Злоякісні новоутворення - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії Карцинома (Сancer – Рак)
Це Злоякісна Пухлина, Щ...
Карцинома (сancer – рак)
Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційованої або недиференційованої епітеліальної тканини, що складає її паренхіму, та сполучнотканинної строми, пронизаної кровоносними і лімфатичними судинами.
Окремі види раку є надзвичайно злоякісними, їм присутні всі характерні риси: клітинний і тканинний атипізми, швидкий інфільтративний ріст із руйнуванням прилеглих тканин, метастази, що йдуть переважно лімфатичними шляхами, часті рецидиви після оперативного втручання, інтоксикація всього організму отрутами ракових клітин (ферментативного характеру) і ракова кахексія. Уражає всіх домашніх тварин, але не в однаковій мірі. Найчастіше зустрічається у собак.
Морфологічно виділяють багато видів раку. Це залежить від великої різноманітності клітин епітеліальної тканини, їх ступеня диференційованості в пухлині, здатності пухлинних клітин продукувати речовини чи утворювати специфічні структури, характерні для клітин і тканин, до яких вони близькі гістогенетично, а також співвідношення компонентів – паренхіми і строми, їх кількісних і функціональних характеристик.
Залежно від кількісного співвідношення паренхіми і строми, а також частково від характеру епітеліальних клітин, ракова пухлина набуває відповідної консистенції. За малої кількості строми і значного об’єму паренхіми внаслідок швидкого розростання клітин вона м’яка, строма її складається з тонких прошарків сполучної тканини, що утворюють багато комірок, наповнених пухлинними клітинами. Відповідно до такої будови ракова маса стає м’якою, напіврідкою, легко перероджується (вторинні зміни), що нагадує мозкову тканину. Саме тому такі пухлини отримали назву мозкоподібний (медулярний) рак. Його спостерігають при ураженні слизових оболонок внутрішніх органів, залоз і т.п. Характерним для мозкоподібного раку є інтенсивний ріст і швидке метастазування з проявом вираженої ракової кахексії.
За більшої кількості строми і малої – паренхіми рак набуває твердішої, щільної консистенції і носить назву фіброзного, чи твердого. Зустрічається здебільшого при ураженні зовнішніх покривів з наявністю плоского багатошарового епітелію. Характерним для нього є менш агресивний перебіг: повільний ріст, нечасте чи сповільнене метастазування, менш виражені ознаки ракової кахексії. Інколи можливе навіть часткове рубцювання.
Слизовий (колоїдний) рак – низькодиференційована пухлина з різко вираженою анаплазією та з спотворенням слизоутворення. Внаслідок гіперпродукції пухлинною клітиною слизу ядро відтісняється до периферії, тому вона зовні нагадує перстень. Пухлина втрачає залозисту структуру, а її клітини групами або поодинці розташовані у слизистих чи колоїдних масах. При інтрацелюлярному продукуванні слизу пухлинні клітини переповнені мукоїдною речовиною і лежать ізольовано у фіброзній стромі. Це – найбільш злоякісна форма, схильна до раннього метастазування.
Дрібноклітинний рак – недиференційована форма раку, має схильність до метастазування.
Солідний (трабекулярний) рак – низькодиференційована злоякісна пухлина, в якій клітини розміщені у вигляді трабекул, розділених прошарками сполучної тканини; росте інтенсивно і швидко дає метастази. Строма розвинута помірно.
„Рак на місці” розрізняють за тією ознакою, що ріст пухлини відбувається у межах епітеліального пласта без порушення базальної мембрани. Характеризується своєрідністю: відсутність інфільтративного росту, чітко виражена атипія, проліферація епітеліальних клітин, наявність патологічних форм мітозів, неушкодженість базальної мембрани. Однак з часом може активізуватися в інвазивну форму.
Базаліома – одна з найбільш частих злоякісних епітеліальних пухлин шкіри собак і котів; має вигляд папули, пігментного ураження, виразки. Здебільшого це поодинока пухлина, найчастіше локалізується на шкірі голови, шиї або грудних кінцівок тварин. Інфільтративний ріст відсутній; метастазування не є характерне, однак пухлина має схильність до розвитку рецидивів. Уражаються всі породи. Частота виникнення збільшується з віком тварини, досягаючи піку у собак 6–9, а котів – у 10–11 років. Утворення її значною мірою зумовлене прямим мутагенним впливом сонячного випромінювання.
Базально-клітинна карцинома (акантоматозний епуліс) – епітеліальна пухлина, що розвивається у слизовій оболонці ротової порожнини і характеризується ендофітним ростом у глибше розміщені тканини, зокрема кістки; не схильна до метастазування.
