Зупинка кровотечі

Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організмі порушення, що стали наслідком кровотечі.

Для тимчасової, а в деяких випадках і остаточної зупинки кровотечі за необхідності користуються механічними засобами для стискання судини, що кровоточить. Це, перш за все, тиснуча пов’язка. Внаслідок стискання тканин і судин створюються умови, що сприяють утворенню тромба. Вона знімається через 2–3, а якщо розрахована на остаточну зупинку, то й 4 дні. За цей час у рані з’являється грануляційна тканина, внаслідок чого пов’язка легко знімається. Це запобігає вторинній кровотечі та забрудненню ран. Внаслідок просочування пов'язки кров'ю, інколи її зняття супроводжується травмуванням тканин, що призводить до повторної кровотечі. У такому разі слід попередньо змочити ранову поверхню розчином пероксиду водню. Тиск пов’язки на тканини в зоні кровотечі має бути рівномірним. Тому заглибини, зумовлені виступами тканини, виповнюють ватою. Зимою небажано тривалий час користуватися такою пов'язкою, оскільки вона просочується кров’ю і замерзає, що може призвести до обмороження тканин.

Крім пов'язки, часто, особливо при глибоких ранах, користуються тампонами із стерильного гігроскопічного (марля, вата) матеріалу, який туго вводять у порожнину рани і потім фіксують пов’язкою чи провізорним швом. Видаляють тампони через 2–3 дні, обробивши їх попередньо розчином перекису водню. Тривале їх перебування, стискуючи тканину, погіршує кровообіг і, отже, умови регенерації.

Надійним способом тимчасової зупинки кровотечі є накладання джгута. При цьому слід враховувати силу тиску і тривалість знекровлення: на тазовій кінцівці – краще в ділянці гомілки, на грудній – передпліччя. При ураженні копит джгут накладають у нижній третині п’ясті (плесна) за умови захисту пальцевих нервів (волярних, плантарних) кульками з вати і розслаблення згиначів пальця. Потрібно слідкувати, щоб між окремими обертами джгута не защемлювалася шкіра.

Тиск 3–4-х обертів джгута повинен призвести до зникнення пульсу на периферії. Надмірне перетискування кінцівки викликає біль, який швидко змінюється анестезією, а інколи розладами функції кінцівки. Щоб запобігти некрозу тканин, джгут утримують не більше 2 год влітку і 1 – взимку. Якщо після його зняття кровотеча відновилася, то його знову накладають, але нижче чи вище того місця, де він був раніше. Тривале утримування джгута, внаслідок порушення кровообігу, створює сприятливі умови для розвитку інфекції, особливо анаеробної.

Зупинити кровотечу можна за допомогою гемостатичного пінцета. Для цього рану тампонують, а потім, швидко видаливши тампон, стискують судину пінцетом або закручують чи витягують. При пошкодженні великих судин їх краще перев’язувати в рані. Для цього, залежно від місця поранення, судини стискують джгутом чи пальцем, рану тампонують, а після видалення тампона стискують пінцетом і перев’язують.

Проте не завжди вдається накласти лігатуру на травмовану судину, особливо, якщо вона розташована у склеризованій тканині. У такому разі навколо неї за методом повзучого інфільтрату за А.В.Вишневським вводять новокаїн. Інфільтрат, стискуючи стінки судини, створює умови для утворення тромба.

Зупинити кровотечу, капілярну чи паренхіматозну, можна також накладанням шва па рану. Це сприяє механічному стисканню тканин і утворенню тромбу в судині. Із фізичних методів зупинки кровотечі заслуговують на увагу висока та низька температури. Як холод використовують гумовий мішок з холодною водою, снігом чи льодом. Кровоносні судини під дією холоду звужуються, що і сприяє тромбоутворенню. Гаряча вода при температурі 55–60°С коагулює кров і тканинні білки, подразнює судинні нерви, а також сприяє скороченню їх просвіту, чим прискорює утворення тромбу. При ушкодженні навіть великих вен можна зупинити кровотечу тампонами, змоченими в гарячій воді.

Для зупинки кровотечі користуються термокаутером, електро-кауте-ром, електроскальпелем, лазерним скальпелем та іншими приладами, що викликають місцеву коагуляцію тканин. Проте за сильних кровотеч, поряд із вказаними діями, слід користуватися фармакологічними препаратами, що звужують кровоносні судини, а також стимулюють процеси згортання крові. Це, перш за все, кальцію хлорид, кальцію глюконат 10%-ні, (100–150 мл для великих тварин); гіпертонічний 10%-ний розчин натрію хлориду, що також вводиться внутрішньовенно (100–150 мл); етамзилат Дарниця (2–10 мл внутрішньом’язово чи внутрішньовенно); 10 %-ний розчин желатину, що підвищує в’язкість крові (вводиться підшкірно чи внутрішньом’язово по 300 мл для великих і 20 мл для дрібних тварин). Всі вони підсилюють згортання крові. Із препаратів загальної дії доцільно зупинитися на наступних.

Адреналіну гідрохлорид, що впливає на адренорецептори. Збуджуючи їх, він звужує судини. Суттєвий недолік – його короткочасна дія. Після всмоктування у кров під дією ферменту адреноксидази він руйнується, внаслідок чого через 3–5 хв після введення адреналіну можливі вторинні кровотечі, тому необхідне використання адреналіну для зупинки кровотечі у вигляді просочених ним тампонів.

