Свідомий, цілеспрямований і об’єктивний характер управління визначається також тим, що, виступаючи як спосіб життєдіяльності людини і суспільства, воно формується, з одного боку, на основі природних і соціальних законів, з іншого боку, включає ідеально-плануючу, творчу діяльність суб’єкта – ідею, яка надає управлінській діяльності сенс і вектор спрямованості у відповідності з пізнаними природними та соціальними законами. Загалом, в основу змісту управлінської діяльності покладаються не лише об’єктивні фактори, а й ідеальні знання людини (природно-наукові, технологічні, організаційні, гуманітарні, соціальні) та суспільні ідеали, соціальні теорії, моделі, програми, принципи і норми людського співіснування. Виходячи з цього, автори монографії «Философия управления» виділяють три рівні управлінської діяльності:
- технологічний, який включає в себе знання, досвід і працю, природні, наукові, інформаційні, технологічні якості матеріального і духовного виробництва, що визначає можливість і вміння управлінця отримати бажаний результат, який ще до самого процесу праці мав місце у його свідомості у вигляді ідеальної моделі, тобто на цьому рівні управлінець має конкретні професійні знання про об’єкт соціального управління, його природу і закони функціонування;
- прагматичний, який визначає, наскільки корисним є для людини той чи інший продукт, чи задовольняє він потреби та інтереси людини і суспільства, чи спрямований він на розвиток прогресу, адже створені матеріальні та духовні продукти мають бути жаданими у суспільстві й корисними для людини, тобто на цьому рівні управління здійснюється мовби перша прагматична орієнтація продуктів матеріального і духовного виробництва на людину, суспільство, їх суб’єктивація та присвоєння за критеріями корисності для задоволення матеріальних та духовних потреб.
- Найвищим рівнем доцільного соціального управління автори вважають морально-світоглядний, в якому технологічний та прагматичний рівні набувають другої корекції під впливом таких універсальних моральних якостей, як благо, любов, добро, гуманізм та альтруїзм. У людському співіснуванні саме ці якості лежать в основі громадянського суспільства і включаються до змісту управління і речами, і людьми, й інформацією. Цей рівень соціального управління складається з таких елементів, як загальнолюдські, етнічні, національні, духовно-культурні цінності, менталітет людей, індивідуально-особистісні та суспільні ідеали, норми, принципи соціальної комунікації, а також соціальні моделі, теорії та програми. Всі ці елементи відповідають на головне питання управлінської діяльності: для чого, в ім’я чого і для кого живе і розвивається людина, суспільство, функціонує матеріальне та духовне виробництво, здійснюються наукові відкриття, створюються нові технології та духовна культура і, взагалі, здійснюється соціальне управління.
Управлінські ролі (за Г.Мюнцбергом)
Офіційні владні повноваження і статус:
– міжособистісні ролі (обличчя організації, лідер, людина, що забезпечує зв’язки),
– інформаційні ролі(аналітик, інформатор, виразник ідей та думок),
– ролі, пов’язані з прийняттям рішень(підприємець, стабілізатор, людина, що розподіляє ресурси, людина, що веде переговори).