Передбачається, що поширюється вона із базального шару епітелію ясен; майже завжди спостерігається руйнування зубів та інвазія в кістки. Диференціюється за зовнішнім виглядом від інших злоякісних пухлин тим, що не утворює виразок і грибоподібних наростів.
Плоскоклітинний ракрозвивається з багатошарового плоского і перехідного епітелію; може інфільтрувати глибше розташовані тканини і метастазувати в регіональні лімфатичні вузли, легені та інші внутрішні органи.
Проявляється на шкірі та слизових оболонках у свійських тварин усіх видів. У коней переважно уражується шкіра лицевої ділянки голови і повік, спини, кінцівок, мошонки, препуція, а також статевий член, піхва та ін. Ця пухлина росте у вигляді „продуктивних” папілом (сосочків), схожих до цвітної капусти, чи ерозивних утворень у вигляді виразок з випуклими краями. В обох випадках пухлини часто утворюють виразки, які інфікуються і викликають запальний набряк. Це може спричинити утруднення щодо правильної постановки діагнозу.
Плоскоклітинний рак буває зі зроговінням і без зроговіння. Перший характеризується атипією плоского епітелію, який проростає в прилеглі тканини, утворюючи тяжі, гніздові скупчення або цілі пласти, здатні продукувати рогову масу – так звані «ракові перли». Якщо ж пухлинні (ракові) клітини не мають ознак зроговіння, то такий рак називають плоскоклітинним без зроговіння. У домашніх тварин ця хвороба перебігає у двох формах, що відповідає наявності чи відсутності ознаки зроговіння, а саме: у вигляді сосочко-папіломатозного і плоского.
Сосочко-папіломатозний рак проявляється на шкірі, особливо в ділянці кінцівок, і частіше на статевому члені (у коней). Ця форма зазвичай вважається доброякісною і характерна тим, що розросла пухлина швидко виступає над поверхнею шкіри чи слизової оболонки, розвивається здебільшого з невеликих вузликів чи країв виразок у вигляді щільних, горбистих, подібних на бородавки чи цвітну капусту пухлин, які іноді покривають велику поверхню ураженого органа.
Плоский рак шкіри проявляється розвитком твердих, неболючих вузлів, які повільно ростуть і пізніше центрально розпадаються, залишаючи невелику виразку, котра довго не гоїться, а іноді навіть починає рубцюватися, однак з часом поступово заглиблюється і стрімко поширюється лінією найменшого опору, даючи по ходу лімфатичних вузлів метастази в найближчі органи, кістки і порожнини. Тоді новоутворення може досягати значних розмірів.
Плоскоклітинна карцинома є однією з найбільш поширених злоякісних шкірних пухлин у собак (4–18%). Вона може розвиватися на кінцівках, особливо на пальцях (рис. 67), та голові (губи, ніс).
Етіологія плоскоклітинної карциноми не відома, однак тривале опромінення непігментованої шкіри ультрафіолетовими променями може призвести до її розвитку. У патогенезі хвороби важлива роль відводиться також вірусу папіломи.
Залозистий рак (аденокарцинома) розвивається на слизових оболонках з циліндричним епітелієм та в органах залозистої будови. Він формується із залозистого епітелію як дрібних відокремлених залоз, розміщених у глибоких шарах шкіри і слизової оболонки (сальні, залози шлунка, кишок, матки), так і великих, що відіграють самостійну роль в окремих органах (нирки, печінка, підшлункова, щитоподібна, молочна та ін.).
Розрізняють сосочкову, тубулярну і альвеолярну форми аденокарциноми.
Аденокарцинома характеризується більш інтенсивним інфільтративним ростом, розпадом вузлів і метастазами у регіонарні лімфатичні вузли, а при запізнілому оперативному втручанні – частими рецидивами. Залежно від характеру ракових клітин і залози, де розвивається новоутворення, пухлина набуває ознак скіру (за сильно розвинутої строми) або ж мозковика (за високої активності ракових клітин).
Саркома (Sarcoma)
Надто злоякісна пухлина мезенхімального походження; включає велику групу сполучнотканинних пухлин, які складаються з незрілих форм клітин.
Саркоми побудовані за типом ембріональної сполучної тканини. Особливістю їхньої будови є насиченість малодиференційованими сполучнотканинними клітинними елементами, які складають паренхіму пухлини, при незначній кількості міжклітинної речовини (строми), що містить багато тонкостінних кровоносних судин. Достатнє кровозабезпечення пухлини значною мірою сприяє її живленню і швидкому росту, а наявність тонкостінних судин часто ускладнюється їх розривом, крововиливами і некрозом, через що вона вважається особливо злоякісною.
Саркоми зустрічаються у домашніх тварин усіх видів, але найчастіше у коней і собак. Локалізуються в шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, фасціях, окісті, міжм’язовій сполучній тканині та ін.
