Методологія дослідження теорії держави і права

Як будь-яка наука теорія держави і права має систему методів, за допомогою яких досліджується і вивчається її предмет. Система цих методів складає методологію науки теорія держави і права.

Методологія теорії держави і права — це система принципів, підходів і методів наукового дослідження свого предмета, теоретичні засади їх використання при вивченні державно-правових явищ.

На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.

Методи теорії держави і права — це сукупність способів і прийомів дослідження державно-правових явищ у процесі їх виникнення, розвитку і функціонування.

Методи дослідження, які застосовуються теорією держави і права, є досить різноманітними і залежать від позицій, з яких ведеться дослідження, та від міркувань про найдоцільніші засоби досягнення його цілей.

Залежно від сфери поширення і охоплення досліджуваних явищ, їх характеру і специфіки всі методи, що застосовуються в науці теорії держави і права, поділяються на три групи, а саме:

1) філософський метод;

2) загальнонаукові методи;

3) спеціально-наукові методи.

За допомогою філософського методу держава і право розглядаються як в статиці (метафізика), так і в динаміці (діалектика).

Метафізика — розділ філософії, що займається дослідженнями первісної природи реальності, світу та буття як такового.

Метафізічні питання: Що є причина причин? Які джерела джерел? Які початки початків? Що є «безпосереднє», «наявне»? Де - буквально чи понятійно-топологічно - ці початку розташовуються? Чому вони не вбачаються «просто», що заважає і чи заважає їм щось бути видимими «безпосередньо», без додаткових «операцій»? Які вимоги до «операцій», виконання яких могло б гарантувати отримання достовірних відповідей на ці питання? Хто або що взагалі ставить ці питання (чому ці питання взагалі існують)?

Діалектика — метод філософії, що досліджує категорії розвитку. Діалектика включає в себе вчення про загальний зв'язок явищ та їх розвитку, про протиріччя буття і мислення, перехід кількісних змін у якісні, перервах поступовості, перегонах, запереченні заперечення і т. д.

Існує діалектика природи і діалектика суспільного життя, яка являє собою вчення про закони розвитку суспільства. Різновидами діалектики є історичний матеріалізм (визнає матерію первинною, a свідомість вторинною) та ідеалізм (суб'єктивний — виникнення держави і права є результатом свідомої діяльності людини та об'єктивний — продуктом волі божественних сил).

Теорія держави і права, використовуючи загальні методи, що напрацьовані суспільними та природничими науками, розробляє влас-ні методи дослідження державно-правових явищ.

До загальнонаукових методів належать:

• формально-логічний — досліджує і вивчає державу і право за допомогою основних законів формальної логіки. Прийомами зазначеного методу є аналіз і синтез, індукція і дедукція, а також узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання.

Аналіз — розкладання цілого на частини (наприклад, форму держави можна розподілити на форму державного правління, форму державного устрою та форму політичного режиму).

Синтез — складання частин у ціле (наприклад, із форми державного правління, державного устрою та політичного режиму можна визначити форму держави).

Дедукція — посіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів).

Індукція — спосіб дослідження і викладу, при якому від спостережуваних приватних фактів переходять до виділення принципів, загальних положень теорії, встановленню закономірностей.

• конкретно-історичний — досліджує і вивчає специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, допомагає прослідкувати динаміку його розвитку;
• системно-структурний — дозволяє з'ясувати структуру досліджуваних явищ і взаємозв'язок її елементів, а також прослідкувати зв'язки між причиною і наслідком у державно-правових явищах;
• соціологічний — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу держави і права на соціальні явища. Цей метод завжди пов'язаний з дослідженням державно-правової практики. Прийомами зазначеного методу є аналіз статистичних даних і різних документів, анкетування, опитування окремих груп населення, проведення соціально-правових екс-периментів, математична чи комп'ютерна обробка;
• статистичний — застосовується при дослідженні та вивченні кількісних і якісних змін у державно-правовому житті та для опрацювання відповідних результатів у наукових і практичних цілях (наприклад, при вивченні стану законності і правопорядку, динаміки правопорушень тощо).

Спеціально-наукові методи використовуються для вирішення конкретних завдань у межах юриспруденції. До них належать:

• порівняльно-правовий, який використовується для виявлення схожості та відмінностей між джерелами права в межах однієї або декількох правових систем, шляхом їх порівняння чи роз-різнення за будь-якою ознакою або властивістю;
• формально догматичний (техніко-юридичний), який припускає вивчення теорії держави і права як абстрактних категорій у так званому чистому вигляді, без їх взаємодії з іншими суспільними явищами: економікою, політикою, ідеологією. За допомогою зазначеного методу здійснюється аналіз суті та змісту чинного законодавства і практики його застосування;
• тлумачення (інтерпретації) правових норм, який використовується під час з’ясування і роз'яснення точного змісту і конкре-тного розуміння вимог правових приписів.

Наведені групи методів, що використовуються у теорії держави і права можна поділити на: 1) емпіричні методи дослідження, які спрямовані на виявлення, фіксування, збирання, систематизацію інформації про факти та явища; 2) методи теоретичного дослідження, функціональне призначення яких — тлумачення та пояснення зібраних даних, побудова понять, концепцій, прогнозів.

Усі вони потрібні для здійснення всебічних державно-правових досліджень, за їх допомогою упорядковується необхідний науковий або навчальний матеріал з метою його подальшої систематизації та узагальнення.