ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ

 

Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)

Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до суглоба клітковині, зв’язках і періартикулярних тканинах. Розростання ж фіброзної тканини навколо суглоба називають параартикулярним фіброзитом.

Етіологія. Головною причиною фіброзитів є забої, розтяги капсули суглоба і прилеглихих тканин, підвивихи і вивихи з надривами, розривами зв’язок, сухожилків, а також рани і запалення суглобів (синовіти, гнійні артрити тощо). Захворювання спостерігається переважно у робочих і спортивних тварин у тарзальному суглобі і суглобах пальця.

Клінічні ознаки. Уражений суглоб збільшений в об’ємі, деформований за рахунок розростання сполучної тканини. У ділянці суглоба тканини стають щільними, сам він малорухливий.

У стані спокою тварина тримає кінцівку напівзігнутою, під час руху –кульгавість опертої кінцівки середнього ступеня, особливо після тривалого відпочинку. За хронічного перебігу, тугорухомості суглоба розвивається атрофія м'язів на хворій кінцівці. А при періартикулярному фіброзиті реєструються значні зміни в суглобі: зменшення його порожнини та кількості синовіальної рідини і як наслідок – дегенеративні зміни у хрящі.

Під час хронічного перебігу захворювання поруч із проліферативною реакцією у зв’язках, капсулі, особливо в ділянках з’єднання їх з кісткою виникають горбкуваті нашарування остеоїдної тканини, що звапнуються. Окремі остеофіти, екзостози зливаються між собою, формуючи виражені розростання губчатої кісткової тканини, які оточують суглоб (хронічний осифікувальний періартрит). Усе це обмежує рухи суглоба, викликаючи несправжній анкілоз при якому втрачається працездатність тварини.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, підтверджують рентгенографією.

Лікування. На ранніх стадіях захворювання з метою резорбції сполучної тканини застосовують масаж, втирання гостроподразливих мазей, іонофорез йодистого калію, літію; фізіопроцедури (УВЧ, КВЧ, лазеротерапія, ультразвук), лідазу у товщу тканин, глибоке припікання з подальшим втиранням гостроподразливих мазей і теплою пов’язкою. І.О.Калашнік рекомендує вводити в декількох місцях 0,2–0,3 мл скипидару для загострення процесу, тканинну, гемо- та імуностимулювальну терапію.