Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септичних процесах, специфічній хірургічній інфекції, а також для профілактики післяопераційних ускладнень, особливо під час операцій на органах черевної порожнини, за хвороб кісток та суглобів. У ветеринарній медицині використовуються наступні групи.
Похідні імідазолу. Із препаратів цієї групи найбільше вивчений лівомізол (декарис), відомий як антигельмінтик. Він здатний імітувати дію гормонів тимуса: підвищуючи синтез білка та нуклеїнових кислот, препарат сприяє диференціації та проліферації лімфоїдних клітин і посилює синтез лейкоцитарного інтерферону. Крім того, він підвищує фагоцитарну активність нейтрофілів та макрофагів, усуває негативний вплив на них антибіотиків. Нарешті, знижуючи утворення та активність вільних радикалів у вогнищі запалення, препарат діє протизапально. При гнійних процесах у м'яких тканинах лівомізол значно послаблює інтоксикацію, зменшує ексудацію.
Домашнім тваринам вводять лівомізол підшкірно в дозі 1,5–2 мг/кг 2–3 дні підряд. Його стимулювальна дія на Т-лімфоцити зберігається протягом 7–10 діб. Тому за необхідності курс лікування повторюють через 7–9 днів. Лівомізол застосовують і місцево у вигляді легких марлевих пов'язок, змочених 1%-ним розчином препарату. Він сприяє очищенню відкритих вогнищ ураження від гнійно-некротичних мас і скорочує термін видужання тварин.
Цитомедини та їх аналоги. Це перш за все препарати тимуса. Механізм їх імуностимулювальної дії полягає у прискоренні дозрівання та диференціації Т-лімфоцитів, які регулюють функції гуморального імунітету.
При хворобах запального походження із цієї групи використовують Т- та В-активін, тимоген (синтетичний препарат Т-активіну). Внутрішньом'язове введення тимогену (5 мг/кг) застосовують для прискорення загоювання інфікованих ран.
Із похідних цитомединів найбільш відомий препарат із названої групи метилурацил (метацил). Він сприяє синтезу нуклеїнових кислот, білків, поділу клітин, внаслідок чого утворюється низка компонентів системи комплементу, лізоциму, інтерферону. У В-лімфоцитах метилурацил підвищує активність основних ферментів циклу Кребса, сприяючи перетворенню їх у плазматичні клітини, які продукують імуноглобуліни.
Метилурацил самостійно застосовують для профілактики інфекційного запалення; з лікувальною метою його поєднують з антимікробними препаратами: введений самостійно, він засвоюється мікробними клітинами і ускладнює перебіг запального процесу. Його вводять при гнійних процесах підшкірно чи внутрішньовенно у дозі 10–30 мг/кг на 10–15 %-ному розчині димексиду (0,5 мг/кг) 2–3 рази з інтервалом 3–5 діб.
Ліпополісахариди грамнегативних бактерій. Універсальною властивістю бактеріальних ліпополісахаридів, позбавлених антигенних і токсичних властивостей, є здатність активізувати процеси фагоцитозу. Серед них відомі продигіозан, сальмозан, біостим і особливо пірогенал. Введений парентерально, він активує систему гіпофіз-кора надниркових залоз, внаслідок чого посилюється енергетичний обмін. При цьому активізується функція лейкоцитів, РЕС, синтез антитіл, утворюються пірогени в лейкоцитах, підвищується фібринолітична активність крові. Все це затримує формування сполучнотканинних рубців у місці пошкодження тканин і внаслідок стимуляції гіалуронідази сприяє їх розсмоктуванню за одночасного прискорення регенератичних процесів. Тому пірогенал використовують при хронічних запаленнях, що супроводжуються утворенням келоїдів та розвитком контрактур, виразках, переломах кісток, хронічних запаленнях рогівки. Його вводять внутрішньом'язово у дозі 10–15 МПД (мінімальні пірогенні дози) з інтервалом 2–3 дні до нормалізації температури тіла (як правило, 2–3 ін’кції). Потім збільшують дозу в 1,5–2 рази і продовжують ін'єкції до повторного підвищення температури тіла. Курс лікування пірогеналом триває 10–25 днів і повторюється, при необхідності, через 1–2 місяці.
Похідні триазолу. Сюди входять препарати, які, поряд із вираженими імуностимулювальними властивостями, проявляють протизапальну дію, здатні нормалізувати обмін речовин. Це – вірутрицид та імзауф (Іздепський В.Й., Рубленко М.В.). Механізми імуностимуляції цих препаратів неспецифічні та специфічні. Перші пов’язані з активним впливом на метаболізм білкових молекул та обмін речовин взагалі, внаслідок чого підвищується загальна кількість білків крові, особливо гамма-глобулінів (основна антитіловмісна фракція). З посиленням синтезу білків в організмі нагромаджуються гуморальні імунні фактори (лізоцим, ß-лізини), підвищується активність нейтрофілів, фібриноліз, що особливо важливо для тварин з фібринозним типом ексудації.
В основі стимуляції Т- і В-лімфоцитів лежить антиоксидантна дія препаратів, яка забезпечує нормальну функцію рецепторного апарату імунокомпетентних клітин (Рубленко М.В.). Специфічна імуностимулювальна дія препаратів цієї групи полягає в індукції системи ендогенного інтерферону, внаслідок чого підвищується потенціал імунокомпетентних клітин. Крім того, вірутрицид діє як гепатопротектор, що особливо важливо під час розвитку запалення. Він нормалізує активність печінкових ферментів, посилює детоксикаційну функцію печінки та активує її макрофагальний аппарат. Поєднання його з селенітом натрію у дозі 0,1 мг/кг поліпшує імуностимулювальну дію (Ільніцький М.Г.). Вірутрицид застосовують парентерально у дозі 2–4 мг/кг раз у три дні (молодняку до 20 днів – 10 мг/кг) а імзауф – 1 мг/кг.
У комплексі з іншими лікувальними засобами похідні триазолу скорочують термін лікування тварин з гнійними ранами, артритами, перитонітами, остеомієлітами тощо у 1,5–2 рази.