ХВОРОБИ М’ЯЗІВ - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії
Міозити (Мiоsітіs)
Зустрічаю...
МІОЗИТИ (МIОSІТІS)
Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу − асептичними і гнійними, за етіологією – травматичними, ревматичними та інфекційними.
Травматичний міозит зустрічається часто і являє собою асептичне, гостре чи хронічне запалення м’язів, що розвивається внаслідок механічних пошкоджень.
Патогенез.На місці травми виникають надриви, розриви м’язових волокон, крововиливи, часто з утворенням гематом; згодом виділяється серозний ексудат, внаслідок чого розвивається запальний набряк. З часом ексудат та невеликі згустки крові розсмоктуються і явища запалення поступово зникають. Так буває за незначних травм. При значних, з розміжченням тканин, запальний ексудат просочує міжм’язову сполучну тканину, м’язові волокна, внаслідок чого порушується їх живлення, що сприяє розвитку дегенеративних процесів. Поступово дефект заміщується сполучною тканиною, яка з часом перетворюється у фіброзну і спричиняє міогенну контрактуру (фіброзний міозит).
Інколи великі рубці петрифікуються (осифікувальний міозит).За інфікування вогнищ ураження стафіло-стрептококами, кишковою паличкою розвивається гнійний міозит, причому процес спочатку відбувається в інтерстиціальній тканині, а пізніше − і в м’язовій. Під дією мікробів, тканинних ферментів тканини лізуються з утворенням дрібних абсцесів, що часто зливаються між собою, утворюючи одну або декілька великих гнійних порожнин. З часом такі абсцеси інкапсулюються.
Іноді розвивається дифузний гнійний міозит, що характеризується гнійною інфільтрацією тканин. При цьому часто виявляють затікання гною, що інколи призводить до розвитку септичних явищ.
Клінічні ознакизалежать від стадії розвитку процесу, але у всіх випадках порушується функція пошкоджених м’язів. Місцеві зміни характеризуються різних розмірів припуханням тканин, болючим і гарячим. М’яз напружений, потовщений. У міру затухання запальних явищ і резорбції ексудату вказані ознаки поступово зникають.
При фіброзних міозитах на місці пошкодження в подальшому з’являються горбкуваті ущільнення м’язів. Гнійний міозит супроводжується підвищенням температури тіла. Пошкоджений м’яз щільний, напружений, болючий, збільшений, гарячий; з’являється розлите припухання з ознаками флегмони.
Лікування.За гострих асептичних міозитів спочатку користуються протизапальними засобами, а пізніше − такими, що сприяють розсмоктуванню ексудату і попереджують утворення проліфератів (масаж, парафінові аплікації, аутогемотерапія тощо.
За гнійних міозитів спочатку користуються сухим теплом; з появою абсцесів їх розрізають, акуратно видаляють некротизовані тканини. У порожнину вводять пухкий марлевий дренаж з гіпертонічним розчином кухонної або інших середніх солей (засоби осмотерапії), а після зменшення набряку − з лініментом за Вишневським. Ефективним є використання сорбційного препарату Песил, виготовленого на кремнійорганічній основі. Після одно-триразового його введення в порожнину рани прискорюється очищення її від мертвих тканин, зменшується запальна реакція (Ільніцький М.Г.).
При фіброзних міозитах користуються подразливими препаратами, вібромасажем, фібролізином, тканинними препаратами, припіканням тощо. Та все ж при задавненій хворобі таке лікування неефективне.
За осифікуючого міозиту на початку хвороби застосовують припікання у поєднанні з масажем і резорбтивними мазями, ультразвуком, а в запущених випадках поодинокі кісткові утворення екстирпують.
М'ЯЗОВИЙ РЕВМАТИЗМ (МІОSІТІS RЕUМАТІКUS)
Ревматизм − це загальна інфекційно-алергічна хвороба організму, що супроводжується дистрофічними процесами в системі сполучної тканини. Він детально описаний у медичній літературі. Але останнім часом ревматоподібні хвороби зустрічаються й у тварин. Давно відоме ревматичне запалення копит у одно- та парнопалих, м’язовий ревматизм у коней і собак. Незадовільні умови утримання призвели до виникнення подібних хвороб і у свиней.
Етіологія.Дослідженнями останнього часу доведено, що збудником хвороби є ревматогенний стрептокок, який знаходиться тривалий час у лейкоцитах і за певних умов депонується у сполучнотканинних утвореннях (переважно у макрофагах), зумовлючи періодичні спалахи загострення процесу. Сприяють цьому перевтома чи переохолодження організму або окремих його ділянок, незадовільні умови годівлі та утримання тварин.
