Карцинома (сancer – рак)
Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційованої або недиференційованої епітеліальної тканини, що складає її паренхіму, та сполучнотканинної строми, пронизаної кровоносними і лімфатичними судинами.
Окремі види раку є надзвичайно злоякісними, їм присутні всі характерні риси: клітинний і тканинний атипізми, швидкий інфільтративний ріст із руйнуванням прилеглих тканин, метастази, що йдуть переважно лімфатичними шляхами, часті рецидиви після оперативного втручання, інтоксикація всього організму отрутами ракових клітин (ферментативного характеру) і ракова кахексія. Уражає всіх домашніх тварин, але не в однаковій мірі. Найчастіше зустрічається у собак.
Морфологічно виділяють багато видів раку. Це залежить від великої різноманітності клітин епітеліальної тканини, їх ступеня диференційованості в пухлині, здатності пухлинних клітин продукувати речовини чи утворювати специфічні структури, характерні для клітин і тканин, до яких вони близькі гістогенетично, а також співвідношення компонентів – паренхіми і строми, їх кількісних і функціональних характеристик.
Залежно від кількісного співвідношення паренхіми і строми, а також частково від характеру епітеліальних клітин, ракова пухлина набуває відповідної консистенції. За малої кількості строми і значного об’єму паренхіми внаслідок швидкого розростання клітин вона м’яка, строма її складається з тонких прошарків сполучної тканини, що утворюють багато комірок, наповнених пухлинними клітинами. Відповідно до такої будови ракова маса стає м’якою, напіврідкою, легко перероджується (вторинні зміни), що нагадує мозкову тканину. Саме тому такі пухлини отримали назву мозкоподібний (медулярний) рак. Його спостерігають при ураженні слизових оболонок внутрішніх органів, залоз і т.п. Характерним для мозкоподібного раку є інтенсивний ріст і швидке метастазування з проявом вираженої ракової кахексії.
За більшої кількості строми і малої – паренхіми рак набуває твердішої, щільної консистенції і носить назву фіброзного, чи твердого. Зустрічається здебільшого при ураженні зовнішніх покривів з наявністю плоского багатошарового епітелію. Характерним для нього є менш агресивний перебіг: повільний ріст, нечасте чи сповільнене метастазування, менш виражені ознаки ракової кахексії. Інколи можливе навіть часткове рубцювання.
Слизовий (колоїдний) рак – низькодиференційована пухлина з різко вираженою анаплазією та з спотворенням слизоутворення. Внаслідок гіперпродукції пухлинною клітиною слизу ядро відтісняється до периферії, тому вона зовні нагадує перстень. Пухлина втрачає залозисту структуру, а її клітини групами або поодинці розташовані у слизистих чи колоїдних масах. При інтрацелюлярному продукуванні слизу пухлинні клітини переповнені мукоїдною речовиною і лежать ізольовано у фіброзній стромі. Це – найбільш злоякісна форма, схильна до раннього метастазування.
Дрібноклітинний рак – недиференційована форма раку, має схильність до метастазування.
Солідний (трабекулярний) рак – низькодиференційована злоякісна пухлина, в якій клітини розміщені у вигляді трабекул, розділених прошарками сполучної тканини; росте інтенсивно і швидко дає метастази. Строма розвинута помірно.
„Рак на місці” розрізняють за тією ознакою, що ріст пухлини відбувається у межах епітеліального пласта без порушення базальної мембрани. Характеризується своєрідністю: відсутність інфільтративного росту, чітко виражена атипія, проліферація епітеліальних клітин, наявність патологічних форм мітозів, неушкодженість базальної мембрани. Однак з часом може активізуватися в інвазивну форму.
Базаліома – одна з найбільш частих злоякісних епітеліальних пухлин шкіри собак і котів; має вигляд папули, пігментного ураження, виразки. Здебільшого це поодинока пухлина, найчастіше локалізується на шкірі голови, шиї або грудних кінцівок тварин. Інфільтративний ріст відсутній; метастазування не є характерне, однак пухлина має схильність до розвитку рецидивів. Уражаються всі породи. Частота виникнення збільшується з віком тварини, досягаючи піку у собак 6–9, а котів – у 10–11 років. Утворення її значною мірою зумовлене прямим мутагенним впливом сонячного випромінювання.
