1967 Герберт МаршаллКоли ця книга з'явилася впродажі, багатьом здалося, що в останньому слові назви зроблено помилку, і спражньою назвою книги євідомий афоризм Маклуена «the medium is the message». Проте, за рахунок зміни однієї букви в слові «massage» зявилося, як мінімум два нових смисла: «засіб іфнормації як повідомлення» і «засіб інформації як доба мас» (Mass Age).
М. Маклюен поділяє всі засоби комунікації на "гарячі" і "холодні". У самому доступному розумінні, гарячі засоби спілкування - це такі засоби, що залишають аудиторії мінімум можливостей для домислювання, для самостійної роботи мозку. Таке, наприклад, радіо, і не випадково саме завдяки використанню радіо фашистська пропаганда в лічені роки залучила до своїх лав освічених німців. Холодні ж засоби спілкування - а це і звичайна мова, і телебачення (і Інтернет) - вимагають співучасті, заповнення сказаного і показаного. Тому накази варто передавати по радіо, а от із проханнями доречніше звертатися по телебаченню.
Стосовно газет, можна сказати, що вона, подібно книзі, висвітлює "речі" (події, явища) "зсередини", але тільки не "зсередини особистості", а "зсередини суспільства". Тому специфіка газети - показувати виворіт суспільства. От чому для газети "дійсні новини - це погані новини", те пак скандали і викриття. Кращою частиною журналів і газет Маклюен вважає рекламу. Реклама - це безсумнівно новини. Однак її єдиний і генеральний недолік у тім, що це завжди гарні новини. Щоб зрівноважити ефект цих гарних новин, у газеті доводиться розміщувати багато поганих новин. Більш того, "власники засобів комунікації завжди намагалися дати публіці те, що вона хоче, тому що почували, що їхня сила - у самому засобі комунікації, а не в змісті". Іншими словами, усі у світі комунікації підводяться під головний афоризм Маклюена "The medium is the message" - "Засіб - це повідомлення".
142. Моїсеєв М. «Інформаційне суспільство: можливість і реальність»
Микита Миколайович // `Полис` (`Политические исследования`) 1993-№3.Інформаційне суспільство "стоїть на порозі" нашої історії, і від того, як люди зможуть його прийняти та інтерпретувати, залежить характер цивілізації наступаючого століття. Інформаційне суспільство не зможе утвердитися на планеті саме по собі, без цілеспрямованої дії людей. Для того, щоб потенційні можливості інформатизації послужили благополуччю планетарної спільноти, потрібно багато чого змінити як у його устрої так і в стереотипах нашого свідомості.
Людству ще доведеться затратити чималі зусилля, перш ніж ми будемо мати право говорити про інформаційне суспільство як про сучасної реальності. Вступ в інформаційне суспільство слід пов'язувати з твердженням Колективного загальнопланетарного Розуму, з якісно новим етапом розвитку цивілізації, а не тільки з електронною і комп'ютерної інженерії, яка є лише однією з передумов, хоча й необхідна, для переходу від постіндустріального до комп'ютерного суспільства. Сьогодні багато говорять про інформатизацію суспільства і штучному інтелекті як сукупності програмних засобів, що забезпечують успіхи в використанні комп'ютерної техніки.
Інформаційні технології стають невід'ємною складовою всієї виробничого життя подібно до того, як нею стала парова машина в XVIII ст., яка якісно перетворила хід історії. За одне століття повністю змінилася вся система життєвих стандартів.
Термін "Постіндустріальне суспільство" як не можна краще відображає реалії сьогоднішнього дня.Виникнення такої організації суспільства, коли його можна буде її назвати інформаційною, має бути пов'язане з тією роллю, яку стане грати в долі суспільства Колективний Інтелект (або Колективний Розум). Затвердження інформаційного суспільства є умовою, яка необхідна для забезпечення більш-менш прийнятних перспектив подальшого розвитку самого біологічного виду homo sapiens.Таким чином, інформаційне суспільство - це загальнопланетарна система, здатна до такого саморозвитку, яке поступово дозволить знайти нові опори для подальшого існування людського роду.
Затвердження інформаційного суспільства буде носити характер якісної зміни самих основ цивілізації і соціальної природи суспільних відносин. Відкидаючи, в принципі, будь-яку соціальну інженерію, ми не маємо права не уявляти собі можливих наслідків цієї інформаційної перебудови, не маємо права ігнорувати можливі небезпеки.