Імануїл Кант, Йоган Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, Людвіг Андреас Фейербах.
Основні риси: 1) розуміла роль ф. в історії людства і в розпитку світової культури, вважали, що ф. покликана критично самопізнати людську життєдіяльність, зробили предметом спеціальною філософського дослідження людську історію і людську сутність. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, бачать ф. чітко систематизованою специфічною наукою2) надала ф. вигляду широко розробленої та диференційованої спеціальної системи дисциплін, ідей, понять та категорій, ф. є високо професійною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою філософського освоєння дійсності. 3) розробила цілісну діалектичну концепцію розвитку 4) виробила певні загальні принципи підходу до проблеми історичного розвитку, запропонувавши досліджувати його науковотеоретичними засобами і виділивши деякі його загальні закономірності5) розглядаючи проблеми людини, концентрує увагу навколо принципу свободи та ін. гуманістичних цінностей. Проблеми: науковості ф., онтології, гносеології, філософської антропології, ф. історії, ф. права, ф. Релігії, етики, естетики і т.д. Принципи: принципу розрізнення закономірностей розвитку природи і культури, принципу активності суб'єкта, принципу історизму. Кант здійснив своєрідний переворот у філософії, розглядаючи пізнання як діяльність, що здійснюється за своїми власними законами, розрізнив розум і міркування. Гегель. Вихідним пунктом своєї філософської системи він вважав ототожнення буття і мислення, зведення всіх процесів до процесу мислення, що логіка складає найважливішу частину його системи. Схематично його вчення виглядає так: теза — антитеза (заперечення) — синтез (заперечення заперечення).Фейєрбах розглянув свою філософію як завершення і разом з тим подолання вчення Гегеля і його попередників. Він виходив з того, що реальним суб'єктом розуму є людина і тільки вона. Людина в свою чергу є продуктом природи, невіддільне від неї і не може протиставлятися їй. Головною справою життя його була критика релігії.