Зміщення шлунка у собак

Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням.

Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами виступають: порода, слабкість зв’язок шлунка, порушення його нейрогуморальної регуляції, пухлини, виразкова хвороба, гіподинамія, переїдання після великого інтервалу в годівлі, поїдання значної кількості важкоперетравних кормів. Прямими причинами вважаються різкі скачки, повороти, біг при переповненому шлунку.

За таких умов шлунок може повернутися до 360º навколо своєї осі, внаслідок починається бродіння кормових мас, утворені гази розтягують його стінку, тиснуть на аорту, каудальну порожнисту вену, діафрагму. Хронічний больовий стрес, серцево-судинна, дихальна недостатність, токсемія за відсутності лікування призводять тварину до смерті.

Клінічні ознаки.У тварини знижений апетит, після годівлі настає різке збудження, болючість, збільшення об’єму живота, напруженість черевної стінки. Спостерігається серцево-судинна і дихальна недостатність, падіння життєвого тонусу.

Діагнозставлять за анамнезом, клінічними ознаками і даними лапароскопії. М.Г. Ільніцький і Я.Я. Павлюк вперше (2006 р.) застосували діагностичну лапароскопію як малоінвазивний метод, що дає картину топографії органів черевної порожнини та перитонеальної поверхні.

Лікування– невідкладна операція, яка полягає у виведенні газів, гастротомії з видаленням кормових мас, репозиції шлунка.

 

Інвагінація кишки (Invaginatio intenstinum)

Інвагінація кишкиспричинює її непрохідність, вивертання частини кишки у просвіт самої себе. Трапляється найчастіше у коней, рідше у жуйних тварин і свиней.

Етіологія і патогенез.Причиною хвороби є періодичне спазматичне скорочення кишок (ентералгія) внаслідок охолодження розігрітих коней, стрижених овець, утримання тварин під холодним дощем, на протягах, згодовування замерзлих, запліснявілих кормів. Внаслідок сенсорно-рухового неврозу розладнується моторна функція кишок, починаються напади колік, дистонія кишок через підвищену збудливість блукаючого нерва.

Клінічні ознаки.У коня з’являються періодично кольки (3–10 хв). Тварини шкребуть кінцівками підлогу, б’ють ними, оглядаються на живіт, стають у позу сечовипускання, дефекації, пробують лягти, валяються. Калові маси, кислого неприємного запаху зі слизом, неперетравленими частинками корму. Дихання і пульс прискорені. Аускультацією кишечнику виявляють характерне різке посилення перистальтичних шумів з металічним звучанням. Больові напади тривають від 0,5 до кількох годин.

Діагностикупроводять за характерними симптомами з урахуванням анамнезу.

Прогноз.Сприятливий за своєчасного лікування.

Лікування.Застосовують спазмолітичні, судинорозширювальні, заспокійливі, анестетики, наркотики (анальгін, алкоголь, хлоралгідрат, атропіну сульфат), теплі клізми, теплі укутування, масаж живота, всередину – слизові відвари, олію, протибродильні речовини. Радикальний метод лікування – операція. Вона полягає в лапаротомії, розпрямленні увернутої ділянки кишки. За некрозу – резекція незворотно зміненої ділянки в межах здорових тканин.

Профілактика.Гігієна годівлі, утримання, експлуатації тварин.

Заворот і перекручування кишок (Torsio et volvulus intestinorum)

Заворот і перекручування кишокповорот кишки по поздовжній осі або перетягування її іншими кишковими петлями з подальшим закриттям їх просвіту. Зустрічаються різні форми зміщення: заворот, сплутування, перекручування їх навколо брижі і вузлоутворення, перешнуровування (странгуляція) сполучнотканними тяжами (сім’яним канатиком, урахісом, печінково-селезінковою, серпоподібною чи шлунково-селезінковою зв’язками) тощо.

Етіологія.Охолодження розігрітих коней, стрижених овець у холодну пору року, утримання тварин на холоді, на протягах, під холодним дощем тощо. Згодовування промерзлих, зіпсованих кормів викликають періодичні, спазматичні скорочення кишок, біль (ентералгія) з наступним виворотом кишок. Спричиняють хворобу також різкі зміни внутрішньочеревного тиску під час повалів, стрибків, різких поворотів, раптова зупинка, сильне напруження, ентерит, копростаз, метеоризм, кишкові камені, новоутворення.

Патогенез.Порушується прохідність кишки, внаслідок чого настає зневоднення організму, інтоксикація. Вся кишка на місці перекручування стискається, зумовлюючи некрози.

Клінічні ознакивизначаються сильними болями. Спочатку тварина стає неспокійною, рухливо збудженою, потіє. З часом неспокій посилюється, вона різко падає на землю, приймає нехарактерні для неї пози – сидячої собаки, лежить на спині з витягнутими кінцівками.

Перистальтика кишечнику ослаблена, чути шуми з металічним звуком. Пульс і дихання прискорені, температура тіла підвищена, апетит відсутній, видимі слизові оболонки гіперемійовані, інколи з синюшним відтінком.

Діагнозставлять за анамнезом, клінічними симптомами, а у великих тварин – ректальним дослідженням, знаходять здуття петель кишок, напруження їх, болючість, зміщення.

Прогноз.Заворот і перекручування товстих кишок розвивається повільно, а тому при своєчасній діагностиці і лікуванні він сприятливий. Перекручування тонких кишок відбувається дуже швидко, тому здебільшого прогноз несприятливий.

Лікування.Відразу необхідно ослабити біль, використовуючи анальгетики та наркотичні речовини (анальгін, алкоголь, хлоралгідрат); вивести з шлунка через зонд гази, інший вміст і ввести протибродильні та протигнильні засоби, заворот кишок спробувати зняти, перевертаючи тварину в напрямі завороту. Радикальний метод лікування – оперативний. Суть операції заключається в лапаротомії з наступним відновленням топографії перекручених, завернутих, сплутаних кишок.

Профілактика.Дотримання норм і гігієни годівлі тварин, утримання і експлуатації.

Скручування матки (Torsio uteri)

Скручування матки– поворот її навколо поздовжньої осі. Зустрічається переважно у кобил, овець, кіз.

Етіологія і патогенез.Сприяють скручуванню анатомо-топографічні дані – довгі широкі маточні зв’язки. Вся краніальна частина матки вільна, у міру росту плода вона зміщується вперед і вниз. Різкі та швидкі рухи вагітної тварини напередодні і під час родів, коли вона швидко лягає падає, або встає, призводять до зміщення рога матки вліво чи вправо, у дрібних тварин – при ходінні по крутій драбині, під час стрибків з перекручуванням тіла і краніальної ділянки піхви.

Клінічні ознаки.Спостерігаються коліки, гастроентерит, відсутній апетит при нормальній температурі тіла. Тварина непокоїться, живіт у неї напружений і болючий. Під час огляду знаходять гвинтоподібну складчастість слизової оболонки піхви, коли скручування досягає піхви.

Родові шляхи непрохідні. За ректального дослідження великих тварин пальпуються складки скрученої матки. Одна зв’язка матки розслаблена, друга – натягнута; кровоносні судини в ній напружені, пульсація їх інтенсивна. Перед спіраллю сильно напружена матка флуктує. Через 24–28 год поряд з артеріями розтягуються до 3–5 см у діаметрі й вени, стінки матки потовщуються, внаслідок крововиливів і набряку стають твердими або тістуватими. Родовий акт затримується.

Діагностика.Ректальним дослідженням визначають, у який бік пройшло скручування по напряму складок вагіни і стану широких маточних зв’язок. За утруднення в постановці діагнозу виконують діагностичну лапаротомію.

Прогноз.Залежить від давності і ступеня скручування, а також від стадії вагітності. За незначного скручування без морфологічних змін тканин може наступити саморозкручування під час неспокою тварини.

За скручування на 360º кровоносні судини повністю перетискуються, що викликає некроз матки, інколи розрив зв’язок, а пізніше – й піхви. При закритій шийці матка перетворюється в блукаючу (Uterus pendulans). Плід гине, муміфікується і мацерується.

Матка також може зростатися з органами черевної порожнини, утворюючи абсцеси, які відкриваються у просвіт кишок або через черевну стінку. Коли скручування матки відбулося в стадії виведення плода при розкритій її шийці, родові шляхи інфікуються, що небезпечно для життя плода.

Лікування.Розкручують матку, повертаючи її введеною через пряму кишку руку, або повертаючи тварину навколо поздовжньої осі тіла при одночасній фіксації матки чи плода. У дрібних тварин – розкручування після лапаротомії.

Профілактика.Дотримання умов утримання і експлуатації вагітних тварин.

 

Крипторхізм (Kryptorchismus)

Крипторхізм – окрема патологія, яка виникає внаслідок затримки, непереміщення сім’яників черевної порожнини в мошонку (черевний крипторхізм), або затримка його у вагінальному каналі (вагінальний чи паховий крипторхізм). Зустрічається у жеребців, кнурів, псів, найчастіше буває двостороннім або лівостороннім, природженим, часто спадковим. Такий сім’яник у декілька разів менший нормального, не містить зрілих сперматозоїдів, тому крипторхіди неплідні. Статева потенція і агресивність підвищена у монорхідів, оскільки сім’яник може бути збільшеним за рахунок переродження.

Етіологія.Ненормальність (вузькість) піхвового каналу, великих розмірів сім’яник, зрощення його з очеревиною, короткий сім’яний канатик, відсутність або слабкий розвиток піхвового відростка.

Симптоми і діагностика.Під час огляду і пальпації двох або одного сім’яників у мошонці немає. При огляді її не знаходять втягнутих кастраційних рубців. На лежачому самці при відведеній тазовій кінцівці можна інколи пальпувати в нижньому паховому кільці потовщення, що являє собою сім’яник.

У великих тварин ректальним дослідженням знаходять змінені сім’яники – збільшені, або навпаки – маленькі, часто в різних ділянках черевної порожнини.

Лікуванняоперативне. Після 36-годинної голодної дієти тварину фіксують у лежачому положенні. Після поєднаного наркозу розріз черевної стінки роблять над зовнішнім паховим кільцем (якщо пальпується тут хвіст придатка) або у здухвинній ділянці. Видаляють сім’яники, як при кастрації на щипці Занда, емаскулятором або на лігатуру. У кріпторхів кнурів розріз роблять парамедіанний.