Складається з 6 частин: про науки (частина 1); про науковий метод (частина 2); про мораль (частина 3); про існування Бога та безсмертя душі (частина 4); про проблеми фізики (частина 5); про засоби розвитку наук (частина 6).Раціон. (1637 наголошує, що чуттєве відображення є вкрай ненадійним, не може бути джерелом істинних вірогідних знань. Чуттєвий досвід – основа знань сумнівних. Зрештою, все у житті не може не супроводжуватися сумнівами – аж до єдиного безсумнівного: самого акту мислення. У зв’язку з цим Р. Декарт і формулює своє знамените висловлювання: “Я мислю, отже, я існую”. “Я дійшов висновку, - зазначав Р. Декарт, що можна не вагаючись прийняти цю істину за відшукуваний мною перший принцип філософії”. На переконання мислителя, дана істина є настільки стійкою, вірогідною, що жодні припущення скептиків не здатні її похитнути чи спростувати. В “Міркуваннях про метод” Р. Декарт сфорулював чотири правила, які втілюють суть обстоюваного ним дедуктивного методу: 1. У якості істинних слід вважати положення, що не викликають, зрештою, жодного сумніву, є безсумнівними, чіткими і ясними. Перше правило є принципово важливим: не залишати жодного сумніву, прагнути до “поняття ясного і уважного розуму”, яке завдяки його простоті є більш достовірним, ніж сама дедукція”. Тим самим мислитель наголошує на зазначенні інтелектуальної інтуїції. 2. Будь-які проблеми чи утруднення, що з’являються у пізнанні поділяти на складові – допоки це можливо й необхідно для остаточного з’ясування питання. 3. Дотримуватись “порядку мислення”, коли пізнання розпочинається з найпростіших та доступних речей, і поступово просуватись до більш складних. Причому цей порядок повинен зберігатись навіть тоді, коли “об’єкти мислення зовсім не дані у її природних зв’язках”, - ніби компенсуючись, отже завдяки інтуїції. 4. Складати детальний перелік усіх послідовних ланок пізнання, його огляд виробляти настільки загальним, аби, зрештою, не сумніваючись, бути впевненим у відсутності упущень.Декарт підкреслює практичне значення науки як знаряддя прогресу Свою методологію він будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визначає лише як передумову пізнання, що має підпорядковуватися раціонально-математичному мисленню.Розум озброєний дедуктивним методом, здатний пізнати найглибші основи світу І не може мати за Д перешкод у послідовному сходженні до Істини .