Дмитро Чіжевський Про світогляд Т. Шевченка багато сперечалися і сперечаються. Чижевський досліджує, чи був він цілісний і закінчений. Основною рисою цілої духовної постаті Шевченка - ''антропоцентризм'' -людина в центрі цілого бут, цілого світу. І природа, і історія, і культура - мистецтво, наука, релігія - усе має значення. Усе це виявляється в поетичному стилі Шевченка — ставлення до природи - як щось підрядне людині (дзеркало людських переживань). Але "антропоцентризм" Шевченка сягає далі -не тільки природа відгукується на життя людського серця, але й людський фактор — в житті історії — людська особа, але це не вияв"суб'єктивізму", "егоцентризму”.Навіть для нації він бере конкретну живу людську постать — або Прометея ("Кавказ") або ж мати ("До мертвих і живих"). І саме антропоцентризм впливає і на його ставлення до релігії — найважливіше для нього —боротьба за свободу людини ("Неофіт"). Шевченко відкидає в релігії все те, що робить з релігії абстрактну силу (служба, церковне малярство), вживання релігії з політичною метою, проти „пролиття крові та сліз” і завдання кожної людини – дійсна віра людини.
Для Шевченка природа є щось підрядне людині, є резонатор, або дзеркало людських переживань, і вдивляючись і вслухуючись в неї, людина чує і бачить тільки себе саму.
Але "антропоцентризм" Шевченка сягає далі. Не тільки природа відгукується на життя людського серця — "говорить" з людиною, "озивається" до неї, "підслухує” її, "сумує", "хвалить Бога", "плаче", "сміється" — усе в залежності від того, що переживає людина, яка завжди — в центрі образу.Підхід Шевченка до цілої релігійної проблематики так само — цілком антропоцентричний.
Шевченко відкидає в релігії, зокрема в християнстві все те, що так або інакше робить з релігії якусь абстрактну силу, що не тільки є байдужа до живої конкретної людини, а й виступає проти індивідуума, перешкоджає задоволенню внутрішніх потреб людини... Тому він — проти тих рис православія, що здаються йому антиестетичними (служба, традиційне церковне малярство), — бо прагнення до краси є питоме людині, проти усяких забобонів, проти зловживання релігією з політичною метою, проти "пролиття крові і сліз" в ім'я релігійних цілей — проти релігійних війн, проти "інквізиції і автодафе", проти "нелюдського" ставлення церкви до деяких гріхів (самогубства, напр).