Ревматизм диференціюють на суглобовий і м’язовий. Ураження розвиваються в основному у тих органах і тканинах, які перед захворюванням були фізіологічно найбільш навантажені: надходження великої кількості крові до посилено працюючих органів і тканин зумовлює накопичення в них лейкоцитів з наявними в них стрептококами і алергенами. Цьому сприяють зміни обміну речовин у посилено функціонуючих органах та підвищена проникність клітинних мембран у несприятливих умовах.
Патогенезревматизму дещо складний і недостатньо вивчений у тварин. Як відомо, стрептокок, у тому числі й ревматичний, виділяє фермент стрептокіназу, який підвищує проникність тканинних мембран, кровоносних судин, сприяє виходу за їх межі спочатку рідкої частини крові, потім фібриногену, а пізніше – і самих лейкоцитів з ревматогенним фактором. Останній розщеплює основну речовину сполучної тканини і утворює з нею стійкі сполуки. Звільнена від зв’язків з білками, гіалуронова кислота, будучи гідрофільною, сприяє утворенню набряку сполучної тканини, названого мукоїдним. Із загостренням запального процесу за межі судин виходить фібриноген, який, просочуючи сполучнотканинні елементи та м’язові волокна і перетворюючись у фібрин, порушує в них обмін речовин, внаслідок чого розвивається фібриноїдний некроз. Змертвілі тканини, поступово розсмоктуючись, заміщуються клітинами сполучної тканини. Внаслідок цього утворюються вузлики різних розмірів − формується ревматична гранульома, причому її знаходять не тільки у м’язах, а й у кровоносних судинах, міокарді, сухожилках та сухожилкових піхвах, на внутрішніх органах. З часом ревматичні гранульоми перетворюються у рубцеву тканину, формуючи поступово склеротичні вогнища. Таким чином, у патогенезі ревматичного міозиту виділяють мукоїдний набряк, фібриноїдний некроз, ревматичну гранульому, склеротичні зміни. Це − ланки одного ланцюга, які поступово змінюють одна одну.
Для ревматизму не обов’язкове пошкодження одночасно багатьох груп м’язів. Та оскільки процес прогресує швидше, ніж ліквідуються зміни в раніше уражених м’язах, то через кілька днів можна спостерігати пошкодження різних м’язів, хоч запальний процес у кожному з них знаходиться на своїй стадії.
Клінічні ознаки.Розрізняють гостру і хронічну форми ревматизму. Найбільш характерними і постійними ознаками гострого м’язового ревматизму є: раптовість захворювання, болючість пошкоджених м’язів і леткість болю. Відмічають функціональні порушення кінцівок: напружена хода або кульгавість, які зменшуються або зовсім зникають після тривалих рухів. Уражені м’язи напружені, болючі і щільні, але не збільшені в об’ємі. Часто виявляють болючість у місцях переходу м’яза в сухожилок чи апоневроз (там сконцентрована велика кількість чутливих нервових елементів).
Ревматичний процес може зникати в одній групі м’язів і з’являтися в іншій, у зв’язку з чим змінюється локалізація болю і характер кульгавості тварини. Із загальних явищ при гострому ревматизмі на початку хвороби відмічають субфебрильну пропасницю, прискорення пульсу і дихання. За гострого ревматизму тварини видужують протягом 1−2 тижнів, проте після охолодження організму чи під дією інших несприятливих факторів часто проявляються рецидиви. Це вже хронічний м’язовий ревматизм. У таких випадках при пальпації пошкоджених м’язів нерідко знаходять тверді вузли.
Діагнозставлять за характерними клінічними ознаками з урахуванням анамнестичних даних. Характерними для нього є: раптовість виникнення і гострий початок хвороби, леткість болю і симетричність уражень, а також позитивна реакція на препарати саліцилової кислоти.
Прогнозза гострих процесів здебільшого сприятливий, але слід ураховувати можливість рецидивів і тварині після видужування створювати відповідні умови. При хронічному перебігу хвороби, внаслідок анатомічних змін у тканинах, переважно незворотних, прогноз несприятливий.
Лікування.Хвору тварину переводять у сухе і тепле приміщення, що добре провітрюється, забезпечують якісними кормами, багатими на вітаміни групи В і С, солі кальцію; із раціону виключають кислі корми. Лікування має бути спрямоване на десенсибілізацію організму, мобілізацію його захисних сил і відповідати таким вимогам: носити характер невідкладної терапії (гострі приступи розвиваються швидко за типом алергії, тому важливо не пропустити стадію зворотних реакцій); у першу чергу використовувати ефективні дози відповідних препаратів, щоб якомога швидше припинити розвиток процесу і ліквідувати клінічні ознаки; продовжувати його до тих пір, поки процес не почне затухати.
