Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкограмі. Зазвичай проявляється лімфоцитопенія, що служить поганою прогностичною ознакою. У деяких випадках, незважаючи на генералізацію ракового процесу, реакція з боку формених елементів крові відсутня.
Саркоматозні пухлини (крім “венеричної” саркоми) характеризуються високим лейкоцитозом, регенеративним зрушенням у лейкограмі (нейтрофілією) і в більшості випадків лімфоцитопенією та моноцитозом.
Найбільш характерні зміни у морфологічному складі крові спостерігаються при кісткових саркомах. У міру прогресування пухлинного процесу наростають явища анемії; помірний лейкоцитоз у початковій стадії хвороби змінюється значним збільшенням кількості лейкоцитів. Спостерігається різке зниження еозинофілів, а інколи – повне їх зникнення. Майже у всіх хворих на остеосаркому тварин виявляють виражену нейтрофілію (80–90%) із зрушенням ядра лейкограми вліво. Під час генералізації саркоматозного процесу спостерігаються переходи від регенерації сегментоядерних лейкоцитів до явищ їх дегенерації. Характерним для такого ураження є виражена лімфоцитопенія.
Моноцитоз з вираженим поліморфізмом ядра моноцитарних клітин слід розглядати як одну з ознак прогресуючого злоякісного росту. Виявлення патологічних форм моноцитів за явищ значного моноцитозу, а також різко виражена моноцитопенія чи повна відсутність моноцитів є поганою прогностичною ознакою пухлинної хвороби (Терехов П.Ф., 1983).