Співвідношення філософії та науки.

Ф. виступає як знання, максимальною мірою позбавлене чуттєвої конкретності, вона є знання загального. Власне, саме це зближує її з такою формою суспільної свідомості, як наука, адже остання також відображає світ у загальних поняттях. Спільне: обидві прагнуть теоретично обгрунтувати свої положення, довести їх, виразити в теоретичній формі.Отже, певна схожість науки і філософії пов’язана передусім з теоретичної формою їх змісту. Ця схожість виявляється також у націленості двох гілок людського осягання світу на пізнання загального, що включає у свій зміст не просто суму наявного одиничного, але й містить у собі все багатство можливих проявів одиничного. Загальне містить у собі не тільки те, що дійсно було, а й те, що могло б бути; не тільки те, що дійсно є, а й усе те, що може бути; не тільки те, що буде, але й те, що може бути.

З цією схожістю філософії і науки пов’язана і їхня розбіжність – принципово різна орієнтованість на це загальне. “Наука охоплює” загальне як таке, саме по собі, безвідносно до людських інтересів і оцінок – і в цьому плані наука репрезентує, так би мовити, “незацікавлене”, “байдуже” знання. Що ж до філософії, то вона обов’язково враховує зацікавленість людини в результатах пізнавальних зусиль, пізнає загальне не просто як єдність дійсного та можливого, але й як бажане (чи небажане), не тільки суще, але й належне. Отже, на відміну від науки, філософія завжди є знання “зацікавлене”, “небайдуже”, тобто – світоглядне”. Пізнавальний пафос споріднює філософію і науку. Обидві мають один і той же об'єкт пізнання — навколишній світ, його кінцеву мету — осягнення істини. Обоє засновані на розумі, тобто передбачають аргументи і сумніви, є теоретичним, загальним знанням, оскільки побудовані на узагальненнях і правилах логіки. Більше того, в історичному процесі філософія і наука деякий час існували як єдина система знань (натурфілософія).

Водночас, між ф. і науковим знанням є й принципові відмінності: 1. ф. має справу з найбільш загальними поняттями, які не можна звести до емпіричного досвіду (до фактів) чи зв'язати математичною формулою, як це характер. науковим поняттям. Закони науки притаманні природі, а філософські — є конструкціями нашого розуму. 2.основою наукових знань є математика, а ф-х — логіка. Відношення необхідності й випадковості, змісту й форми, причини і наслідку не можна виразити в математичній формулі.3. наукове знання має об'єктивний характер, воно мало залежить від переконань й ідеалів ученого, тоді як філософське — просякнуте суб'єктивністю, більше того, воно має національний вияв. Не існує німецької чи китайської таблиці множення, наук хімії чи біології, але існує німецька, китайська, грецька, українська філософія. Ідеї філософії виражають душу народу, його внутрішній духовний світ, досвід, який вона осмислює через призму загально­людського.4.твердження науки, з її подальшим розвитком, в принципі, можуть бути спростовані, а в філософії поява нової ідеї не викликає визнання хибності попередніх. У філософії діє механізм самоспростування.