Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні.
Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні. - раздел Философия, Методологія сучасного управління в контексті суспільного розвитку.Управління як предмет філософського аналізу. Основні типи управління та рівні його дії Метод –Спосіб Діяльності, Сукупність Прийомів, Які Використо...
Метод –спосіб діяльності, сукупність прийомів, які використовуються дослідниками для отримання певних результатів. Тільки завдяки використанню науково обґрунтованих методів людська діяльність може бути ефективною. Ф.Бекон порівнював метод із світильником, що освітлює шлях у темряві подорожньому.
Стиль мислення (за змістом близьке до поняття «парадигма») – це історично-конкретний тип мислення, який будучи загальним для даної епохи, стійко виявляється у розвитку основних напрямків та обумовлює деякі стандартні уявлення в контекстах усіх фундаментальних теорій свого часу.
Наукове знання має різні форми:
· Науковий факт – це зафіксоване нашою свідомістю реальне явище як об’єктивно існуюче або те, що існувало.
· Гіпотеза – це науково обґрунтоване передбачення або система передбачень про причини фактів (про походження світу, людини тощо). Гіпотеза підштовхує до пошуку істини, але не є самим фактом. Це ймовірнісне знання про щось, яке здатне стати достовірним знанням.
· Ідея – це узагальнене знання, що пояснює сутність предметів, процесів та явищ (ідея розвитку).
· Теорія – це система узагальненого, достовірного та упорядкованого знання про предмети та явища. Теорія пояснює, передбачає розвиток і функціонування предмета.
· Наукова картина світу пояснює побудову, рух та розвиток світу, це синтез знань та ідеал, до якого прагне наукове пізнання.
Наука є найвищою формою пізнання, але це не означає, що вона є його єдино можливою формою. Поряд з наукою існує позанаукове знання,оскільки практичні дії людини духовно забезпечуються не лише наукою, момент знання наявний і в інших духовних формах.
Виділяють різні види знання позанаукового типу:
- повсякденне знання,яке існує як певний практичний орієнтир, певна життєва мудрість, яка невіддільна від практичної діяльності, безпосередньо вплетена в неї і для щоденної практики людини цілком достатня;
- знання трудове., яке виникає і функціонує безпосередньо у сфері виробничої діяльності і існує у вигляді звичок, прийомів, вміння користуватись знаряддями виробництва;
- знання ціннісне, яке є значимим для взаємин людини з іншими, для її естетичних уподобань, політичних орієнтацій, в той час як в науці він певною мірою «обезцінений», тобто значимий для людства як засіб вкорінення в зовнішній, в першу чергу природний, світ;
- філософське пізнання – це особлива форма духовного досвіду людини. За природою філософія прагне до синтезу всіх форм пізнання. Для неї є характерною специфічна мова, глибоко особистісне відношення до світу.
2.Основні принципи і закони управлінської діяльності. Необхідність і свобода в управлінні.
Уникнути управлінських невдач можливо за умов, коли управлінці вміють користуватися своїми повноваженнями, які ґрунтуються на таких наукових принципах, як принципи об’єктивності, руху, змін і розвитку, каузальності, системності, зворотного зв’язку, оптимальності в прийнятті рішень та відповідальності за них, несуперечності управлінських рішень, науковості, необхідної різноманітності тощо. Кожен з цих принципів визначає певні сторони управлінської діяльності і має своє значення в управлінні.
Принцип –це вихідна ідея, первоначало, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади,. якими вона користується у житті.
Ціннісно-смисловий універсум людини і феномен управління.
Управління як соціальний феномен виникло і розвивається в історичному процесі як фундаментальна властивість соціальної системи. Від нього значною мірою залежить соціальне майбутнє
Типи управління.
Виступаючи як органічна частина будь-якої соціальної системи, управління значною мірою визначає соціальне майбутнє і якість сучасного життя. Як свідчить історичний досвід, чим більшими є соціальні
Рівні дії сучасного управління
Свідомий, цілеспрямований і об’єктивний характер управління визначається також тим, що, виступаючи як спосіб життєдіяльності людини і суспільства, воно формується, з одного боку, на основі природни
Принцип об’єктивності
Принцип об’єктивності виражає відносини між об’єктом і суб’єктом управління як процес пізнання та самопізнання суб’єктом реального об’єкта, тобто процес пізнання законів його функціонування і розви
Принцип руху, змін і розвитку
Соціальний світ ніколи не стоїть на місці, отже, умовою і способом існування суб’єкта й об’єкта управління є необхідність розвитку, яка імпліцитно їм притаманна. Це приводить до того, що практично
Принцип суперечності
Особливостями людського буття є також постійний пошук нових рішень, бо той світ, який створює людина, ніколи не задовольняє її. Під впливом тієї чи іншої ідеології людина може змиритися з цією супе
Принцип каузальності
Управління сучасними соціальними процесами більш, ніж коли-небудь, потребує, щоб у системі управлінських дій не тільки враховувалася необхідна діалектична взаємодія особистих та суспільних інтересі
Принцип зворотного зв’язку
Особливе значення в управлінні має дотримання принципу зворотного зв’язку, який проявляється у взаємодії суб’єкта й об’єкта управління, в тому числі у ситуаціях, коли суб’єкт і об’єкт управління мі
Закони управлінської діяльності
Закон –це зв’язок між сутностями, який є: 1) об’єктивним, 2) загальним, 3) внутрішнім, 4) суттєвим, 5) повторювальним.
Можна виділити 3 групи законів: 1) часткові закони, притаманні лише п
Одиничне, особливе, загальне.
Кожний предмет, явище навколошнього світу має свої особливості і цілком однакових предметів не існує. Свій особливий неповторний зовнішній вигляд, здатність, звички, монеру говорити має кожна конкр
Можливость та дійсність.
Причинно-наслідкові відношення виникають тоді, коли явище-причина породжує випадковий чи необхідний наслідок. Якщо явище може стати причиною, говорять, що у цьому існує можливість перетворитися у д
Співвідношення стихійності й свідомості в управлінській діяльності
Зважуючи на те, що на загальний розвиток суспільства впливають не лише об’єктивні природні та соціальні фактори, але і вся людська суб’єктивність, перед управлінцями постає дуже складна задача - ви
Необхідність і свобода в управлінні
В управлінському рішенні, що формально фіксує проект соціальних змін або їх врегулювання у певній ситуації, неможливо обійтися без поєднання свободи вибору і необхідності як узгодженості ме
Воля і управління.
Важливим чинником, умовою та рушійною силою управління завжди виступає воля., яка виражає здатність людини підкорювати свою поведінку і діяльність задуманому, необхідному, установл
Проблема чужої волі
Ф.Енгельс називав управління єдиною управляючою волею. Управлінська система завжди ієрархічна, суб’єкт управління за своїм статусом зобов’язаний нав’язувати свою волю управляємим об’єктам, тобто дл
Роль інтелігенції та еліти в управлінні суспільством
Одним з чинників здатності та спроможності влади здійснювати свій вплив на діяльність людей є залучення до влади інтелігенції та еліти. Сучасне бачення ролі інтелігенції виходить із визнання за нею
Влада і право
Однією з проблем, про яку писав Ю.Габермас у дослідженнях щодо демократії, є також співвідношення між владою і правом. З цього приводу він пише, що право надає всякій владі, у якої бере примусовий
Контрольні питання
1. Як співвідносяться влада і управління?
2. Яку роль грає громадська думка у формуванні управлінських рішень?
3. Які функції виконує в управлінні суспільством українська інтеліге
Соціальні ризики
П.Штомпка, аналізуючи феномен ризику в сучасних умовах, вважає, що об’єктивно ми спостерігаємо:
1) універсалізацію ризику, тобто можливість глобального лиха, що загрожує всім, незалежно ві
Запобігання та вирішення соціальних конфліктів
В сучасній конфліктології виділяють суб’єктивні та об’ктивні причини конфліктів. До перших відносяться негативні риси світогляду, ментальність, рівень інтелекту; до других – майнову, економічну, на
Соціальна відповідальність бізнесу в сучасному суспільстві.
Особливу увагу в умовах сучасного нестабільного ринку праці і необхідності спільних зусиль за участю органів державної влади, підприємців, громадян по встановленню певних соціальних стандартів доці
Проблема оптимальності управлінських рішень.
Важливим аксіологічним аспектом управління є його компетентність. Саме вона визначає, наскільки оптимальними будуть управлінські рішення, наскільки адекватним стає управління щодо суспільного розви
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов