М-я - це ф. вч. про закономірності, принципи, методи і форми пізнання дійсності. Певна система методів та форм, засобів та видів пізнання становить наукову методологію. Під Метод - конкретно визначена щодо мети сукупність засобів теоретичної і практичної діяльності, які забезпечують її реалізацію. Інтенсивний розвиток метод-ї (зародженням класичної науки, природознавства у 17 ст.) супроводжувався загостренням потреби вироблення відповідної системи методів, прийомів, засобів дослідження. методи емпіричні, теоретичні, загально-логічні.
ЕМПІР.спостереження -певна система фіксування та реєстрації властивостей і зв'язків досліджуваного об'єкта в природних умовах або и умовах експерименту (пряме або опосередковане (із застосуванням відповідних пристроїв), суцільне або вибіркове); Вимірювання –формуються кількісні дані про об’єкт внаслідок порівняння його фізичних характеристик із еталоном, загальноприйнятою нормою. Експеримент –цілеспрямоване змірювання об’єкта і умов його існування з метою чіткого виявлення та змістовного дослідження певних його властивостей.ТЕОРЕТ. аксіоматичний, формалізації, гіпотетико-дедуктивний, історизму, єдності історичного і логічного. Аксіоматичний використання аксіом - вихідних тверджень, що поклад.в основу доведення інших положень і у межах даної системи приймаються як істинні без доведень. Формалізація – відображення визначеної сукупності знань за допомогою формалізованої мови. Застосування гіпотетико-дедуктивного методу передбачає формування системи наукових, припущень, гіпотез на основі послідовності яких пропонуються і обстоюються положення про наявність нових фактів. Метод історизму зорієнтовує на розгляд об’єкта пізнання в історичному плані – як такого, що пройшов визначені стадії становлення, втілюючись у певних результатах. Суть методу єдності логічного та історичного:досліджувати предмет і виробляти істотні знання про них ми можемо, формуючи певні уявлення про історію його існування та розвитку. Але це не означає, що ми зосереджуємося на розмаїтті виявів його історичних реалій. Серед цих виявів ми змушені будувати найважливіші, найістотніші риси – вибудовувати визначені логічні зв’язки. Історичний підхід поступово переростає у логічний. Загальнологічні: аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування, ідеалізації, моделювання, системний метод, методи вірогідності, мислений експеримент. Аналіз—реальний чи мислений поділ предмета на складові. Синтез—поєднання обєкта у ціле. Дедукція—сходження і пізнанні від загального до одиничного. Індукція—рух думки від одиничного до загального. Аналогія—встановленння подібності, відповідності певних сторін, властивостей та віднолшень між нетотожними обєктами. Абстрагування—процес відходу від певних якостей та відносин досліджуваног явища зодночасним виділеням потрібних для дослідника властивостей. Ідеалізація—повязана з утворенням абстрактних, ідеалізованих обєктів, що є принципово неможливим (“абсолютно чорне тіло”). Моделювання—дослідження певних обєктів, який передбачає відтворенняїхніх властивостей на іншому обєкті—моделі, що є аналогом оригінального оюєкта. Системний метод зорієнтовує на розгляд, освоєння об’єкта як цілісної системи, на те, аби особливості системи вивчалися на основі дослідження її структури, як результат визначеного впливу елементів. Методи вірогідності (статистичні) засновані на динамічних і статистичних закономірностях, як формах виявів причинних зв'язків.Мислений експеримент – розмисли, міркування про можливий хід подій за тих чи інших умов, які реально поки що створити або неможливо, або не доцільно.