих правовідносин, правових концепцій, явищ правового менталітету і т. д.) у його загальності і цілісно­сті, його змістовну сторону.

Філософське осмислення та наукове пізнання права: відмінність предмета і методу. Наступним важливим питанням для з'ясування специфіки філософії права як са­мостійної наукової дисципліни є виявлення відмінності між філософським осмисленням права та його науковим пізнанням.

Розходження щодо методу між філософським осмис­ленням права та його науковим пізнанням лежить у сфері семантичної (тобто значеннєвої) і функціональної відмін­ності зрозуміти "пояснення" і "розуміння". Будь-яка окре­ма наука, у тому числі і юриспруденція, розглядає свій предмет як об'єкт, що знаходиться поза суб'єктом, що піз­нає, і як такий, що перебуває у відносному протистоянні йому. Причому об'єкт, що пізнається, визнається у даному разі як факт, як те, що існує в реальності, філософія ж прагне до розуміння, осмислення належних цінностей і змістів, розкриває світ таким, яким він повинен бути. Цей світ утворених цінностей і змістів дає людині стимул для зміни буття, оскільки те, що повинно бути, сприймається ним як ідеальне стосовно того, що існує в реальності. То­му юриспруденція, вивчаючи закономірності функціону­вання чинного права, описує право — таким, яким воно є, а філософія права таким, яким воно повинно бути. На ос­нові цієї ідеальної правової норми філософія права оцінює існуючу правову реальність.

Важливо підкреслити, що філософія права не просто прагне пояснити правову реальність, яка протистоїть лю­дині, а прагне зрозуміти цю реальність. З цього приводу відомий італійський філософ права Ф. Джентіле пише: "У юридичному досвіді співіснують — логічна форма, еконо­мічний інтерес і етичні ціннісні позиції; вони змішуються один з одним настільки, що неможливо не задатися питан­ням про взаємозв'язок між ними, тим, що є, і тим, що має

- 14-

бути. Звідси випливає, що лише справді філософське сприйняття життєвих відносин здатне привести до мети"1.

Філософсько-правова рефлексія. Якщо сферу предме­та філософії коротко можна визначити терміном "підста­ви", то сферу її методу — терміном "рефлексія" чи "кри­тика". Рефлексія (від лат. reflexio — відображення) у сучасному гуманітарному знанні розуміється як аналіз власних думок і переживань; міркування, сповнене сумні­вів і хитань. Окремі науки, у тому числі юриспруденція, за своїм методом догматичні, тобто не займаються критич­ною перевіркою своїх основ, філософія ж з своєю приро­дою критична, вона постійно оцінює свої підстави. Така оцінка і являє собою філософську рефлексію. Як відзначав Дж. Коллінгвуд, філософська свідомість ніколи не думає просто про об'єкт, але, міркуючи про будь-який об'єкт, во­на також висловлює свою власну думку про цей об'єкт. Тому філософію можна назвати думкою іншого порядку — думкою про думку2.

Рефлексія є обов'язковим елементом філософсько-правового пізнання. Більше того, саме рефлексивний ха­рактер філософії права обумовлює те, що проблема її предмета виявляється одним з центральних питань цієї дисципліни. Рефлексія ж основ права і держави, на думку німецького філософа моралі та права О. Гьоффе, — це критичний аналіз "легітимації й обмеження політичного співтовариства"3. Іншою стороною рефлексії філософії права як критичного аналізу своїх основ є обговорення, дискурс. У того ж О. Гьоффе ми знаходимо вислів "філо­софський дискурс справедливості"4. Тому рефлексію і ди­скурс можна назвати найважливішими особливостями ме­тоду сучасної філософії і філософії права.

Зроблений аналіз дає можливість визначити предмет і завдання філософії права. Філософія права — це філо­софське вчення про право, що відповідає на питання, які

1 См.: Джентиле Ф. О. О роли философии права в изучении юриспру­денции в Италии // Государство и право. — 1995. — №1. — С. 133.

Коллшгвуд Р.Дж. Идея истории: Автобиография. — М., 1980. — С. 5. 3 Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической теории права и государства. — М.: Гнозис, 1994. — С. 15. Там само.

виникають у правовій сфері методом філософії, її предме­том є, насамперед, виявлення змісту права, а також об­грунтування розуміння цього змісту. Це визначення не охоплює всього різноманіття проблем філософії права, але дає змогу зосередитися на її стрижневій ідеї, пов'яза­ній з уявленням про право як спосіб людського буття.

Визначення предмета філософії права дозволяє пере­йти до з'ясування її місця серед інших наук, а також її ос­новних питань і функцій.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Філософія права

Філософія права.. Навчальний посібник.. За редакцією доктора філософських наук професора О Г Данільяна..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Орієнтовні питання до екзамену для заочників
1. Філософія права: її предмет, завдання, методологія. 2. Предмет філософії права. 3. Філософія права в системі наук, її основні питання і функції. 4. Сутність методологі

Передмова
Трансформація українського суспільства в напрямі ци­вілізованих форм організації неможлива без утвердження його на засадах права. Тому сьогодні право постає як одна з найважливіших з-поміж інших со

Філософії права, її історичний розвиток
розділ 1 Предмет і завдання філософії права Філософське осмислення права — завдання особливої наукової і навчальної дисципліни — філософії права, що має свій власний предмет дослі

Філософія права в системі наук, її основні питання і функції
Філософія права в системі філософії і юриспруден­ції. За своїм статусом філософія права являє собою ком­плексну, суміжну дисципліну, що перебуває на межі філо­софії і юр

Сутність методології права та її рівні
Звичайно під методологією розуміється система мето­дів, що застосовуються для дослідження тієї чи іншої ре­альності, а також наука про ці методи. Саме поняття "ме­тод" означає шлях, спосі

Основні типи праворозуміння: правовий позитивізм і природно-правове мислення
Традиційно основними конкуруючими типами право­розуміння вважаються правовий позитивізм і теорія при­родного права, їх суперництво пронизує всю історію філо­софсько-правової думки. Що ж являють соб

Основні типи праворозуміння: правовий позитивізм і природно-правове мислення
Традиційно основними конкуруючими типами право­розуміння вважаються правовий позитивізм і теорія при­родного права, їх суперництво пронизує всю історію філо­софсько-правової думки. Що ж являють соб

Виникнення і розвиток філософсько-правових поглядів в епоху античності
Досократівська філософія права. Для того, щоб кра­ще зрозуміти чинники виникнення і розвитку філософ­сько-правових поглядів в епоху античності, необхідно роз­глянути осо

Особливості філософсько-правової думки в епоху середньовіччя
Метафізичні передумови християнського світорозумін­ня. Римське трактування природно-правових норм мало відгук у ранніх ідеологів християнства. Воно застосовуєть­ся до морально-релігійного закону. Х

Частина друга Основні проблеми філософії права
розділ 5 Правова онтологія: природа і структура права Одним з основних завдань філософії права є пошук відповіді на питання: яким чином універсальні закони бут­тя пов'язані з законами сусп

Правова аксіологія: ціннісні основи права
Тема 1. Ціннісні основи права Аксіологічне вивчення . права має важливе наукове, практичне і моральне значення. Воно дає можливість звер­нути увагу не тільки на соціокультурні та со

Зміст і призначення філософії права, її історичний розвиток
Розділ 1. Предмет і завдання філософії права...... § 1. Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія................................ 6 § 2. Філософія права в си

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги