„Творча еволюція” мислиться як не детермінований процес. На думку Б., де є повторюваність там відсутнє життя. Світовий процес неповторюваний, а отже, доцільний, свободний. Свобода є основою творчої еволюції. Завдяки Концепція творчої еволюції життя мислиться як процес не детермінованого, неповторюваного і безперервного творення все нових і нових форм, кожна наступна з яких, відштовхуючи попередню, в якій згасла творча енергія, піднімається на вищий щабель. Відповідно до такого розуміння буття Б. запропонував власну концепцію пізнання. В пізнанні людини він розрізняв інтелект і інтуїцію. Інтелект зводить життя до сукупності речей незмінних. Мета інтелекту – оволодіння світом, через спрощення, стандартизацію, огрубіння. Так, на думку Б., діє і наука. Мета її не пізнання суті світу, а практичне оволодіння ним. Його здатна схопити лише інтуїція, яка, на відміну від інтелекту, є незаінтересованим спогляданням світу. Метафізика, на відміну від науки, що прагне оволодіти світом за допомогою інтелекту, проникає в сутність життя за допомогою інтуїції. Наука (інтелект) розглядає світ крізь призму потреб, практичних інтересів людини. Інтуїція вільна від такого інтересу, вона. Саме інтуїція і здатна, побачити за фрагментами реальності процес творчої еволюції. Його ідеї близькі до філософії життя. Основною категорією його філософії є життя, яке він розуміє як «творчу еволюцію», «життєвий порив». Справжня еволюція, на думку Бергсона, — це творчість нових непередбачуваних форм. Згідно зі схемою цієї еволюції, все суще перебуває безперервній зміні, пориванні, творчості, яка на кожному етапів включає дві протилежні сторони — пасивну, й активну. В основу цієї схеми покладено життєвий творчий порив, а рушієм творчого пориву визнає божественне начало. Заслугою є спроба представити всі події у Всесвіті як єдиний потік творення все нових форм. В основі концепції «творчої еволюції» перебуває своєрідна інтерпретація часу. В розуміння часу ідею вносять ідеючасовості людського буття. На основі нового розуміння часовості людського існування відбулося переосмислення часу як характеристики буття. Б. розрізняє час, яким оперує наука, і реальний час. Час, яким оперує механіка є просторовим часом. Цей час однорідний, він повторюваний, зворотний. Справжній час, з яким людина стикається в житті — це неперервний потік, тривала незворотна плинність. Таке розуміння часу співзвучне синергетиці. Тільки виникнення життя, принесло незворотність у розвиток Землі. Життя за своєю суттю незворотне; перетворюючи неорганічну матерію, воно надало незворотності її формам. Тому тільки на основі життя можна вибудувати незворотний час.