Саркоми класифікують за місцем локалізації (саркома кісток, м’яких тканин та органів) і за типом вихідних клітин – фібросаркоми, ліпосаркоми, лейоміосаркоми, рабдоміосаркоми, а також лімфосаркоми, хондросаркоми і тощо.
За морфологічними ознаками виділяють саркоми круглоклітинні, веретеноклітинні, гігантоклітинні і поліморфноклітинні.
Саркома круглоклітиннапобудована з дрібних або великих круглих клітин, ядра яких містять велику кількість хроматину, а цитоплазма – вузький обідок. Залежно від розміру клітин розрізняють дрібно- та великокруглоклітинну (крупноклітинну) саркоми. Паренхіму саркоми складають тісно розміщені одна біля одної малодиференційовані клітини. У дрібнокруглоклітинних сарком у клітинах за слабовираженої цитоплазми ядра виглядають оголеними. Строма їх розвинута слабо і представлена тонкими сполучнотканинними волокнами. Вона характеризується особливо вираженою злоякісністю і метастазуванням. Великокруглоклітинна саркома менш злоякісна, може мати альвеолярну будову. Вона зустрічається найчастіше на статевих органах собак, має відносно доброякісний перебіг, не схильна до метастазування і рідко дає рецидиви після оперативного видалення.
Саркома веретеноклітинна побудована із веретеноподібних або овальних клітин та сполучнотканинних волокон, які утворюють пучки, спрямовані в різних напрямках. Клітини пухлини дуже тісно стулені між собою і дещо нагадують фібробласти. Їх ядра містять багато хроматину грубої структури. Міжклітинна сполучна тканина, як і кровоносні судини, здебільшого слабо розвинуті. Зустрічаються на окісті, фасціях, периферичних нервах і симпатичних гангліях (нейролемома, гангліоневрома), судинного походження (веретеноклітинна гемагіосаркома, гемангіоперицитома), синовіальних тканин (синовіома) та ін.
Саркома гігантоклітинна характеризується наявністю в цитоплазмі великих клітин значної кількості ядер. За будовою нагадує веретеноклітинну та поліморфноклітинну. Гігантські багатоядерні клітини зустрічаються у пухлинах синовіальних тканин (нодулярний теносиновіт), кісткової тканини (остеобластокластома).
Фібросаркома – злоякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини, побудована з малодиференційованих фібробластів та значної кількості колагенових волокон, розміщених у різних напрямках. Залежно від переважання того чи іншого компоненту розрізняють диференційовану (клітинно-волокнисту) та низькодиференційовану (клітинну) саркому. Пухлина уражає тканини голови, тулуба, кінцівок, молочну залозу, сечостатеву систем. Переважно хворіють дорослі тварини. Улюблене місце локалізації – ротова порожнина, шкіра, підшкірна клітковина. У кістках пухлина розвивається з елементів сполучної тканини як всередині кістковомозкової порожнини, так і на окісті, де продукує тільки колагеновий матрикс, а не кісткову тканину чи хрящ. Пухлина характеризується місцевим інфільтративним ростом, розвивається повільно, слабо відмежована від прилеглих тканин, інвазує в кістки. На розрізі вона сіро-білого кольору, деколи спостерігаються вогнища крововиливів і дрібні кісти. Після хірургічного видалення іноді утворюються рецидиви, проте метастазує дуже рідко.
Ліпосаркома побудована із ліпоцитів різного ступеня зрілості та ліпобластів. Зустрічається переважно у старих тварин у тих місцях, що й ліпоми. Макроскопічно ліпосаркома має вузлувату форму або множинні утворення білого чи слабо-жовтого кольору. Пухлини ростуть повільно, рідко метастазують.
Міосаркома розвивається з м’язової тканини; відзначається клітинним поліморфізмом, високою мітотичною активністю та іншими ознаками вираженої анаплазії. Міосаркоми локалізуються в тих місцях, що й міоми. Виявляються переважно у молодих тварин. Розрізняють лейо- і рабдоміосаркому.
Лейоміосаркома побудована із незрілої гладкої м’язової тканини. Макроскопічно має вигляд вузла, м’яку або щільну консистенцію. Поверхня розрізу пухлинного вузла сіро-червоного кольору, часто строката через наявність крововиливів і вогнищ некрозів. Пухлина дуже злоякісна, дає метастази.
Рабдоміосаркома побудована із незрілої посмугованої м’язової тканини. Вона має вигляд вузла різної величини, без чітких контурів, м’якої консистенції, тканини якого на розрізі схожі на риб’яче м’ясо. Пухлина високозлоякісна, має дифузний інфільтративний ріст.
Ангіосаркома– злоякісна пухлина, побудована з елементів судинної стінки. Найчастіше трапляється у старих собак, рідше у тварин інших видів. Локалізується у вигляді поодинокого вузла м’якої консистенції у тих місцях, що й доброякісні ангіоми, але здебільшого в шкірі, селезінці, а також кістках, де може поширюватися як уздовж кістковомозкової порожнини, так і проникати через кортикальний шар кістки у м’які тканини, спричинюючи патологічні переломи.
Хондросаркома за будовою подібна до гіалінового хряща. Іноді її важко відрізнити від хондроми. Пухлинний процес зазвичай уражує кістки носової порожнини, ребра, верхню щелепу, лопатку, кістки тазу. Сприятливим фактором вважається хондроматоз. Хворіють старші тварини. Прогресування пухлинного процесу повільне. Віддалене метастазування не характерне.
Остеосаркома побудована за типом незрілої кісткової тканини; проявляє високу здатність до метастазування. Практично можливе ураження всіх кісток скелета у тварин усіх видів, однак саркоми виникають переважно в метаепіфізарних ділянках довгих трубчастих кісток у період росту у собак і котів та дещо рідше у великої рогатої худоби й коней, причому в останніх найчастіше уражуються кістки голови. Розвитку остеосарком здебільшого передують різноманітні механічні травми.
За локалізацією ці пухлини бувають кістковомозкові, надокістні і пухлини м’яких тканин. У патогенезі захворювання присутні: остеобластичний варіант остеосаркоми чи остеосклеротичний, якщо в пухлині переважають процеси пухлинного кісткоутворення; остеолітичний – коли відбувається прогресивне руйнування кістки; найбільш поширена змішана продуктивно-літична модель. Остеолітичний тип пухлини має тенденцію до швидкого росту та схильність до так званих патологічних переломів.
Відома злоякісна форма меланоми – меланосаркома, якій властивий швидкий ріст і метастазування, особливо після оперативного втручання. Вона часто пігментована (від світло-коричневого до чорного кольору), але іноді й світло-рожева; вважається надзвичайно злоякісною. Зустрічаються такі пухлини майже у всіх домашніх тварин, але найчастіше у коней сірої масті, рідше у собак, великої рогатої худоби. У коней локалізується на шкірі, особливо біля ріпиці хвоста і навколо анального отвору, зовнішніх статевих органів, молочної залози, навкруг очей, вух, у ділянці передлопаткових лімфатичних вузлів і привушної залози. За локалізації в ротовій порожнині, незалежно від кольору, всі злоякісні меланоми мають пухку некротичну, часто кровоточиву поверхню, можуть руйнувати зуби, інвазувати в кістки.
Передмова У другому виданні планується опрацювати тактику оперативного і консервативного лікування... ВСТУП...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Злоякісні новоутворення
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в
Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил
Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини.
Догляд залежить перш з
ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр
ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове
ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі
Запалення
Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла
Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр
Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці
Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації.
При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го
Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку
Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо.
Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з
Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин.
Дія йо
Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен
Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (
Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ
Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични
ГЕМАТОМА
Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро
ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин.
Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл
СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин.
Біль(dolor)виникає в момент
КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові.
Операційні рани наносять з
МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання.
Загоєння рани – це репаративний процес по
ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації).
Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме:
- вік тварини і його маса;
- стан годівлі і утримання;
- наявність вторинного інфікування ран;
-
Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.
Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра
Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під
ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч
Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм
Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро
Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове
Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у
Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова
Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво
Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти
Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:
Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни
Хірургічна інфекція
Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої
Механізми, що попереджують розвиток інфекції
Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод
Дрімаюча інфекція
Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв
Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони.
Абсцес (Abscessus)
Абсцес (нарив) – це обмежене гн
Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.
Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї.
Не так давно вона діагносту
Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней
Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням
Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках
Сторонні тіла
Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу.
Залежно від локалізації їх под
Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність.
Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н
ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси
ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,
ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром
Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви
Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.).
Етіологія, патогенез і клінічні о
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н
ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli)
Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.
ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до
Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро
Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак.
Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з
Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с
Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана
Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т
ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни
ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
МІОЗИТИ (МIОSІТІS)
Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу
АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин
Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis)
Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка
ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно
Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон
Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи.
Оскільки більшість периферичних нервів
ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів.
Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають
Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си
Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням.
Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами
Зміщення за межі черевної порожнини
Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді
Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш
Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли
Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник
Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич
Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес
Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан
Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп
Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр
Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення
Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з
Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів
Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ
Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці
Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог
Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с.
2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б
Закриті механічні пошкодження
Забій
Гематома
Лімфоекстравазат
Відкриті механічні пошкодження (рани)
Симптоми ран
Класифікація ран
Механізми загоювання ран
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов