Вихідний матеріал

Більшість селекційних сортів сої в Україні відноситься до маньчжурському підвиду. Їм притаманна слабка або середня реакція на зміну довжини дня, порівняно високе прикріполення нижніх бобів, стійкість до вилягання, обламуванню гілочок і розлусності бобів, високий вміст білка, олійність і врожайність. Це кращий вихідний матеріал для селекції сої. Форми корейського підвиду мають багатоквіткові грона, відрізняються високою врожайністю, однак схильні до розлущення бобів.

Дикорослі форми представляють цінність як донори комплексного імунітету, стійкості до посухи і весняних приморозків, але вони сильно вилягають, мають розлусні боби, низку інших негативних особливостей, що стримує їх використання в гібридизації.

В каталозі зразків сої ВІР сорти згруповані за основними господарсько-біологічними ознаками: тривалості вегетації – дев’ять груп (від 80 до 170 днів і більше): масі 1000 зерен – дев’ять груп (від 40 до 25 г і більше); продуктивності однієї рослини – дев’ять груп (від 6 до 33 г і більше); за посухостійкістю – п’ять груп. Наявні форми, що резистентні до низки хвороб. Так, до бактеріальному опіку стійкі сорти Норчіф, Корсой, форма 189968, до бактеріальної пухирчатості – сорт CNS, до кільцевої плямистості листків – сорти Лінкольн і Уабаш, до фітофторозної гнилі – Ілліні, Мукден, Арксой, Амсой 71, до віруса мозаїки сої – Дорман, Худ, Огден, Йорк.