Місце та роль філософії в структурі наукового знання.

Знання як необхідний елемент і передумова практичного відношення людини до світу є процесом утворення ідей, які цілеспрямовано, ідеально відображають об’єктивну реальність у формах її діяльності і існують у вигляді певної мовної системи.

Знання, що входить в ту чи іншу науку і складає її елемент, має назву наукового. У цьому розуміння воно протиставляється буденному, що виникає в наслідок узагальнення досвіду повсякденного життя з застосуванням засобів, понять, які не є складовою частиною сучасної науки. Наукові і буденні знання спрямовані на один об’єкт. Наукове знання, якої форми воно не було б, якби його мова не була формалізована, своїм змістом також має об’єктивну реальність, її явища, процеси, як і буденне, з тією лише різницею, що перше глибше охоплює цю реальність ніж друге.

Наукове знання характеризується свідомим, цілеспрямованим застосуванням методу, на відміну від буденного, яке користується не цілісним методом, а лише окремими розрізненими правилами. Наукове знання передбачає відображення законів функціонування і розвитку об’єктів, суттєвих сталих, таких що повторюються зв’язків. Буденне знання містить відомості про предметно-орієнтивні зв’язки, які несуть однобоку інформацію про явища світу. Наукове знання можна характеризувати як системне, динамічне, теоретичне, яке відображає закони, передане мовою науки і може бути перевірене практикою.

У сучасних умовах на розвиток знання філософія впливає як метод і теорія знання. Аналіз знання як форми осягнення об’єкта завжди був найважливішим завданням філософії.Знання, його форми і закони є результатом матеріальної взаємодії суб’єкта і об’єкта, що виступає в формі практики. Суть знання можна виразити формулою: діяльність суб’єкта, що осягає предмет, об’єктивну реальність у певних формах. У знанні можна виділити декілька зв’язаних між собою сторін: 1. об’єкт, даний у мисленні; 2. діяльність суб’єкта спрямована на об’єкт; 3. результат цієї діяльності – форми мислі, в яких виступає об’єкт.

Об’єкт, що існує поза свідомістю , є предметом наук, що дають нам знання про об’єктивну реальність. Діяльність суб’єкта або мислення як суб’єктивна діяльність – це предмет психології або суміжних з нею дисциплін. Форми ж осягаючого мислення завжди були предметом філософського аналізу.

Філософія, виходячи з того, що процес мислення відбувається на понятійній основі, вирішила декілька завдань, що витікають із цього факту:

1. виявила найбільш загальні поняття, необхідні для мислення;

2. розкрила природу цих понять як відносно до об’єктивної реальності, так і до практичної діяльності людини;

3. показала їх функціонування у процесі мислення.