Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тварини. Вони стають авірулентними і нездатними до розмноження, тому клінічні ознаки хвороби не проявляються. Дрімаюча інфекція виникає найчастіше після зараження гнійними мікробами. Вони ховаються у черевних спайках, ранах, що зарубцювалися, виразках, хронічних абсцесах, на інкапсульованих сторонніх тілах, у тканинних секвестрах і на лігатурах. Зниження резистентності організму може викликати їх пробудження. І тоді вони швидко розвиваються, ніби тривалий дрімаючий стан не тільки не мобілізував сили опору в організмі, а навіть підвищив чутливість організму до інфекції.
Сприяє загостренню процесу випадкова травма первинного вогнища, пошкодження капсули під час операції з видалення стороннього тіла, послаблення резистентності організму, незалежно від його причини.
Випадки дрімаючої інфекції у тварин зустрічаються досить часто. У літературі описані абсцеси сім’яного канатика у коня виявлені через 5 років після кастрації. Сьогодні нерідко зустрічаються абсцеси печінки у забійних биків, які не погіршують стану тварин і не проявляються клінічно.
Інколи дрімаючу інфекцію діагностують за наступними ознаками:
1) тривале нагноєння, що супроводжується відторгненням некротизованих тканин, лігатур;
2) поява місцевої і загальної реакції після масажування рубця (припухання, болючість, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів);
3) загострення місцевої реакції після введення загальностимулювальних засобів (тканинні препарати, аутокров тощо): болючість, підвищення місцевої температури, набряк і т. п:
4) наявність мікробів у вирізаному шматочку рубцевої тканини;
5) зовні безпричинне підвищення температури тіла;
6) лейкоцитоз крові.
При виявленні у тварини ознак прихованої інфекції пропонуються профілактично-лікувальні заходи:
1) підвищити загальну резистентність організму тварини (тканинні препарати, аутогемотерапія, опромінення крові ультрафіолетовими чи лазерними променями, медикаментозні засоби імуностимулювальної терапії;
2) за кілька днів перед операцією та в перші дні після неї обов'язково вводити парентерально антимікробні препарати – антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани та ін;
3) суворо дотримуватися правил асептики при оперуванні таких тварин, бо проникнення в рану мікробів ззовні створює їх нову асоціацію, яка може підвищити вірулентність мікрофлори, що знаходиться в первинному вогнищі;
4) якщо внаслідок тривалих гнійних процесів з утворенням виразок, нориць, секвестрів у зоні операції виникли рубці, то в процесі операції вони висікаються;
5) після операції ретельно обробляти рану антимікробними препаратами.