Базально-клітинна карцинома (акантоматозний епуліс) – епітеліальна пухлина, що розвивається у слизовій оболонці ротової порожнини і характеризується ендофітним ростом у глибше розміщені тканини, зокрема кістки; не схильна до метастазування.
Передбачається, що поширюється вона із базального шару епітелію ясен; майже завжди спостерігається руйнування зубів та інвазія в кістки. Диференціюється за зовнішнім виглядом від інших злоякісних пухлин тим, що не утворює виразок і грибоподібних наростів.
Плоскоклітинний ракрозвивається з багатошарового плоского і перехідного епітелію; може інфільтрувати глибше розташовані тканини і метастазувати в регіональні лімфатичні вузли, легені та інші внутрішні органи.
Проявляється на шкірі та слизових оболонках у свійських тварин усіх видів. У коней переважно уражується шкіра лицевої ділянки голови і повік, спини, кінцівок, мошонки, препуція, а також статевий член, піхва та ін. Ця пухлина росте у вигляді „продуктивних” папілом (сосочків), схожих до цвітної капусти, чи ерозивних утворень у вигляді виразок з випуклими краями. В обох випадках пухлини часто утворюють виразки, які інфікуються і викликають запальний набряк. Це може спричинити утруднення щодо правильної постановки діагнозу.
Плоскоклітинний рак буває зі зроговінням і без зроговіння. Перший характеризується атипією плоского епітелію, який проростає в прилеглі тканини, утворюючи тяжі, гніздові скупчення або цілі пласти, здатні продукувати рогову масу – так звані «ракові перли». Якщо ж пухлинні (ракові) клітини не мають ознак зроговіння, то такий рак називають плоскоклітинним без зроговіння. У домашніх тварин ця хвороба перебігає у двох формах, що відповідає наявності чи відсутності ознаки зроговіння, а саме: у вигляді сосочко-папіломатозного і плоского.
Сосочко-папіломатозний рак проявляється на шкірі, особливо в ділянці кінцівок, і частіше на статевому члені (у коней). Ця форма зазвичай вважається доброякісною і характерна тим, що розросла пухлина швидко виступає над поверхнею шкіри чи слизової оболонки, розвивається здебільшого з невеликих вузликів чи країв виразок у вигляді щільних, горбистих, подібних на бородавки чи цвітну капусту пухлин, які іноді покривають велику поверхню ураженого органа.
Плоский рак шкіри проявляється розвитком твердих, неболючих вузлів, які повільно ростуть і пізніше центрально розпадаються, залишаючи невелику виразку, котра довго не гоїться, а іноді навіть починає рубцюватися, однак з часом поступово заглиблюється і стрімко поширюється лінією найменшого опору, даючи по ходу лімфатичних вузлів метастази в найближчі органи, кістки і порожнини. Тоді новоутворення може досягати значних розмірів.
Плоскоклітинна карцинома є однією з найбільш поширених злоякісних шкірних пухлин у собак (4–18%). Вона може розвиватися на кінцівках, особливо на пальцях (рис. 67), та голові (губи, ніс).
Етіологія плоскоклітинної карциноми не відома, однак тривале опромінення непігментованої шкіри ультрафіолетовими променями може призвести до її розвитку. У патогенезі хвороби важлива роль відводиться також вірусу папіломи.
Залозистий рак (аденокарцинома) розвивається на слизових оболонках з циліндричним епітелієм та в органах залозистої будови. Він формується із залозистого епітелію як дрібних відокремлених залоз, розміщених у глибоких шарах шкіри і слизової оболонки (сальні, залози шлунка, кишок, матки), так і великих, що відіграють самостійну роль в окремих органах (нирки, печінка, підшлункова, щитоподібна, молочна та ін.).
Розрізняють сосочкову, тубулярну і альвеолярну форми аденокарциноми.
Аденокарцинома характеризується більш інтенсивним інфільтративним ростом, розпадом вузлів і метастазами у регіонарні лімфатичні вузли, а при запізнілому оперативному втручанні – частими рецидивами. Залежно від характеру ракових клітин і залози, де розвивається новоутворення, пухлина набуває ознак скіру (за сильно розвинутої строми) або ж мозковика (за високої активності ракових клітин).
