ХІМІЧНІ ОПІКИ

Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотоксичної дії. Вони викликають запальну місцеву реакцію, коагуляцію клітинних білків, а в подальшому некроз. Механізм ураження тканин агресивними хімічними речовинами детально не вивчений і саме поняття “хімічний опік” не с достатньо чітким.

Клінічний прояв хімічних опіків, глибина ураження тканин залежать від хімічної природи пошкоджувального агента, його концентрації та терміну контакту з поверхнею шкіри.

Під дією кислот відбувається коагуляція білків (коагуляційний некроз) внаслідок іонізації карбоксильних груп, порушення пептидних зв'язків білкових молекул і розриву пептидного ланцюжка. Змінюється дисперсна фаза тканинних колоїдів, білки тканинної рідини переходять у щільний осад. Певну роль тут відіграє дегідратація тканин. Оскільки розчинення деяких кислот у тканинній рідині супроводжується виділенням тепла, то нагрівання тканин також може бути причиною їх загибелі.

Луги та інші речовини, що діють за їх типом, взаємодіють з жирами і, омилюючи їх, пригнічують іонізацію амонійних груп білків з утворенням лужних альбумінатів (колікваційний некроз). Фосфор і фосфорутримувальні рідини, карбід кальцію викликають термічні опіки, оскільки при попаданні на шкіру в присутності кисню повітря вони легко загоряються і викликають глибокі ураження тканин.

Клінічні ознаки.Кислоти і солі важких металів утворюють щільний сухий струп, а луги – м'який, вологий, білуватий, дещо мильний на дотик.

Колір ураженої тканини вказує на вид хімічного агента. Шкіра, обпечена сірчаною кислотою, коричнева або чорна, азотною – жовто-зелена, соляною – жовта, фтористоводневою – молочно-синя чи сіра, концентрованим перекисом водню – біла, а бороводневими сполуками – сіра. Іноді відчувається запах речовини, якою був нанесений опік.

Лікування.Перша допомога при хімічних опіках – по можливості якнайшвидше усунути дію агресивних речовин. Для цього необхідно швидко здійснити промивання ураженої ділянки великою кількістю проточної води, яка розбавляє кислоту чи луг, видаляє їх і одночасно охолоджує тканини. Таку обробку слід продовжувати не менше 10–15 хв. Якщо допомога надається з деяким запізненням, процедуру промивання збільшують до 30–40 хв. Під час опіків фтористоводневою (плавіковою) кислотою промивання рани слід проводити безперервно впродовж 2–3 год.

Потім залишки кислот нейтралізають 2–3%-ним розчином натрію гідрокарбонату, а лугів – розчинами 2%-ної оцтової, лимонної чи борної кислот. Інші засоби нейтралізації хімічних агентів наведені в таблиці 3.

Після нейтралізації агресивних речовин хімічні опіки лікують як і термічні з урахуванням ступеня опіку, лише при ураженнях фосфором виключають мазеві засоби, які здебільшого сприяють фіксації та всмоктуванню фосфору тканинами.

 

Таблиця 3— Нейтралізуючі засоби при деяких видах хімічних опіків

Пошкоджу вальний агент	Засоби нейтралізації
Вапно	20%-ний розчин цукру
Карболова кислота	Гліцерин чи вапняне молоко
Хромова кислота	5%-ний розчин тіосульфату натрію
Фтористоводнева к-та	5%-ний р-н вуглекислого амонію чи суміш гліцерину з окисом магнію
Бороводневі сполуки	Розчин аміаку чи триетаноломін
Ціанисті сполуки	5%-ний розчин перманганату калію
Окис селену	10%-ний розчин тіосульфату натрію
Алюміній-органічні сполуки	Бензин, гас, спирт (не можна обмивати водою – загроза спалаху)
Білий фосфор	Механічне видалення і змивання водою, а далі 3–5%- ний розчин сульфату міді або 5%-ний – калію перманганату.