Спростування – обґрунтування хибності тези або невідповідності правилам доведення тези, аргументі чи демонстрації.
Відповідно розрізняють такі види спростування:
-спростування шляхом критики тези – обґрунтування недосконалості доведення шляхом встановлення хибності тези чи її невідповідності правилам стосовно тези
Встановлення невизначеності тези, факту її підміни або того, що положення, яке проголошене тезою, не потребує доведення, є одним із спростувань тези. Та найпереконливішим видом спростування тези є обґрунтування її хибності. Цей вид спростування здійснюється такими двома засобами: шляхом обґрунтування істинності антитези і „зведенням до абсурду”.
-спростування шляхом критики аргументів – обґрунтування недосконалості доведення шляхом встановлення хибності аргументів, їх недостовірності, наявності „зачарованого кола” в доведенні або того, що ці аргументи перебувають у необхідному зв’язку з тезою.
-спростування шляхом критики демонстрації – обґрунтування недосконалості доведення шляхом встановлення неспроможності зв’язку між аргументами і тезою, тобто неправильності умовиводу, у формі якого здійснюється доведення. Критика аргументів і демонстрації є слабкими формами спростування, оскільки виявлення недосконалості аргументів чи демонстрації(або того і іншого) не є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідну тезу хибною.