Саркома (Sarcoma)
Надто злоякісна пухлина мезенхімального походження; включає велику групу сполучнотканинних пухлин, які складаються з незрілих форм клітин.
Саркоми побудовані за типом ембріональної сполучної тканини. Особливістю їхньої будови є насиченість малодиференційованими сполучнотканинними клітинними елементами, які складають паренхіму пухлини, при незначній кількості міжклітинної речовини (строми), що містить багато тонкостінних кровоносних судин. Достатнє кровозабезпечення пухлини значною мірою сприяє її живленню і швидкому росту, а наявність тонкостінних судин часто ускладнюється їх розривом, крововиливами і некрозом, через що вона вважається особливо злоякісною.
Саркоми зустрічаються у домашніх тварин усіх видів, але найчастіше у коней і собак. Локалізуються в шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, фасціях, окісті, міжм’язовій сполучній тканині та ін.
Саркоми класифікують за місцем локалізації (саркома кісток, м’яких тканин та органів) і за типом вихідних клітин – фібросаркоми, ліпосаркоми, лейоміосаркоми, рабдоміосаркоми, а також лімфосаркоми, хондросаркоми і тощо.
За морфологічними ознаками виділяють саркоми круглоклітинні, веретеноклітинні, гігантоклітинні і поліморфноклітинні.
Саркома круглоклітиннапобудована з дрібних або великих круглих клітин, ядра яких містять велику кількість хроматину, а цитоплазма – вузький обідок. Залежно від розміру клітин розрізняють дрібно- та великокруглоклітинну (крупноклітинну) саркоми. Паренхіму саркоми складають тісно розміщені одна біля одної малодиференційовані клітини. У дрібнокруглоклітинних сарком у клітинах за слабовираженої цитоплазми ядра виглядають оголеними. Строма їх розвинута слабо і представлена тонкими сполучнотканинними волокнами. Вона характеризується особливо вираженою злоякісністю і метастазуванням. Великокруглоклітинна саркома менш злоякісна, може мати альвеолярну будову. Вона зустрічається найчастіше на статевих органах собак, має відносно доброякісний перебіг, не схильна до метастазування і рідко дає рецидиви після оперативного видалення.
Саркома веретеноклітинна побудована із веретеноподібних або овальних клітин та сполучнотканинних волокон, які утворюють пучки, спрямовані в різних напрямках. Клітини пухлини дуже тісно стулені між собою і дещо нагадують фібробласти. Їх ядра містять багато хроматину грубої структури. Міжклітинна сполучна тканина, як і кровоносні судини, здебільшого слабо розвинуті. Зустрічаються на окісті, фасціях, периферичних нервах і симпатичних гангліях (нейролемома, гангліоневрома), судинного походження (веретеноклітинна гемагіосаркома, гемангіоперицитома), синовіальних тканин (синовіома) та ін.
Саркома гігантоклітинна характеризується наявністю в цитоплазмі великих клітин значної кількості ядер. За будовою нагадує веретеноклітинну та поліморфноклітинну. Гігантські багатоядерні клітини зустрічаються у пухлинах синовіальних тканин (нодулярний теносиновіт), кісткової тканини (остеобластокластома).
Фібросаркома – злоякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини, побудована з малодиференційованих фібробластів та значної кількості колагенових волокон, розміщених у різних напрямках. Залежно від переважання того чи іншого компоненту розрізняють диференційовану (клітинно-волокнисту) та низькодиференційовану (клітинну) саркому. Пухлина уражає тканини голови, тулуба, кінцівок, молочну залозу, сечостатеву систем. Переважно хворіють дорослі тварини. Улюблене місце локалізації – ротова порожнина, шкіра, підшкірна клітковина. У кістках пухлина розвивається з елементів сполучної тканини як всередині кістковомозкової порожнини, так і на окісті, де продукує тільки колагеновий матрикс, а не кісткову тканину чи хрящ. Пухлина характеризується місцевим інфільтративним ростом, розвивається повільно, слабо відмежована від прилеглих тканин, інвазує в кістки. На розрізі вона сіро-білого кольору, деколи спостерігаються вогнища крововиливів і дрібні кісти. Після хірургічного видалення іноді утворюються рецидиви, проте метастазує дуже рідко.
Ліпосаркома побудована із ліпоцитів різного ступеня зрілості та ліпобластів. Зустрічається переважно у старих тварин у тих місцях, що й ліпоми. Макроскопічно ліпосаркома має вузлувату форму або множинні утворення білого чи слабо-жовтого кольору. Пухлини ростуть повільно, рідко метастазують.
Міосаркома розвивається з м’язової тканини; відзначається клітинним поліморфізмом, високою мітотичною активністю та іншими ознаками вираженої анаплазії. Міосаркоми локалізуються в тих місцях, що й міоми. Виявляються переважно у молодих тварин. Розрізняють лейо- і рабдоміосаркому.
Лейоміосаркома побудована із незрілої гладкої м’язової тканини. Макроскопічно має вигляд вузла, м’яку або щільну консистенцію. Поверхня розрізу пухлинного вузла сіро-червоного кольору, часто строката через наявність крововиливів і вогнищ некрозів. Пухлина дуже злоякісна, дає метастази.
Рабдоміосаркома побудована із незрілої посмугованої м’язової тканини. Вона має вигляд вузла різної величини, без чітких контурів, м’якої консистенції, тканини якого на розрізі схожі на риб’яче м’ясо. Пухлина високозлоякісна, має дифузний інфільтративний ріст.
Ангіосаркома– злоякісна пухлина, побудована з елементів судинної стінки. Найчастіше трапляється у старих собак, рідше у тварин інших видів. Локалізується у вигляді поодинокого вузла м’якої консистенції у тих місцях, що й доброякісні ангіоми, але здебільшого в шкірі, селезінці, а також кістках, де може поширюватися як уздовж кістковомозкової порожнини, так і проникати через кортикальний шар кістки у м’які тканини, спричинюючи патологічні переломи.
Хондросаркома за будовою подібна до гіалінового хряща. Іноді її важко відрізнити від хондроми. Пухлинний процес зазвичай уражує кістки носової порожнини, ребра, верхню щелепу, лопатку, кістки тазу. Сприятливим фактором вважається хондроматоз. Хворіють старші тварини. Прогресування пухлинного процесу повільне. Віддалене метастазування не характерне.
Остеосаркома побудована за типом незрілої кісткової тканини; проявляє високу здатність до метастазування. Практично можливе ураження всіх кісток скелета у тварин усіх видів, однак саркоми виникають переважно в метаепіфізарних ділянках довгих трубчастих кісток у період росту у собак і котів та дещо рідше у великої рогатої худоби й коней, причому в останніх найчастіше уражуються кістки голови. Розвитку остеосарком здебільшого передують різноманітні механічні травми.
За локалізацією ці пухлини бувають кістковомозкові, надокістні і пухлини м’яких тканин. У патогенезі захворювання присутні: остеобластичний варіант остеосаркоми чи остеосклеротичний, якщо в пухлині переважають процеси пухлинного кісткоутворення; остеолітичний – коли відбувається прогресивне руйнування кістки; найбільш поширена змішана продуктивно-літична модель. Остеолітичний тип пухлини має тенденцію до швидкого росту та схильність до так званих патологічних переломів.
Відома злоякісна форма меланоми – меланосаркома, якій властивий швидкий ріст і метастазування, особливо після оперативного втручання. Вона часто пігментована (від світло-коричневого до чорного кольору), але іноді й світло-рожева; вважається надзвичайно злоякісною. Зустрічаються такі пухлини майже у всіх домашніх тварин, але найчастіше у коней сірої масті, рідше у собак, великої рогатої худоби. У коней локалізується на шкірі, особливо біля ріпиці хвоста і навколо анального отвору, зовнішніх статевих органів, молочної залози, навкруг очей, вух, у ділянці передлопаткових лімфатичних вузлів і привушної залози. За локалізації в ротовій порожнині, незалежно від кольору, всі злоякісні меланоми мають пухку некротичну, часто кровоточиву поверхню, можуть руйнувати зуби, інвазувати в кістки.