Для усунення вогнищ інфекції внутрішньом’язово ін’єктують терапевтичні дози бензилпеніциліну, біциліну; як протиалергічний засіб − натрію саліцилат всередину (10−50 г протягом кількох днів) або внутрішньовенно у вигляді 10%-ного розчину 100−200 мл. Враховуючи судинну реакцію, доцільно внутрішньовенно вводити 10%-ний розчин кальцію хлориду до 150 мл для великих тварин, 40%-ної глюкози (до 300 мл) протягом декількох днів.
Останнім часом замість саліцилатів пропонується використання бутадіону (всередину 5−10 г для великих тварин), анальгіну (4−12 г всередину), 0,25%-ного новокаїну до 200 мл внутрішньовенно.
Місцево в ділянку ураження втирають 1−2 рази на день лікувальну суміш, виготовлену в різних варіантах із метилсаліцилату, камфорного спирту чи розчину аміаку, хлороформу, масла блекоти тощо з подальшим теплим укутуванням. За хронічного перебігу доцільні підшкірні ін’єкції метилсаліцилату (до 15 мл) в кількох місцях ділянки ураження.
У практиці ветеринарної медицини при ревматичних процесах використовуються і кортикостероїди: преднізолон та гідрокортизон всередину до 200 мг, дексаметазон (0,1 мг/кг маси). Як десенсибілізувальні засоби можна використовувати натрію тіосульфат, димедрол, супрастин, тавегіл.
Профілактика.Необхідно своєчасно усувати септичні вогнища, оберігати тварин від простуди, переохолодження, протягів.
МІОПАТОЗИ (МIOРАТНОSІS)
Це захворювання м’язів незапального характеру, зумовлене порушенням скорочувальної їх здатності внаслідок перевтоми. Характеризується порушенням взаємоузгодженої роботи м’язів: агоністів, антагоністів і си-нергістів, а також окремих м’язових пучків.
Етіологія.Основна причина міопатозів − перевтома окремих груп м’язів внаслідок тривалого їх перевантаження: перегони тварин на великі відстані, перевезення їх в автомобілях чи вагонах, тривала робота на нерівній дорозі тощо. У коней міопатоз буває як наслідок неякісної підгонки збруї, неправильної розчистки копит, одноманітної тривалої роботи, швидких алюрів по кругу, захворювання однієї кінцівки та перевантаження внаслідок цього протилежної. Інколи вказані причини призводять до масових захворювань не тільки коней, а й свиней, рогатої худоби, найчастіше уражуються м’язи плечового пояса, а також задньостегнової групи.
Патогенез.Воснові патогенезу міопатозів лежить порушення збудження нервово-м’язового апарату і уповільнення передачі нервових імпульсів. Через це окремі м’язи та їх пучки скорочуються неузгоджено в часі, а м’язова перевтома, що характеризується підвищенням обмінних процесів у них, порушує колоїдно-хімічні реакції саркоплазми внаслідок накопичення молочної кислоти. Такі зміни різко відбиваються на м’язах, що працюють: ритм міофібрилярних скорочень як основа м’язового тонусу порушується, змінюються частота і сила скорочень перш за все тих м’язів, які в роботі чи стоячому положенні тварини особливо напружуються. У результаті цього зникає узгодженість частоти й послідовності скорочення окремих м’язових пучків і навіть м’язів, що призводить до перенапруження одних та розслаблення інших. Відомо, що як надмірне, так і недостатнє навантаження порушує живлення м’язів, забезпечення їх киснем і виведення токсичних продуктів обміну. Тісний зв’язок із вегетативною і центральною нервовою системою зумовлює швидшу втомлюваність та підвищує збудженість тварини.
Класифікація і клінічні ознаки.Виділяють три форми міопатозів: простий координаторний, фасцикулярний координаторний і міофасцикуліт.
Простий координаторний міопатоз розвивається у тих випадках, коли з різних причин окремі м’язи та їх групи тривалий час напружуються більше за інших. Внаслідок цього в них порушуються обмінні процеси, знижується збудженість та провідність нервово-м’язових елементів. Це призводить до неузгодженості у силі та швидкості скорочень окремих м’язів певної групи.
Клінічні ознаки спостерігаються в роботі і проявляються слабкістю м’язів плечового або тазового пояса. Тварина швидко втомлюється, потіє; її рухи в’ялі, неритмічні. Пошкоджені м’язи розслаблені, неболючі, а суттєві зміни їх при пальпації не виявляються. З наданням тварині спокою ці зміни скоро зникають, але тонус пошкоджених м’язів помітно знижується.
Фасцикулярний координаторний міопатоз виникає при тривалій дискоординації скорочень окремих м’язових пучків чи м’язів у цілому та порушенні їх живлення, що призводить до зміни колоїдів м’язової тканини. Характерною його особливістю є поступовий розвиток артимічних неприродних рухів, загальна слабкість, накопичення серозного ексудату в суглобах та сухожилкових піхвах. Найголовнішим є те, що на місці переходу м’язового волокна в сухожилля чи апоневрози відбуваються зміни структури колоїдів м’язових білків, за уважної пальпації в цих місцях виявляють ущільнені круглі вузли (міогелози). При пальпації пошкоджених тканин знаходять болючі ущільнення як результат спазму м’язових пучків у відповідь на механічне подразнення. За своєчасного усунення причини і відповідного лікування тварини видужують. Хронічний перебіг хвороби характеризується рецидивами і прогресуючими дегенеративними змінами пошкоджених м’язів.
Міофасцикуліт − це надмірне і тривале напруження окремих груп м’язів, що призводить до глибоких трофічних змін, запальних і дегенеративних процесів у них. Клінічно у перші 3−4 дні знаходять слабовиражене припухання і зниження тонусу пошкодженого м’яза, пізніше прогресують дегенеративні процеси, що призводить до міогенної контрактури.
Діагностуютьміопатози за клінічними ознаками.
Прогноззалежить від характеру місцевих змін: при простому коорди-наторному − сприятливий, за фасцикулярного і міофасцикуліту − сумнівний до несприятливого.
Лікування проводять з урахуванням стадії розвитку процесу. За простого міопатозу тварину звільняють від роботи на 5–6 днів і розміщують у теплому приміщенні, забезпечивши якісними кормами. Проводять масаж пошкоджених м’язів і всієї кінцівки, після чого втирають подразливі лініменти та зігрівають попоною. У наступні дні дозують рухи тварини, поступово доводячи до нормальних.
При фасцикулярному міопатозі у пошкоджені м’язи вводять до 300 мл 0,25%-ного новокаїну в 4−5 місць з інтервалом 2 дні, а в проміжках між ін’єкціями − масаж і дозовані рухи. Крім того, для зменшення випоту в суглоби і сухожилкові піхви внутрішньовенно вводять кальцію хлорид, а для покращення серцевої діяльності − кофеїн, сульфокамфокаїн протягом двох тижнів. При міофасцикулітах спочатку проводять вказане раніше лікування, а потім переходять до інєкції або втирання подразливих речовин (метилсаліцилату), теплових процедур, масажу, дозованих рухів тощо.
Профілактика.Необхідно дотримуватися правил експлуатації, утримання та догляду за тваринами; не допускати їх перевантаження; забезпечувати активним моціоном під час стійлового утримання тварин чи перевезення їх на далекі відстані різними видами транспорту.
Все темы данного раздела:
Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в
Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил
Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини.
Догляд залежить перш з
ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр
ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове
ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі
Запалення
Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла
Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр
Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці
Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації.
При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го
Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку
Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо.
Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з
Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин.
Дія йо
Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен
Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (
Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ
Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични
ГЕМАТОМА
Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро
ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин.
Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл
СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин.
Біль(dolor)виникає в момент
КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові.
Операційні рани наносять з
МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання.
Загоєння рани – це репаративний процес по
ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації).
Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме:
- вік тварини і його маса;
- стан годівлі і утримання;
- наявність вторинного інфікування ран;
-
Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.
Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра
Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під
ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ
ЗАГОЄННЯ РАН У ТВАРИН, ХВОРИХ НА ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ ТА ПРИ ЇХ ЗАБРУДНЕННІ РАДІОНУКЛІДАМИ
У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних про
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч
Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм
Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро
Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове
Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у
Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова
Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво
Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти
Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:
Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни
Хірургічна інфекція
Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої
Механізми, що попереджують розвиток інфекції
Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод
Дрімаюча інфекція
Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв
Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони.
Абсцес (Abscessus)
Абсцес (нарив) – це обмежене гн
Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.
Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї.
Не так давно вона діагносту
Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней
Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням
Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках
Сторонні тіла
Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу.
Залежно від локалізації їх под
Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність.
Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н
ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси
ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,
ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром
Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви
Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.).
Етіологія, патогенез і клінічні о
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н
ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli)
Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.
ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до
Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро
Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак.
Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з
Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с
Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана
Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т
ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни
АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин
Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis)
Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка
ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно
Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон
Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи.
Оскільки більшість периферичних нервів
ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів.
Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають
Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си
Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням.
Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами
Зміщення за межі черевної порожнини
Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді
Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш
Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли
Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник
Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич
Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес
Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан
Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак)
Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано
Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп
Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр
Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення
Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з
Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів
Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ
Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці
Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог
Предметний покажчик
Абсцес
Актиномікоз
Аллопластика
Аневризма
Анестезія
Артеріїт
Артрит
Артроз
Аутогемотерапія
Бакт
Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с.
2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б
Закриті механічні пошкодження
Забій
Гематома
Лімфоекстравазат
Відкриті механічні пошкодження (рани)
Симптоми ран
Класифікація ран
Механізми загоювання ран
Новости и инфо для студентов