Карл М. Фрідріх Е. М — ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в соціалістичне і комуністичне (т. з. науковий соціалізм).
Головне завдання - звільнення робітничого класу (пролетаріату) від експлуатації та побудова вільного від соціального гноблення суспільства. продовжувачі утопічних соціалістичних теорій (Т.Мор,Т.Кампанелла,)які зображали щасливе суспільство, побудоване на засадах соціальної рівності та вільної праці. Шлях до побудови цього - у знищенні приватної власності(основи експлуатації людини людиною, причини «відчуження» людини). Здійснить це - вільний від пут приватної власності пролетаріат. Йому належить під керівництвом партії комуністів здійснити соціалістичну революцію. Класова боротьба - рушійна сила історії, тому виправдане насильницьке захоплення влади, встановлення диктатури пролетаріату, яка буде правити суспільством не на основі законів (буржуазних за своєю суттю), а на засадах революційної доцільності. Насилля перетворене марксизмом на свідому практику окремої організації чи державного апарату, дорого обходилося народу. Скрізь, де були спроби втілення цієї доктрини в життя, за нею тягнувся широкий кривавий шлейф. «Рукописи 1844 року», «Капітал» К. Маркса, спільна «Німецька ідеологія», «Анти-Дюрінг» Енгельса.
ФМ є матеріалізм, або діалектичний ДМ та історичний матеріалізм ІМ. Подолали ідеалізм Гегеля, перейняли діалектику. поширили його на розуміння історії і суспільних явищ — створили ІМ, або матеріалістичне розуміння історії- це трактування у радянській школі (Ленін). Інший варіант філософії реконструюють на основі ранніх праць Маркса, в яких вихідною категорією для розуміння людини (суб'єкта) і світу (об'єкта) вважається матеріальна практика (матеріалістично переосмислена ідея активності Фіхте — Гегеля), а для розуміння суспільно-історичного процесу використовується категорія «відчуження» (приватна власність, капітал як «відчуження» людини, яке необхідно подолати). Цей варіант марксизму розвивали переважно неомарксисти (Дьйордь Лукач і Франкфуртська школа).
Дещо оригінальніший марксизм в іпостасі історичного матеріалізму (матеріалістичної інтерпретації історії), яка охоплює декілька концепцій, зокрема концепції філософії історії та соціальної філософії.
Стрижнем соціальної філософії Маркса (вчення про суспільство) є концепція базису і надбудови. Базисом (основою, головним чинником) він проголошував економічні відносини; надбудовою — політичні, правові, релігійні структури, а також ідеологію — політичні, правові, естетичні, моральні, філософські ідеї. Базис, стверджував Маркс, визначає надбудову; зміна базису зумовлює зміну надбудови. Вчення про базис і надбудову справило значний вплив на соціальну теорію наприкінці XIX — на початку XX ст.
Одна із особливостей марксистської філософії — атеїзм, релігія піддається нищівній критиці.