Ф.-теор. світогляд, вчення, яке прагне осягн. всезагал. у світі, в люд., суспільств. Предмет її історично змінювався. У різні епохи у Ф. домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політ чи етичні проблеми. Якщо виходити із загального спрямування Ф. то її можна трактувати як осягнення всезагального розумом чи інтуїцією.
Найбільш загальні засади сущого (буття – небуття, простір – час, причинність, сенс людського існування, істина, добро, свобода тощо), з яких „конструюють” світ, і є предметом Ф. При цьому Ф. намагається звести всі ці рнізноманітні загальності до одного принципу – Бога, матерії тощо, пояснювати їх, виходячи з цього принципу. На основі вcезагального (ідей, принципів) філософія намагається пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теоретичним світоглядом. Значущість певних знань залежить від їх ролі і місця і суспільному та індивідуальному людському бутті, тобто від їх функцій.
Серед них: Світоглядна функція, пов'язана передусім із системним абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу;
Загальнометодологічна функція, що полягає у формуванні загальних принципів і норм одержання знань, її координації та інтеграції
Пізнавальна (гносеологічна) функція, що полягає в поясненні найбільш загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення;
Критична функція з її принципом “ піддавай усе сумніву» виконуючи антидогматичну роль у ройвитку знань;
аксіологічна функція з її вимогою досліджейня об'єкта з точки зору найрізноманітніших цінностей;
соціальна функція, завдяки якій соціальні буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, ай може зазнати змін;
гуманістична функція, яка шляхом утвердження позитивного сенсу і мети життя, формування гуманістичних цінностей та ідеалів виконує роль інтелектуальної терапії;
освітня функція, пов'язана з впливом філософії насвідомість людей. Існуючи в певному суспільному середовищі, філософія прямо чи опосередковано впливає на умонастрої цього суспільства.