Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення анатомічної його цілісності. Відомі також надриви, або часткові розриви. Зустрічаються найчастіше у коней і рогатої худоби.
Розтяги і розриви виникають внаслідок одноразового чи повторного натягування сухожилка, що переважає за своєю силою межу опору і еластичність окремих елементів, частини або всього сухожилка. Воно призводить до сильного скорочення м'язів, наприклад, при взятті сперми від бугаїв на недостатньо обладнаних майданчиках, сковзанні, стрибанні, провалюванні і витягуванні з пошкодженої підлоги защемленої кінцівки, неправильному обрізуванні копит, неправильній поставі кінцівок.
Сприяють розтягу сухожилків порушення вітамінно-мінерального обміну (рахіт, остеомаляція). При остеодистрофії зменшується міцність фіксації сухожилків до кістки. Окремі волокна відриваються, а решта – витягується; внаслідок розросту сполучної тканини у місці відриву сухожилок у цілому подовжується. Такі явища В.Б.Борисевич характеризує як остеотендиніт. На практиці часто зустрічаються розтяги пальцевих згиначів і ахіллового сухожилка. Клінічно розтяги сухожилків проявляються перерозгинанням суглобів пальців (рис. 50) чи їх надмірним згинанням. Перерозгинання суглобів призводить до збільшення навантаження на м’якуші, виключення з опори копитцевих стінок, внаслідок чого у тварин формується постійна неправильна постава кінцівок, що закріплює розтяг сухожилка і призводить до виразок м'якуша, деформацій тощо.
Розриви сухожилків зустрічаються переважно у коней і рогатої худоби через їх перевантаження чи механічне пошкодження. Сприяють їм гнійно-некротичні процеси в сухожилках, сухожилкових піхвах чи прилеглих тканинах, порушення вітамінно-мінерального та інших видів обміну (рахіт, остеомаляція). Розриви бувають неповні (фасцикулярні), коли пошкоджуються окремі пучки сухожилка, і повні (тотальні). Останні зустрічаються у місці переходу м’яза в сухожилок, на самих сухожилках та в місцях їх фіксації до кістки (відрив). На практиці найчастіше зустрічаються розриви згиначів пальця, малогомілкового третього м’яза, а у великої рогатої худоби – ахіллового сухожилка.
З урахуванням причин розриви сухожилків мають такі форми: травматичні, що виникають під дією фізичної сили; Д-авітамінозні, причиною яких є порушення вітамінно-мінерального обміну; некротичні, що розвиваються внаслідок гнійно-некротичних процесів у самому сухожилку або прилеглих тканинах. Останні зустрічаються здебільшого у биків на заключній стадії їх інтенсивної відгодівлі. Вони проявляються некрозом з наступним розривом ахіллового сухожилка і за механізмом його розвитку належать до групи колагенозів (Панько І.С.) (рис. 51).
Клінічні ознаки розривів виражаються розслабленням пошкодженого сухожилка чи утворенням його дефекту, що виявляється пальпаторно. У тварин раптово порушується функція пошкодженої кінцівки. З часом на місці дефекту формується рубцева тканина, після чого спостерігається незворотне перерозгинання.
Діагноз ставлять за клінічними ознаками.
Прогнозза повних розривів ахіллового сухожилка чи згиначів пальця у місці прикріплення несприятливий, при розтягах – обережний і залежить від можливості усунення причини та своєчасного адекватного лікування.
Лікуванняпри розтягах і надривах – спокій, гіпсова пов’язка на 6–8 тижнів. За потреби – поліпшення вітамінно-мінерального живлення тварин.
Рани сухожилків (Vulnera tendinitum)
Зустрічаються найчастіше у коней, рогатої худоби, собак; бувають колоті, різані, рублені, переважно на згиначах пальця. Можуть бути інтра- та екстравагінальні (за межами і в межах сухожилкової піхвви).
Клінічніознаки залежать від місця локалізації і характеру пошкодження. Повні інтрапіхвові поранення спричиняють виділення синовії, значне розходження кінців пошкодженого сухожилка. При екстрапіхвових пошкодженнях легко знаходять кінці пошкодженого сухожилка, оскільки їх розходження бувають незначними. Функція кінцівок порушується в основному при пораненні пальцевих згиначів та розгиначів і ахіллового сухожилка, в інших місцях вона малопомітна.
Прогноз залежить від місця локалізації ран. Екстравагінальні, з незначним розходженням країв, загоюються добре. За інтравагінальних поранень спостерігається значне розходження їх країв. Крім того, створюються умови для поширення інфекції, що призводить до гнійних тендовагінітів; при з’єднанні порожнини сухожилкової піхви з суглобом може розвинутися гнійний артрит, тому прогноз повинен бути обережним.
Лікування – хірургічне: кінці сухожилків висікають; у крайньому випадку при інтравагінальних пораненнях слід накласти сухожилковий шов, у порожнину ввести антимікробні засоби тривалої дії, оскільки сухожилки погано васкуляризовані, а рану сухожилкової піхви зашити і на кінцівку накласти іммобілізуючу пов’язку в положенні максимального розслаблення пошкодженого сухожилка. Це дозволяє максимально зблизити його кінці, зменшити навантаження і поліпшити кровозабезпечення. За відсутності нагноєння рани іммобілізуючу пов'язку знімають не раніше, як через три тижні.
Запалення сухожилка (Tendinitum)