Виворот із випадінням порожнинних органів

Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального мішка при надмірній їх перистальтиці, ослабленні брижі і зв’язок, що фіксують їх у тазовій порожнині. Вказані органи вивертаються із кінцевих отворів і можуть випадати у зовнішнє середовище слизовою оболонкою з подальшим порушенням іннервації, крово-і лімфообігу, забрудненням, фізичним і біологічним пошкодженням.

 

Виворот прямої кишки (Іnversio recti)

Це випадіння прямої кишки через анальний отвір із вивертанням її слизової оболонки назовні. Зустрічається здебільшого у молодих тварин: поросят, цуценят, рідше у лошат і телят. Виворот може бути: 1) простим, коли задній відділ кишки вивертається слизовою оболонкою назовні і виходить через анус; 2) з інвагінацією, коли передній відділ кишки, покритий очеревиною, входить у задній і виходить через анальний отвір. У свиней це не самостійне захворювання, а симптом складного патологічного стану всього організму, зумовленого авітамінозом і порушенням мінерального обміну. Часто зустрічається у передчасно відлучених поросят або у тих, яким після відлучення не створені належні умови годівлі та утримання.

Клінічні ознаки.При випадінні лише слизової оболонки з анального отвору виступає червона припухлість з отвором посередині. За випадіння ділянки прямої кишки випинається припухлість циліндричної форми довжиною 2–8 см, вкрита слизовою оболонкою, яка переходить у шкіру без різких меж. Частина випалої кишки защемлюється сфінктером і набрякає.

У перші дні тварина сильно непокоїться і часто тужиться, а згодом – заспокоюється. Без лікування ділянка випалої прямої кишки травмується, некротизується, внаслідок чого у подальшому виникають параректальна флегмона, перитоніт, можливий сепсис.

Діагнозставлять за характерними клінічними ознаками. При випадінні без інвагінації припухлість звисає донизу, з інвагінацією – вгору.

Прогнозна початковій стадії сприятливий, а при запізнілому лікуванні – сумнівний.

Лікуванняполягає в обережному вправлянні, після чого анальний отвір звужується кисетним швом. За негативних змін випалої частини виконують резекцію прямої кишки.

 

Виворот піхви (Іnversio vaginae)

Інвагінація піхви з випинанням назовні слизової оболонки. Зустрічається у корів, кіз, кобил, овець, сук, свиней, незадовго до пологів внаслідок розслаблення маточної брижі, клітковини промежини за підвищеного внутрічеревного тиску. Сприяють цьому ослаблення і виснаження тварин при недостатніх годівлі та моціоні, утриманні самок у стійлах з нахилом назад, багатоплідній вагітності у одноплідних тварин, старих самок. За ступенем вивороти діагностують: 1) неповне (часткове) – зміщення частини стінки піхви; 2) повне, коли вся піхвова трубка виходить назовні.

Клінічні ознаки. За часткового вивороту піхви з вульви випинається червона слизова оболонка верхньої стінки, розмірами до гусячого яйця. Спочатку тільки у лежачої самки, а пізніше – і в стоячої. У деяких тварин спостерігається звичний виворот з випадінням при кожній вагітності. Частковий виворот піхви суттєво не впливає на перебіг родового процесу.

Повне випадіння піхви може стати продовженням часткового, або наступає зразу під час потуг, при бурхливих родових схватках, тимпанії. Із вульви виступає велика куля, вкрита слизовою оболонкою яскраво-рожевого кольору, яка в подальшому стає темно-червоною і темно-синьою. З часом на ній з’являються тріщини, ерозії. Разом із піхвою випадає шийка, тіло матки, а іноді й частина сечового міхура. Дефекація та сечовиділення порушені.

Прогнозпри частковому вивороті піхви, повному випадінні її, шийки і тіла матки, вивороті сечового міхура сприятливий за своєчасного вправлення: при вправленні через 12 год – обережний, а через 24 – несприятливий: в результаті інтоксикації наступає смерть самки і плода.

Лікування.При неповному вивороті піхви – паліативне, повному з випадінням шийки і тіла матки, сечового міхура – хірургічне, яке полягає у вправленні випалих тканин з наступною фіксацією швами або спеціальними фіксаторами.

Виворот матки (Рrolapsus etinversio uteri)

Це – ввертання через піхву і випадіння матки слизовою оболонкою назовні.

Етіологія.Рододопомога за сухих родових шляхів не дає можливості входженню повітря в порожнину матки, у результаті там створюється вакуум, який витягує матку слідом за плодом і повністю її вивертає. Випадіння матки може статися внаслідок підвищення внутрічеревного тиску при коліках, тимпанії, затримці посліду. Сприятливими факторами бувають відсутність моціону, порушення норм годівлі, багатоплідна вагітність, водянка плодових оболонок тощо.

Клінічні ознаки.Початок випадіння можна визначити при ректальному дослідженні – знайти перегин стінки матки, де настає інвагінація. За повного вивороту вона звисає із вульви слизовою оболонкою і карункулами назовні. Виворот матки інколи поєднується з випадінням прямої кишки і сечового міхура через рану піхви або сечовивідний канал.

Випала матка спочатку яскраво-рожева, потім червона, синя, темно-сіра. Слизова оболонка її висихає, механічно пошкоджується, запалюється, розпадається плацента, внаслідок чого розвивається гангрена, сепсис, смерть за відсутності допомоги.

Лікуванняполягає у розправленні складки матки при інвагінації. За повного випадіння матки – антисептична обробка холодними в’яжучими розчинами з подальшим вправленням матки. За некрозу матки проводять її ампутацію.

Виворт препуціального мішка (Іnversio praeputium)

Це – випинання назовні парієтального листка препуція. Трапляється у бугаїв порід санта-гертруда, габардин-ангус, гернфорд, шарале, червоної сіднейської та ін. У них поверхнева і глибока фасції, каудальний препуціальний м’яз недорозвинуті, а тому крайня плоть сильно відвисає від черевної стінки. Причини – породна схильність, порушення функції каудального препуціального м’яза, баланопостити.

Клінічні ознаки. Спочатку випинається слизова оболонка препуціального мішка, довжиною 4–5 см, особливо після сечовиділення, яке втягується назад, потім випадає набряклий парієтальний листок довжиною до 20 см, з’являються виразки слизової оболонки. Сечовиділення утруднене.

Лікування – на початковій стадії – консервативне. За відсутності бажаного ефекту випалу частину слизової оболонки резектують після двох циркулярних розрізів. Окремі волокна каудального препуціального м’яза підшивають до підслизового шару біля заднього циркулярного розрізу. Обидва краї циркулярних розрізів зшивають із захватом глибокої фасції.

Парафімоз (Рaraphimosis)

Парафімоз – ипадіння статевого члена, розпрямлення препуційного мішка, за неможливості втягування назад через защемлення його препуційним кільцем. Спостерігається у жеребців, рідше у псів і бугаїв.

Етіологія.Причиною захворювання є рани, травмування при грубій катетеризації, відмороження, післякастраційні набряки, новоутворення на головці статевого члена, травми поперекової ділянки, насильне переривання коїтусу. Найчастіше парафімоз зустрічається у коней і собак.

Клінічні ознаки.Випадіння статевого члена внаслідок його подразнення викликає запалення з подальшими застійними явищами, некрозом. У місці переходу парієтального листка препуція у вісцеральний утворюється кільцеподібна “манжетка”.

Діагнозставлять на підставі клінічних симптомів.

Прогноз.За своєчасного лікування – сприятливий. При паралічах, некрозах необхідно проводити резекцію статевого члена.

Лікування –ліквідація основної причини захворювання. На початковій стадії статевий член вправляють, на препуційний отвір накладають провізорний шов. За неспроможності вправлення його у препуційний мішок – розсікають препуційне кільце або відшивають “манжетку”.