У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних процесів, особливо при загоюванні вторинним натягом.
За гострої та підгострої форми промененовї хвороби в зашитих ранах прогресують некрози, набряки, крововиливи, що призводить до затримки їх загоювання на 3–5 діб. У ранах, що загоюються вторинним натягом, у першу фазу спостерігають пригнічення запальної реакції, ексудації, повільне формування демаркаційної зони та відторгнення мертвих тканин, появу вторинних вогнищ некрозу, крововиливів. Все це сприяє розвитку тяжкої ранової інфекції – ранові затікання, флегмони, абсцеси, анаеробна інфекція. У виникненні цих ускладнень важливу роль відіграє не тільки екзогенна, а й ендогенна інфекція.
У другу фазу різко пригнічуються репаративні процеси: надто повільно ростуть бліді з синюватим відтінком грануляції, що легко кровоточать. Затримується і часто припиняється загоєння ран, їх епітелізація, що призводить до утворення виразок, схожих на трофічні. Отже, променева хвороба погіршує перебіг ранового процесу: затримує очищення ран, утворення нормальних грануляцій та епітелізацію.
Рани, забруднені радіонуклідами, особливо – α і β-випромінюванням, теж погано загоюються, посилюються некротичні процеси, сповільнюються очищення та регенерація. Із рани вони можуть всмоктуватися у кров. Особливо небезпечні остеотропні радіонукліди, які потім стають джерелом тривалого внутрішнього опромінення.