«Економічно-філософські рукописи 1844 p.». 1932 p після смерті Маркса. Ідея відчуження людини в суспільстві, де панує приватна власність.. Він доводить, в основі будь-якого відчуження лежить відчуження в матеріальній, економічній сфері. Маркс, услід за Фейєрбахом, констатував відчуження людини в сучасному йому суспільстві, але це відчуження він трактував універсальніше, ніж творець антропологічної філософії. На його думку, релігійне (ідеологічне взагалі) відчуження основане на приватній власності, яка є джерелом відчуження. Подолання приватної власності зумовлює, на його думку, падіння всіх інших форм відчуження. Він не бачив того, що людина як особа може реалізуватися лише за умов приватної власності й права. Цим породжене його негативне ставлення до громадянського суспільства. Маркс звинувачує приватну власність у тому, що вона, зрештою, породжує всі форми відчуження, і займає позицію заперечення приватної власності, але не такого заперечення, коли замість багатьох власників виникає один власник — держава, яка експлуатує і поневолює людину. Не тільки р. але і всі люди є відчуженими. Відносини між людьми теж відчужені і розходження тільки у видах і рівнях відчуження. Маркс указує на існування первинних і повторних рівнів відчуження.
Маркс стверджує ідею про необхідність перетворення приватної власності на реальну власність кожного індивіда, реального «присвоєння людиною відчуженого від неї багатства» (йдеться про все багатство — матеріальне і духовне), тому людина вільного суспільства, де зліквідовано відчуженість, — це людина багата, багата на різноманітні потреби, інтелектуально, морально і фізично розвинена. Тобто це універсальна людина, яка живе в гармонії з суспільством і природою. Маркс гостро критикує так званий «казармений комунізм», який уніфікує людину, спрощує її потреби, веде до зрівнялівки, не дає умов для всебічного розвитку особистості. Процес, обернений відчуженню, - присвоєння люд. власної справжньої сутності. М зв'язує його з загальними перетвореннями, із звільненням яке в основі має знищення відчуження праці. Що буде. якщо люд. почне робити як людина, тобто не подневольно. У цьому випадку праця стане засобом саморозвитку людини, у реалізацію людиною своїх кращих сторін.
Х-ка присвоєння людської власної сутності, або перетворення праці з примусової у людську розгляд. М по тим же параметрам, що і процес відчуженості: 1. по присвоєнню предм. праці і її результату 2. по звільненню самої діяльності З. Присв. людиною праці загальної родової сутності 4. гармонізації відношень між людьми. Замість відчуженої з'являється людина, самий природний розвиток є гармонічний розвиток всієї історії люд. товариства У людині почнуть реалізовуватися спроможності, поки є ще не у всіх (музик вухо, художньо розвите око). - творчі спроможності.
Концепція відчуження суперечлива і методологічно. Поняття «відчуження» сутності людини має сенс за умови визнання певної незмінної сутності, «істинної природи» людини, яка викривляється певним «неістинним» суспільством. Іншими словами, поняття «відчуження» має сенс за антропологічної інтерпретації людини, інтерпретації, подібної до фейєрбахівської, коли людина мислиться як істота з певними усталеними рисами. До такого розуміння людини Маркс і схилявся в «Рукописах 1844». Однак майже одночасно в «Тезах про Фейєрбаха» він проголошує, що така родова сутність людини не існує,