Поняття субстанції. Субстанція та акциденція. Модуси й атрибути субстанції.

лат. Substantia – те, що покладено в основу)в Арістотельській логіці перша з 10 категорій, річ яка існує сама по собі, а не лише як видозміна чогось іншого. Ідея С виражає незмінність у мінливому (в процесі). Однак наука довела, що єдиної основи світу на зразок неподільних атомів чи незнищуваної маси немає. С. як абсолюту, як сущого поряд з мінливими речами не існує. Це, однак, не заперечує правомірності вживання поняття “субстанція” у відносному значенні. Сучасна ф. загалом тяжіє швидше до несубстанційної моделі світу. С-провідна кат. в онтології Нового часу. С -основа світу, абсолютне буття, є причиною самого себе, воно не породжується і не визначається чимось іншим., С. першопричина, визначає все суще. Для матеріалістів С. є матерія, для ідеалістів – Бог. У європ. Ф. є субстанційні (вогонь Геракліта,ін) і несубстанційні концепції (моделі світу). Р.Декарт вчення про 2 С: матеріальну(характерна протяжність і кількісне вимірювання), і духовну (мислительну). Атрибутом матерії є протяжність, душі – мислення. Б.Спіноза вважає мислення і протяжність-не дві субстанції, а 2 атрибути єдиної субстанції. Г. Лейбніц у вченні про монади вирізняє множинність простих і не подільних субстанцій, які хар-ся відповідно активністю і змінністю. Монада-духовна одиниця буття, духовний атом. І.Кант розумів під субстанцією апріорну форму, яка так упорядковує досвід, що в мінливому завжди є щось незмінне. Завдяки ідеї субстанції як чомусь незмінному, на думки Канта, можлива наука. Гегель С як суб’єкт (ідея, Бог), який сам себе розвиває через творення світу і його пізнання. Завдяки цьому він усю різноманітність буття розглядає як ступені розвитку одного і того ж.

АКЦ.(лат.— випадковість) — випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість. вперше Арістотель («Метафізика», «Фізика»). Вживалося в схоластиці, а також у ф. 17—18 ст., де АКЦ. протиставлялася С — незмінній сутності речей. Розуміли мінливі стани проявів субстанції, під модусами — конкретні утворення: речі, явища, стани реальності. С. має нескінченну безліч властивостей – АКЦ, серед останніх – нескінченна безліч сутнісних (без який субстанція не може існувати) Ат. Субстанційне існує само по собі( Спіноза). АКЦ – існує при чомусь ( колір – сам по собі не існує); все існуюче – модуси С. МОД – якість предмета, яка притаманна йому лише в деяких станах навідміну від А, як невідємної необхідної властивості предмета. Мод-означає властивість С, яка залежить від ситуації. На протилежність субстанції та її атрибутам, які носять характер безмежності, для опису обмежених одиничних об'єктів Спіноза використовує поняття "модус" (те, що існує за рахунок зовнішніх причин). Існування М характеризується не тільки обмеженістю взагалі, а й мінливістю, рухомістю у межах атрибутів С(часу і простору). Відношення між субстанцією і модусом становить собою відношення частини і цілого.

АНТИБУТ– невідємна, необхідна, істотна властивість предмета або явища без якої вони не можуть бути самими собою.(Спіноза), вихідні якісні характеристики, поза якими субстанція була неможлива. Б.Спіноза відносив до атрибутів світової С протяжність і мислення. Протяжність та мислення, які в філософії Декарта визнаються незалежними одна від одної С, зливаються у ф. Спінози в одну. А ці її властивості — лише два атрибути поряд з багатьма іншими атрибутами (атрибут — невід'ємна властивість). Усі атрибути мають властивість бути необмеженими сутностями, бо жодна окрема річ чи явище не можуть існувати без присутності усіх атрибутів. Субстанція має внутрішню властивість — необхідність свого існування. Виявлення цієї властивості відбувається через мислення (атрибут Сї). Мислення Спіноза розглядає як властивість тіла мати непросторові атр. Мислення само по собі є атр-м С, який виявляє себе не в кожному тілі, але в людині.