Існують численні погляди на сутність та зміст поняття «інновація». І це не дивно, адже як зауважив відомий Елвін Тоффлер, серед проблем, з якими стикається суспільство, немає важливішої і складнішої, ніж проблема нововведень. Слід відзначити що, незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних концепцій, на сьогодні відсутня узагальнююча теорія з інноватики. Й.Шумпетер ввів у науковий обіг термін «інновація» як нове сучасне економ поняття «Теорія економічного розвитку» (1911).А.І. Пригожин визначає її як цілеспрямовану дію, яка вносить у середовище впровадження (організацію, поселення, суспільство і т. д.) нові відносно стабільні елементи. Останні можуть бути суто матеріальними або соціальними, але кожен із них сам по собі представляє лише новацію, тобто предмет нововведення, чи то верстат або обряд, форма звітності або сировину. Нововведення ж є процесом. Тобто переходом деякої системи із одного стану у інший. У філософії «інновацією» називають здатність вирватися за межі складного проблемного філософського мислення, бачити нові проблеми, шляхи, засоби їх рішення, цілеспрямоване впровадження в існуючу практику того чи іншого нововведення, завдяки якому відбуваються позитивні зміни і досягається необхідний ефект; Це прояви культури, яких не було на попередніх стадіях її розвитку, але які з'явилися на даній стадії і одержали в ній визнання; закріпилися в знаковій формі і у діяльності за допомогою зміни способів, механізмів, результатів, змістів самої цієї діяльності.
Інн.р.характеризується перенесенням акценту на використання принципово нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаційними і управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку — створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізації всієї виробничої діяльності, софтизації та сервізації економіки.