Ефедрину гідрохлорид діє слабше за адреналін, але більш тривалий час. Він нейтралізує фермент аміноксидазу, що є в організмі, і сприяє збільшенню кількості адреналіну. Характерним у дії ефедрину є й те, що кровоносні судини після звуження, хоч поступово і розширюються, але не виходять за початкові межі. Вводять його підшкірно в дозах: коням і великій рогатій худобі 0,05–0,5 (2,5–25 мл 2%-ного розчину), дрібній худобі та свиням – 0,02–0,1 (1–5 мл), собакам – 0,01–0,05 (0,5–2,5 мл).

Останнім часом для зупинки кровотечі запропоновано 1%-ний розчин іхтіолу. Його готують стерильно на дистильованій воді шляхом нагрівання суміші до 50–60°, тому що при кип'ятінні руйнуються активно діючі речовини (тіофени). Введений внутрішньовенно, 1%-ний розчин іхтіолу (1 мл/кг) забезпечує добре згортання крові протягом 2–2,5 год і швидку зупинку кровотечі. Тому його можна рекомендувати як з профілактичною (перед операцією), так і лікувальною метою. Дія введеного підшкірно розчину (3–5%-ний 1,5–2,5 мл/кг) розвивається протягом 10–15 хв і триває дуже довго. При зовнішніх кровотечах зволожують перев’язувальний матеріал чи ранову поверхню 10%-ним його розчином.

Амінокапронова кислота. Механізм кровозупинної дії цього препарату поки що вивчений недостатньо. Проте встановлено, що вона не тільки блокує активатор профібринолізу (плазмін), пригнічуючи фібриноліз, а й підвищує активність тромбоцитів і таким чином приско­рює згортання крові.

На практиці користуються гідрохлоридом амінокапронової кислоти (5–10%-ні розчини) всередину (0,05–0,1/кг), підшкірно (0,05–0,1), внутрішньовенно (0,03–0,1) та внутрішньоперитонеально (0,03–0,1/кг маси тіла).

Заслуговують на увагу і препарати місцевої дії, що прискорюють коагуляцію крові у пошкоджених судинах.

Скипидар підвищує зсідання крові, а також, подразнюючи нервові закінчення судинної стінки, викликає її спазм. Для зупинки кровотечі ним зволожують тампони та засоби перев’язки кровоточивих ран.

Перекис водню (3%-ний розчин), нанесений на рану, діє подразливо на нервові закінчення судинної стінки і, завдяки в’яжучій дії, також сприяє зупинці кровотечі.

Накладений на рану тампон, просочений етамзилатом, активує утворення тромбопластину і, відповідно, кров’яного згустку.

Із біологічних засобів можна назвати наступні.

Тромбін – природний фермент крові, який випускається в ампулах у вигляді порошку і перед вживанням розчиняється фізрозчином. Швидко зупиняє кровотечі з дрібних судин, у тому числі, й паренхіматозні. Використовується тільки місцево, тому що, введений у кров, може викликати масові тромбози.

Гемостатична губка – суха маса (леофілізована) кремового кольору, що добре всмоктує рідину і містить плазму та сироватку крові, тромбопластин, кальцію хлорид. Губку наносять на висушену ранову поверхню і притискують марлевою серветкою до судин, що кровоточать. Однак при великих розмірах ран, а також носових чи ротових кровотечах користуватися нею незручно.

Фібринна гемостатична губка містить, головним чином, фібрин і невелику кількість тромбіну. Її прикладають до ранової поверхні, що забезпечує досить надійний гемостаз.

Біологічний антисептичний тампон, до складу якого входить плазма, желатин, тромбопластин, кальцію хлорид та протимікробні засоби (бензилпеніцилін, фурацилін), використовують при первинній хірургічній обробці ран, особливо інфікованих, та арозійних і септичних кровотечах.

Колагенова губка – використовується для гемостазу після зрізання рогових бугорків у телят самостійно або з внесенням її у процесі виготовлення антикоагулянтів. Нею туго тампонують рановий дефект, внаслідок чого створюється єдиний конгломерат із губки та фібрину. Така губка еластична, щільно прилягає до навколишніх тканин і, залишаючись у рані, поступово замінюється тканинами організму. Колагенова губка з аксилон-амінокапроновою кислотою з успіхом використовується для зупинення кровотечі при операціях у ділянці голови та інших місцях (Кашин О.С.). Доведено, що вона стимулює регенеративні процеси в рані.

Прискорюють утворення тромба також свіжа сироватка крові, кальцинована плазма крові (9 частин цитратної плазми крові коня і 1–5%-ного розчину кальцію хлориду). На поверхню рани, що кровоточить, накладають тампони або гемостатичні губки, змочені сироваткою чи плазмою. Крім того, сироватка крові тварини, свіжа нормальна чи лікувальна, введена підшкірно чи внутрішньовенно (100–150 мл для коня й великої рогатої худоби і 10–20 мл для собаки) сприяє зупинці кровотечі навіть при зниженій здатності крові до згортання.

Для зупинки кровотечі можна використати кров хворої чи сумісну кров іншої тварини (дози такі ж, як і сироватки). Правда, дія її проявляється лише через 4–6 год після введення. Тому кров як гемостатичний засіб краще вводити з профілактичною метою під час операцій, які загрожують кровотечами. Уводячи сумісну кров в організм тварини, ми ніби передаємо їй в готовому вигляді тромбоцити, тромбокіназу, судинозвужувальні речовини, що сприяє посиленому утворенню їх в організмі, підвищує функціональну активність специфічного фактора протромбіноутворення (вітамін К), судинний тонус і таким чином, мобілізує депоновану кров. Для зупинки кровотечі можна використовувати також пересадку свіжих тканин, багатих на тромбокіназу (сальник, м'язи, фасції тощо).