Найпоширеніша "одиниця" виміру НЗ - наукова теорія. У ній виокремлюються два рівні НЗ - емпіричний і теоретичний. Складовим елементом структури НЗ є також загальнофілософські, філософсько-світоглядові норми, установки, які зорієнтовують наукові дослідження і, отже, також визначають зміст і характер нового НЗ. До форм наукового знання відносять проблеми, наукові факти, гіпотези, теорії, ідеї, принципи, категорії і закони.
Факт, як явище дійсності, стає науковим фактом, якщо він пройшов строгу перевірку на істинність.
Н. проблеми - це усвідомлені питання, для відповіді на які недостатньо наявних знань. Їх можна визначити і як «знання про незнання».
Н. гіпотеза - таке припустиме знання, істинність або хибність якого ще не доведена, але яке висувається не довільно, а з врахуванням ряду вимог, до яких відносяться наступні. Категорії н. - це найзагальніші поняття теорії, що характеризують істотні властивості об'єкту теорії, предметів і явищ об'єктивного світу. Закони н. відображають істотні зв'язки явищ у формі теоретичних тверджень. Принципи і закони виражаються через співвідношення двох і більше категорій. Н. принципи - найбільш загальні і важливі фундаментальні твердження теорії. Н. концепції - найбільш загальні і важливі фундаментальні положення теорій. Н. теорія - це систематизовані знання в їх сукупності. Головна відмінність теорії від гіпотези - достовірність, доведеність. Наукова теорія повинна виконувати дві найважливіші функції, першою з яких є пояснення фактів, а другою - прогнозування нових, ще невідомих фактів та опис їх закономірностей. Теоріязазнає змін внаслідок накопичення нових фактів. Зміни ж в самих загальних теоріях призводять до якісних змін всієї системи теоретичного знання, внаслідок чого відбуваються глобальні природничо-наукові революції і міняється наукова картина світу.
Наук.картина світу – система наукових теорій, що описує реальність. сформ. на основі систематизації, узагальнення основних наукових понять і принципів цілісна система знань, світоглядових уявлень про природу, її властивості та закономірності. Як теоретично сформована система знань, НКС представляє природний світ в цілому, його найзагальніші закономірності. Це - "частина" світу, але вона репрезентує саме світ в цілому: найзагальніші закономірності "частини світу", на основі яких людина систематизує знання про світ в цілому; вияви синтезуючої ролі теоретичного мислення; і це неодмінно "світ людини": картина світу відзначається світоглядовою спрямованістю.НКС виступає як специфічна форма систематизації наукового знання, що задає бачення предметного світу науки відповідно до певному етапу її функціонування й розвитку.НКС завжди опирається на певні філософські принципи, але самі по собі вони ще не дають наукової картини світу, не заміняють її. Ця картина формується усередині науки шляхом узагальнення й синтезу найважливіших наукових досягнень; філософські ж принципи направляють цей процес синтезу й обґрунтовують отримані в ньому результати.НКС може бути розглянута як форма теоретичного знання, яка репрезентує предмет дослідження відповідно до певного історичного етапу розвитку науки, форма, за допомогою якої інтегруються й систематизуються конкретні знання, отримані в різних областях наукового пошуку.